Мішель Деворе
| Мішель Деворе | |
|---|---|
| фр. Michel Devoret | |
![]() | |
| Ім'я при народженні | фр. Michel Henri Devoret |
| Народився | 1953 Париж, Франція |
| Країна | |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | Télécom Parisd (1975) Університет Париж XI (1982) |
| Галузь | Фізика конденсованих середовищ |
| Заклад | Колеж де Франс Єльський університет Каліфорнійський університет у Санта-Барбарі |
| Членство | Французька академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США |
| Нагороди | Премія Джона Белла (2013) Квантова премія Міціуса (2021) Нобелівська премія з фізики (2025) |
Міше́ль Анрі́ Деворе́[1] (фр. Michel Devoret, фр.: [miʃɛl dəvɔʁɛ]; нар. 1953) — французький фізик, професор фізики в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі[2][3], почесний професор прикладної фізики в Єльському університеті.[4] Головний науковий співробітник із квантового обладнання в Google Quantum AI.[5] Відомий своєю піонерською роботою в галузі макроскопічних квантових явищ.
Лауреат Нобелівської премії з фізики 2025 року спільно з Джоном Кларком та Джоном М. Мартінісом за спільну роботу над макроскопічними квантовими явищами у надпровідниках[6].
Деворе народився в Парижі 1953 року[7][8].
Деворе закінчив Télécom Paris як інженер-телекомунікаційник у 1975 році.[7] Він отримав диплом про поглиблені дослідження (DEA) з квантової оптики в Університеті Орсе (нині Університет Париж-Сакле) та докторський ступінь з фізики конденсованих середовищ у 1982 році.[7] Він виконував свою докторську роботу в CEA Paris-Saclay у групі Анатоля Абрагама.[9]
Деворе працював постдокторантом у групі Джона Кларка в Каліфорнійському університеті в Берклі з 1982 по 1984 рік.[7] Разом з Джоном М. Мартінісом, який на той час був аспірантом, вони вперше продемонстрували мезоскопічні квантові рівні переходу Джозефсона у 1985 році.[7][10]
Потім Деворе повернувся до Франції та заснував групу квантроніки в лабораторії Орм-де-Мерізьє CEA Saclay разом з Даніелем Естевом та Крістіаном Урбіною. Група виміряла час проходження тунелювання, винайшла електронний насос, безпосередньо спостерігала заряд пар Купера та розробила тип кубіта, названий квантроніум. Вони також спостерігали інтерференційні смуги Ремзі квантроніуму.[7][11]
Деворе став професором Єльського університету у 2002 році та був призначений до Колеж де Франс у 2007 році. Він залишив Колеж у 2013 році.[7][11]
У 2014 році він отримав Меморіальну премію Фріца Лондона спільно з Джоном М. Мартінісом та Робертом Дж. Шьолкопфом.[12]
У 2021 році Квантова премія Міціуса була спільно присуджена Деворе, Джону Кларку та Ясунобу Накамурі.[13]
Крім низки інших нагород, він отримав Премію Джона Белла (спільно з Робертом Дж. Шьолкопфом) у 2013 році за «фундаментальні та піонерські експериментальні досягнення в заплутуванні надпровідних кубітів та мікрохвильових фотонів, а також їх застосування в квантовій обробці інформації».[14]
2025 року Деворе, Кларку та Мартінісу було присуджено Нобелівську премію з фізики за відкриття макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному колі[6][15].
- Премія Ампера (спільно з Естевом), Французька академія наук, 1991[16]
- Премія Декарта-Гюйгенса, Королівська академія наук і мистецтв Нідерландів, 1995[17]
- Членство в Американській академії мистецтв і наук, 2003[1]
- Премія Єврофізики-Agilent (Естев, Накамура та Йохан Моой), Європейське фізичне товариство, 2004[18]
- Професура в Колеж де Франс, 2007–2012[7]
- Членство в Французькій академії наук, 2007[19]
- Премія Джона Белла, 2013[20]
- Меморіальна премія Фріца Лондона, 2014[12]
- Меморіальна премія Оллі В. Лоунасмаа, 2016
- Квантова премія Міціуса, 2021[13]
- Премія Комстока з фізики, 2024[21]
- Нобелівська премія з фізики, 2025[6]
- ↑ а б Мішель Анрі Деворе. Американська академія мистецтв і наук (англ.). 6 грудня 2018. Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Мішель Деворе | Факультет фізики | УК Санта-Барбара. www.physics.ucsb.edu (англ.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2025. Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Мішель Деворе – Програма професорів-консультантів Ендрю Д. Вайта (амер.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2025. Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Мішель Деворе. Yale Engineering (англ.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2025. Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Співробітник Google Мішель Деворе нагороджений Нобелівською премією з фізики. Inside Google (англ.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2025. Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ а б в Нобелівська премія (15 вересня 2025). Оголошення Нобелівської премії з фізики 2025 року (англ.). Процитовано 7 жовтня 2025 — через YouTube.
- ↑ а б в г д е ж и Мішель Деворе (англ.). Колеж де Франс.
- ↑ Нобелівська премія з фізики 2025. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Hassinger, Sebastian (11 вересня 2024). The New Quantum Era (англ.). "O'Reilly Media, Inc.". ISBN 978-1-0981-4938-3.
- ↑ Hassinger, Sebastian (11 вересня 2024). The New Quantum Era (англ.). "O'Reilly Media, Inc.". ISBN 978-1-0981-4938-3.
- ↑ а б Ресурси до Нобелівської премії 2025 року. AIP (англ.). Процитовано 8 жовтня 2025.
- ↑ а б Меморіальна премія Фріца Лондона. phy.duke.edu (англ.). Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ а б Джон Кларк є співлауреатом Квантової премії Міціуса | Фізика. physics.berkeley.edu (англ.). Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ 2013: Деворе та Шьолкопф (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2014. Процитовано 7 серпня 2016.
- ↑ Нобелівська премія-2025: хто отримав нагороду з фізики. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 жовтня 2025.
- ↑ 40 років премії Ампера (PDF). Académie de Sciences (фр.). 2016. Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Список лауреатів премії Декарта-Гюйгенса (PDF). Académie des sciences (фр.). Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ In Brief. Physics Today (англ.). 57 (7): 73—74. 1 липня 2004. doi:10.1063/1.2408584. ISSN 0031-9228. Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Мішель Деворе. Académie des sciences (фр.). 1 грудня 2007. Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Мішель Деворе та Роберт Шьолкопф виграли премію Джона Стюарта Белла | Факультет фізики. physics.yale.edu (англ.). Процитовано 7 жовтня 2025.
- ↑ Noteworthy - Select Prizes and Awards to Members. Американська академія мистецтв і наук (англ.). 14 травня 2024. Процитовано 7 жовтня 2025.
