Епіметей (супутник)
| Епіметей | |
|---|---|
| Epimetheus | |
 Епіметей, сфотографований «Кассіні» | |
| Дані про відкриття | |
| Дата відкриття | 18 грудня 1966 |
| Відкривач(і) | Річард Вокер |
| Планета | Сатурн |
| Номер | XI |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 151 410 ± 10 км |
| Перицентр | 149 926±10 км |
| Апоцентр | 152 894±10 км |
| Орбітальний період | 0,694333517 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,0098 |
| Нахил орбіти | 0,351 ± 0,004° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Діаметр | 135×108×105 км |
| Середній радіус | 57 ± 3 км |
| Площа поверхні | ~40 000 км² |
| Об'єм | ~760 000 км³ |
| Маса | 5,304 ± 0,013× 1017 кг |
| Густина | 0,69 ± 0,11 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | ~0,0078 м/с² |
| Друга космічна швидкість | ~0,032 км/с |
| Період обертання навколо своєї осі | 0,694333517 діб |
| Нахил осі обертання | 0° |
| Альбедо | 0,73 ± 0,03 |
| Температура поверхні | ~78 К |
| Атмосфера | відсутня |
| Інші позначення | |
| S/1980 S 3, S/1980 S 4, S/1980 S 5, S/1980 S 8, S/1980 S 15, S/1980 S 16, S/1980 S 17, S/1980 S 19, Сатурн XI | |
 Епіметей у Вікісховищі | |
Епіметей (англ. Epimetheus) — супутник Сатурна неправильної форми, орбіта якого має середню відстань від планети, подібну до орбіти Януса. Кожні чотири роки Епіметей і Янус обмінюються орбітами, рухаючись навколо Сатурна у складній гравітаційній взаємодії. Поверхня Епіметея вкрита численними кратерами, а сам супутник є уламком більшого тіла, що колись розпалося[1].
Епіметей рухається практично тією самою орбітою, що й супутник Янус. Спочатку астрономи вважали, що на цій орбіті перебуває лише одне тіло, адже здавалося неможливим, щоб два супутники могли ділити майже однакову орбіту й при цьому не зіштовхнутися[2]. Через це виникали труднощі у визначенні їхніх орбітальних характеристик. Спостереження проводилися фотографічним методом і з великими проміжками в часі, тому хоча наявність двох об'єктів була очевидною, узгодити отримані дані з якоюсь однією, сталою орбітою було складно[3].
15 грудня 1966 року астроном Одюен Дольфюс спостерігав супутник[4], якому запропонував дати назву «Янус»[5]. Через три дні, 18 грудня, Річард Вокер здійснив подібне спостереження, яке нині вважається відкриттям Епіметея[6]. Однак на той час вважали, що на цій орбіті існує лише один супутник, який неофіційно називали «Янусом»[2].
Назву «Епіметей» було офіційно затверджено у 1983 році. Тоді ж Міжнародний астрономічний союз (МАС) схвалив і назву «Янус», хоча вона неофіційно використовувалася ще від 1966 року, відколи Дольфюс запропонував її невдовзі після свого відкриття[2].
На поверхні Епіметея є кілька кратерів діаметром понад 30 км, а також численні хребти та борозни різного розміру. Велика кількість кратерів свідчить про значний вік цього супутника. Існує припущення, що Янус і Епіметей утворилися внаслідок руйнування спільного материнського тіла, у результаті чого виникли два співорбітальні супутники. Якщо це справді так, то ця подія сталася ще на ранніх етапах формування супутникової системи Сатурна. З огляду на дуже низьку густину та відносно високе альбедо, ймовірно, Епіметей є надзвичайно пористим крижаним тілом[2].
Південний полюс супутника займає велика пласка западина з центральним підвищенням, що охоплює значну частину південної півкулі. Вважають, що це залишки гігантського ударного кратера[2].
На поверхні спостерігають два типи рельєфу: темніші, відносно гладкі ділянки та світліші, злегка жовтуваті, розтріскані області. Одне з можливих тлумачень полягає в тому, що темніший матеріал стікає вниз по схилах і містить менше криги, ніж світліший, який більше нагадує «породний шар». Водночас речовина обох типів рельєфу багата на водяний лід[7].
- ↑ Epimetheus - an overview | ScienceDirect Topics. www.sciencedirect.com. Процитовано 15 жовтня 2025.
- ↑ а б в г д Epimetheus. Cassini Solstice Mission. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 15 жовтня 2025.
- ↑ Williams, Matt; Today, Universe. The moons of Saturn. phys.org (англ.). Процитовано 15 жовтня 2025.
- ↑ Dollfus, A. (1967-01). Probable New Satellite of Saturn. International Astronomical Union Circular (англ.). 1987: 1. Bibcode:1967IAUC.1987....1D. ISSN 0081-0304.
- ↑ IAUC 1995: SATURN X (JANUS); DEFINITIVE ORBITS OF COMETS; 1967a. www.cbat.eps.harvard.edu. Процитовано 15 жовтня 2025.
- ↑ Walker, R. L.; Kuiper, G. P. (1967-01). Possible New Satellite of Saturn. International Astronomical Union Circular (англ.). 1991: 2. Bibcode:1967IAUC.1991....2W. ISSN 0081-0304.
- ↑ Epimetheus Revealed - NASA Science (амер.). 11 січня 2008. Процитовано 15 жовтня 2025.
.svg?lang=uk){kind=small}