Õ

Õ, õ (о-тильда) — одна з літер розширеної латинки.

Вживання

В естонській мові Õ — двадцять сьома літера абетки, яка при цьому йде в алфавіті після латинських, але перед умлаутованими Ä, Ö, Ü. Передає неогублений голосний заднього ряду високо-середнього піднесення [ɤ], подібний до болгарського Ъ. При транслітерації естонських слів із буквою õ використовують літеру «и» в українській мові^{[джерело?]} та «ы» в російській. До початку 19 сторіччя для запису цього звуку використовувалася Ö. Близько 1820 р. õ для запису в естонській став використовувати Отто Вільгельм Мазінг. Приклади: Кõver — Кивер, Võru — місто Виру, õlu — пиво, õli — масло, õigus — правда, hõõrumine — тертя тощо^[1].

У мові виру звукове значення літери аналогічне.

Див. також: Ã та Португальська абетка

Буква õ позначає звук [о] з нисхідно-висхідним тоном, який в МФА зображається як [o̰]. На основі цієї букви з'явилися також ускладнені варіанти Ỗ/ỗ («О» з амперсандом і тильдою) та Ỡ/ỡ («О» з апострофом і тильдою).

Через плутанину з кодуванням символів літера також з'являється у некоректно відображуваних сторінках угорською замість Ő/ő (літера O з подвійним акутом). Причиною цього є спільні кодові позиції літер у системах ISO 8859-1 та 8859-2, а також у Windows-1252 та Windows-1250, якщо кодова сторінка встановлена неправильно. Õ не належить до угорської абетки.

Графема	HTML	Юнікод	TeX
Õ	Õ	U+00D5	`\tilde O`
õ	õ	U+00F5	`\tilde o`

↑ Естонська буква Õ. Архів оригіналу за 30 березня 2013. Процитовано 20 січня 2012. [Архівовано 2013-03-30 у Wayback Machine.]