Перейти до вмісту

Void Linux

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Void Linux
РозробникJuan Romero Pardines (xtraeme), Void Linux Team, Void Linux Community та вкладники
Родина ОСUNIX-подібна операційна система
Робочий станАктуальний
Випущено у
виробництво		2008; 17 років тому (2008)
Останній випускRolling release / 2 лютого, 2025; 2 місяці тому (2025-02-02)[1]
Репозиторійrepo-default.voidlinux.org/live/current
Спосіб оновленняRolling release
Менеджер пакетівXbps
Платформиi686, x86-64, amd64, ARMv6, ARMv7, ARMv8
Тип ядрамонолітне ядро Linux
Користувацький
простір		GNU Core Utilities + glibc, GNU Core Utilities + musl
ЛіцензіяМультиліцензування
Ліцензія BSD
Ліцензія ISC
www.voidlinux.org

Void Linux — це дистрибутив GNU/Linux, який використовує пакетний менеджер Xbps[de], який розроблений з нуля та використовує систему ініціалізації runit[en].[2] Базове завантаження повністю складається з вільного програмного забезпечення, але користувачі можуть отримати доступ до невільного офіційного репозиторію для завантаження власницького програмного забезпечення.[3][4]

Історія

[ред. | ред. код]

Void Linux був створений 2008 року Хуаном Ромеро Пардінесом, колишнім розробником NetBSD[5], як тестовий майданчик для менеджера пакетів Xbps. Можливість збирати пакунки з вихідного коду за допомогою xbps-src, ймовірно, натхненна pkgsrc та іншими колекціями портів BSD.[6]

2018 року основна команда перенесла проєкт та сховище коду на новий вебсайт після того, як від керівника проєкту не було жодної звістки протягом кількох місяців.

Станом на квітень 2022 року Void є третім за рейтингом проєктом на DistroWatch з оцінкою 9,09 з 10.[7][8]

Можливості

[ред. | ред. код]

Void використовує runit як свою систему ініціалізації з липня 2014 року, якісно відрізняючи себе від інших дистрибутивів Linux[9], які переважно наразі використовують сумнозвісний systemd[10][11], який використовується у таких дистрибутивах як Arch Linux, CentOS, Debian, Fedora, Mageia та Ubuntu. Void — перший дистрибутив, який за стандартними налаштуваннями включає бібліотеку LibreSSL[12] як системну криптографічну бібліотеку. Командою розробників було оголошено відмову від використання LibreSSL на користь OpenSSL з 5 березня 2021[13]. Він також унікальний серед дистрибутивів тим, що окремі інсталяційні носії доступні з використанням стандартної бібліотеки мови C як glibc, так і з використанням musl.

Завдяки Rolling release, Void Linux постійно оновлюється, а бінарні оновлення містять останню версію[14]. Вихідні пакети доступні на GitHub, і можуть бути скомпільовані з використанням сценарію, що додається[15]. Процес складання не пов'язаний із поточною системою. Також можна запустити складання зовнішніх архітектур.

З квітня 2017 року Void Linux підтримує Flatpak, який дозволяє встановлювати останні версії пакетів з репозиторіїв upstream[16].

У лютому 2023 року Джессі Сміт з DistroWatch сказав:

Дистрибутив Void є одним з найшвидших, найлегших і найчистіших дистрибутивів Linux, які я мав задоволення використовувати. У ньому все охайно, ефективно і напрочуд швидко працює

, крім того:

Void має відносно невеликий репозиторій програмного забезпечення, але там є більшість ключових програм

. Джессі Сміт похвалив швидке завантаження, завдяки системі ініціалізації runit, але розкритикував недостатність документації та тестувань на помилки[14]. Офіційна вікі — це база даних, створена і підтримувана користувачами VoidLinux. Додатково слід звертатися до документації для отримання найбільш актуальної інформації.

Видання

[ред. | ред. код]

Образи Live містять установник, який пропонує інтерфейс користувача, заснований на ncurses. Оболонка root за замовчуванням — Dash[14]. На додаток є графічне середовище робочого столу XFCE. Інші графічні середовища повністю підтримуються Void Linux, але не пропонуються як демонстраційні/інсталяційні образи, щоб зменшити витрати, пов’язані з тестуванням.

Образи Live підтримують локальну інсталяцію (з пакетами, що входять до комплекту) або мережеву інсталяцію (пакети завантажуються з офіційного репозиторію). Можна увійти в ці зображення як anon або root, і пароль voidlinux. Щоб запустити програму встановлення, необхідно запустити утиліту void-installer із відповідними дозволами (наприклад, sudo void-installer). Щоб інсталювати пакети для робочого середовища, НЕ вибирайте «встановити з мережі», виберіть параметр «локальна інсталяція».[17]

Матриця Live-образів Void Linux][18]
Платформа Бібліотека C Графічна оболонка
glibc musl Xfce
i686 Так Ні Так
amd64 Так
Засновані на ARM
beaglebone Так Ні[note 1]
cubieboard 2
ODROID C2
Raspberry Pi 1/2/3/4
USB Armory

Форки

[ред. | ред. код]

Void Linux for PowerPC/Power ISA (unofficial)[19] — це відгалуження дистрибутива для архітектур PowerPC і Power ISA[20] підтримувані платформи 32-bit, 64-bit. Void-ppc має власну інфраструктуру складання та окремий репозиторій[21] пакетів. Доступні настановні носії[22] з використанням glibc та musl. Супровід проекту Void Linux for PowerPC/Power ISA припинено в січні 2023 року.[23]

Project Trident — перший дистрибутив, який базується на Void Linux[24] (проект закритий[25]).

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Можна встановити окремо

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ New Images. Архів оригіналу за 18-31-37.
  2. ↑ Enter the void. voidlinux.org (англ.). Процитовано 10 лютого 2025.
  3. ↑ DistroWatch.com: Put the fun back into computing. Use Linux, BSD. distrowatch.com. Процитовано 1 жовтня 2022.
  4. ↑ Wallen, Jack (27 жовтня 2017). Void Linux: A Salute to Old-School Linux. Linux.com (амер.). Процитовано 1 жовтня 2022.
  5. ↑ Void Linux: Distribution mit XBPS-Paketverwaltung. Pro-Linux (нім.). Процитовано 1 жовтня 2022.
  6. ↑ Gottox (26 жовтня 2014), VoidLinux (англ.), процитовано 1 жовтня 2022
  7. ↑ DistroWatch.com: Void. distrowatch.com. Процитовано 1 жовтня 2022.
  8. ↑ DistroWatch.com: Put the fun back into computing. Use Linux, BSD. web.archive.org. 18 квітня 2022. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 1 жовтня 2022.
  9. ↑ 14 Systemd-Free Linux Distributions. It's FOSS (англ.). 27 березня 2022. Процитовано 9 лютого 2025.
  10. ↑ Архитектурные проблемы systemd, негативно влияющие на стабильность и безопасность [Архітектурні проблеми systemd, що негативно впливають на стабільність і безпеку]. www.opennet.ru (рос.). 2014.10.02. Процитовано 10 лютого 2025.
  11. ↑ No systemd. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 9 вересня 2020.
  12. ↑ DistroWatch.com: Void. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
  13. ↑ Switching back to OpenSSL (English) . Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  14. ↑ а б в DistroWatch Weekly, Issue 604, 6 April 2015. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 27 червня 2018.
  15. ↑ The Void source packages collection [Архівовано 2022-10-01 у Wayback Machine.] The XBPS source packages collection
  16. ↑ Flatpak. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 11 серпня 2018.
  17. ↑ Enter the void - Downloads. voidlinux.org (англ.). Процитовано 9 лютого 2025.
  18. ↑ Index of /live/current/. 2025.02.02. Архів оригіналу за 2025.02.02.
  19. ↑ Void Linux for PowerPC/Power ISA (unofficial). GitHub (англ.). Процитовано 10 лютого 2025.
  20. ↑ Power ISA[en]
  21. ↑ Voidlinux-ppc repositories (English) . Архів оригіналу за 31 березня 2023. Процитовано 23 березня 2021.
  22. ↑ Voidlinux-ppc (English) . Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  23. ↑ Project status update for 2023 (англ.). Архів оригіналу за 16 вересня 2022. Процитовано 1 жовтня 2022. [Архівовано 2022-09-16 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Project Trident Ditches BSD for Linux (English) . Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 25 березня 2022.
  25. ↑ Project Trident has been discontinued (English) . Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Void_Linux&oldid=44652906