ARM7
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (липень 2014) |
ARM 7 — процесорне ядро серії ARM, прийшло на зміну ARM6.
.jpg?lang=uk)
ARM — це просто архітектура, на основі якої побудовано безліч різних процесорів. У них може бути абсолютно різна периферія, різні методи взаємодії периферією, різна частота та енергоспоживання, але об'єднує їх одно — процесорне ядро ARM.
Перше ядро, назване ARM6, було розроблено 1991 р., проте реальне втілення отримала лише наступна технологія – ядро ARM7, створене 1993 р. Компанія не займається безпосереднім виробництвом мікросхем.[1]
Можливо, ця особливість, яка, на перший погляд, сприймається як недолік, та сприяла дивовижній популярності архітектури ARM. Фірма постачає свої розробки в електронному вигляді, на основі яких клієнти конструюють свої власні мікропроцесори та мікроконтролери.[1]
Клієнтами ARM є понад 60 виробників напівпровідників, серед яких можна виділити такі відомі компанії, як Altera, Analog Devices, Atmel, Cirrus Logic, Fujitsu, MagnaChip (Hynix), Intel, Freescale (Motorola), National Semiconductor, NXP (Philips), OKI.[1]
ARM7 з одного боку досить таки простий (особливо в порівнянні з x86), з іншого боку — має більшу продуктивність і менше енергоспоживання. Але менший набір команд і той факт, що довга команда зафіксована призводить до збільшення обсягу програми.[2]
Це 32 розрядне RISC ядро, що має швидкодію до 130 млн оп/сек.
- 32-розрядний RISC процесор (32-розрядні шини даних та адреси) з продуктивністю 17 MIPS при тактовій частоті 25 МГц (пікова продуктивність 25 MIPS)
- 32-розрядна адресація - лінійний адресний простір у 4 Гбайти - виключає потребу в сегментованій, розділеній на банки або оверлейній пам'яті
- Тридцять один 32-розрядний регістр загального призначення та шість регістрів стану
- Реєстри адрес, запису та конвеєра
- Циклічний зсувний пристрій та перемножувач
- Трирівневий конвеєр (вибірка команди, її декодування та виконання)
- Робочі режими Big Endian та Little Endian
- Напруга живлення 3,3 та 5 В
- Мале споживання 0,6 мА/МГц, при виготовленні технології CMOS з топологічними нормами 0,8 мкм.
- Цілком статична робота, що дозволяє додатково знижувати споживання внаслідок зменшення тактової частоти, що ідеально для критичних до споживання застосувань
- Швидкий відгук на переривання застосування реального масштабу часу
- Підтримка систем віртуальної пам'яті
- Проста та потужна система команд [3]
Слід зазначити, що перехід ядра на технологію зі зменшеними топологічними нормами дозволяє як підвищити його продуктивність, і ще більше знизити споживання.
Має кілька модифікацій — ARM7TDMI, ARM7TDMI-S, ARM7EJ-S, ARM720T, ARM740T
Перше — базове, решта відрізняються наявністю DSP та Jazelle розширень (ARM7EJ-S), модулем управління пам'яттю (ARM720T) або модулем захисту пам'яті (ARM740T).
Ядро має фон-нейманівську архітектуру із загальною пам'яттю команд та даних. Нові ядра реалізують гарвардську архітектуру з роздільним кеш-пам'яттю команд та даних.
- ↑ а б в Wayback Machine (PDF). static.chipdip.ru. Архів оригіналу (PDF) за 15 червня 2024. Процитовано 6 серпня 2025.
- ↑ Немного о архитектуре процессоров ARM7TDMI. Хабр (рос.). Архів оригіналу за 19 лютого 2025. Процитовано 6 серпня 2025.
- ↑ Основные характеристики ядра ARM7. www.gaw.ru. Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 6 серпня 2025.