Францішек Влад

Францішек Влад
Народився	17 жовтня 1888(1888-10-17)  Отиня, Україна
Помер	18 вересня 1939(1939-09-18) (50 років)  Янушев, Ґміна Млодзешин, Сохачевський повіт
Поховання	Військові Повонзки
Країна	Польща
Діяльність	офіцер
Знання мов	польська
Учасник	Друга світова війна, Перша світова війна і польсько-радянська війна 1920
Військове звання	бригадний генерал
Нагороди	Virtuti Militari (Золотий Хрест) Virtuti Militari (Срібний Хрест) Хрест Хоробрих (Польща) Командор ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону Орден Академічних пальм Командорський Хрест ордена Корони Румунії Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест) Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест) Пам'ятна медаль за війну 1918—1921 Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Хрест Заслуги (Польща)
Медіафайли у Вікісховищі

Францішек Северин Влад (пол. Franciszek Seweryn Wład; 17 жовтня 1888, Отинія — 18 вересня 1939, Янушев) — польський офіцер, бригадний генерал.

Біографія

У 1907 році він закінчив Кадетський корпус у Кошицях і розпочав службу в Імператорській та Королівській армії. Під час Першої світової війни, будучи командиром роти, він брав участь, серед іншого, у боях проти російської армії в Галичині, де був захоплений у полон у 1914 році. Депортований до Сибіру, він утік з полону та дістався Англії через Китай, Японію та Сполучені Штати. У 1916 році, після обміну військовополоненими, повернувся до Імператорської та Королівської армії та воював на Італійському фронті.

29 листопада 1918 року разом з Тадеушем Кутшебою був прийнятий до Польської армії з підтвердженим званням капітана та призначений до Генерального штабу. Під час війни з більшовиками обіймав штабні посади. З 1919 по 1921 рік навчався у французькій Вищій воєнній школі у Парижі разом з Тадеушем Каспшицьким та Яном Садовським. Після закінчення навчання, 1 вересня 1921 року, він отримав диплом французького Генерального штабу. Після повернення до Польщі його було призначено до III департаменту Генерального штабу. У січні 1923 року міністр військових справ, за проханням начальника Генерального штабу, надав йому повну кваліфікацію для служби на посадах Генерального штабу.

15 жовтня 1926 року він прийняв командування 1-м Підгальським стрілецьким полком у Новому Сончі. 18 березня 1927 року його було призначено командиром піхоти дивізії 25-ї піхотної дивізії в Каліші, а 28 жовтня 1930 року — командиром 14-ї Великопольської піхотної дивізії в Познані.

В оборонній війні 1939 року він командував 14-ю піхотною дивізією, що входила до складу армії «Познань». Під час битви на Бзурі, в ніч з 15 на 16 вересня, він розформував дивізію та наказав частинам прорватися до Варшави разом з групою генерала Тадеуша Кутшеби.

Влад разом зі своїм штабом та залишками 58-го піхотного полку вирішив пробитися через Бзуру з боєм. 17 вересня його підрозділ був атакований сильним вогнем німецької артилерії в лісах поблизу Ілова на річці Бзура. Генерал був важко поранений у голову. Він помер у лісничому Янушеві біля Каміона. Перед смертю він встиг продиктувати листа дружині: «Я думаю про тебе, я присвячую себе Польщі. Поховай нашого сина, хороброго поляка. Я зізнався. Франк». Оригінал листа виставлений у Музеї Сохачевської землі та поля битви на Бзурі в Сохачеві.

Його поховали на подвір’ї церкви в Ілуві. Після війни його прах було ексгумовано та поховано на військовому цвинтарі Повонзки у Варшаві (ділянка A21-півколо-1/2).

Сім'я

Він був одружений з Лаурою Влодзімірською та мав сина, Здзіслава Марціна.

Звання

• Лейтенант (1910)
• Оберлейтенант (1914)
• Гауптман (1917)
• Майор (19 лютого 1921)
• Підполковник (3 травня 1922 зі старшинством від 1 червня 1919 і 163-м місцем в корпусі офіцерів піхоти)
• Полковник (1 грудня 1924 зі старшинством від 15 серпня 1924 і 29-м місцем в корпусі офіцерів піхоти)
• Бригадний генерал (21 грудня 1932 зі старшинством від 1 січня 1933 і 1-м місцем в корпусі генералів)

Нагороди

• Virtuti Militari
  • срібний хрест (№5255; 1922)
  • золотий хрест (№140)
• Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази (перші 2 рази в 1922).
• Орден Почесного легіону (Франція)
  • кавалерський хрест (1923)
  • командорський хрест (1936)
• Орден Академічних пальм, офіцерський хрест (Франція; 1924)
• Орден Корони Румунії, командорський хрест (1924)
• Орден Відродження Польщі
  • офіцерський хрест (30 квітня 1925)
  • командорський хрест
• Орден Меча, командорський хрест (Швеція; 1925)
• Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років
• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
• Державний спортивний знак
• Медаль «Десятиріччя війни за незалежність» (Латвія; 1929)
• Золотий хрест Заслуги (18 березня 1932)

Вшанування пам'яті

З 1970-х років вулиця в Ілуві, якою загиблого генерала перевозили до місця поховання в місцевій церкві, носить його ім'я. Також на його честь названо вулицю в районі П'ятково в Познані.

Його ім'я згадується на пам'ятній дошці, встановленій у костелі Святого Казимира в Новому Сончі в 1988 році на честь командирів 1-го Підгальського стрілецького полку.

З 2004 року початкова школа в Каміоні носить ім'я бригадного генерала Францішека Влада, де його пам'ять увічнено обеліском.

З 26 липня 2008 року Великопольська школа унтерофіцерів Сухопутних військ у Познані носить ім'я бригадного генерала Францішека Северина Влада.

Галерея

• 
• 
  Влад виголошує промову під час вручення почесного знака 14-ї піхотної дивізії з нагоди 15-ї річниці дивізії в Познані.
• 
  Влад (другий праворуч в першому ряді) з офіцерами 55-го піхотного полку в Познані.
• 
  Могила Влада.

Література

• Tadeusz Jurga: Obrona Polski 1939. Warszawa: Instytut Wydawniczy PAX, 1990, ss. 834–835. ISBN 83-211-1096-7. 
• Zbigniew Mierzwiński: Generałowie II Rzeczypospolitej. Warszawa 1990: Wydawnictwo Polonia, ss. 341–346. ISBN 83-7021-096-1. 
• Tadeusz Kryska-Karski i Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione, s. 183.
• Bogusław Polak (red.): Kawalerowie Virtuti Militari 1792–1945. T. 2/1. Koszalin: Wydawnictwo Uczelniane Wyższej Szkoły Inżynierskiej w Koszalinie, 1991. ISBN 8390051001. 
• Piotr Stawecki, Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918–1939, Warszawa 1994, s. 198–199, 352. ISBN 83-11-08262-6.
• Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. Процитовано 19 січня 2022.