Перейти до вмісту

Фадєєнко Олег Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фадєєнко.
Олег Фадєєнко
Олег Віталійович Фадєєнко
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження9 травня 1996(1996-05-09)
Первомайський, Харківська область, Україна
Смерть2 липня 2023(2023-07-02) (27 років)
Донецька область
(мінометний обстріл)
Поховання4.7.2024
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterХарківська державна академія фізичної культури
Псевдо«Малиш»
Військова служба
Роки служби(2022—2023)
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування

Kraken (спецпідрозділ)

 3 ОШБр
Війни / битви

Російсько-українська війна

Командування
командир взводу розвідки 1 ШБ
 3 ОШБр
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Оле́г Віта́лійович Фадє́єнко (позивний «Малиш», нар. 9 травня 1996, м. Первомайський, Харківська область — пом. 2 липня 2023, Донецька область) — український військовик, спортсмен та громадський діяч, молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України (2024, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Олег Фадєєнко народився 9 травня 1996 року в місті Первомайський (тепер — Златопіль) Харківської області[1]. Його батько був водієм пожежної автоцистерни, займався пожежно-прикладним спортом, а мати працювала юристкою[2].

Батько з дитинства прищеплював Олегу любов до спорту, і, коли син був у молодших класах школи, відвів до секції боксу. Здобував перемоги на чемпіонаті з боксу в Харкові[2], ставав призером чемпіонатів України з боксу. Згодом Олег Фадєєнко опанував пауерліфтинг, універсальний повноконтактний бій, джіу-джитсу, кросфіт[2], займався змішаними єдиноборствами, ставав чемпіоном України у різних вагових категоріях. Також був чемпіоном України з грепплінгу, перемагав на турнірі ADCC у різних вагових категоріях, багато раз здобував перемогу на різних турнірах України.[3]

Значний вплив на виховання Олега мав його дід Олексій Степанищев, який служив у прикордонних військах, згодом працював в структурах МВС. За словами дружини Олега Фадєєнка, Єлизавети, з дідусем в Олега був особливий зв'язок.[2]

Військо та громадська діяльність

[ред. | ред. код]

За словами командира спецпідрозділу «Kraken» Костянтина Немічева, у 2014 році до нього біля метро підійшов хлопець, яким був Олег Фадєєнко[4]. Того ж року Олег став добровольцем під час російського вторгнення на Донбас[5]. Також боровся з проросійськими рухами у Харкові[4]. Свій позивний «Малиш» він отримав на одному з громадських заходів, під час якого хтось пожартував щодо Олега, який мав зріст у 2 метри та вагу понад 110 кг, «Дивись, який Малиш», що викликало усмішку[2].

У 2018 році закінчив Харківську державну академію фізичної культури за спеціальністю «фізична терапія»[5].

По завершенню академії Олег Фадєєнко залишився жити і займатися громадською діяльністю у Харкові[2]. До російського повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року він займався розвитком спорту, його популяризацією серед молоді, популяризацією ножового спорту у Харкові[6][7], а також військово-патріотичним вихованням молоді та здійснював військову підготовку охочих. Став одним із засновників СК «Легіон» (бійцівський клуб «XXI Legion»), займався розвитком спорту у місті Златопіль.[3][8] Також він був одним з лідерів Центурії Харківщини, керівником ГО «Центурія», засновником «Nord Storm»[6][3][9]. Як згадував начальник штабу спецпідрозділу «Kraken» Костянтина Немічева, Олег був соціально активною людиною, мав загострене почуття справедливості[10].

У Златополі він започаткував різні заходи з військово-патріотичного виховання молоді, його силами були відкриті спортивні секції. За словами міського голови Златополя Миколи Бакшеєва, Олег Фадєєнко брав участь підготовці оборони міста.[4]

Під час російського вторгнення (2022—2023)

[ред. | ред. код]

З перших днів російського вторгнення в Україну Олег Фадєєнко пішов добровольцем з метою захисту України. Обороняв Харків та Харківщину у складі спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Кракен»[1][6]. Брав участь у боях за звільнення сіл Вільхівка, Руська Лозова, Питомник, Молодова поблизу Харкова, а також у Слобожанському контрнаступі у боях за звільнення Балаклії, Куп'янська, Куп'янська-Вузлового[2][11].

З листопада 2022 року служив у лавах 1-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади. В її складі звільняв Херсонщину, звільняв Херсон, брав участь у боях за Бахмут та його околиці. Обіймав посаду командира взводу розвідки «HATRED» 1-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади[6][2][3] За словами начальника штабу спецпідрозділу «Kraken» Костянтина Немічева, Олег Фадєєнко «провів багато успішних наступальних і диверсійних операцій»[7], а за словами Романа Єрьоменка, Олег створив окремий взвод розвідки «HATRED», який став одним з найефективніших у складі 3-ї окремої штурмової бригади[9].

Станом на початок липня 2023 року мав звання молодшого лейтенанта. 1 липня 2023 року під час боїв на околицях Кліщіївки Донецької області підрозділ Олега Фадєєнка підірвав склад боєприпасів і ліквідував 17 російських військових. Сам Олег вів свій взвод вперед, показував приклад. Під час відходу група потрапила під обстріл[12][4]. Олег Фадєєнко зазнав уламкового поранення під час мінометного обстрілу в серце та легені. Після цього він дійшов до побратимів, подолавши 2 кілометри. Там йому надали медичну допомогу і госпіталізували. Протягом цього часу Олег Фадєєнко був у свідомості, спілкувався і жартував. У госпіталі його було прооперовано. Під час евакуації до лікарні в Дніпрі в нього тричі зупинялося серце і серце тричі запускали знову.[2][3][4]

Олег Фадєєнко помер в госпіталі 2 липня 2023 року від отриманих поранень[1][7] на Донеччині[6].

За словами Костянтина Немічева, Олег Фадєєнко мав жорсткість до ворогів та був опорою для побратимів, а також мав якості справжнього воїна, лідера, люблячого батька та чоловіка.[7]

4 липня 2023 року, коли відбувалося прощання з Олегом в рідному Златополі, росіяни обстріляли будинок за 500—800 метрів від церемонії прощання ракетою ОТРК «Іскандер», внаслідок чого 2 людей загинуло та ще 43 особи було поранено[6][13][4]. Після цього громадську церемонію прощання з Олегом Фадєєнком скасували, його тіло за його заповітом кремували без публічного прощання[14].

Після смерті Олега Фадєєнка 14 липня 2023 року помер його дід Олексій Степанищев[2].

Вшанування

[ред. | ред. код]

9 травня 2024 року на будівлі школи, в якій навчався Олег Фадєєнко, було відкрито меморіальну дошку на його честь. У церемонії відкриття взяли його рідні, побратими, представники місцевої влади, мешканці Первомайської громади.[15][16]

У червні 2024 року на одній з багатоповерхівок у Златополі силами його побратимів зі спецпідрозділу «HATRED» 1 батальйону 3-ї окремої штурмової бригади та дружини відкрили мурал на честь Олега Фадєєнка. Над муралом працювала творча група Kailas.V.[17][18]

У серпні 2024 року на сайті Харківської міської ради було ініційовано петицію щодо перейменування парку імені Фаріза Сафарова у Новобаварському районі Харкова на честь Олега Фадєєнка[9]. Петиція зібрала понад 5 тисяч підписів, необхідних для її направлення на розгляд до Харківського міської ради[19].

У серпні 2023 року на сайті Президента України було ініційовано петицію щодо присвоєння Олегу Фадєєнку звання Героя України. Петиція набрала понад 25 тисяч підписів, необхідних для розгляду її Президентом України. У лютому 2024 року Олегу Фадєєнку було присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».[11]

За словами його дружини Єлизавети Фадєєнко, на його пам'ять у Златополі планується відкрити спортзалу, підготовкою якої займалися друзі Олега[14].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Зі своєю дружиною Єлизаветою, яка була із Запоріжжя, Олег Фадєєнко познайомився в соціальних мережах. Вони багато спілкувалися, а через 2 місяці після знайомства Олег приїхав до Єлизавети. Після цього вони їздили одне до одного поїздами. Коли почалося російське широкомасштабне вторгнення до України 24 лютого 2022 року Єлизавета була на п'ятому місяці вагітності. А у травні 2022 року Олег та Єлизавета побралися, засвідчив їхній шлюб керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов[2].

В Олега Фадєєнка залишились дружина Єлизавета Фадєєнко та донька[22][18] Єсенія, яка народилася 21 червня 2022 року[2]. Його дружина за волонтерську діяльність у січні 2025 року нагороджена відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «За сприяння війську»[23]

Мати — Олена Фадєєнко[24]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Аліна Гаєвська (2 липня 2023). У шпиталі помер командир, який у складі "Кракену" звільняв Харківщину. Думка. Процитовано 2 жовтня 2024.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Вікторія Микитюк (13 серпня 2023). «Він захистив рідне місто з небес»: під час прощання з легендарним бійцем Олегом Фадєєнком росіяни обстріляли його рідне місто. Факти. Процитовано 20 квітня 2025.
  3. ↑ а б в г д Платформа пам'яті "Меморіал". Загиблі у війні Росії проти України. Олег Фадєєнко. Процитовано 20 квітня 2025.
  4. ↑ а б в г д е Ганна Цьомик, Олександра Новосел (4 липня 2023). "Тут всі — від перших вчителів до мера": прощання з військовим Олегом Фадєєнком у Первомайському скасували через обстріл. Суспільне. Харків. Процитовано 20 квітня 2025.
  5. ↑ а б Харківська державна академія фізичної культури. Структура. Структурні підрозділи. Віртуальний меморіал пам’яті загиблих у війні з рф. Олег Фадєєнко. Процитовано 3 жовтня 2024.
  6. ↑ а б в г д е Іщенко О. С. (2024). Фадєєнко Олег Віталійович. Енциклопедія Сучасної України / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України,.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  7. ↑ а б в г Після важкого поранення біля Бахмута помер командир розвідвзводу з Харківщини. Kharkiv Today. 3 липня 2023. Процитовано 3 жовтня 2024.
  8. ↑ ГЕРОЇ ГРОМАДИ: пам'ять про Олега Фадєєнко. Бійцівський Клуб «XXI Legion». Златопільська міська рада. 11 вересня 2024. Процитовано 20 квітня 2025.
  9. ↑ а б в Ганна Ткаченко (12 серпня 2024). Зрадянщений парк у Харкові просять назвати іменем спецпризначенця ГУРу. Kharkiv Today. Процитовано 20 квітня 2025.
  10. ↑ Людмила Кліщук (3 липня 2023). У боях за Бахмут загинув воїн спецпідрозділу ГУР “Кракен” Олег Фадєєнко. Новинарня. Процитовано 20 квітня 2025.
  11. ↑ а б Президент присвоїв "Героя України" командиру-розвіднику з Харківщини. Kharkiv Today. 26 лютого 2024. Процитовано 20 квітня 2025.
  12. ↑ Ми відзначаємо людей, які гідні всеукраїнської вдячності – Президент під час вручення нагород «Золота Зірка» та «Хрест бойових заслуг». Офіційне інтернет-представництво Президента України. 22 квітня 2024. Процитовано 22 квітня 2024.
  13. ↑ Марія Коротаєва (5 липня 2023). У Первомайському на Харківщині постраждали 43 людини, 12 з них – діти. Харків Times. Процитовано 2 жовтня 2024.
  14. ↑ а б Юлія Давидова (31 грудня 2023). Довічне ув'язнення для навідника, теракт у Грозі, відновлення екопарку, навчання в метро — підсумки-2023 на Харківщині. Суспільне. Харків. Процитовано 20 квітня 2025.
  15. ↑ У Первомайському відкрили меморіальну дошку Герою України Олегу Фадєєнку: фото. MediaPort. 10 травня 2024. Процитовано 20 квітня 2025.
  16. ↑ В Первомайському відкрили Меморіальну дошку Герою України Олегу Фадєєнко. Телерадіокомпанія "Надія". Процитовано 20 квітня 2025.
  17. ↑ Марія Мирошниченко (17 червня 2023). На Харківщині створили мурал на честь командира підрозділу "Азову". Kharkiv Today. Процитовано 20 квітня 2025.
  18. ↑ а б У Первомайському на Харківщині створили мурал на честь загиблого Героя України Олега Фадєєнка. Укрінформ. 18 червня 2024. Процитовано 20 квітня 2025.
  19. ↑ Ганна Ткаченко (1 жовтня 2024). Петиція про перейменування парку у Харкові на честь "Малиша" набрала необхідну кількість голосів. Kharkiv Today. Процитовано 20 квітня 2025.
  20. ↑ Указ Президента України від 24 лютого 2024 року № 112/2024 «Про присвоєння О.Фадєєнку звання Герой України»
  21. ↑ Указ Президента України від 14 березня 2023 року № 147/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  22. ↑ Малиш загинув… перший серед рівних. 33-й новини. 4 липня 2023. Процитовано 2 жовтня 2024.
  23. ↑ Волонтерку зі Златополя нагороджено відзнакою від головнокомандувача. Слобожанка. 14 лютого 2025. Процитовано 20 квітня 2025.
  24. ↑ Відбувся мітинг, присвячений вшануванню загиблих захисників України, які віддали своє життя у боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. Златопільська міська рада. 30 серпня 2024. Процитовано 20 квітня 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фадєєнко_Олег_Віталійович&oldid=46430703