Устрики-Долішні
| Устрики-Долішні пол. Ustrzyki Dolne | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
|
| ||||
| Основні дані | ||||
| 49°26′00″ пн. ш. 22°36′00″ сх. д. / 49.433333333333° пн. ш. 22.6° сх. д. | ||||
| Країна |
| |||
| Регіон | Підкарпатське воєводство | |||
| Столиця для |
Нижньо-Устріцький район | |||
| Засновано |
1509 | |||
| Площа | 16,79 км² | |||
| Населення | ▼ 8 759 (01.01.2022) | |||
| · густота | 561 (2008[1]) осіб/км² | |||
| Висота НРМ |
480 ± 1 м | |||
| Міста-побратими |
Самбір, Ґіралтовце, Замарді, Гевіз, Сокулка, Войнич | |||
| Телефонний код | (+48) 13 | |||
| Часовий пояс |
UTC+1[2] і UTC+2[2] | |||
| Номери автомобілів | RBI | |||
| GeoNames | 756280 | |||
| OSM | ↑1748163 ·R (Устрики-Долішні) | |||
| SIMC | 0953817 | |||
| Поштові індекси | 38-700 do 38-714 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт |
ustrzyki-dolne.pl | |||
| Мапа | ||||
![]() | ||||
|
| ||||
| | ||||
Устри́ки-Дол́ішні (пол. Ustrzyki Dolne вимовляється [usˈtʂɨkʲi ˈdɔlnɛ]; їд. Istrik, Нижньо-Устріки) — місто в Середніх Бескидах на р. Стрвяж. Адміністративний центр Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Польської Республіки.

Лежить на прадавніх етнічних українських землях Бойківщини. У 1497 р. король Ян I Ольбрахт віддав Устрики Івонії Янчоновичу. Були закріпачені на волоському праві в 1509 р. Входили до Перемишльської землі Руського воєводства. В 1672 р. татарська орда Нурадин-Солтана пограбувала і спалила село, а мешканців погнала на схід у неволю. В 1723 р. Устрики Долішні отримали права міста.
З 1772 до 1918 року входило в склад Австрії і Австро-Угорщини, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В 1846 р. жителі Устрик Долішніх брали активну участь у Галицькому повстанні. В 1847 р. споруджена парафіяльна мурована церква Успення Пресвятої Богорродиці, яка належала до Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. В 1872 р. через місто прокладена Перша угорсько-галицька залізниця та споруджені дві станції. В ході Першої світової війни російські війська захопили місто 21 вересня 1914 р., залишили — 25 січня 1915 р.
3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 10 000 осіб.[3] В листопаді-грудні 1918 р. в околицях міста точились бої між поляками та українцями.
У 1919-1939 — містечко в Ліському повіті Львівського воєводства ІІ-ї Речі Посполитої. До 1939 відоме ярмарками худоби. Рафінерія нафти. На 01.01.1939 р. в місті проживало 4300 мешканців (з них 550 українців, 1150 поляків і 2600 євреїв[4].
12 вересня 1939 року німці окупували місто, однак уже 28 вересня 1939 року мусили відступити з правобережної частини Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР місто в ході утворення Дрогобицької області включене до неї[5]. 1939-1951 — у складі УРСР (під назвою Нижні Устрики). 17 січня 1940 — рішенням Президії Верховної Ради УРСР (відповідно до рішення ЦК КП(б)У) було утворено Устрико-Дольнівський район Дрогобицької області УРСР (після 1944 — Нижньо-Устріцький район). 12 червня 1941, з початком Радянсько-німецької війни словацька армія оволоділа містом, пізніше передала його німцям. 18 вересня 1944 року радянські війська знову оволоділи містом.
У 1951 на підставі міжурядової угоди в обмін на Забузький район (місто Белз з навколишніми територіями) передане Польщі (разом із пам'ятником Сталіну, який таким чином став одним із трьох у Європі поза СРСР). У 1956 р. в ході «кампанії подолання культу особи» пам'ятник знесений.
Зараз — адміністративний центр ґміни Устрики-Долішні.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[6][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 4642 | 886 | 3384 | 372 |
| Жінки | 4993 | 898 | 3213 | 882 |
| Разом | 9635 | 1784 | 6597 | 1254 |
- Брик Іван — український вчений, славіст, філолог, історик, громадський діяч, педагог. Дійсний член НТШ.
- Мисько Еммануїл Петрович — український скульптор.
- Хмельовський Орест Михайлович — український художник, філософ, семіотик.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ а б https://www.worlddata.info/europe/poland/timezones.php
- ↑ М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 23
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 41.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
| Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |


