Перейти до вмісту

Трохименко Карпо Дем'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Трохименко.
Трохименко Карпо Дем'янович
Народження13 (25) жовтня 1885 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сущани, Київський повіт, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть1 жовтня 1979(1979-10-01) (93 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Країна Російська імперія
 УНР
 Українська Держава
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрбатальний жанр, пейзаж, портрет, жанрове малярство і натюрморт Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняВище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1916) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительСелезньов Іван Федорович, Касаткін Микола Олексійович і Самокиш Микола Семенович Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учні[⇨]
ПрацівникКиївський державний художній інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленАсоціація художників Червоної України (1931) і Національна спілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїНаціональний художній музей України, Національний музей Тараса Шевченка, Вінницький краєзнавчий музей, Кагарлицький районний державний історико-краєзнавчий музей, Красноградський краєзнавчий музей імені П. Д. Мартиновича і Запорізький обласний художній музей Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР народний художник УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка
CMNS: Трохименко Карпо Дем'янович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Карпо́ Дем'я́нович Трохи́менко (25 жовтня 1885, Сущани — 1 жовтня 1979, Київ) — український радянський живописець, педагог, історик образотворчого мистецтва. Член, секретар Асоціації художників Червоної України у 1926—1931 роках, член Спілки радянських художників України (був також членом правління[1]).

Біографія

[ред. | ред. код]
Могила Карпа Трохименка.

Народився 13 (25) жовтня 1885(18851025) року в селі Сущанах (тепер Обухівського району Київської області, Україна). Протягом 1902—1910 років (з перервами) навчався в Київському художньому училищі, був учнем Івана Селезньова, М. Троїцької, Г. Дяченка, Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка[1]; у 1906—1907 роках — в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури у Миколи Касаткіна; у 1910—1916 роках — в Петербурзькій академії мистецтв у Миколи Самокиша. У 1915 році у складі учнів Миколи Самокиша, під керівництвом професора виїздив на Західний, а згодом на Кавказький фронт для виконання етюдів і замальовок. Друкувалися в журналах «Лукоморье» і «Солнце России».

У 1916—1917 роках, після закінчення академії, перебував на Кавказькому фронті рядовим лейбгвардії. В діючій армії, створив композиції, в яких відтворив бойові операції і побут російських солдатів. З 1918 року працював у Києві в Комісії охорони пам'яток старовини і мистецтва[2]. В 1918—1919 роках викладав малювання у вищій залізничній школі, в 1920—1923 роках в Сущанах, у 1923—1925 роках був завідувачем трудової школи в Кагарлику, в 1925—1926 роках викладав у фабзаучі при цукровому заводі в Ржищеві. З 1926 року знову в Києві. В 1926—1933 роках викладав у Київській індустріальній профшколі, згодом — Київському художньому технікумі.

У 1933—1974 роках викладач в Київському художньому інституті (у 1938—1941 роках — завідувач кафедри живопису та композиції і керівник майстерні батального та історичного живопису, з 1939 року — професор; у 1946—1969 роках — декан живописного факультету[1]).

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Леніна, № 66, квартира № 39[3]. Помер у Києві 1 жовтня 1979 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузях монументального (розписи церков у Полтаві на Шведській могилі), станкового живопису (у ранній період писав батальні полотна, згодом пейзажі, портрети, жарові картини, натюрморти) і станкової графіки. Автор творів на історико-революційні теми, на теми соціалістичної дійсності. Серед робіт:

  • «Допит полонених мадярських гусарів» (1915—1916, Національний художній музей України);
  • «Вечеря козаків на позиціях» (1917);
  • «Академік Микола Біляшівський» (1920);
  • «Літо» (1920, полотно, олія);
  • «Над великим шляхом» (1924, Національний художній музей України)[4];
  • акварельні етюди моря і серія акварелей «Революція на селі» (1926);
  • «Краєвид Дніпра з Іван-гори» (1926);
  • «Над великим шляхом» (1926, Національний художній музей України);
  • «Косовиця» (1935);
  • «В колгоспному клубі» (1936);
  • «Кадри Дніпробуду» (1937, полотно, олія; Національний художній музей України)[4];
  • «Урочище Гончари Кожум'яки» (1940);
  • «Колгоспниці-активістки» (1940; Вінницький краєзнавчий музей);
  • «Квітучий травень» (1940);
  • «Юрій Яновський» (1942);
  • «Москва» (1943);
  • «Письменник Михайло Стельмах» (1943);
  • «Професор С. Маслов» (1943);
  • «Художник Олександр Фомін» (1945);
  • «Засідання Академії наук УРСР в евакуації в Уфі» (1945);
  • «Дорога над Дніпром» (1947);
  • «Зима» (1947, Національний художній музей України)[4];
  • «Полудень» (1950, Національний художній музей України)[4];
  • «Ремонт школи» (1951);
  • «Бандурист» (1952, полотно, олія);
  • «Чумак» (1954);
  • «Весна 1648 року» (1954, у співавторстві з Володимиром Кравченком);
  • «Під мирним небом» (1956—1965);
  • «Сільський пейзаж» (1957);
  • «Осінь у Лаврському заповіднику» (1959);
  • «Студентки перед весняною сесією» (1960);
  • «Дівчина у червоній спідниці» (1960);
  • «Деснянська тиша» (1960, картон, олія);
  • «Ранок у колгоспі» (1960—1961);
  • «Григорій Сковорода» (1960—1966);
  • «На будівництві Київської ГЕС» (1963, олія);
  • цикл пейзажів Чернігівщини «Моя рідна Батьківщина» (1964—1968);
  • «Останній сніг» (1965);
  • «Дощить» (1966);
  • «Юність поетеси» (1967);
  • «Останнє проміння» (1967, олія);
  • «Ранок» (1971);
  • «Травневі дні в старому Києві» (1975);
Шевченківська тематика
  • «Шевченко у Петропавлівському казематі» (1935);
  • «Шевченко й Енгельгардт» (1939; Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Катерина» (1940);
  • «У селі Шевченковім (Кирилівці)» (1940);
  • «Присмерки на Шевченковій горі. Канів» (1942);
  • «Краєвид з могили Тараса Шевченка в Каневі» (1944);
  • «Могила Тараса Шевченка» (1947, Кагарлицький краєзнавчий музей);
  • «А на тому боці могила Тараса Шевченка» (1947, Берестинський краєзнавчий музей);
  • «Шевченкова гора» (1947);
  • «Вид на музей Тараса Шевченка у Каневі» (1948);
  • «Максим Горький читає селянам твори Тараса Шевченка у селі Манулівці» (1949, Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Вечір у Шевченковому селі» (1949, Запорізький художній музей);
  • «Могила Тараса Шевченка, Ранок» (1950);
  • «Вид з Шевченкової гори. Канів» (1951);
  • «Катерина» (1954);
  • «Дорога до могили Шевченка» (1958);
  • «Осінь на Тарасовій горі» (1958);
  • «Осінній пейзаж біля Шевченкової гори» (1958);
  • «Тарас Григорович Шевченко на Чернечій горі» (1960, Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Вечір на Тарасовій горі» (1963, Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Тарас Шевченко у Каневі» (1963—1964, Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Тарас Шевченко шукає свою долю» (1964, Національний музей Тараса Шевченка);

Також писав пейзажі Кавказу, Наддніпров'я[2].

Брав участь у художніх виставках з 1918 року, республіканських з 1926 року, всесоюзних з 1927 року, закордонних з 1928 року[3], зокрема взяв участь у Республіканській художній виставці, присвяченій 125-літньому ювілею від дня народження Шевченка, у 1964 році — у художній виставці, присвяченій 150-літньому ювілею від дня народження Шевченка (Київ, Москва)[1]; персональна виставка у Києві відбулась у 1968 році[2].

Автор праць з історії українського та російського образотворчого мистецтва, зокрема[5]:

  • дослідження «Українська історична картина» (1944), в збірці «Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та наукові праці» (К., 1995);
  • автобіографічна — «Романтика трудового подвигу» («Искусство», 1979, № 11);
  • теоретична — «Думки про тематичну картину» («Образотворче мистецтво», 1971, № 1).

Учні

[ред. | ред. код]

Вшанування

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка та конверт.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Шевченківська енциклопедія, 2015.
  2. ↑ а б в Енциклопедія українознавства, 1980.
  3. ↑ а б в г Українські радянські художники, 1972.
  4. ↑ а б в г Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 62.
  5. ↑ Трохименко Карпо Дем'янович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
  6. ↑ А. М. Галйчук, И. Н. Воронцов. Киев. Страницы мемориальной летописи / Рецензенты: Ф. П. Шевченко, Я. П. Докучаева. — Киев : Мистецтво, 1987. — С. 249.(рос.)

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трохименко_Карпо_Дем%27янович&oldid=46282516