Тимусь Юрій Володимирович
| Юрій Володимирович Тимусь | |
|---|---|
![]() | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 2 травня 1987 Дітківці |
| Смерть | 31 березня 2022 (34 роки) Рибацьке (Загинув у гелікоптері, збитому під час евакуації поранених з «Азовсталі») |
| Поховання | Центральний цвинтар міста Броди |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба |
| Військова служба | |
| Приналежність | |
| Вид ЗС | |
| Рід військ | |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Юрій Володимирович Тимусь (2 травня 1987, село Дітківці, тепер Золочівський район, Львівська область — 31 березня 2022, селище Рибацьке, Маріупольський район, Донецька область) — український військовослужбовець, підполковник Збройних Сил України, військовий льотчик 1 класу, інструктор-командир гелікоптера Мі-8 16-й окремої бригади армійської авіації, учасник російсько-української війни та миротворчих місій в Африці. Герой України (2024, посмертно).
Народився 2 травня 1987 року у селі Дітківці Бродівського району (тепер Золочівського району), Львівської області.
У 2008 році після закінчення Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба розпочав службу у 16-й окремій бригаді армійської авіації.
Неодноразово брав участь у миротворчих місіях ООН в Ліберії і Конго. З 2014 року захищав територіальну цілісність та суверенітет України, виконуючи бойові завдання під час АТО/ООС[1].
Військовий льотчик 1 класу.
З початком російського вторгнення 2022 року здійснював оборону Києва, за що був нагородженим орденом «За мужність» III ступеня.
Загинув 31 березня 2022 року разом із членами екіпажу Іваном Ваховським та Денисом Бадікою під час виконання бойового завдання із забезпечення медикаментами та продовольством оборонців заводу «Азовсталь» у місті Маріуполь та евакуації тяжкопоранених українських військових. Росіяни збили український вертоліт Мі-8, в районі селища Рибацького Маріупольського району. Це був п'ятий із семи рейсів на «Азовсталь».
Похований 20 березня 2024 року на Центральному цвинтарі міста Броди Львівської області.
Залишилися дружина та троє дітей.
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (30 вересня 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[2];
- Орден «За мужність» III ступеня (10 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3];
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
- Нагрудний знак «За зразкову службу»;
- Медаль «15 років сумлінної служби»;
- Нагрудний знак «Учасник АТО»;
- Відзнака командувача об'єднаних сил «Козацький хрест» II та III ступенів.
- ↑ Марина Петік (13 квітня 2022). Намагалися врятувати поранених захисників із Маріуполя та загинули: що відомо про екіпаж Мі-8. news.obozrevatel.com. Oboz.UA. Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 18 жовтня 2025.
- ↑ Указ Президента України від 30 вересня 2024 року № 661/2024 «Про присвоєння Ю. Тимусю звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 123/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- О. В. Савченко. Тимусь Юрій Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
- Анастасія Олехнович (4 листопада 2022). Дружина загиблого під Маріуполем вертолітника: «Врятовані Юрою життя є найкращим свідченням того, що він жив недарма». armyinform.com.ua. АрміяInform. Архів оригіналу за 10 листопада 2024. Процитовано 18 жовтня 2025.
- Ольга Лузан (11 квітня 2022). Майор Юрій Тимусь загинув, евакуюючи вертольотом поранених воїнів з Маріуполя. censor.net. Цензор.нет. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 18 жовтня 2025.
- Tim Lister, Olga Voitovych (2 червня 2022). Ukrainian helicopter pilot describes risky mission to fly в Azovstal plant to rescue the wounded. edition.cnn.com (англ.). CNN. Архів оригіналу за 11 серпня 2025. Процитовано 18 жовтня 2025.
| Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Підполковники (Україна)
- Народились 2 травня
- Народились 1987
- Померли 31 березня
- Померли 2022
- Військовики 16-ї окремої бригади армійської авіації
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- Нагороджені нагрудним знаком «За зразкову службу»
- Нагороджені медаллю «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)
- Нагороджені нагрудним знаком «Учасник АТО»
- Українські воїни, загиблі в російсько-українській війні (з 2014)
- Учасники битви за Маріуполь (2022)
- Випускники Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба
- Українські військові льотчики





