С-4 (підводний човен СРСР)
| С-4 | ||
|---|---|---|
 | ||
| Схема підводного човна типу «Середня» серії IX-біс | ||
| Верф |  № 189, Ленінград
| |
| Під прапором | СРСР
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР
| |
| Порт приписки | Лібава, Ленінград | |
| Закладений | 3 січня 1936 | |
| Спуск на воду | 17 вересня 1936 | |
| Введений до складу флоту | 27 листопада 1939 | |
| Виведений зі складу флоту | 31 березня 1945 | |
| На службі | 1939—1945 | |
| Загибель | 6 січня 1945 року загинув у Гданській затоці унаслідок тарану німецького міноносця T3 | |
| Сучасний статус | затонув | |
| Бойовий досвід | «Зимова війна» Німецько-радянська війна * Кампанія на Балтійському морі | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | Середній торпедний ДПЧ | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 19,4 вузла (36 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 9,5 вузла (17,6 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 80 м | |
| Гранична глибина занурення | 100 м | |
| Дальність плавання | 8340 миль на швидкості 8,5 вузла в надводному положенні 140 миль на швидкості 3 вузла | |
| Автономність плавання | 30 діб | |
| Екіпаж | 45 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 77,7 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,4 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4 м | |
| Водотоннажність надводна | 844 т | |
| Водотоннажність підводна | 1077 т | |
| Силова установка | ||
|
дизель-електрична; 2 × дизельні двигуни 1Д 2 × електромотори ПГ-72/35 |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | дизельні двигуни — 2 × 2 000 к. с. електромотори — 2 × 550 к.с. | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм/51 гармата Б-24 (200 снарядів) 1 × 45-мм напівавтоматична гармата 21-К (500 снарядів) | |
| Торпедно- мінне озброєння |
6 ТА калібру 533-мм (12 торпед) | |
| Історія служби | |
|---|---|
| У складі |
16-й дивізіон підводних човнів 1-ї бригади ПЧ 1-й дивізіон підводних човнів 1-ї бригади ПЧ |
| Операції | 6 походів |
| Перемоги | 2 судна (1751 GRT) потопив |
С-4 — радянський дизель-електричний підводний човен типу «Середня» серії IX-біс, що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів радянсько-фінської та німецько-радянської війн. Закладений 3 січня 1936 року на верфі заводу № 189 у Ленінграді під заводським номером 277. 17 вересня 1936 року спущений на воду. 27 листопада 1939 року включений до складу Балтійського флоту[1].
Попри те, що С-4 надійшов на озброєння безпосередньо перед початком радянської війни з Фінляндією наприкінці листопада 1939 року, підводний човен провів перші два місяці конфлікту на базі в Лієпаї, Латвія.
30 січня 1940 року С-4 вийшов на своє перше бойове патрулювання під командуванням капітан-лейтенанта Абросімова. С-4 доручили стежити за ВМС Швеції на позиції між островами Готланд і Еланд. Підводний човен провів на місці кілька днів, перш ніж дістав наказ повернутися на базу. На зворотному шляху С-4 довелося пройти крізь лід Балтійського моря, спочатку він зробив це самостійно, перш ніж застрягти, і йому надав допомогу канонерський човен «Красное знамя». С-4 довелося буксирувати решту шляху, і 8 лютого 1940 року він повернувся в порт. Підводний човен залишався на базі до кінця конфлікту через морський лід. Лід також пошкодив його корпус.
У травні 1940 року С-4 разом з кількома іншими підводними човнами готувався до передачі Північному флоту, але в наступному місяці це рішення скасували. 11 лютого 1941 року перейшов до 1-го дивізіону підводних човнів 1-ї бригади ПЧ Балтійського флоту.
На початку операції «Барбаросса» С-4 перебував на базі в Усть-Двінську в окупованій Радами Латвії. Починаючи з 23 червня 1941 року, він патрулював поблизу Мемеля. С-4 напав на невпізнане торгове судно 25 червня безуспішно. 27 числа С-4 зіткнувся з іншим радянським підводним човном, підводним загороджувачем Л-3 «Фрунзенець», який спочатку прийняв за ворожий ПЧ. Пізніше С-4 знайшов кілька тральщиків, але вирішив не атакувати їх і повернувся на базу 10 липня 1940 року.
12 липня він вирушив до порту Таллінна. Пізніше він евакуювався з Таллінна разом з рештою радянського Балтійського флоту.
24 листопада 1944 року С-4 вийшов у свій останній сьомий бойовий похід, а 14 грудня безуспішно атакував конвой біля маяка Акменрагс, Латвія. Ймовірно, він атакував інший конвой 22 числа біля Піллау. Приблизно між 5 або 7 січня 1945 року (джерела вказують різні дати) С-4 сплив на поверхню за 100 метрів перед міноносцем T3, який супроводжував німецьке транспортне судно. T3 протаранив підводний човен, а потім скинув глибинні бомби. С-4 втрачено з усіма 48 членами екіпажу, і 31 березня 1945 року Радянський флот виключив його зі списку військово-морських сил.
- Виноски
- Джерела
- «С-4» подводная лодка IX серии [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- ПЛ Н-4, С-4 тип «С» IX-бис серии(рос.)
- S-4. на uboat.net. (англ.)
- Подводные лодки типа С («Средняя») IX-бис серии(рос.)
- Подводная лодка «С» IX серии(рос.)
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. — 128 с. — ISBN 978-5-699-25627-3 (рос.)
- С. А. Балакин, М. Э. Морозов. Подводные лодки типа «С». — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Морская коллекция № 2 / 2000). — 5000 экз. (рос.)
