Соколов Єфрем Овсійович

Соколов Єфрем Євсейович Сакалоў Яфрэм Яўсеевіч
Прапор 17-й Перший секретар ЦК КП Білоруської РСР
6 лютого 1987 — 28 листопада 1990
Попередник:	Микола Слюньков
Наступник:	Анатолій Малофеєв
Народження:	25 квітня 1926(1926-04-25) с. Ревячино, Горецький район, Могильовська область, Білоруська РСР, СРСР
Смерть:	5 квітня 2022(2022-04-05) (95 років) Мінськ, Білорусь
Поховання:	Східне кладовище
Національність:	білорус
Країна:	Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Освіта:	Білоруська сільськогосподарська академія
Партія:	КПРС і Комуністична партія Білорусі
Діти:	дочки Світлана й Алла
Нагороди:

Єфрем Євсейович Соколов (25 квітня 1926, с. Ревячіно, Горецький район, Могильовська область, Білоруська РСР, СРСР — 5 квітня 2022) — білоруський радянський партійний діяч, 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Білорусії з 1987 до 1990 року. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань. Народний депутат СРСР (1989—1991). Член Політбюро ЦК КПРС з 13 липня по 11 грудня 1990 року. Герой Соціалістичної Праці (18.04.1986).

Біографія

Народився в білоруській селянській родині.

У 1944–1950 роках служив у Радянській Армії.

З 1950 року працював шофером машинно-тракторної станції (МТС).

Член КПРС з 1955 року.

У 1956 році закінчив Білоруську сільськогосподарську академію.

У 1956—1958 роках — головний агроном Плотницької МТС Столінського району, директор Дружиловицької МТС Івановського району, начальник Івановської районної сільгоспінспекції Брестської області.

У 1958—1961 роках — 2-й секретар Івановського районного комітету КП Білорусії Брестської області.

У 1961 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1961—1965 роках — 1-й секретар Урлютюбського районного комітету КП Казахстану Павлодарської області, парторг Павлодарського обкому КП Казахстану по Желєзинському територіальному виробничому колгоспно-радгоспному управлінні, секретар парткому Желєзинського виробничого колгоспно-радгоспного управління Павлодарської області.

У 1965—1967 роках — голова Брестського обласного комітету профспілок робітників і службовців сільського господарства та заготівель.

У 1967—1969 роках — 2-й секретар Івановського районного комітету КП Білорусії Брестської області.

З 1969 року в апараті ЦК Компартії Білорусії: в 1969—1975 роках — заступник завідувача, в 1975—1977 роках — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КП Білорусії.

З березня 1977 по лютий 1987 року — 1-й секретар Брестського обласного комітету КП Білорусії.

З 6 лютого 1987 по 28 листопада 1990 року — 1-й секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Білорусії.

Народний депутат СРСР (1989–1991). У 1989—91 роках — член Верховної Ради СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР (1979–1989), член Президії Верховної Ради СРСР (1987–1989).

З листопада 1990 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Мінську.

Очолював Раду Комуністичної партії Білорусі, був членом Білоруської республіканської Ради ветеранів війни та праці, Збройних Сил і правоохоронних органів.

Помер 5 квітня 2022 року.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (18.04.1986)
• орден Леніна (18.04.1986)
• орден Жовтневої Революції (29.03.1978)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (27.08.1971; 12.12.1973; 26.03.1982)
• Почесний громадянин Брестської області
• Наказом Міністерства юстиції Республіки Білорусь від 15 вересня 2006 року № 734лс за значний внесок у справу посилення правової державності Республіки Білорусь нагороджений нагрудним знаком Міністерства юстиції «Ганаровы работнік юстыцыі Беларусі».

Посилання

• Бібліотека — Люди та книги
• Народ Лукашенка не зрадить^{[недоступне посилання з липня 2019]}