Серпокрилець блідий
| ?Серпокрилець блідий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Серпокрильцеподібні (Apodiformes) |
| Родина: | Серпокрильцеві (Apodidae) |
| Рід: | Серпокрилець (Apus) |
| Вид: | Серпокрилець блідий |
| Біноміальна назва | |
| Apus pallidus Shelley, 1870 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Apus pallidus |
 Віківиди: | Apus pallidus |
 ITIS: | 555008 |
 МСОП: | 22686815 |
 NCBI: | 1160816 |
| Fossilworks: | 369500 |
Серпокрилець блідий[2] (Apus pallidus) — вид птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).
Вид поширений у Середземноморському регіоні від Мадейри та Канарських островів з фрагментованим ареалом через Південну Європу та Північну Африку, Туреччину, Ізраїль та Ліван до Ірану та західного Пакистану.
- A. p. brehmorum Hartert, 1901[3] — на Мадейрі та Канарських островах, у прибережних районах Північної Африки, Південної Європи до Туреччини.
- A. p. illyricus Tschusi, 1907[4] — поширений на північно-західному узбережжі Балканського півострова.
- A. p. pallidus (Shelley, 1870)[5] — поширений від Мавританії через Єгипет і Близький Схід до Пакистану.
Блідий серпокрилець за розміром і зовнішнім виглядом схожий на звичайного серпокрильця (Apus apus), хоча, як вказує його назва, він світліший за кольором. Це довгокрилий, коротконогий птах з роздвоєним хвостом, розміром від дзьоба до хвоста 16-17 см. Оперення сірувато-коричневе, за винятком горла, яке білувате.
Бліді серпокрильці розмножуються на скелях і будівлях, часто разом з іншими видами серпокрильців. Гніздо знаходиться в порожнині та покритий листям. Зазвичай два білих яйця висиджують обидва партнери протягом 14-20 днів. Молодняк оперяється через 44-48 днів. Річних виводків буває до двох.
- ↑ BirdLife International (2019). Apus pallidus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 21 травня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Ernst Johann Otto Hartert, S. 233.
- ↑ Victor Ritter von Tschusi zu Schmidhoffen, S. 29.
- ↑ George Ernest Shelley, S. 445.
- Flicker Field Guide Birds of the World Photographs
- Ageing and sexing (PDF; 2.6 MB) by Javier Blasco-Zumeta & Gerd-Michael Heinze
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
