Сент-Віктуар
| Сент-Віктуар | |
 | |
| Гірський хребет |
Pyrenean-Provence fold-thrust beltd  |
|---|---|
| Країна |
 Франція |
| Адміністративна одиниця |
Буш-дю-Рон Вар |
| Найвища точка |
Pic des Mouchesd |
| Висота над рівнем моря |
1011 м і 1014 м |
| З матеріалу |
осадові гірські породи |
| Статус спадщини |
Grand site de Franced |
| Довжина або відстань |
20 км |
| Ширина |
8 км |
| Площа |
160 км² |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Сент-Віктуар у Вікісховищі | |
43°32′21″ пн. ш. 5°38′43″ сх. д. / 43.539166666667° пн. ш. 5.6452777777778° сх. д.
Сент-Віктуар (фр. Montagne Sainte-Victoire) — гірська гряда на півдні Франції, улюблений пейзажний мотив у творчості Сезанна. Утворена з осадових порід. Простяглася на 18 км між департаментами Буш-дю-Рон і Вар. Найвища точка Пік-де-Муш — 1011 м. Масив є популярним місцем для туризму, скелелазіння, парапланеризму.
.jpg?lang=uk)
Окрім Сезанна гори Сент-Віктуар були джерелом натхнення й для інших художників і письменників, а саме:
- Пабло Пікассо, який придбав у передгір'ї Сент-Віктуар Замок Вовенарг (Вовенарг), де облаштував художнє ательє, в якому працював з 1959 по 1962 роки.
- Василь Кандінський
- Петер Гандке, німецький письменник, який написав тут книгу «Вчення Сант-Віктуар» (Die Lehre der Sainte-Victoire, 1980)
- Гай Гавріел Кей, канадський письменник-фантаст, який написав тут роман «Ізабель» (Ysabel, 2007)
|
Це незавершена стаття з географії Франції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Нормативний контроль |