Перейти до вмісту

Сарнацька Аліна Валеріївна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аліна Сарнацька
Сарнацька Аліна Валеріївна
 Сержант
Загальна інформація
Народження11 квітня 1987(1987-04-11) (38 років)
 Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Alma MaterНаціональний авіаційний університет
Ступіньмагістр
Псевдо«Лисиця»
ПартіяДемократична Сокира (2019—2021)
Військова служба
Роки служби2022—2024
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ
Територіальна оборона
Формування
 241 ОБрТрО
Війни / битвиросійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Відзнака Президента України «За оборону України»
Відзнака Президента України «За оборону України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Алі́на Вале́ріївна Сарна́цька (11 квітня 1987, Київ) — українська військовослужбовиця, сержантка ЗСУ, бойова медикиня, волонтерка, науковиця, журналістка й драматургиня, 128-ма хедлайнерка проєкту Літературні забави.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Цивільне життя

[ред. | ред. код]

Народилась 11 квітня 1987 року в Києві. 2007 року через фінансову скруту перейшла у сферу секс-працівниць. Через важкий соціальний досвід і емоційне вигорання у 2015 році полишила цю сферу. Згодом обіймала посаду спеціалістки зі збору даних досліджень в Інституті дослідження політики громадського здоров'я в Києві[1].

Долучившись до активного громадсько-політичного життя в столиці, Сарнацька стала однією з активісток за права секс-працівниць[2]. Скориставшись навичками психологині з бакалаврату, брала участь у допомозі жінкам у проституції і людям з наркозалежністю. Цікавилася також питаннями протидії домашньому насильству. В громадській діяльності не соромиться свого досвіду в секс-індустрії. На її думку, така публічність допомагає знизити рівень зневаги до колишніх ескортниць і людей з наркозалежністю в соціумі[1].

З 2017 року — менеджерка з розвитку в ГО «Еней»[1]. З квітня 2019 року по 24 лютого 2022 року психологиня-консультантка у «Drugstore»[2]. У 2019—2020 рр. — тренерка ВООЗ з питань протидії передозуванням. З 31 липня 2019 по 31 грудня 2021 року була спікеркою ГО «Демократична Сокира». Від цієї ГО без успіху балотувалася в окрузі № 6 під час виборів до Київради восени 2020 року. Вийшла з лав політсили в 2021 році[3].

Перед початком повномасштабної війни розпочала навчання в аспірантурі факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини[4].

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

5 березня 2022 року склала присягу на вірність Українському народові як військовослужбовиця ЗСУ. З того часу по 8 грудня 2023 року служила старшою бойовою медикинею роти вогневої підтримки 207-го ОБТрО 241-ї ОБрТро[4].

З середини грудня 2023 року розпочала роботу в Офісі підтримки змін Міноборони України[5]. Із 3 квітня 2023 по 13 грудня 2024 року працювала радіоведучою на Громадському радіо, де висвітлювала й коментувала як військовослужбовиця наболілі проблеми держави, армії та соціуму[6].

17 квітня 2024 року виступила з критикою pin-up плакату з оголеною жінкою з лав ТРО ЗСУ (автор плакату — художник Олексій Бондаренко), який на її думку зневажає жінок в лавах української армії:

«Художник Бондаренко наглядно проілюстрував, що Командування Сил ТрО ЗСУ не має поваги до жінок, які стали на захист України. Це особливо дивно бачити з боку ТрО, адже туди на початку повномасштабної війни потрапили більшість жінок. Пишаюсь, що знайома з цими завзятими, сильними і сміливими жінками»[7].

5 липня 2024 року звільнилася з лав ЗСУ за сімейними обставинами[8]. 4 грудня 2024 року анонсувала своє звільнення з радіо, оскільки планує 2025 року захистити кандидатську дисертацію (PhD). Тема дисертаційного дослідження — «Підвищення безпеки жінок, які належать до уразливих до гендерного насильства груп»[8]. Ще однією причиною стало бажання більше зосередитися на постановках і написанні п'єс[8].

Літературна діяльність
[ред. | ред. код]

Після фронту Сарнацька почала спроби в драматургії. Першою поставленою п’єсою Аліни Сарнацької стала «Військова мама», написана в межах програми «Театр ветеранів». Ініціатива, співзаснована драматургом Максимом Курочкіним, який у 2022 році воював у Луганській області, має на меті залучити військовослужбовців і ветеранів до театру та допомогти їм перетворити бойовий досвід на сценічні твори[9]. Сарнацька стала однією з п’ятнадцяти учасників програми, відібраних за результатами відкритого конкурсу. Станом на 2024 рік до її творів входили п'єси «Військова мама» та «Баланс». Того ж року перемогла в драматургічних конкурсах «Липневий мед 2024» та «Тиждень актуальної п'єси 2024»[10].

П’єса «Військова мама» вирізнилася серед інших і була поставлена на одній із головних київських сцен — у Театрі на Лівому березі. Твір розповідає про досвід звичайної жінки на війні, порушуючи теми материнства, сексизму у війську, розпаду стосунків, психічного здоров’я та дезертирства. Критики відзначають, що Сарнацька звертається до «негероїчних» сюжетів, які, хоч і не є табуйованими, здебільшого відсутні в офіційних українських наративах про війну. Її подальша п’єса «Баланс», присвячена досвіду бойової медикині, отримала премію, однак викликала суперечливу реакцію після показу у прифронтовому Дніпрі. Після вистави місцеві чиновники та священники висловили невдоволення через «надмірний реалізм» і «сумний, не героїчний» тон твору. Водночас глядачі високо оцінили чесність і щирість авторки. Після показу «Військової мами» у Києві відбулися публічні обговорення, під час яких глядачі — зокрема дружини та батьки військових — дякували акторам за правдиве зображення життя на передовій[9]

Наприкінці 2025 року у Молодому театрі в Києві запланована прем’єра її нової п’єси «Менструація», що розповідає про досвід секс-працівниць у перші місяці повномасштабного вторгнення 2022 року. Серед останніх робіт Сарнацької — п’єса «Жир», дія якої відбувається паралельно в сучасній Україні та в 1930-х роках. У творі порушено питання розладів харчової поведінки й проведено історичні паралелі з Голодомором 1932–1933 років, під час якого внаслідок сталінської політики хлібозаготівель загинуло до трьох мільйонів людей[9].

24 серпня 2025 року в інтерв'ю «Суспільне Культура» Аліна Сарнацька анонсувала, що писатиме нову художню книгу на резиденції письменників в Німеччині. Попередньо вона стала степендіаткою «Jean-Jacques-Rousseau Fellowship». Подання на цю мистецьку стипендію на Аліну Сарнацьку зробила українська драматургиня Марина Смілянець. Ця степендія передбачає приїзд в Німеччину, життя в німецькому замку на три місяці, де вона матиме змогу продовжити книгу, яку вона писала під час своєї служби в армії. Сюжет книги буде побудований на основі реальних подій про військовослужбовця, його дружину та родину[11].

Погляди

[ред. | ред. код]
  • Аліна Сарнацька виступає за зміни у ставленні до жінок в армії. На її думку такі реформи можливі лише за умови ширшого залучення жінок до військової служби. Ветеранка переконана, що застосування гендерного підходу у війську передбачає відбір особового складу за професійними якостями, а не за статевою ознакою. Також, вона вважає, що принцип рівності полягає у можливості вибору та реалізації цього вибору незалежно від статі[12].

Оцінки діяльності

[ред. | ред. код]

Британське видання The Guardian у статті журналістки Шарлотти Гіґґінс (16 жовтня 2025 року) назвало Аліну Сарнацьку «одним із найпотужніших голосів сучасного українського театру». Газета підкреслює разючу трансформацію Сарнацької — від бойової медикині, яка служила на передовій, зокрема під час битви за Бахмут, до успішної драматургині, чия перша п’єса вийшла на сцену вже через пів року після служби. Видання відзначає відвертість і щирість, з якою Сарнацька документує досвід війни у своїх творах, а також її рішучість творити без зволікань, продиктовану усвідомленням щоденної небезпеки життя під час війни[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Державні та релігійні нагороди

[ред. | ред. код]

Літературні нагороди

[ред. | ред. код]

2024

[ред. | ред. код]

25 листопада 2024 року в конкурсі воєнної літератури для військових та ветеранів «4.5.0» Сарнацька посіла перше місце в категорії «Оповідання». У 2025 році її твір буде видано в антології, яку надрукують у «Видавництві Старого Лева»[14].

2025

[ред. | ред. код]

29 червня 2025 року п'єса Аліни Сарнацької «Місячні» отримала дві із трьох номінацій на IV фестивалі документального театру «ATYPOWO» у Вроцлаві[15]. 30 червня 2025 року п'єса «Баланс» Аліни Сарнацької увійшла у список фіналістів конкурсу «Aurora 2025», де журі також вирішило рекомендувати до постановки в театрах Польщі та за кордоном цю п'єсу[16]. 1 липня 2025 року п'єса «Баланс» Аліни Сарнацької здобула перемогу на Х-му Конкурсі п'єс «Драма.UA»[17].

Творчість

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Сарнацька А. Хто любов та мужність поєднав. ЛҐБТІК+ ветерани в російсько-українській війні. К. : Видавництво, 2025. 104 с.

Наукові статті

[ред. | ред. код]
  • Сарнацька А., Пикало І., Грудій М. та ін. (2019). Адаптація методології «WINGS» з протидії гендерно-обумовленому насильству в Україні. Вісник АПСВТ. № 3, С. 6—11.
  • Сарнацька А. Адаптація інноваційного скринінгу із гендерно зумовленого насильства. Тенденції розвитку психології та педагогіки: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 1 лист. 2019 р. Київ, 2019. С. 58–60.
  • Тохтамиш О., Пархоменко В., Сарнацька А. (2018). Технологія «WINGS» як засіб протидії насильству стосовно жінок із групи підвищеного ризику. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціальна робота», № 2. С. 2—4.
  • Сарнацька А., Семигіна Т. Ґендерно зумовлене насильство: погляд жінок. Інноваційний потенціал соціальної роботи в сучасному світі: на межі науки та практики: Мат. І Міжнар. наук.-практ. конф. (20—21 травня 2021 р., Чернігів). Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2021. С. 154—156.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Стрельников, Олександр (26 грудня 2021). Аліна Сарнацька — захисниця прав секс-працівниць, координаторка громадської організації Клуб Еней. New Voice. Процитовано 17 грудня 2024.
  2. ↑ а б “Я смілива, толерантна, і мене не залякати”: колишня секс-працівниця балотується до Київради. Zmina. 8 жовтня 2020. Процитовано 17 грудня 2024.
  3. ↑ Сарнацька Аліна Валеріївна. Рух Чесно. Процитовано 17 грудня 2024.
  4. ↑ а б Коваленко, Аліна (20 травня 2022). На день ближче до перемоги: аспірантка уманського вишу Аліна Сарнацька служить в ЗСУ. УманьNewsCity. Процитовано 17 грудня 2024.
  5. ↑ Буняк, Валерія (8 липня 2024). Ведуча «Громадського радіо», бойова медикиня Аліна Сарнацька звільнилася з лав ЗСУ за сімейними обставинами (оновлено). Детектор Медіа. Процитовано 17 грудня 2024.
  6. ↑ Трощинська, Тетяна (18 жовтня 2023). Історії військових треба розказувати зараз, поки вони живі — сержантка Збройних сил України Аліна Сарнацька. Громадське радіо. Процитовано 18 грудня 2024.
  7. ↑ Чередниченко, Олена (17 квітня 2024). Пінап у газеті Сил тероборони «Спротив» викликав обурення військовослужбовиць ЗСУ. В ТрО наголосили, що не хотіли їх образити. Детектор media. Процитовано 27.02.25.
  8. ↑ а б в Зінченко, Мар'яна (4 грудня 2024). Ведуча Аліна Сарнацька йде з «Громадського радіо». Детектор Медіа. Процитовано 18 грудня 2024.
  9. ↑ а б в г Higgins, Charlotte (16 жовтня 2025). ‘I need to do everything now’: the Ukrainian combat medic-turned playwright. The Guardian (eng) . Процитовано 18 жовтня 2025.
  10. ↑ 100 днів повномасштабної війни. Театр Марії Заньковецької. 19 листопада 2024. Процитовано 27 грудня 2024.
  11. ↑ Кіхтенко, Вікторія (24 серпня 2025). "Я не вмію вигадувати". Ветеранка Аліна Сарнацька про діалоги з Twitter та власний досвід у п'єсах. Суспільне Культура. Процитовано 18 жовтня 2025.
  12. ↑ Чоботько, 2024, с. 157.
  13. ↑ Варчук, Юлія (31 жовтня 2023). “Ми працювали на завалах і витягували людей”: Аліна Сарнацька про свою роль на фронті та проблеми жінок в армії. Глузд. Процитовано 27 грудня 2024.
  14. ↑ Горлач, Поліна (25 листопада 2024). Конкурс воєнної літератури "4.5.0.": оголосили переможців у 4 категоріях. Суспільне Культура. Процитовано 27 грудня 2024.
  15. ↑ Горлач, Поліна (30 червня 2025). Постанова п'єси української драматургині отримала дві нагороди на театральному фестивалі у Вроцлаві. Суспільне Культура. Процитовано 6 липня 2025.
  16. ↑ Aurora. Nagroda Dramaturgiczna Miasta Bydgoszczy. Teatr Polski Bydgoszcz. 30 червня 2025. Процитовано 6 липня 2025.
  17. ↑ Оголосили переможців конкурсу п’єс «Драма.UA». Читомо. 1 липня 2025. Процитовано 6 липня 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Чоботько М.; Чоботько І. Підвищення гендерної свідомості суспільства — шлях до рівності в сфері оборони та безпеки. — Вісник Національного університету оборони України. — 2024. — № 79(3). — С. 148–162.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сарнацька_Аліна_Валеріївна&oldid=46690934