Салака
| ?Салака | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні (Eumetazoa) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Надряд: | Оселедцеві (Clupeomorpha) |
| Ряд: | Оселедцеподібні (Clupeiformes) |
| Родина: | Оселедцеві (Clupeidae) |
| Підродина: | Clupeinae |
| Рід: | Оселедець (Clupea) |
| Вид: | Оселедець атлантичний (Clupea harengus) |
| Підвид: | Салака |
| Біноміальна назва | |
| Clupea harengus (Linnaeus, 1761) | |
| Триноміальна назва | |
| Clupea harengus membras | |
| Посилання | |
 Віківиди: | Clupea harengus membras |
 EOL: | 1229160 |
 ITIS: | 161726 |
Салака, також оселедець балтійський (Clupea harengus membras) — балтійський підвид оселедця атлантичного.
Тіло невисоке, найбільша висота його дорівнює 16,5 % довжини. Довжина до 20 см, вага 25 — 50 г. Розрізняють дві раси, весняну (відкладає ікру у травні — червні), та осінню (нерест у серпні — вересні). Для осінньої раси відмічають форми з великими та малими очима. Також, окрім звичайної дрібної салаки зустрічається дуже велика (Riesenstromlinge — у німців, jattesstrommingar — у шведів та silli у фінів), до 37,5 см довжини, яка належить до того ж підвиду, але є окремою расою, що швидко росте. Голова порівняно велика, довжина її до 22 % довжини тіла. Черево закруглене. Рот середньої величини, кінець верхньої щелепи під серединою ока. Хребців 53-57, зазвичай 55-56. Поперечних рядів луски 52-58, в середньому 56.
Салака є морською рибою, хоча іноді трапляється у прісних водах. Пелагічна риба, тримається зграями біля поверхні води. Тривалість життя до 11 років. Влітку основу раціону складають дрібні ракоподібні родів Bosmina та Daphnia, у всі інші пори року здебільшого споживають ракоподібних родів Limnocalanus та Eurytemora. Конкурує за їжу з іншою цінною промисловою рибою — шпротом (Sprattus sprattus balticus). Салака періодично здійснює кормові міграції з відкритих ділянок моря у прибережну зону, потім знов відходить у море, в залежності від температури води.
Салака досягає статевої зрілості у 2 — 3 роки. Нерест відбувається у прибережній зоні на глибині від 3 до 12 м. В залежності від раси (весняна чи осіння) нерест відбувається у травні — червні або у серпні — вересні. Плодючість самки у середньому 10 тисяч ікринок. Ікра прикріплюється до ґрунту та водної рослинності. Діаметр ікринки 1,13 — 1,35 мм.
Є цінним об'єктом промислу. Промисел ведеться протягом всього року. Салаку використовують для пряного посолу, копчення, виготовлення консервів типу шпроти, а також продають у свіжозамороженому вигляді.
- Салака у Великій радянській енциклопедії (рос.)