Перейти до вмісту

Примати

Редагувати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Запит «Примат» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Примати
Період існування: 55–0 млн р. т. палеоцен — наш час
Бабуїн (Papio cynocephalus) — родина Мавпові
Біологічна класифікація редагувати
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Евархонтогліри (Euarchontoglires)
Grandorder: Euarchonta
Mirorder: Primatomorpha
Ряд: Примати (Primates)
Linnaeus, 1758
Підряди
Вікісховище: Primates

Примати (Primates, від лат. primas) — ряд плацентарних ссавців, який включає, зокрема, мавп і людину. Ряд налічує ≈ 515 сучасних видів у 16 родинах[1].

Приматам характерні п'ятипалі, дуже рухомі верхні кінцівки (руки), зіставлення великого пальця іншим, нігті. Тіло покрите волоссям, а у лемурових і деяких широконосих мавп є ще і підшерстя, тому їх волосяний покрив нагадує хутро. Для багатьох видів характерні мантії, гриви, бороди, вуса, брови тощо. Більшість приматів мають хвіст. Голова приматів має збільшений мозковий відділ черепа та вкорочені щелепи. У приматів добре розвинений головний мозок, котрий у більшості видів із борознами та звивинами.

Примати поширені в тропічних та субтропічних районах Північної та Південної Америки, Африки та Азії. Більшість приматів проживають в лісах, але деякі (зокрема, людиноподібні мавпи та бабуїни) ведуть наземний спосіб життя, зберігаючи при цьому здатність лазити по деревах. Приматам притаманні соціальні зв'язки, більшість з них живуть стадами або сімейними групами[2].

Наука, що вивчає приматів, називається приматологією.

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Про поняття «мавпи» як екоморфологічний тип (вищі примати, але без людини) див. також: Мавпи (Simia).

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Для мавп характерні п'ятипалі дуже рухливі верхні кінцівки (руки), протиставлення великого пальця іншим (для більшості), нігті. Тіло більшості приматів вкрите волоссям, а у лемурових і деяких широконосих мавп є ще й підшерстя, через що їх волосяний покрив можна назвати справжнім хутром.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Ряд приматів виділив ще у 1758 році Лінней, який відніс до нього людей, мавп, напівмавп, кажанів та лінивців. За визначальні ознаки приматів Лінней прийняв наявність двох молочних залоз і п'ятипалої кінцівки. З XVIII століття склад таксона змінився, але ще у XX столітті повільного лорі відносили до лінивців, а кажани були виключені з числа найближчих родичів приматів на початку XXI століття.

Останнім часом класифікація приматів зазнала значних змін. Раніше виділяли підряди напівмавп (Prosimii) і людиноподібних приматів (Anthropoidea). До напівмавп відносили всіх представників сучасного підряду мокроносі (Strepsirhini), Довгоп'ятів, а також іноді тупай (нині вони розглядаються як особливий ряд). Антропоїди стали інфрарядом мавпоподібних у підряді сухоносих мавп. Крім того, раніше виділяли родину понгід, яке тепер вважається підродиною понгіни у родині гомініди.

Підряд мокроносі (Strepsirhini)

[ред. | ред. код]

Підряд сухоносі мавпи (Haplorhini)

[ред. | ред. код]

Філогенетика

[ред. | ред. код]

Згідно з сучасними уявленнями, які були сформовані на підставі молекулярних досліджень 1999 року, виявилося, що найближчі родичі людини не тупаї, а шерстокрили. Примати, шерстокрили та тупаєподібні (разом з гризунами та Зайцеподібні) відносяться до однієї з чотирьох гілок плацентарних — надряду Euarchontoglires, а рукокрилі — до надряду Laurasiatheria . Раніше приматів, шерстокрилів і тупаєподібних групували разом з рукокрилими в надряд Archonta.

Euarchontoglires 
 Glires 
 

 Rodentia

 
 

 Lagomorpha

 
 
 Euarchonta 
 

 Scandentia

 
Primatomorpha
 

 Dermoptera

 
 Primates 
 Strepsirrhini 

 (lemuriformes and lorisiformes)

 
 Haplorrhini 
 

 Tarsiiformes

 
 

 Simiiformes (platyrrhini and catarrhini)

 
 
 
 
 
 


Примати виникли від спільного з шерстокрилами предка в верхньокрейдяному періоді. Оцінки часу появи приматів різняться від консервативних 65-75 мільйонів років тому до 79-116 мільйонів років тому (за молекулярним годинником)[3][4]. Найдавнішим відомим приматом є рід Altiatlasius з єдиним видом.

Найдавніші примати, цілком ймовірно, розселилися з Азії в інші місця Старого Світу і Північної Америки, де дали основу для розвитку лемурів і довгоп'ятів. Вихідні форми мавп Нового і Старого Світу, ймовірно, отримали початок від примітивних довгоп'ятоподібних (деякі автори предками мавпоподібних вважають древніх лемуроподібних). Мавпи Нового Світу виникли незалежно від мавп Старого Світу. Предки їх проникли з Північної Америки до Південної, тут розвивалися й спеціалізувалися, пристосовуючись до умов виключно деревного життя. Людина за багатьма анатомічними і біологічними рисами належить до вищих приматів, де становить окрему родину гомінід (Hominidae) з родом людина (Homo) і одним сучасним видом — людина розумна (Homo sapiens). За дуже багатьма анатомо-фізіологічними ознаками з людиною дуже подібні не лише людиноподібні, але і нижчі примати. Вони навіть схильні до багатьох захворювань, що властиві людині (наприклад, шигельозу, туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кору, ангіни тощо), і які загалом перебігають, так само як і в людини. Іноді людиноподібні примати гинуть від апендициту.

Екологія

[ред. | ред. код]
Макака-резус у форті Агра, Індія

Люди є найбільш адаптивним видом приматів, незважаючи на низьку або вузьку толерантність до багатьох екстремальних середовищ Землі.[5] Наразі цей вид присутній у всіх восьми біогеографічних областях, хоча його присутність в Антарктиці дуже обмежена дослідницькими станціями, і щороку в зимові місяці в цьому регіоні спостерігається скорочення популяції.

Нелюдиноподібні примати в основному мешкають у тропічних широтах Африки, Азії та Америки. До видів, що мешкають за межами тропіків, належать японська макака, яка мешкає на японських островах Хонсю та Хоккайдо; берберійська макака, яка мешкає в Північній Африці, та кілька видів лангурів, які мешкають у Китаї. Примати зазвичай мешкають у тропічних дощових лісах, але також зустрічаються в лісах помірної зони, саванах, пустелях, горах та прибережних районах.[6] Було доведено, що кількість видів приматів у тропічних районах позитивно корелює з кількістю опадів та площею дощових лісів.[7] Примати становлять від 25 % до 40 % фруктоїдних тварин (за вагою) у тропічних лісах і відіграють важливу екологічну роль,розповсюджуючи насіння багатьох видів дерев.[8]

Ареали проживання приматів охоплюють широкий діапазон висот: чорна кирпата мавпа мешкає в горах Хендуань на висоті 4700 м,[9] гірські горили зустрічаються на висоті 4200 метрів в горах Вірунга,[10] а гелади були виявлені на висоті до 4000 метрів в Ефіопському нагір'ї.[11] Деякі види взаємодіють з водним середовищем і можуть плавати або навіть пірнати, в тому числі носата мавпа, мавпа Де Брацца та болотна мавпа Аллена.[12] Деякі примати, такі як макака-резус та сірі лангури, можуть використовувати середовище, змінене людиною, і навіть жити в містах.[13][14]

Взаємодія між людьми та іншими приматами

[ред. | ред. код]

Передача захворювання

[ред. | ред. код]

Тісна взаємодія між людьми та нелюдиноподібнимі приматами (НЛП) може створювати шляхи для передачі зоонозних захворювань. Віруси, такі як Herpesviridae (найбільш відомий вірус герпесу B), Poxviridae, кір, Ебола, сказ, вірус Марбурга та вірусний гепатит, можуть передаватися людині; у деяких випадках віруси викликають потенційно смертельні захворювання як у людей, так і у нелюдиноподібних приматів.[15]

Повільні лорі популярні в торгівлі екзотичними домашніми тваринами, що загрожує диким популяціям.

Правовий та соціальний статус

[ред. | ред. код]

Тільки люди визнаються як особистості та захищаються законом відповідно до Загальної декларації прав людини Організації Об'єднаних Націй.[17] З іншого боку, правовий статус НЛП є предметом численних дискусій, і такі організації, як Проєкт «Великі людиноподібні мавпи» (GAP), виступають за надання принаймні деяким з них юридичних прав.[18] У червні 2008 року Іспанія стала першою країною у світі, яка визнала права деяких НЛП, коли міжпартійний комітет з питань навколишнього середовища її парламенту закликав країну виконати рекомендації GAP, згідно з якими шимпанзе, орангутанги та горили не повинні використовуватися для експериментів на тваринах.[19][20]

Багато видів НЛП утримуються людьми як домашні тварини. Організація «Об'єднані зусилля для порятунку інших приматів» (AESOP) оцінює, що близько 15 000 НЛП живуть як екзотичні домашні тварини в Сполучених Штатах.[21] Зростання китайського середнього класу призвело до збільшення попиту на НЛП як екзотичних домашніх тварин в останні роки.[22] Хоча імпорт НЛП для торгівлі домашніми тваринами був заборонений у США в 1975 році, контрабанда все ще відбувається вздовж кордону між США та Мексикою, а ціни варіюються від 3000 доларів США за мавп до 30 000 доларів США за людиноподібних мавп.[23]

НЛП утримуються в зоопарках по всьому світу. Історично зоопарки були в першу чергу розважальним закладом, але останнім часом вони переорієнтувалися на збереження природи, освіту та дослідження. GAP не наполягає на тому, щоб усіх НЛП випускали із зоопарків, насамперед тому, що примати, народжені в неволі, не мають знань і досвіду, необхідних для виживання в дикій природі у разі випуску.[24]

Внесок у наукові дослідження

[ред. | ред. код]

Примати використовуються як модельні організми в лабораторіях і застосовуються в космічних місіях.[25] Вони служать тваринами-помічниками для людей з інвалідністю. Мавп-капуцинів можна навчити допомагати людям з паралічем всіх чотирьох кінцівок; їхній інтелект, пам'ять і спритність рук роблять їх ідеальними помічниками.[26]

Тисячі приматів, які не є людьми, використовуються в усьому світі в наукових дослідженнях через їх психологічну та фізіологічну схожість з людьми.[27][28] Зокрема, мозок і очі приматів, ближчі до анатомії людини, ніж у будь-яких інших тварин. Примати, широко використовуються в доклінічних випробуваннях, неврології, офтальмологічних дослідженнях та дослідженнях токсичності. Часто використовуються макаки-резуси, а також інші макаки, африканські зелені мавпи, шимпанзе, бабуїни, білячі мавпи та мавпи-мармозетки, як дикі, так і спеціально розведені.[27][29]

У 2005 році GAP повідомила, що 1280 з 3100 НЛП, які живуть у неволі в США, використовувалися для експериментів.[30] У 2004 році Європейський Союз використав близько 10 000 НЛП в таких експериментах; у 2005 році у Великій Британії було проведено 4652 експерименти на 3115 НЛП.[31] Уряди багатьох країн мають суворі вимоги до догляду за НЛП, що утримуються в неволі. У США федеральні рекомендації широко регулюють аспекти утримання, годівлі, збагачення та розведення НЛП.[32] Європейські групи, такі як Європейська коаліція за припинення експериментів на тваринах, прагнуть заборонити використання НПЛ в експериментах в рамках перегляду законодавства Європейського Союзу щодо випробувань на тваринах.[33]

Загрози вимирання

[ред. | ред. код]

Міжнародний союз охорони природи (МСОП; англ. IUCN) класифікує понад третину приматів як види, що знаходяться під загрозою зникнення або є вразливими. Близько 60 % видів приматів знаходяться під загрозою зникнення, зокрема: 87 % видів на Мадагаскарі, 73 % в Азії, 37 % в Африці та 36 % у Південній та Центральній Америці.[34] Крім того, популяції 75 % видів приматів скорочуються.[34] Торгівля регулюється, оскільки всі види занесені до Додатка II Конвенції міжнародних торгових навичок (CITES), за винятком 50 видів та підвидів, перелічених у Додатку I, які отримують повний захист від торгівлі.[35][36]

Загальні загрози для видів приматів включають вирубку лісів, фрагментацію лісів, вигнання мавп (в результаті набігів приматів на посіви)[37] та полювання на приматів для використання в медицині, як домашніх тварин та для їжі. Масштабна вирубка тропічних лісів широко вважається процесом, який становить найбільшу загрозу для приматів.[38][39][40] Понад 90 % видів приматів зустрічаються в тропічних лісах.[39][41] Основною причиною зникнення лісів є вирубка під сільськогосподарські угіддя, хоча комерційна вирубка лісу, заготівля деревини для потреб населення, видобуток корисних копалинта будівництво дамб також сприяють знищенню тропічних лісів.[41] В Індонезії були вирубані великі площі низинних лісів для збільшення виробництва пальмової олії, і один аналіз супутникових знімків показав, що в 1998 і 1999 роках тільки в екосистемі Леусер щорічно гинуло 1000 суматранських орангутангів.[42]

Шовковиста сіфака, що знаходиться під критичною загрозою зникнення

Примати з великим розміром тіла (понад 5 кг) піддаються підвищеному ризику вимирання через те, що вони приносять більший прибуток браконьєрам порівняно з меншими приматами.[43] Вони досягають статевої зрілості пізніше та мають довший період між народженнями. Тому популяції відновлюються повільніше після виснаження внаслідок браконьєрства або торгівлі домашніми тваринами.[44] Дані для деяких африканських міст показують, що половина всього білка, що споживається в міських районах, надходить з торгівлі м'ясом диких тварин.[45] Зникаючі примати, такі як генони та дріли, полюються в обсягах, що значно перевищують стійкі рівні.[45] Це пов'язано з їх великими розмірами тіла, легкістю транспортування та прибутковістю на одну тварину.[45] міру того, як сільське господарство зазіхає на лісові середовища існування, примати харчуються врожаєм, завдаючи фермерам великих економічних збитків.[46]Набіги приматів на посіви створюють у місцевих жителів негативне враження про приматів, що ускладнює зусилля з їх збереження.[47]

Суматранський орангутанг, що знаходиться під критичною загрозою зникнення

Мадагаскар, де мешкають п'ять ендемічних родин приматів, зазнав найбільшого вимирання за останні роки; з часу заселення людьми 1500 років тому щонайменше вісім класів і п'ятнадцять найбільших видів вимерли через полювання та знищення середовища проживання.[48] Серед приматів, яких знищили, були Archaeoindris (лемур, більший за сріблясту горилу) та родини палеопропітецидів та археолемуридів.[48]

В Азії індуїзм, буддизм та іслам забороняють вживати м'ясо приматів, проте приматів все ще полюють для їжі.[49] Деякі менші традиційні релігії дозволяють споживання м'яса приматів.[50][51] Торгівля домашніми тваринами та традиційна медицина також збільшують попит на незаконне полювання.[52][53][54] Макака-резус, модельний організм, був взятий під охорону після того, як в 1960-х роках надмірний вилов поставив під загрозу його чисельність; програма виявилася настільки ефективною, що тепер ці тварини вважаються шкідниками на всій території їх проживання.[55]

У Центральній та Південній Америці фрагментація лісів та полювання є двома основними проблемами для приматів. Великі лісові масиви зараз є рідкістю в Центральній Америці.[56][57] Це збільшує кількість лісів, вразливих до впливу таких факторів, як вторгнення сільськогосподарських угідь, зниження рівня вологості та зміна рослинного світу.[58][59] Обмеження пересування призводить до збільшення кількості випадків інбридингу, що може мати згубні наслідки, що призводять до скорочення популяції, в результаті чого втрачається значна частина популяції.[60][61]

Існує 21 вид приматів, що знаходяться під загрозою зникнення, сім з яких з 2000 року залишаються у списку «25 найбільш зникаючих видів приматів світу» Міжнародного союзу охорони природи (IUCN): шовковиста сіфака, лангур Делакура, білоголовий лангур, сіроголовий дук, тонкінська кирпатонаса мавпа, горила Крос-Рівер та суматранський орангутанг.[62] Червоний колобус міс Волдрон був нещодавно оголошений вимерлим, оскільки з 1993 по 1999 рік не було знайдено жодних слідів цього підвиду.[63] З того часу кілька мисливців знайшли та вбили окремих особин, але перспективи цього підвиду залишаються похмурими.[64]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 06.11.2021.
  2. ↑ Біологія - універсальний довідник
  3. ↑ Flying lemurs are the closest relatives of primates. Архів оригіналу за 16 липня 2011. Процитовано 26 листопада 2011.
  4. ↑ Evolution and biogeography of primates: a new model based on molecular phylogenetics, vicariance and plate tectonics. Архів оригіналу за 6 грудня 2011. Процитовано 26 листопада 2011.
  5. ↑ The biology of human survival : life and death in extreme environments. Oxford: Oxford University Press. 2003. с. 2–3. ISBN 978-0-19-974807-5. OCLC 70215878.
  6. ↑ Cowlishaw, G.; Clutton-Brock, T. (2009). Primates. У MacDonald, D. (ред.). The Princeton Encyclopedia of Mammals. Princeton and Oxford University Press. с. 270–280. ISBN 978-0-691-14069-8.
  7. ↑ Reed, K.; Fleagle, J. (15 серпня 1995). Geographic and climatic control of primate diversity. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 92 (17): 7874—7876. Bibcode:1995PNAS...92.7874R. doi:10.1073/pnas.92.17.7874. PMC 41248. PMID 7644506.
  8. ↑ Chapman, C. & Russo, S. (2007). Primate Seed Dispersal. У Campbell, C. J. (ред.). Primates in Perspective. Oxford University Press. с. 510. ISBN 978-0-19-517133-4.
  9. ↑ Long, Y. C.; Kirkpatrick, R. C.; Zhong, T.; Xiao, L. (April 1994). Report on the distribution, population, and ecology of the Yunnan snub-nosed monkey (Rhinopithecus bieti). Primates. 35 (2): 241—250. doi:10.1007/BF02382060.
  10. ↑ Schaller, G. B. (1963). The Mountain Gorilla: Ecology and Behavior. Chicago: University Chicago Press. ISBN 978-0-226-73635-8.
  11. ↑ Stammbach, E. (1987). Desert, Forest, and Montane Baboons: Multilevel-Societies. У Smuts, B (ред.). Primate Societies. The University of Chicago Press. с. 112—120. ISBN 978-0226767161.
  12. ↑ Kemp, E. (2009). Patterns of Water Use in Primates. Folia Primatologica. 80 (4): 275—294. doi:10.1159/000252586. PMID 19864919.
  13. ↑ Rowe, N. (1996). The Pictorial Guide to the Living Primates. Pogonias Press. с. 4, 139, 143, 15 185, 223. ISBN 0-9648825-0-7.
  14. ↑ Wolfe, L. D. & Fuentes, A. (2007). Ethnoprimatology. У Campbell, C. J. (ред.). Primates in Perspective. Oxford University Press. с. 692. ISBN 978-0-19-517133-4.
  15. ↑ Renquist, D. M. & Whitney, R. A. (1987). Zoonoses Acquired from Pet Primates. Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice. 17 (1): 219—240. doi:10.1016/s0195-5616(87)50614-3. PMID 3551307. Процитовано 11 серпня 2008.
  16. ↑ The Universal Declaration of Human Rights. United Nations. 1948. Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 2 грудня 2008.
  17. ↑ Article 6: Everyone has the right to recognition everywhere as a person before the law.[16]
  18. ↑ Cavalieri, P. & Singer, P. Declaration on Great Apes. Great Ape Project. Архів оригіналу за 20 серпня 2008. Процитовано 16 червня 2008.
  19. ↑ Glendinning, L. (26 червня 2008). Spanish parliament approves 'human rights' for apes. The Guardian. Процитовано 10 листопада 2008.
  20. ↑ Singer, P. (18 липня 2008). Of great apes and men. The Guardian. Процитовано 10 листопада 2008.
  21. ↑ Mott, M. (16 вересня 2003). The Perils of Keeping Monkeys as Pets. National Geographic. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 6 лютого 2013.
  22. ↑ Workman, C. (June 2004). Primate conservation in Vietnam: toward a holistic environmental narrative. American Anthropologist. 106 (2): 346—352. doi:10.1525/aa.2004.106.2.346.
  23. ↑ IPPL News: The US Pet Monkey Trade. International Primate Protection League. 2003. Архів оригіналу за 25 липня 2008. Процитовано 4 серпня 2008.
  24. ↑ Newman, James L. (2013). Encountering Gorillas: A Chronicle of Discovery, Exploitation, Understanding, and Survival. Plymouth, United Kingdom: Rowman and Littlefield. с. 173. ISBN 978-1-4422-1957-1.
  25. ↑ Bushnell, D. (1958). The Beginnings of Research in Space Biology at the Air Force Missile Development Center, 1946–1952. History of Research in Space Biology and Biodynamics. NASA. Архів оригіналу за 25 січня 2008. Процитовано 18 серпня 2008.
  26. ↑ Blumenthal, D. (17 червня 1987). Monkeys as Helpers To Quadriplegics At Home. The New York Times. Процитовано 8 жовтня 2008.
  27. ↑ а б The supply and use of primates in the EU. European Biomedical Research Association. 1996. Архів оригіналу за 17 січня 2012. Процитовано 18 серпня 2008.
  28. ↑ Chen, F. C.; Li, W. H. (February 2001). Genomic divergences between humans and other hominoids and the effective population size of the common ancestor of humans and chimpanzees. American Journal of Human Genetics. 68 (2): 444—456. doi:10.1086/318206. PMC 1235277. PMID 11170892.
  29. ↑ Conlee, K. M.; Hoffeld, E. H.; Stephens, M. L. (2004). A Demographic Analysis of Primate Research in the United States. Alternatives to Laboratory Animals. 32 (Sup 1): 315—322. doi:10.1177/026119290403201s52. PMID 23577480.
  30. ↑ Cavalieri, P. & Singer, P. Declaration on Great Apes. Great Ape Project. Архів оригіналу за 20 серпня 2008. Процитовано 16 червня 2008.
  31. ↑ Presented to Parliament by the Secretary of State for the Home Department by Command of Her Majesty (July 2006). Statistics of scientific procedures on living animals: Great Britain 2005 (PDF). The Stationery Office. ISBN 0-10-168772-9. Процитовано 16 червня 2008.
  32. ↑ Nonhuman Primates: Research Animals. Animal Welfare Information Center. United States Department of Agriculture. Архів оригіналу за 3 жовтня 2008. Процитовано 14 липня 2008.
  33. ↑ Directive 86/609. European Coalition to End Animal Experiments. Архів оригіналу за 29 вересня 2008. Процитовано 8 жовтня 2008.
  34. ↑ а б Estrada, Alejandro; Garber, Paul A.; Rylands, Anthony B.; Roos, Christian; Fernandez-Duque, Eduardo; Fiore, Anthony Di; Nekaris, K. Anne-Isola; Nijman, Vincent; Heymann, Eckhard W. (1 січня 2017). Impending extinction crisis of the world's primates: Why primates matter. Science Advances (англ.). 3 (1): e1600946. Bibcode:2017SciA....3E0946E. doi:10.1126/sciadv.1600946. ISSN 2375-2548. PMC 5242557. PMID 28116351.
  35. ↑ IFAW (2005). Born to be wild: Primates are not pets (PDF). International Fund for Animal Welfare. Архів оригіналу (PDF) за 26 липня 2011. Процитовано 26 лютого 2011.
  36. ↑ CITES (14 жовтня 2010). Appendices I, II and III. Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora. Процитовано 2 квітня 2012.
  37. ↑ Grubb, P. (1998). The Sierra Leone monkey drives. Mammals of Ghana, Sierra Leone, and the Gambia. St. Ives: Trendrine. с. 214–219. ISBN 0-9512562-4-6.
  38. ↑ Chapman, C. A.; Peres, C. A. (2001). Primate conservation in the new millennium: the role of scientists. Evolutionary Anthropology. 10 (1): 16—33. doi:10.1002/1520-6505(2001)10:1<16::AID-EVAN1010>3.0.CO;2-O.
  39. ↑ а б Mittermeier, R. A. & Cheney, D. L. (1987). Conservation of primates and their habitats. У Smuts, B. B. (ред.). Primate Societies. Chicago: University of Chicago Press. с. 477—490.
  40. ↑ Southwick, C. H. & Siddiqi, M. F. (2001). Status, conservation and management of primates in India (PDF). Envis Bulletin: Wildlife and Protected Areas. 1 (1): 81—91. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2008. Процитовано 4 серпня 2008.
  41. ↑ а б Cowlishaw, G. & Dunbar, R. (2000). Primate Conservation Biology. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-11637-2.
  42. ↑ Van Schaik, C. P.; Monk, K. A.; Robertson, J. M. Y. (2001). Dramatic decline in orangutan numbers in the Leuser Ecosystem, northern Sumatra. Oryx. 35 (1): 14—25. doi:10.1046/j.1365-3008.2001.00150.x.
  43. ↑ Cowlishaw, G. & Dunbar, R. (2000). Primate Conservation Biology. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-11637-2.
  44. ↑ Purvis, A.; Gittleman, J. L.; Cowlishaw, G.; Mace, G. M. (2000). Predicting extinction risk in declining species. Proceedings of the Royal Society B. 267 (1456): 1947—1952. doi:10.1098/rspb.2000.1234. PMC 1690772. PMID 11075706.
  45. ↑ а б в Fa, J. E.; Juste, J.; Perez de Val, J.; Castroviejo, J. (1995). Impact of market hunting on mammal species in Equatorial Guinea. Conservation Biology. 9 (5): 1107—1115. doi:10.1046/j.1523-1739.1995.9051107.x. PMID 34261280. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  46. ↑ Hill, C. M. (1997). Crop-raiding by wild vertebrates: The farmer's perspective in an agricultural community in western Uganda. International Journal of Pest Management. 43 (1): 77—84. doi:10.1080/096708797229022.
  47. ↑ Hill, C. M. (2002). Primate conservation and local communities: Ethical issues and debates. American Anthropologist. 104 (4): 1184—1194. doi:10.1525/aa.2002.104.4.1184.
  48. ↑ а б {{cite encyclopedia}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  49. ↑ Cowlishaw, G. & Dunbar, R. (2000). Primate Conservation Biology. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-11637-2.
  50. ↑ Choudhury, A. (2001). Primates in Northeast India: an overview of their distribution and conservation status (PDF). Envis Bulletin: Wildlife and Protected Areas. 1 (1): 92—101. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2008. Процитовано 4 серпня 2008.
  51. ↑ Kumara, H. N.; Singh, M. (October 2004). Distribution and abundance of primates in rainforests of the Western Ghats, Karnataka, India and the conservation of Macaca silenus. International Journal of Primatology. 25 (5): 1001—1018. doi:10.1023/B:IJOP.0000043348.06255.7f.
  52. ↑ Workman, C. (June 2004). Primate conservation in Vietnam: toward a holistic environmental narrative. American Anthropologist. 106 (2): 346—352. doi:10.1525/aa.2004.106.2.346.
  53. ↑ Nijman, V. (2004). Conservation of the Javan gibbon Hylobates moloch: population estimates, local extinction, and conservation priorities (PDF). The Raffles Bulletin of Zoology. 52 (1): 271—280. Архів оригіналу (PDF) за 10 вересня 2008. Процитовано 4 серпня 2008.
  54. ↑ O'Brien, T. G.; Kinnaird, M. F.; Nurcahyo, A.; Iqbal, M.; Rusmanto, M. (April 2004). Abundance and distribution of sympatric gibbons in a threatened Sumatran rain forest. International Journal of Primatology. 25 (2): 267—284. doi:10.1023/B:IJOP.0000019152.83883.1c.
  55. ↑ Southwick, C. H. & Siddiqi, M. F. (2001). Status, conservation and management of primates in India (PDF). Envis Bulletin: Wildlife and Protected Areas. 1 (1): 81—91. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2008. Процитовано 4 серпня 2008.
  56. ↑ Chapman, C. A.; Peres, C. A. (2001). Primate conservation in the new millennium: the role of scientists. Evolutionary Anthropology. 10 (1): 16—33. doi:10.1002/1520-6505(2001)10:1<16::AID-EVAN1010>3.0.CO;2-O.
  57. ↑ Estrada, A.; Coates-Estrada, R.; Meritt, D. (September 1994). Non-flying mammals and landscape changes in the tropical forest region of Los Tuxtlas, Mexico. Ecography. 17 (3): 229—241. doi:10.1111/j.1600-0587.1994.tb00098.x.
  58. ↑ Marsh, L. K. (2003). The nature of fragmentation.. У Marsh, L. K. (ред.). Primates in Fragments: Ecology and Conservation. New York: Kluwer Academic/Plenum Publishers. с. 1–10. ISBN 0-306-47696-7.
  59. ↑ Turner, I. M. (1996). Species loss in fragments of tropical rain forest: a review of the evidence. Journal of Applied Ecology. 33 (2): 200—209. Bibcode:1996JApEc..33..200T. doi:10.2307/2404743. JSTOR 2404743.
  60. ↑ Chiarello, A.G. (2003). Primates of the Brazilian Atlantic forest: the influence of forest fragmentation on survival. У Marsh, L. K. (ред.). Primates in Fragments: Ecology and Conservation. New York: Kluwer Academic/Plenum Publishers. с. 99–121. ISBN 978-0-306-47696-9.
  61. ↑ Pope, T.R. (1996). Socioecology, population fragmentation, and patterns of genetic loss in endangered primates. У Avise, J. (ред.). Conservation Genetics: Case Histories from Nature. Norwell: Kluwer Academic Publishers. с. 119–159. ISBN 978-0-412-05581-2.
  62. ↑ Mittermeier, R.A.; Wallis, J.; Rylands, A.B.; Ganzhorn, J.U.; Oates, J.F.; Williamson, E.A.; Palacios, E.; Heymann, E.W.; Kierulff, M.C.M., ред. (2009). Primates in Peril: The World's 25 Most Endangered Primates 2008–2010 (PDF). Arlington, VA.: IUCN/SSC Primate Specialist Group (PSG), International Primatological Society (IPS), and Conservation International (CI). с. 23—26. ISBN 978-1-934151-34-1.
  63. ↑ Oates, J. F.; Abedi-Lartey, M.; McGraw, W. S.; Struhsaker, T. T.; Whitesides, G. H. (October 2000). Extinction of a West African Red Colobus Monkey. Conservation Biology. 14 (5): 1526—1532. Bibcode:2000ConBi..14.1526O. doi:10.1046/j.1523-1739.2000.99230.x.
  64. ↑ McGraw, W. S. (June 2005). Update on the Search for Miss Waldron's Red Colobus Monkey. International Journal of Primatology. 26 (3): 605—619. doi:10.1007/s10764-005-4368-9.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Примати


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Примати&oldid=46375822