Пейтингерова таблиця
| Пейтингерова таблиця | |
|---|---|
 | |
| Тип | рукопис ітинерарій і географічна карта  |
| Довжина | 674 см |
| Висота | 34 см |
| Створення | 12 століття |
| Місце розташування | Відень Австрійська національна бібліотека[1] |
| Мова | латина |
 Пейтингерова таблиця у Вікісховищі | |
.jpg?lang=uk)
Пейтингерова або Певтингерова таблиця (лат. Tabula Peutingeriana або Peutingeriana Tabula Itineraria) — пергаментна копія з давньої римської карти, створена в XIII столітті ченцем з Кольмару (Ельзас). На ній зображені римські дороги і основні міста Імперії. Карта отримала свою назву на честь одного з власників — Конрада Пейтингера, німецького гуманіста і любителя старожитностей, який жив в XV—XVI ст.
У 2007 р. Пейтингерова таблиця увійшла до списку « Пам'ять світу» ЮНЕСКО.
Оригінал карти був створений в період між I століттям до н. е. та V століттям н. е.[2] Імовірно Пейтингерова таблиця сходить до карти Агріппи, складеної для його тестя імператора Октавіана Августа. Потім протягом декількох століть до карти вносилися зміни та уточнення. Ймовірно, карта була виправлена в IV столітті, бо на ній позначений Константинополь, названий так Костянтином Великим 11 травня 330 р., і деякі нотатки про біблійні події. З іншого боку, на Пейтингеровій таблиці є зображення міст на території сучасної Німеччини, зруйновані або покинуті після V століття, що свідчить про те, що в V столітті до карти перестали вносити зміни[3].
Збережений манускрипт датується XIII століттям. Він був створений невідомим ченцем з Кольмара, який зробив копію з давнього оригіналу близько 1265 р.[4]
1494 року Конрад Цельтіс виявив карту в бібліотеці Вормса. Після його смерті в 1508 р. карта за заповітом перейшла до його друга Конрада Пейтингера (1465—1547)[4].
1591 року карта була частково опублікована видавничим домом Жана Море (Jan Moretus) під назвою «Fragmenta tabulæ antiquæ». Через кілька років, в грудні 1598 р., той же видавничий будинок в Антверпені випустив повний варіант карти — копію, виконану Абрахамом Ортелієм під патронажем бургомістра Аугсбурга і мецената Маркуса Вельзера[5], що доводився родичем Пейтингеру. Тираж налічував 250 примірників[3].
Сім'я Пейтингерів володіла картою до 1714 р. Потім вона деякий час переходила з рук в руки, поки не була продана за сто дукатів Євгену Савойському. Після його смерті в 1736 р. карту придбала Імперська палацова бібліотека Габсбургів (Hofbibliothek).
Зараз Пейтингерова таблиця зберігається в Австрійській національній бібліотеці в Гофбурзі (Відень) і рідко демонструється публіці[6].
Пейтингерова таблиця складається з 11 пергаментних аркушів. Загалом довжина карти — 6,75 м, а ширина — 0,34 м[7]. На ній зображені римські дороги, довжина яких у сумі становила близько 200 тис. км, а також позначені міста, моря, річки, ліси і гори. На карті представлена вся Римська імперія, Близький Схід та Індія, позначені Ганг, Шрі-Ланка (лат. Insula Trapobane) і навіть згадується Китай[5]. Також там (на частинах 8 і 9) зображені території півдня сучасної України, населені в часи створення оригіналу сарматами, венедами й роксоланами[8].
На першому аркуші зображені східна частина Британських островів (географічно — південно-східна Британія, сучасні графства Ессекс, Кент та Східний Суссекс), Голландія, Бельгія, частина Франції і західна частина Марокко. Відсутність Іберійського півострова змушує припустити, що до наших днів не дійшов дванадцятий аркуш, на якому повинні були бути зображені Іспанія, Португалія і західна частина Британських островів. Нижче представлена вся карта, перемальована Конрадом Міллером у 1887 р.
На мапі позначені 555 міст і близько 3500 пам'яток (наприклад, маяки, святі місця). Міста позначені двома будиночками, а особливо значимі (наприклад, Рим, Константинополь, Антіохія) — спеціальними піктограмами у вигляді медальйонів[3].
Відстані і ландшафти представлені не так, як на сучасних картах. Пейтингерову таблицю можна назвати скоріше схемою, ніж картою, адже законів перспективи та масштабування в той час не дотримувалися. Втім, творець карти і не ставив перед собою таку мету — карта використовувалася для того, щоб дізнатися, як простіше дістатися з одного населеного пункту до іншого, яка відстань їх розділяє та іншу подібну інформацію. Відстань наведена у милях, але іноді в галльських леугах або перських парасангах[3]. Відстані з півночі на південь стиснені, а відстані зі сходу на захід розтягнені. Карта виконана в шести кольорах — чорному, червоному, зеленому, жовтому, синьому та рожевому[4].
Є на карті і помилки, допущені копіїстом. Наприклад, місто Гренобль названий ісп. Culabone, в той час як в античності він називався Cularone (Cularo). Іноді копіїст, вказуючи відстані між поштовими станціями, випадково заміняв римську цифру V на II і навпаки.
-
Відповідність мапи реальній географії -
Деталь мапи, Антіохія -
Позначки малих і великих міст з дорогами -
Частина VIII. Вгорі майже посередині територія сучасної України
_17_(cropped).jpg?lang=uk)
_Sheet_05.jpg?lang=uk){kind=small}
- Скржинська М. В. Пейтингерові таблиці [Архівовано 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 106. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Оцифрована версія Пейтингерової таблиці XIII століття
- Версія Конрада Міллера за регіонами
- Пункти Пейтингерової таблиці на сучасній карті
- Пейтингерова таблиця з переліком населених пунктів та інших місць
- Атлас давньоримських доріг
- ↑ https://www.unesco.org/en/memory-world/tabula-peutingeriana
- ↑ Levi A. and M. Itineraria picta: Contributo allo studio della Tabula Peutingeriana. Rome: Bretschneider, 1967.
- ↑ а б в г Peutinger Map - Livius. www.livius.org. Процитовано 21 липня 2025.
- ↑ а б в Peutinger Table | Roman Empire, Roman Roads, Tabula Peutingeriana | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 21 липня 2025.
- ↑ а б John P. Considine. Dictionaries in early modern Europe: lexicography and the making of University Pres. — 2008. — P. 136.
- ↑ Давньоримські дороги дійшли до публіки. Архів оригіналу за 25 вересня 2008. Процитовано 17 серпня 2011.
- ↑ В англійській Вікіпедії вказана довжина 6,75 м, у французькій — 6,82 м.
- ↑ Київ у фокусі Птолемеєвої та західноєвропейської картографії. www.golos.com.ua (укр.). 6 квітня 2018. Процитовано 21 липня 2025.
_balanced.jpg?lang=uk)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |