Перейти до вмісту

Ніколо-Урюпіно

Координати: 55°48′05″ пн. ш. 37°12′48″ сх. д. / 55.801388888889° пн. ш. 37.213333333333° сх. д. / 55.801388888889; 37.213333333333
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Ніколо-Урюпіно
рос. Николо-Урюпино
КраїнаРосія Росія
Суб'єкт Російської ФедераціїМосковська область
Муніципальний районКрасногорський муніципальний район
ПоселенняІльїнська сільська рада
Код ЗКАТУ46 223 804 005 Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ЗКТМО46 623 404 176 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Поштовий індекс143421 Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічні координати:55°48′05″ пн. ш. 37°12′48″ сх. д. / 55.801388888889° пн. ш. 37.213333333333° сх. д. / 55.801388888889; 37.213333333333
Мапа
Ніколо-Урюпіно рос. Николо-Урюпино. Карта розташування: Росія
Ніколо-Урюпіно рос. Николо-Урюпино
Ніколо-Урюпіно
рос. Николо-Урюпино
Мапа

CMNS: Ніколо-Урюпіно у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ніко́ло-Урю́піно (рос. Николо-Урюпино) — село у Красногорському районі Московської області Російської Федерації.

Історія

[ред. | ред. код]

Село відоме з XVI століття. З 1621 року ним володів князь Одоєвський. Наступні 100 років село належало різним власникам (Долгорукови, Кайсаров, знову Долгорукови). У 1774 р. у В. Долгорукова воно й придбано князем М. О. Голіциним, що побудував там садибу Ніколо-Урюпіно.

Розташування

[ред. | ред. код]

Село Ніколо-Урюпіно входить до складу сільського поселення Ільїнське. Розташовано на березі річки Липка. Найближчі населені пункти Інженерний-1, Поздняково, Михалково[1].

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 2010 рік у селі проживало 17 людей[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 20 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Алфавитный перечень населённых пунктов муниципальных районов Московской области. Реформа местного самоуправления на территории Московской области. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 6 березня 2011.