Л-15 (підводний човен СРСР)
| Л-15 | ||
|---|---|---|
| Л-15 | ||
 | ||
| Схематичне зображення підводного човна типу «Ленінець» серії XIII | ||
| Верф | завод № 198, Миколаїв/завод № 202, Владивосток | |
| Під прапором |  СРСР
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР
| |
| Порт приписки | Петропавловськ-Камчатський, Полярний | |
| Закладений | 5 листопада 1935 | |
| Спуск на воду | 26 грудня 1936 | |
| Введений до складу флоту | 6 листопада 1938 | |
| Перейменований | Б-15, КБП-54, УТС-20 | |
| Виведений зі складу флоту | 3 квітня 1958 | |
| На службі | 1938—1958 | |
| Сучасний статус | розібраний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Кампанія в Арктиці * Конвой JW 59 * Конвой JW 60 | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | підводний мінний загороджувач | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 13,9 вузла | |
| Швидкість (підводна) | 9,7 вузла | |
| Робоча глибина занурення | 80 м | |
| Гранична глибина занурення | 100 м | |
| Дальність плавання | надводна: 2 750 миль (5 090 км) на швидкості 15 вузлів (27,8 км/год) або 10 000 миль на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) підводна: 150 миль (278 км) на швидкості 2,5 вузла | |
| Автономність плавання | 30-45 діб | |
| Екіпаж | 56 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 83,4 м | |
| Ширина корпусу найб. | 7 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,1 м | |
| Водотоннажність надводна | 1124 т | |
| Водотоннажність підводна | 1434 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни 42БМ6 2 × електродвигуни ПГ-9 |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 х 1100 к. с. (дизельні двигуни) 2 х 650 к. с. (електродвигун) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата Б-24 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
8 × 533-мм носових торпедних апаратів (18 торпед) та 18 мін типу ПЛТ | |
| ППО | 1 × 45-мм напівавтоматична універсальна гармата 21-К | |
| Електроніка | «Дракон-129», «Меркурий-12» | |
Л-15 (рос. Л-15) — радянський військовий корабель, дизель-електричний підводний мінний загороджувач серії XIII типу «Ленінець» Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 5 листопада 1935 року на верфі заводу № 198, у Миколаїві під заводським номером 305. У вигляді окремих секцій був перевезений до Владивостока, де на заводі № 202 (Дальзавод) його зібрали. 26 грудня 1936 року спущений на воду. 6 листопада 1938 року корабель увійшов до складу ВМФ СРСР.
Службу проходив у складі підводних сил Тихоокеанського флоту.
4 вересня 1942 року Державний комітет оборони ухвалив рішення про посилення Північного флоту за рахунок переведення з Тихого океану шести підводних човнів. До них увійшли два підводні човни типу «Ленінець» (Л-15 і Л-16) і чотири «Сталінці» 3-го дивізіону 1-ї бригади підводних човнів ТОФ, що нещодавно вступили в дію: С-51, С-54, С-55 та С-56. Підводні човни вирушали до арктичних вод попарно.
25 вересня 1942 року Л-15 разом з Л-16 вийшли у похід з Петропавловська-Камчатського через Панамський канал для дій у складі Північного флоту СРСР.
11 жовтня, під час переходу через північну частину Тихого океану, два радянські кораблі наразилися на японський підводний човен I-25 в районі за 1250 км на захід від Портленду. Спершу японці сприйняли їх за лінкори, проте надалі розпізнали два підводні човни. I-25 занурився та випустив єдину торпеду, котра залишалась на борту. Вона влучила в одну з цілей та потопила її. Жертвою виявився радянський підводний човен Л-16, що загинув з усіма членами екіпажу на борту.
11 січня 1943 року підводний човен прибув до Рейк'явіка. 4 лютого 1943 року у супроводі двох британських тральщиків Л-15 вийшов з Рейк'явіка в Грінок, Шотландія, куди прибув 9 лютого. 11 лютого 1943 року його поставили на ремонт у сухий док. 20 квітня 1943 року на Л-15 встановили гідроакустичну станцію «Дракон-129» («Асдик»), торпедний автомат стрільби, радіопеленгатор, а також замінити акумуляторні батареї.
20 травня 1943 року у супроводі французького есмінця радянський човен вийшов до Лервіка (Шетландські острови), куди благополучно прибув 22 травня й того ж дня Л-15 вийшов до арктичних вод СРСР. 29 травня 1943 року він прибув до Полярного.
Протягом травня 1943 — травня 1945 року підводний човен здійснив сім бойових походів в Арктиці, провівши у морі 62 доби. За радянськими непідтверженими даними Л-15 провів чотири торпедні атаки, внаслідок яких, можливо, був потоплений один корабель. Також здійснено 4 мінні постановки (72 міни).
Після війни продовжив службу у Північному флоті. У 1958 році списаний з лав ВМС і згодом розібраний на брухт.
- Подводные лодки. Тип «Л» XI серии — Штурм Глубины(рос.)
- Л-15, Б-15, КБП-54, УТС-20. Тип «Л» серии XIII(рос.)
- L-15. на uboat.net. (англ.)
- Подводная лодка «Л» XIII серии(рос.)
- Л-15
- Бережной С. С. — Корабли и суда ВМФ СССР. 1928—1945: Справочник. — М.: Воениздат, 1988. — 710 с.: ил.
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. Первые подлодки СССР. «Декабристы» и «Ленинцы». — М.: Коллекция, Яуза, Эксмо, 2010. — С. 90-91. — 160 с. — 2000 экз. — ISBN 978-5-699-37235-5.
- Платонов А. В. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — С. 365. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.
