Ке́льма, ке́льня[1] (від нім.Kelle через пол.kielnia) — мулярськийручний інструмент; відшліфована з двох боків трикутна, півкругла або трапецієподібна металева лопатка особливої форми з ручкою. Призначена для розрівнювання розчину під час мурування, заповнення розчином вертикальних швів та вилучення з них надлишків розчину, для тинькування стін.
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.(листопад 2019)
Є традиційним, відомим із Середньовіччя знаряддям праці мулярів, одним із містичних символів масонства.
Окрім цього завдяки своїй незамінності на будівництві стала символом будівництва взагалі, досить часто використовується у зображеннях логотипів будівельних компаній або організацій, пов'язаних з будівництвом.
Вживається під час мурування цегляних стін. Може мати різноманітну форму, але завжди масивніша і важча за інші типи кельм. Зазвичай має трикутну або трапецієподібну форму. Трапляються «англійські» кельми (з однією вигнутою крайкою) і «канадські» або «філадельфійські» (з двома вигнутими крайками).
Штукатурська кельма
Кельма для штукатурних робіт легша за мулярську, має трапецієподібну, прямокутну форму полотна
Бетонярська кельма
Під час мурування з використанням бетону застосовують кельму, що має трикутну форму
Кельма обробника
Кельма для обробних робіт має прямокутне або злегка трапецієподібне полотно
Затиральна кельма
Використовується штукатурами замість гладилки чи тертки для остаточного розрівнювання і залізнення штукатурки
Затиральна зубчаста кельма
Має полотно, споряджене зубцями. Призначена для розрівнювання потинькованої поверхні, а також для нанесення клейового розчину під час кладення кахлів
Кахлярська кельма
Кельма для робіт з кахлями має трапецієподібну або краплеподібну форму
Розшивка
Інструмент у вигляді розрізаної уздовж сталевої трубки з ручкої зі твердої деревини. Уживається для оброблення й ущільнення швів. Муляри використовують два види розшивок — з увігнутою та опуклою поверхнями.
