Перейти до вмісту

Карналіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Карналіт
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураCna[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаKMgCl₃·6H₂O Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 103.BA.10[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Сингоніяромбічна сингонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Твердість2,5 Редагувати інформацію у Вікіданих
Колір рисибілий Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьРудольф фон Карналл[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Типова місцевістьШтасфурт[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Карналіт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Карналіт у гірській породі

Карналі́т (рос. карналлит; англ. carnallite; нім. Carnallit m, Karnallit m) — мінерал класу хлоридів, водний хлорид калію і магнію острівної будови.

Етимологія та історія

[ред. | ред. код]

Карналіт вперше був виявлений і описаний у 1856 році в поташному районі Штасфурт у землі Саксонія-Анхальт Генріхом Розе (1795–1864). Він назвав мінерал на честь прусського гірничого інженера та мінералога Рудольфа фон Карналла (1804–1874).

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Хімічна формула: KMgCl3•6H2O.

Містить (%): K — 14,07; Mg — 8,75; Cl — 38,28; H2O — 38,9.

Часто Cl заміщується Br.

Домішки: Rb, Cs, Li, Tl.

Сингонія ромбічна.

Густина 1,6.

Твердість 3.

Переважно білий або безбарвний.

Блиск на свіжому зломі скляний, на повітрі тьмяніє і стає жирним.

Злам раковистий.

Крихкий.

Дуже гігроскопічний.

Сильно флуоресціює.

Карналіт утворюється шляхом випаровування разом з іншими солями калію та магнію як кінцева фаза сольового циклу. Під час діагенезу перетворюється на сильвін. Утворюється як хімічний осад морських басейнів. Поширений у верхніх горизонтах соляних родовищ разом з гіпсом, ангідритом, галітом, полігалітом, епсомітом та ін.

Розрізняють: карналіт бромистий (різновид карналіту, який містить понад 0,6 % Br).

Сировина для одержання калійних солей, добрив, важливе джерело К, Mg, Br.

Поширення

[ред. | ред. код]

Будучи рідкісним мінеральним утворенням, карналіт досі був знайдений лише в кількох місцях, хоча (станом на 2015 рік) відомо близько 100 місць[5]. На додаток до свого типового місцеположення Штасфурт у Саксонії-Ангальт, мінерал був знайдений у Німеччині, серед інших місць, у калійних копальнях Герінген і Філіппшталь у Гессенській долині Верра, у кількох шахтах у Нижній Саксонії, у Реблінген-ам-Зе, Бернбурзі (Заале) та Егельні в Саксонії-Анхальт, а також поблизу Блайхероде та Бад Зальцунген в Тюрінгії.

Карлсбад в американському штаті Нью-Мексико також відомий своїми винятковими знахідками карналіту, де були виявлені кристали розміром до 4 см.[6]

Інші локації включають Ентре-Ріос у Болівії; Сержипі в Бразилії; Афар в Ефіопії; кілька знахідок у китайській провінції Цинхай; Суртсей біля Ісландії; кілька місць на Сицилії, Італія; Нью-Брансвік, Квебек і Саскачеван в Канаді; в Аксайській долині в Актюбінській області Казахстану; на горі Руапеху в Новій Зеландії; Вінтерсвейк і Вендам у Нідерландах; Іновроцлав і Клодава в Польщі; Лоле в Португалії; в російських регіонах Східного Сибіру, ​​Саратовської області і Уралу; Бажас в Іспанії; Калуш (Івано-Франківськ) в Україні, Хамберсайд і Північний Йоркшир (Англія) у Великій Британії та кілька регіонів Арізона, Колорадо, Мічиган і Юта в США.[7]

На території України є у Передкарпатті: Найбільші його скупчення у вигляді прошарків, лінз і пластів потужністю до 7,4–17,7 м є в нижній частині покладів калійних солей хлоридного типу в Калуш-Голинському та Стебницькому родовищах[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Handbook of MineralogyMineralogical Society of America.
  5. mindat.org
  6. Petr Korbel, Milan Novák: Mineralien-Enzyklopädie (= Dörfler Natur). Nebel Verlag, Eggolsheim 2002, ISBN 978-3-89555-076-8, S. 68.
  7. Mineralienatlas - Fossilienatlas
  8. Білоніжка П. Вплив постседиментаційних процесів на формування карналіту в галогенних відкладах Передкарпаття. С. 87-92 /Мінералогічний збірник. 2007. Випуск 1

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карналіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Карналіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Heinr. Rose: Ueber den Carnallit. In: Annalen der Physik und Chemie. Band 98, 1856, S. 161–163.
  • E. O. Schlemper, P. K. Sen Gupta, Tibor Zoltai: Refinement of the structure of carnallite, Mg(H2O)6KCl3. In: American Mineralogist. Band 70, 1985, S. 1309–1313.
  • Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 92-94.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]