Карналіт
| Карналіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1]  |
| Абревіатура | Cna[2] |
| Хімічна формула | KMgCl₃·6H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 3.BA.10[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Твердість | 2,5 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Рудольф фон Карналл[4] |
| Типова місцевість | Штасфурт[3] |
 Карналіт у Вікісховищі | |
Карналі́т (рос. карналлит; англ. carnallite; нім. Carnallit m, Karnallit m) — мінерал класу хлоридів, водний хлорид калію і магнію острівної будови.
Карналіт вперше був виявлений і описаний у 1856 році в поташному районі Штасфурт у землі Саксонія-Анхальт Генріхом Розе (1795–1864). Він назвав мінерал на честь прусського гірничого інженера та мінералога Рудольфа фон Карналла (1804–1874).
Хімічна формула: KMgCl3•6H2O.
Містить (%): K — 14,07; Mg — 8,75; Cl — 38,28; H2O — 38,9.
Домішки: Rb, Cs, Li, Tl.
Густина 1,6.
Твердість 3.
Переважно білий або безбарвний.
Блиск на свіжому зломі скляний, на повітрі тьмяніє і стає жирним.
Злам раковистий.
Крихкий.
Дуже гігроскопічний.
Сильно флуоресціює.
Карналіт утворюється шляхом випаровування разом з іншими солями калію та магнію як кінцева фаза сольового циклу. Під час діагенезу перетворюється на сильвін. Утворюється як хімічний осад морських басейнів. Поширений у верхніх горизонтах соляних родовищ разом з гіпсом, ангідритом, галітом, полігалітом, епсомітом та ін.
Розрізняють: карналіт бромистий (різновид карналіту, який містить понад 0,6 % Br).
Сировина для одержання калійних солей, добрив, важливе джерело К, Mg, Br.
Будучи рідкісним мінеральним утворенням, карналіт досі був знайдений лише в кількох місцях, хоча (станом на 2015 рік) відомо близько 100 місць[5]. На додаток до свого типового місцеположення Штасфурт у Саксонії-Ангальт, мінерал був знайдений у Німеччині, серед інших місць, у калійних копальнях Герінген і Філіппшталь у Гессенській долині Верра, у кількох шахтах у Нижній Саксонії, у Реблінген-ам-Зе, Бернбурзі (Заале) та Егельні в Саксонії-Анхальт, а також поблизу Блайхероде та Бад Зальцунген в Тюрінгії.
Карлсбад в американському штаті Нью-Мексико також відомий своїми винятковими знахідками карналіту, де були виявлені кристали розміром до 4 см.[6]
Інші локації включають Ентре-Ріос у Болівії; Сержипі в Бразилії; Афар в Ефіопії; кілька знахідок у китайській провінції Цинхай; Суртсей біля Ісландії; кілька місць на Сицилії, Італія; Нью-Брансвік, Квебек і Саскачеван в Канаді; в Аксайській долині в Актюбінській області Казахстану; на горі Руапеху в Новій Зеландії; Вінтерсвейк і Вендам у Нідерландах; Іновроцлав і Клодава в Польщі; Лоле в Португалії; в російських регіонах Східного Сибіру, Саратовської області і Уралу; Бажас в Іспанії; Калуш (Івано-Франківськ) в Україні, Хамберсайд і Північний Йоркшир (Англія) у Великій Британії та кілька регіонів Арізона, Колорадо, Мічиган і Юта в США.[7]
На території України є у Передкарпатті: Найбільші його скупчення у вигляді прошарків, лінз і пластів потужністю до 7,4–17,7 м є в нижній частині покладів калійних солей хлоридного типу в Калуш-Голинському та Стебницькому родовищах[8].
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ mindat.org
- ↑ Petr Korbel, Milan Novák: Mineralien-Enzyklopädie (= Dörfler Natur). Nebel Verlag, Eggolsheim 2002, ISBN 978-3-89555-076-8, S. 68.
- ↑ Mineralienatlas - Fossilienatlas
- ↑ Білоніжка П. Вплив постседиментаційних процесів на формування карналіту в галогенних відкладах Передкарпаття. С. 87-92 /Мінералогічний збірник. 2007. Випуск 1
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карналіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Карналіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Heinr. Rose: Ueber den Carnallit. In: Annalen der Physik und Chemie. Band 98, 1856, S. 161–163.
- E. O. Schlemper, P. K. Sen Gupta, Tibor Zoltai: Refinement of the structure of carnallite, Mg(H2O)6KCl3. In: American Mineralogist. Band 70, 1985, S. 1309–1313.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 92-94.
- Mindat with location data [Архівовано 13 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Webmineral [Архівовано 12 листопада 2006 у Wayback Machine.]
- Mineral galleries
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
