Зеленче (Кам'янець-Подільський район)
| село Зеленче | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Тер. громада | Дунаєвецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA68020050200012673 
|
| Основні дані | |
| Засноване | XV ст.; до 1469 |
| Населення | 1378 |
| Площа | 4,69 км² |
| Густота населення | 293,82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32408 |
| Телефонний код | +380 3858 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′30″ пн. ш. 26°43′23″ сх. д. / 48.94167° пн. ш. 26.72306° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
335 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32400, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 50 |
| Карта | |
  Зеленче | |
 Зеленче | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Зеле́нче — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Існує дві місцеві легенди про назву села. Перша, що вона походить від слова "зелене", оскільки село потопає у садах. А за другою, назву пов'язують зі землевласником паном Зеленецьким, від якого, тай пішла назва поселення.
Розташоване на річці Мукша, за 40 кілометрів автодорогами від районного центру міста Кам’янець-Подільський.
Село Зеленче складалось з таких кутів: Порошівка та Циганівка Зеленецька, з присілка Косилово або Якубівка.
У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Панівці, Врублівці, Зеленче та інші були в управлінні Петра Кердея[1]. Ці поселення, включно зі Зеленчим, були надані Кердею королем Владиславом III.
Зеленче згадується як поселення в 1493 році, тоді тут нараховулося 20 дворів. Згідно праць Юхима Сіцінського квадратне замчище Зеленча було обведене валом.
У 1530 році село було розорене татарами, відновилось 1542 році.
У 1565 році село належало поміщикам Зеленецькому та Сковородинській.
У XVIII ст. в Зеленчі було дві греко-католицькі церкви: Здвижинська та Дмитрівська. Церква святого Дмитра на Погнишевщині заснована десь в 1725 року, була дерев'яна триверха споруда, крита гонтою, своє існування припинила після 1810 року з приходом Російської імперії. Церква Здвиження на Грабівщині збудована десь після 1719 року, була невелика дерев'яна триверха споруда. Нова церква збудована в 1767 року була дерев'яна триверха споруда, функціонувала до 1884 року. Як і багато інших подільських храмів після загарбання Російською імперією греко-католицькі церкви насильно переводились у православні. Так, православна церква Казанської ікони Божої матері була закладена в 1845 року, збудована в неоросійському стилі в 1884 році.
1905 році біля Зеленча існувало окреме село Циганівка Зеленецька.
Під час визвольних змагань (1917—1921) було у складі Української Народної Республіки, після чого було окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор.
У кінці 40-х — на початку 50-х років село було пов'язане з діяльністю загонів Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН. В 1943-1945 роках Петро Щербатий (псевдо «Волох») очолював повстанський загін, утворений з місцевих мешканців. Повстанці збирались в хаті сім’ї Щербатих, на хуторі Косилів, у лісі між селами Зеленче та Нестерівці, де в садибі лісника Михайла Бомби зупинялися повстанські загони УПА, проводились вишколи.[2]
4 листопада 1951 року селі Зеленче хаті сім’ї Павлюка сталась трагічна подія, аби не потрапити на енкаведистські тортури, прийняли отруту молоді люди: Матляк Фросина, Павлюк Антоніна, Павлюк Катя, Матляк Люся.[3]
З 24 серпня 1991 року село Зеленче в складі незалежної України.
13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Дунаєвецької міської громади[4].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дунаєвецького району, село увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[5].
Населення по перепису 2001 року складало 1378 осіб.
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1369 | 99.35 % |
| російська | 8 | 0.58 % |
| румунська | 1 | 0.07 % |
| Усього | 1378 | 100 % |
- Галявина — центр підпільного руху на Дунаєвеччині серед Нестеровецького лісу. Хата лісника Михайла Бомби знаходилась серед лісу і це відігравало важливу роль для повстанців.
- Будинок залізничника — конспіративна квартира з літа 1943 по осінь 1944 року, де працював Іван Кріль.
- Будинок Петра Щербатого — конспіративна квартира, де збирались ОУНівці: Володимир Петров, Іван Глевич, Василь Шевчук та інші.
В селі народилися
- Рогульський Франц Миколайович (нар.1916 — †1985) — полковник авіації РА, Герой Радянського Союзу.
- Угринович Олег Анатолійович (1977—2015) — молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Щербатий Петро Матвійович — провідник Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН, вчителював у місцевій школі.[6]
-
Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 46 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Стежками ОУН і УПА
- ↑ Стежками ОУН і УПА
- ↑ ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Провідник «Волох»: як на Хмельниччині знімали фільм про повстанців ОУН-УПА
- Zielincze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 594. (пол.)
- Cyganówka Zieleniecka 2.) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 721. (пол.)
- Zieleniecka Cyganówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 592. (пол.)
- Погода в селі Зеленче [Архівовано 31 грудня 2012 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Хмельницьку область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |