Дулицьке
| село Дулицьке | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Білоцерківський район |
| Тер. громада | Сквирська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32020150090061528 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1648[1] |
| Населення | 760 |
| Площа | 4,06 км² |
| Густота населення | 187,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 09025 |
| Телефонний код | +380 4568 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°48′17″ пн. ш. 29°46′4″ сх. д. / 49.80472° пн. ш. 29.76778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
194 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 09000, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Сквира, вул. Болсуновського, 28 |
| Карта | |
  Дулицьке | |
 Дулицьке | |
| Мапа | |
| |
Дули́цьке — село в Україні, у Сквирській міській громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 760 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 748 | 98.42% |
| російська | 11 | 1.45% |
| інші/не вказали | 1 | 0.13% |
| Усього | 760 | 100% |
- Антоній (Фіалко) (нар. 1946) — архієрей Української Православної Церкви Московського патріархату, митрополит Макарівський, вікарій Київської митрополії УПЦ МП. Є одним із найстарших єпископів УПЦ МП в Україні.
- Ганенко Тамара (нар. 1961, 7 грудня) — філологиня, поетеса, письменниця, журналістка, комп'ютерний дизайнер, художниця. Лауреат Білоцерківської молодіжної літературно-мистецької премії 1993 року. Авторка кількох книг ("Тече Раставиця", 1992), "Із тернами в серці", 2003), "Смак щастя", 2015) та численних публікацій у друкованих виданнях та інтернетних збірках України, США, Канади, Англії та інших країн. Картини художниць Тамари Ганенко та її сестри Лесі Ганенко зберігаються в багатьох приватних колекціях США, Канади, Італії й інших країн. Батьки Тамари та Лесі: Василь Григорович Ганенко, 1919 - 1973, (уродженець села Дулицьке, баяніст, завідував свого часу Дулицьким будинком культури, також працював трактористом, комбайнером; його батьки Григорій і Варвара загинули в Дулицькому 1933 року, в часи страшного Голодомору, як і два старші брати Григорій та Микола, що пішли з села і загубилися в світах), і Ольга Степанівна Батюта, 1929 р.н. (з Чернігівщини, село Кладківка Ніжинського району), працювала вчителькою хімії в Дулицькому).
- Мізін Леонід Васильович — радянський військово-морський діяч, адмірал. Начальник Тилу ВМФ — заступник із тилу Головнокомандувача ВМФ СРСР.
Шляхетська ведомость 1811 року жовтня місяца[1], Васильківського повіту Київської губерні о «жительствующей на землях его сиятельства графа и кавалера Браницкого в селе Дулицком чиновой шляхте мужеского пола». В селе Дулицком по ревизии 1795р [2]:
- Целицький (Cieliński (PK -римокатолики)
- Хмара (Chramara (PK -)
- Целицький (Cielecki (PK -)
- Целицький(Cielecki (PK -)
- Садовський
- Слодкевич
- Савицький
- Радкевич
- Жалованная грамота гр. Ф. К. Браницкому на Белоцерковское староство (1774 дек 13) // Кіевская старина. — № 4. — 1893. (рос.)
- Ковалинський В. В. Дулицьке та Безпечна: духовні витоки: зб. іст. нарисів / Віталій Ковалинський, Володимир Перерва, Євген Чернецький. — Біла Церква: О. В. Пшонківський, 2007. — 52 с.
- Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и огородах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — Біла Церква : видавець О. В. Пшонківський, 2005. — XXII+642 с. — ISBN 966-8545-15-Х. (рос.)
- Чернецький Є. Нащадки рицарів із Савиць: Савицькі герба Сліповрон у Київській губернії. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2012. — 120 с.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |