Драчино
| село Драчино | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Тер. громада | Свалявська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040230020012517 
|
| Основні дані | |
| Населення | 0.926 |
| Поштовий індекс | 89307 |
| Телефонний код | +380 3133 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°32′53″ пн. ш. 22°56′50″ сх. д.H G O |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89300, м.Свалява, вул.Духновича, 2 |
| Карта | |
  Драчино | |
 Драчино | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Драчино́ (угор. Újtövisfalva, нім. Dorndorf) — село у Свалявській громаді Мукачівського району Закарпатської області України. На струмку «Полінілі».
Засновано переселенцями з Німеччини і Словаччини, яких запросив граф Шенборн для розвитку цього регіону.
В околицях Драчин в кінці ХІХ столітті знайдено дві бронзові бойові сокири. Тут, знаходиться і могила воїна — угра, який першим помер (за переказами) від ран вже по цей бік Карпат.
Засновано переселенцями з Німеччини і Словаччини, яких запросив граф Шенборн для розвитку цього регіону.
У 1820 році граф Шенборн запросив із Чехії і поселив тут декілька сімей німців -лісорубів і виділив їм 15 місць для будинків. Територія поселення сягала 19 гольдів землі (гольд — 0,43 га). За користування землею треба було платити 14 форинтів 35 крейцерів від кожного будинку. Село називалось Драчино, а німці йменували його Дорндорфом (нім. дорн — шип, колючка, драча).
У 1863 році у поселенні була побудована римо — католицька церква св. Трійці. Ця церква проіснувала до 1961 року і була зруйнована під час чергової хвилі боротьби радянської влади з релігією.
Біля села розташований Свято-Кирило-Мефодіївський Свалявський жіночий монастир.
Монастир св. Кирила і Мефодія. 1997.
Монастир на Свалявщині почали будувати за ініцативою благочинного Василя Барни у 1993 р. У 1994 р. завершено будівництво головного корпусу нового монастиря, а до 1997 р. закінчили і штукатурно-малярні роботи. Коштами допомагають мешканці Сваляви та навколишніх сіл, а також підприємства міста.
У 2000 р. завершено спорудження мурованої церкви. Малювання ікон та стін виконав київський художник Вячеслав Пашковський.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 944 особи, з яких 455 чоловіків та 489 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 922 особи.[2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,25 % |
| російська | 2,38 % |
| вірменська | 0,65 % |
| німецька | 0,65 % |
| словацька | 0,54 % |
| угорська | 0,54 % |
- залізничний зупинний пункт Драчини
- в кінці ХІХ столітті знайдено дві бронзові бойові сокири.
- могила воїна — угра, який першим помер (за переказами) від ран вже по цей бік Карпат.
- памятник Кирилу і Мефодію
- гейзер мінеральної води
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |