Данило Острозький
| Данило Острозький | |||
| Данило Острозький у битві на Синіх Водах | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1340 — 1366 | |||
| Наступник: | Федір Острозький | ||
| |||
| 1352 — 1366 | |||
| Попередник: | Юрій Львович | ||
| Наступник: | Юрій-Андрій Острозький | ||
| Ім'я при народженні: | Андрій | ||
| Смерть: |
не раніше 1366  | ||
| Рід: | Острозькі | ||
| Батько: | Василько Слонімський | ||
| Шлюб: | Василіса | ||
| Діти: | Федір, Юрій, Михайло, Дмитро, Олександр, Анастасія | ||
Данило Острозький, або Данило Василькович[1] (пом. після 1366 — до 1370[1] / 1376[2]) — князь на Острозі, перший історично відомий князь Острозький, також князь холмський (1352—1366), турівський.
Походження Острозьких достовірно не встановлено. В історичних джерелах рід з'являється у 1386 році, коли згаданий князь Федір Острозький. Його батьком вважається Данило, походження якого залишається дискусійним[3].
Існує кілька гіпотез про походження Данила Острозького:
- Леонтій Войтович висунув версію, що князь Данило був сином слонімського, та, можливо, острозького князя Василька Романовича (1256/60—поч. XIV ст.[4]), сина князя Романа Даниловича (бл. 1230—бл. 1261) та онука короля Данила. З іншого боку, історик вважав походження князів Острозьких дискусійним[5].
- Зиґмунт Радзимінський висловив здогад про походження Острозьких від незнаних конунгів вікінгів, які осіли на Волині мало не в часи Рюрика. Але Л. Войтович вказував, що ця версія нічим не підтверджується.[6]
- Стефан Кучинський стверджував, що князь Данило є представником династії Гедиміновичів.[7] Польський дослідник Юзеф Пузина притримувався цієї ж думки і вважав Данила сином литовського князя Наримунта Гедиміновича[8].
- Михайло Максимович своїй праці «Листи про князів Острозьких до графині А. Д. Блудової» він виводив рід від турово-пинських Рюриковичів і відкидав версію про їх литовське походження.
- Також є версія, що Острозькі князі походять від князів Городенських[9].
- Окрім того, висувалася гіпотеза, що Данило був галицьким боярином, який привласнив собі князівський титул[10].
Відомо про Данила не дуже багато. Його ім'я згадується в двох синодиках: Холмському (поз. 1) і Києво-Печерському (поз.91, 303). За дослідженнями Леонтія Войтовича, Данило отримав свою частку до 1340 року. Також Войтович вважає, що в 1352-1366 роках Данило був князем холмським[11]. Г. О. Власов вважав Данила слонімським князем[12].
Вперше згаданий 1340 року: тоді він разом з воєводою Дмитром Детьком після нападу польських вояків привів татар на допомогу князю Дмитрові-Любарту.[13] Польські хроністи називали його по-різному: Мартін Кромер (1512—1589) — Daniele Ostrogio, а Янко з Чарнкова, якого пізніше використали Ян Длугош та Марцін Бєльський — Данилом з Острова (Daniele de Ostrow).
З його ім'ям пов'язують побудову Мурованої вежі Острозького замку[джерело?].
У 1341 році був учасником повстання проти польського короля Казимира III. За даними Дениса Зубрицького, разом із князем Дашком з Перемишля 1341 (або 1344) року очолили звільнення Львова, Галичини від польських окупантів. Щоправда, для цього використали допомогу татар[14].
Збудував замок в Острозі. Брав участь у битвах із хрестоносцями, учасник битви на Синіх Водах. Перший представник роду, який отримав поселення Дубно.
За Києво-Печерським патериком, дружину Данила звали Василіса[15]. Діти:
- Юрій (Андрій) (пом. близько 1377)[16], князь Холмський у 1370—1377[11];
- Михайло (пом. 12 серпня 1399), князь Холмський у 1383—1387[11];
- Дмитро (пом. 12 серпня 1399)[11];
- Анастасія; чоловік: Іван Олександрович, князь Глинський[11];
- Федір (близько 1365 — після 1437), князь Острозький[11];
- Олександр (Олексій)[11][17];
- донька[18]; чоловік: Роман Федорович (помер після 1416), князь Кобринський і Ратненський[11].
 Генеалогічне древо (дерево предків і нащадків) |
|---|
- ↑ а б Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ… — С. 48.
- ↑ Мицько I. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: князі Острозькі // Лавра. — 1999. — № 2 (4). — С. 49—56.
- ↑ Максимович М. А. Письма о князьях Острожских…. — С. 5—6.
- ↑ Войтович Л. 53/36. Василько Романович // Княжа доба: портрети еліти [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 509.
- ↑ Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.]… — С. 44.
- ↑ Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії… — С. 45.
- ↑ Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410)… — S. 382.
- ↑ Puzyna J. Potomstwo Narymunta Gedyminowicza // Miesięcznik Heraldyczny. — 1931. — Rok X. — №. 11. — S. 251—258. (пол.)
- ↑ Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy…. — P. 342—343.
- ↑ История родов русского дворянства: В 2 кн / авт.-сост. П. Н. Петров. — М. : Современник; Лексика, 1991. — Т. 1. — С. 366—371. — 50 000 прим. — ISBN 5-270-01513-7.
- ↑ а б в г д е ж и Войтович Л. В. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Князі Острозькі та Заславські // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів : Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.
- ↑ Власьев Г. А. Потомство Рюрика. Материалы для составления родословной. — Пг., 1918. — Т. 2. Князья Владимиро-Волынские. Вып. 1-й.
- ↑ Генеалогічні записки Українського генеалогічного товариства. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 29 квітня 2016.
- ↑ Zubryćkyj Denys. Kronika miasta Lwowa [Архівовано 13 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — S. 34. (пол.)
- ↑ Киево-Печерский синодик, поз. 92, 304.
- ↑ Його ім'я є в Києво-Печерському синодику, поз. 85, 269, 316.
- ↑ Його ім'я є в Києво-Печерському синодику, поз. 83-84, 268.
- ↑ Згадана в Києво-Печерському синодику, поз. 288.
- Войтович Л. Данило Василькович // Княжа доба: портрети еліти. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 37, 73, 510, 512, 615, 637. — ISBN 966-8545-52-4.
- Войтович Л. Князі ОСТРОЗЬКІ: спроба відтворення генеалогії династії [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.] // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Серія «Історичні науки». — 2008. — Вип. 13. — С. 44—59.
- Войтович Л. Боротьба Любарта-Дмитра Гедиміновича за відновлення Галицько-Волинської держави // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. — № 22. — Луцьк, 2009. — С. 120—127.
- Войтович Л. Князь Юрій-Болеслав Тройденович: ескіз портрета [Архівовано 29 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 209—220.
- Максимович М. Письма о князьях Острожских к графине А. Д. Блудовой [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 382—383. (пол.)
- Данило Острозький: образ, гаптований бісером : [роман-дослідження] / П. М. Кралюк. – Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2017. – 288 с. – (Ім‘я на обкладинці ; вип. 3). – ISBN 966-10-4714-2.
| Попередник Не було |
|
Князь острозький 1340-1366 |
|
Наступник Федір Острозький |
| Попередник Юрій Львович |
|
Князь холмський 1352-1366 |
|
Наступник Юрій-Андрій Острозький |