Географія Ефіопії

Географія Ефіопії
Географічне положення Ефіопії
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Східна Африка
Координати	8°00′ пн. ш. 38°00′ сх. д.
Територія
Площа	1 104 300 км² (27-ме)
• суходіл	99,3 %
• води	0,7 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	5925 км
Рельєф
Тип	гористий
Найвища точка	гора Рас-Дашен (4533 м)
Найнижча точка	западина Данакіль (-125 м)
Клімат
Тип	субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Аваш (700 км)
Найбільше озеро	Тана (3500 км²)
Інше
Природні ресурси	золото, платина, руди кольорових металів, поташ, вуглеводні, гідроенергія
Стихійні лиха	активний вулканізм, землетруси, посухи
Екологічні проблеми	знеліснення, перевипасання, ерозія ґрунтів

Ефіопія — східноафриканська країна, що знаходиться в східній частині континенту на Етіопському нагір'ї . Загальна площа країни 1 104 300 км² (27-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 млн км², а на поверхню внутрішніх вод — 104 300 км². Площа країни менша у двічі більша за площу території України.

Етимологія

Офіційна назва — Федеративна Демократична Республіка Ефіопія, Ефіопія (амх. የኢትዮጵያ ፌዴራላዊ ዲሞክራሲያዊ ሪፐብሊክ, የኢትዮጵያ). Назва країни походить від грецького топоніму Етіопія (дав.-гр. Αἰθιοπία; лат. Æthiopia), де аіті — обгоріле, запечене, а опі — обличчя. Проте в національних ефіопських джерелах XVI-XVII століть, таких як Книга Аксума, назва країни виводиться від легендарного Іттіопіса, сина Куша, онука Хама, який заснував місто Аксум. Інша середньовічна назва країни, Абісинія походить від (араб. لحبشة) форми ефіопського слова Хабеша (амх. ሐበሻ), збірної назви усіх племен в давній Ефіопії. За часів нетривалого володарювання італійців колонія називалась Італійська Східна Африка.

Географічне положення

Карта Ефіопії від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Ефіопії та США

Ефіопія — східноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Еритреєю (спільний кордон — 1033 км), на сході — з Джибуті (342 км) і Сомалі (1640 км), на півдні — з Кенією (867 км), на південному заході — з Південним Суданом (1299 км), на заході — з Суданом (744 км). Загальна довжина державного кордону — 5925 км. Країна не має виходу до вод Світового океану.

Час

Час у Ефіопії: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Ефіопія розташована в зоні взаємодії Африканської та Аравійської літосферних плит, у межах Східноафриканського рифту — одного з найактивніших розломів земної кори. Саме тут відбувається активне тектонічне розтягування, формуються нові океанічні басейни та виникають процеси, які можна розглядати як модель розколу континентів. Геологічна структура включає докембрійські кристалічні породи, осадові формації та потужні покриви базальтів, утворених під час вулканічної активності в неогені та четвертинному періоді.

• 
  Геологія Афарської западини
• 
  Система Центральноафриканських рифтів
• 
  Кальдера Денді з космосу

Рельєф

Середні висоти — 1330 м; найнижча точка — западина Данакіль (-125 м); найвища точка — вулкан Рас-Дашен (4533 м). Високе плато з центральними горами розділяється рифтовою долиною, на сході рівнина. Територія Ефіопії розташована у східній частині Східно-Африканського плоскогір'я. Більшу частину країни займає Ефіопське нагір'я. Глибокий ґрабен на південному сході від нагір'я відділяє від нього Ефіопсько-Сомалійське плато (висота до 1500 м). На північному сході країни розташована западина Афар (з озером Ассаль, що на 116 м нижче за рівень моря) з невеликими вулканами по краях.

• 
  Рельєф Ефіопії
• 
  Гіпсометрична карта Ефіопії
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)
• 
  Гора Рас-Дашен
• 
  Ефіопське нагір'я
• 
  Північ Ефіопського нагір'я, район Тиграй

Клімат

Територія Ефіопії лежить у субекваторіальному кліматичному поясі. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження на Ефіопському нагір'ї достатнє, на Сомалійському півострові недостатнє, часті посухи.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Ефіопії (за Кеппеном)
• 
  Кліматична карта Ефіопії (фр.)

Ефіопія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

• 
  Гідрографічна мережа Ефіопії
• 
  Сточище річки Аваш
• 
  Сточище річок Джубба і Вебі-Шебелле
• 
  Річка Аваш
• 
  Блакитний Ніл
• 
  Верхів'я Блакитного Ніла

Річки

Річки західної частини належать басейну Середземного моря Атлантичного океану (річка Ніл); центральної і східної частини — Індійського океану; півдня — безстічної області солоного озера Рудольф (Туркана).

Озера

• 
  Гірське озеро Тана
• 
  Озеро Туркана

Ґрунти

Ґрунтовий покрив Ефіопії надзвичайно різноманітний, що обумовлено складною топографією, вулканізмом і кліматичною зональністю. Основні типи ґрунтів: 1 — червоно-коричневі ґрунти (панують у високогір'ях, родючі, використовуються для вирощування злакових культур); 2 — латеритні ґрунти (поширені в тропічних районах, характеризуються зниженою родючістю через вимивання); 3 — чорноземи та вулканічні ґрунти (високопродуктивні, особливо на вулканічних плато); 4 — сіроземи та пустельні ґрунти (поширені в низинах та посушливих зонах, зокрема в Афарській западині та Сомалійській низовині).

Рослинність

• 
  Рослинність Ефіопії, 1976 року
• 
  Латаття на озері Тана

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Східноафриканської підобласті Ефіопської області.

Стихійні природні явища

На території країни періодично спостерігаються стихійні природні явища:

• геологічна активність Великого Рифту спричинює активний вулканізм, сейсмічність, часті землетруси, найбільш активний вулкан Ерте-Але (613 м) часто вивергає значні потоки лави, виверження вулкана Даббах 2005 року спричинило евакуацію місцевого населення;
• часті посухи.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Ефіопії багаті на ряд корисних копалин: золото, платину, мідь, калійні солі, природний газ.

Водні ресурси

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 122 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 2,9 тис. км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси

Земельні ресурси Ефіопії (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 36,3 %,
  • орні землі — 15,2 %,
  • багаторічні насадження — 1,1 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 20 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 12,2 %;
• інше — 51,5 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• знеліснення;
• перевипасання;
• ерозію ґрунтів;
• спустелювання;
• дефіцит прісної води в районах інтенсивного сільського господарства, здебільшого через неправильний менеджмент.

Ефіопія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару.

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),

• Конвенції з міжнародного морського права.

Ландшафти і фізико-географічне районування

Ландшафти Єфіопії належать до саванного північноафриканського типу ландшафтів (підтипи: опустелені, типові, вологі) і представлені 5 групами ландшафтів: 1 — високих цокольних рівнин на кристалічній основі Африканської платформи; 2 — глибоких тектонічних рифтових западин поясу східноафриканських розломів; 3 — ступінчастих столових нагір'їв на палеозойських недислокованих континентальних відкладах; 4 — цокольних глибових нагір'їв на кристалічній основі Африканської платформи; 5 — вулканічних нагір'їв. Найпоширенішими в країні є нагірні гірські ландшафти (лавові плато, скелі, глибокі ущелини та високогірні луки) з яскраво вираженою висотною поясністю. Для східної та південної частин країни характерні савани і напівпустелі. У межах рифтової долини поширені оазисно-озерні природні комплекси, у Данакільській низовині — пустельні ландшафти.

За фізико-географічним районуванням світу Ефіопія належить до Абессомалійської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Ефіопії можна поділити на 5 фізико-географічних областей:

• Ефіопська нагірна область — домінуючий природний регіон, що охоплює центральну та північну частини країни. Висоти тут сягають 3000—4000 м над рівнем моря, а окремі вершини перевищують навіть 4500 м. Цей регіон є ядром історичної Ефіопії, має достатньо вологий клімат і родючі ґрунти (вулканічного походження). Край поділено глибокою рифтовою долиною на 2 фізико-географічні райони: 1 — Західне Ефіопське нагір'я (високогірний район із родючими ґрунтами, багатою рослинністю і розвиненою висотною поясністю); 2 — Східне Ефіопське нагір'я (більш посушливий район з мозаїкою гір, плато, долин і розломів);
• Рифтова долинна область — зона глибокого розлому, яка простягається з південного заходу на північний схід. Тут активно проявляються тектонічні процеси, спостерігаються численні гейзери, термальні джерела та вулкани. Клімат тут значно посушливіший, а ґрунти менш родючі. У долині розташовано кілька великих озер (Аваса, Абая, Звай).
• Східна низовинна область — рівнинний, сухий і напівпустельний регіон на сході Ефіопії, біля кордону із Сомалі. Тут переважають аридні та напіваридні ландшафти з характерною саванною та степовою ксерофітною рослинністю.
• Західна низовинна область простяається вздовж кордону з Південним Суданом. Це території з вологим субекваторіальним кліматом та великою кількістю річок. Природні ландшафти представлені саванами і тропічними дощовими лісами. Тут переважають червоноземи, вкриті густою рослинністю із значним біорізноманіттям.
• Афарська улоговинна область (Афарська улоговина) — один із найнижчих та найспекотніших регіонів світу. Вона лежить нижче рівня моря і є частиною рифтової зони. Тут розташовані солончаки, активний вулкан Ерте-Але, сірчані поля й геотермальні утворення. Клімат надзвичайно посушливий, а природні умови екстремальні.

У межах гірських районів Ефіопії чітко простежується висотна поясність, зумовлена значними перепадами абсолютних висот — від рівня моря до понад 3500 м:

• нижній пояс (місцева назва «кола»; до 1500 м; пустельні, напівпустельні та саванні ландшафти);
• середній пояс («война-дега»; 1500—2500 м; переважають савани, чагарники та ліси);
• верхній пояс («дега»; 2500—3500 м; гірські ліси, чагарники, луки);
• високогірний пояс («вурч»; понад 3500 м; альпійські луки, скельні пустки).

Див. також

• Східна Африка
• Абессомалія

Література

Українською

• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
• Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
• Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
• Ефіопія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
• Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
• Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7
• Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4
• Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
• Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1
• Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6
• Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
• Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів : Підручник. У 2-х част. Ч. 2. — Львів : Вид-во ЛНУ, 2010. — 286 с.
• Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
• Шищенко П. Г., Голубцов В. М. Природні зони світу : Навч. посібник. — К. : Либідь, 2006. — 256 с. — ISBN 966-06-0405-4
• Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

• (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

• (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
• (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
• (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
• (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
• (рос.) Эфиопия // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
• (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М.  : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
• (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
• (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
• (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
• (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
• (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
• (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
• (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
• (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
• (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
• (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
• (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
• (рос.) Эфиопия // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
• (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

• Вікісховище : Атлас Ефіопії.
• Ефіопія, Федеративна Демократична Республіка Ефіопія / В. І. Ткаченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-18085
• Карти Ефіопії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
• Ethiopia : [англ.] : [арх. 20 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 31 October. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
• Добірка публікацій про Ефіопію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
• European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Ефіопії.
• Ethiopia—United States mapping mission : [англ.] : [арх. 19 січня 2019 року] // ethi-usmappingmission.com. — Дата звернення: 20 березня 2019 року.