Перейти до вмісту

Вигрівач Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вигрівач Дмитро Володимирович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Смерть24 жовтня 2022(2022-10-24)
с. Мар'янка, Донецька область
(помер під час виконання бойового завдання)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Інженерні війська  Десантні війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Дмитро́ Володи́мирович Вигрівач (? — 2022) — молодший сержант Збройних сил України; учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У мирний час проживав у Браїлові.

Брав участь у війні на сході України у 2014—2015 рр. в складі 308-го окремого інженерно-технічного батальйону. Разом з побратимами — Олександром Острожнюком й Михайлом Павловським — на лінії вогню підірвав злітну смугу в розташуванні терористів, аби не дати можливості висадитись російському десанту. Для цього вони добровольцями на трьох машинах з причепами, в яких була вибухівка, на великій швидкості увірвались на злітну смугу, відчепили причепи та рвучко повернулись назад, дистанційно її згодом підірвавши. Із завдання повернулися всі, втративши одиницю бойової техніки.[1]

З початком повномасштабного вторгнення на територію України, 24 лютого 2022 року знову пішов на захист нашої країни, а левах територіальної оборони Жмеринщини. З липня проходить навчання в складі 2-го взводу вогневої підтримки 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. З серпня разом з побратимами був направлений на територію Донецької області. Де перший час доставляв все необхідне для виконання завдань, вивозив поранених на вбитих побратимів. Після 14 жовтня назначений командиром протитанкового взводу вогневої підтримки 2-го аеромобільного батальйону 79 ОДШБр.

Загинув час виконання бойового завдання 24 жовтня 2022 року.[2]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був одружений. Мав доньку і сина.[2]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ступеня (3.11.2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3]
  • Орден «За мужність» II ступеня (18.07.2023) — За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку.[4]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Вінницького героя АТО нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. www.myvin.com.ua. 4 липня 2013. Процитовано 20 листопада 2023.
  2. а б За Україну загинув браїлівчанин Дмитро Вигрівач, нагороджений орденом «За мужність». Жмеринка.City (укр.). Процитовано 20 листопада 2023.
  3. Указ Президента України від 3 листопада 2015 року року № 622/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Указ Президента України від 18 липня 2023 року № 433/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]