Верхній Салтів
| село Верхній Салтів | |||
|---|---|---|---|
| |||
.jpg?lang=uk) | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Харківська область | ||
| Район | Чугуївський район | ||
| Тер. громада | Вовчанська міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA63140010000049419 | ||
| Облікова картка | Верхній Салтів | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1650[1]. | ||
| Населення | 119 | ||
| Площа | 1,42 км² | ||
| Густота населення | 83,8 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 62535 | ||
| Телефонний код | +380 5741 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°8′1″ пн. ш. 36°47′58″ сх. д. / 50.13361° пн. ш. 36.79944° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
137 м | ||
| Водойми | р. Сіверський Донець | ||
| Відстань до районного центру |
22 км | ||
| Найближча залізнична станція | Вовчанськ | ||
| Відстань до залізничної станції |
22 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 62504, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 92 | ||
| Карта | |||
  Верхній Салтів | |||
 Верхній Салтів | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Ве́рхній Са́лтів — село в Україні, у Вовчанській міській громаді Чугуївського району Харківської області.
.jpg?lang=uk)
Село Верхній Салтів знаходиться на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), вище за течією на відстані 2 км розташоване село Рубіжне, нижче за течією за 4 км — селище Старий Салтів, на протилежному березі — село Металівка, на відстані в 1 км знаходиться село Замулівка.
Село оточують лісові масиви (дуб, сосна)
Село отримало таку назву ВЕРХНІЙ, оскільки розташовано на високому правому березі річки Сіверський Дінець (45 м над рівнем річки). Також Верхній Салтів знаходиться вище за течією річки ніж сусіднє село Старий Салтів. Друга частина назви САЛТІВ епонімно виходить від фольклорного слова тюркського походження САЛТАНЪ — султан, володар, цар. Бо саме тут у ранньому середньовіччі знаходилося протомісто із місцем проживання та керування місцевістю ставлеником Хазарського каганату.
Одну з найбільш складних іконографій з-поміж міських гербів Слобідської України має геральдичний сюжет на печатці сотенного містечка Салтів Харківського полку 1764 року. В її полі представлено рідко вживаний в козацькому герботворенні чотиридільний щит, у першій і четвертій частинах якого зображено тригір’я з двома гороховими стеблами, а в другій і третій – виноградне ґроно з листям. Над щитом розташовано шолом із наметом, у нашоломнику виникає орел під князівською короною, внизу перехрещено дві пальмові галузки.[2]
Розкопки, розпочаті у 1900 році на правому березі Сіверського Дінця, виявили спочатку могильник, а пізніше селище та городище VIII-Х століть. Матеріали розкопок дали назву особливій салтівській культурі , залишеній племенами аланів та протоболгар, що входили до складу поліетнічного племінного об'єднання -Хазарського каганату. Городище та могильники належать до археологічних цінностей світового значення. Із Салтівською культурою пов'язують предків сучасних жителів Північного Кавказу та Дагестану.
Містечко Салтів вперше згадується як старе городище в Книзі Великому Кресленню у 1627 році, а в 1639 р. його заселили козаки гетьмана Якова Остряниці. З їх відходом у 1641 р. Салтів знову згадується як городище на високому правому березі річки Сіверський Донець, і тільки у 1650 р. тут починають нести службу чугуївські станичники. У 1652 р. царський указом тут поселені 19 дітей боярських.
У 1660 році на старому городищі і старих кам'яних підставах ще древньої хозарської фортеці, тут зводиться новий дерев'яний острог.
Одним з перших жителів слободи Салтів був Опанас Абакумович Булавін, що також походив з дітей боярських і з 1659 року був записаний в рейтари. На 1660-й рік він вже значився у Салтові «з пищаллю»[3]. У сім'ї в Опанаса Булавіна було троє синів, старший Федір народився близько 1653 року і, швидше за все, не в Салтові. А ось брати його Іван (1660 р.н.) і Кіндрат Булавін (1667 р.н.) однозначно народилися у Салтові.
Відсутність земельного наділу змусило Панаса Булавіна 1675 року просити у царя Олексія Михайловича виділити йому землю[4]. В якому точно році поки невідомо, але земля при селі Салтів йому була нарізана. Проте, на 1686 рік Опанас Булавін вже втік з сім'єю на Дон, де був обраний отаманом у станиці Трьохізбянській[5] — звідти і починається «зарахування» Булавіних до донського козацтва[6].
Кіндрат Булавін у 1703 році буде обраний отаманом у місті Бахмуті[7], а у жовтні 1707 року очолить повстання проти московського уряду.[8]
За даними на 1864 рік у казенній слободі Старосалтівської волості Вовчанського повіту мешкало 2082 особи (1073 чоловічої статі та 1005 — жіночої), налічувалось 418 дворових господарств, існувала православна церква[9].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 8092 осіб[10].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Рубіжному, Байраці, Верхньому Салтові, Замулівці —528 людей[11].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Вовчанської міської громади.[12]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району, село увійшло до складу Чугуївського району[13].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 84,87% |
| російська | 13,45% |
| вірменська | 0,84% |
| білоруська | 0,84% |
.jpg?lang=uk)
У 1900 році вчитель сільської школи В. О. Бабенко, розчищаючи розмитий водою схил одного з тутешніх ярів, виявив досить добре збережене давнє катакомбне поховання. Тепер можна вважати встановленим, що на місці сучасного села в VIII—X ст. існувало велике місто з селищем, посадом та цитаделлю. Поряд розташовувалися величезні за площею катакомбні і ґрунтові могильники, залишені населенням різного етнічного походження.
.jpg?lang=uk)
У Верхньому Салтові похований козацький отаман Василь Гордієнко. Відомо, що 1696 року він брав участь у завоюванні турецьких укріплень на Азові, що мало велике значення для Азовської кампанії Петра І.
В селі народився Помазунов Олександр Іванович — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
-
Автобусна зупинка -
Продуктовий магазин -
Історико-археологічний музей -
Вежа мобільного зв'язку -
Вхід до кладовища -
Братська могила -
Братська могила -
Братська могила -
Колодязь
.jpg?lang=uk)
.jpg?lang=uk)
.jpg?lang=uk)
.jpg?lang=uk)
.jpg?lang=uk)
- ↑ Филарет (Д.Г. Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.2. - с. 165
- ↑ Історичний герб містечка Салтів
- ↑ РГАДА. Ф. 210, оп. 6-д, ед. хр. 44. Л. 242 об.
- ↑ Там же. оп. 12, ед. хр. 907. – Л. 263.
- ↑ Там же. оп. 12, ед. хр. 132. – Л. 608 об.
- ↑ БЕЛГОРОДСКИЙ ИСТОРИЧЕСКИЙ КАНАЛ (8 лютого 2019), Конференция «Южное Порубежье XVI-XVIII вв. Анти-фейк». Часть 2, процитовано 5 квітня 2019
- ↑ Там же. оп. 12, ед. хр. 132. – Л. 608 об.
- ↑ Салтов или Трехизбянка: где родился Кондратий Булавин | Городской Дозор. Андрей Парамонов. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 620—633 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
| Повітовий центр |  | |
|---|---|---|
| Волості | Білоколодязька • Великобурлуцька • Вільхуватська • Вовчанська • Волохівська • Графськосільська • Козинська • Миколаївська друга • Миколаївська перша • Печенізька (Новобєлгородська) • Новобурлуцька • Старосалтівська • Хотомлянська • Шиповацька | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1864 рік) | Артемівське • Білий Колодязь • Велика Бабка • Великий Бурлук • Верхній Салтів • Вільхуватка • Волохівка • Землянки • Козинка • Миколаївка Друга • Миколаївка Перша • Новий Бурлук • Печеніги (Новобєлгород) • Старий Салтів • Тернова • Хатнє • Хотомля • Шипувате ... | |