Вербіж
| село Вербіж | |
|---|---|
.jpg?lang=uk) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Тер. громада | Миколаївська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46100110050053650 
|
| Облікова картка | с. Вербіж |
| Основні дані | |
| Засноване | 1615 |
| Населення | 305 |
| Площа | 1,232 км² |
| Густота населення | 638,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81631[1] |
| Телефонний код | +380 3241 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°32′35″ пн. ш. 23°53′55″ сх. д. / 49.54306° пн. ш. 23.89861° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
255 м |
| Водойми | р. Щирка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв |
| Карта | |
  Вербіж | |
 Вербіж | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ве́рбіж — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 305 осіб
Актом 7 листопада 1407 року польський король Владислав Ягайло надав село своєму вірному слузі Іванові Волошиновичеві за річну данину 100 грошів[2]. 17 червня 1423 р. село переведене на магдебурзьке право.[3]
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується млин, шинок і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[4].
На 01.01.1939 в селі проживало 1420 мешканців, з них 1380 українців-грекокатоликів, 15 українців-римокатоликів, 10 поляків, 10 євреїв, 5 німців[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 786 | 99.87% |
| польська | 1 | 0.13% |
| Усього | 787 | 100% |
Найдавніша відома з візитаційних описів дерев’яна тризрубна триверха з трьома наметовими чотирисхилими верхами церква з дзвіницею над бабинцем була збудована у 1577 р. Архітектура цієї церкви, як і церкви в селі Мшанець (1507) та Петро-Павлівської церкви в Перемишлі (XIV ст.), була унікальною. Такого типу церков в Україні не збереглося.
У 1761 р. вона отримала ерекційний акт від Франциска з Великої Виняви Винявського.
У 1827 р. на її місце перевезено стару церкву 1604 р. з Горуцька, теж дерев’яну, хрещату в плані, увінчану восьмигранною банею на світловому восьмерику.
На місці пошкодженої у першій світовій війні у 1928 р. спорудили новий мурований, хрещатий одноверхий храм. Високий чотирибічник нави, завершений восьмибічним барабаном з банею, прикрашений по кутах вежечками з баньками. У 1962 – 1989 pp. церква була зачинена.[7]
- Дяків Фома — галицький громадський діяч, належав до москвофільського напрямку.
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Миколаївський район. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
- ↑ Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — 295 с. (пол., лат.) с. 59, XXXV.
- ↑ Грамота короля Владислава ІІ про переведення с. Вербіж Щирецького повіту з польського на магдебурзьке право
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 154 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 50.
- ↑ Вербіж с Церква св.Іоана Богослова. www.pslava.info. Процитовано 10 квітня 2025.
- Werbiż, wś, pow. rudecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 215. (пол.) — S. 215—216. (пол.)
- Облікова картка с. Вербіж на сайті ВРУ
