Василюк Денис Олександрович
| Денис Василюк Василюк Денис Олександрович | |
|---|---|
![]() | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 17 січня 1993 м. Джанкой, АР Крим |
| Смерть | 17 травня 2024 (31 рік) с.Металівка Харківська область (збиття літака ворожою ракетою) |
| Національність | українець |
| Alma Mater | ХНУПС |
| Псевдо | FLASH |
| Військова служба | |
| Приналежність | |
| Вид ЗС | |
| Формування | |
| Війни / битви | Війна на сході України |
| Нагороди та відзнаки | |
Дени́с Олекса́ндрович Василю́к (17 січня 1993, Джанкой — 17 травня 2024) — підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, пілот 831-ї бригади тактичної авіації. Повний кавалер ордена «За мужність»[1]. Герой України (2024, посмертно).
Народився в 1993 році в м. Джанкой, АР Крим.
Навчався у Харківському національному університеті повітряних сил ім. Івана Кожедуба. [2]
З 2014 року був пілотом 831 бригади тактичної авіації у Миргороді.
Брав активну участь в операції об’єднаних сил (ООС) російсько-української війни. У зв’язку з чим, став ветераном бойових дій.
З початку повномасштабного вторгнення виконував завдання на всіх напрямках фронту.
Брав активну участь у звільненні острова Зміїний.
За життя став повним кавалером ордену "За мужність".
Пілот винищувальної авіації Повітряних Сил ЗС України, начальник штабу — перший заступник командира авіаційної ескадрильї. Був справжнім професіоналом своєї справи. Від початку повномасштабного вторгнення московитів в Україну здійснив дев'яносто чотири бойових вильотів[3].
Загинув 17 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на фронті[4][5].
Денис народився поблизу кримського Джанкоя недалеко від аеродрому, постійно спостерігав за літаками. Думаю, це вплинуло на його рішення стати льотчиком.
З 14-го року у Дениса був вибір - повернутися в окупований Крим, де його родичі і друзі, чи залишитися на материковій Україні. І він вибрав другий варіант. Він дуже любив небо. З навчально-тренувального літака Л-39 перейшов на бойовий літак винищувач Су-27, яким марив. Він цим пишався.
В дитинстві Денис брав участь в різних шкільних активностях, грав на гітарі та навіть спробував власні сили у боксі. 8 років займався бальними танцями. У підлітковому віці любив гірський туризм. Все, за що він брався, - у нього вдавалося. Все, чого він досягнув, - це його заслуга, завдяки власній наполегливості та харизмі.
Денис дуже любив життя, намагався насолоджуватися кожною миттю. Він був дуже мудрий, захоплювався психологією. У нього завжди були великі амбіції. Казав, що хоче бути видатною людиною, щоб допомагати іншим. Певний час навіть мріяв стати президентом.
Його ім'я в небі — FLASH
Ім'я Дениса Василюка вже саме по собі говорить про мужність, але його позивний FLASH розкриває ще глибшу суть його характеру та духу. Цей позивний був не просто випадковою назвою – це відображення того, ким він був у житті та в небі. Він отримав його не тому, що так вирішили інші, а тому що його вчинки, швидкість рішень і реакцій, його сміливість і впевненість у кожному русі змусили це ім'я закріпитися за ним назавжди. FLASH – це не лише про швидкість, це про блискавичні рішення в найкритичніші моменти, коли від його вибору залежали життя інших.
ЯК ВИНИК ПОЗИВНИЙ. У 2022 році у нього було бойове завдання зі знищення протиповітряної оборони противника. Однак, під час роботи погода раптово погіршилась. Попри це, Денис вирішив не відступати й виконати поставлене завдання до кінця. Йому довелося летіти високо через грозові хмари й в цей момент в його літак потрапив виток блискавки. Після цього тимчасово вийшли з ладу засоби навігації. Він не розгубився і знизив висоту, хоча це було дуже небезпечно. Як він казав, коли знизив висоту, то побачив вогні Краматорська, не дивлячись на ризик FLASH зміг долетіти до одного з оперативних аеродромів.
Денис був швидкий, немов блискавка. Було безліч ситуацій, коли за ним полювали ворожі літаки, засоби протиповітряної оборони, але йому завжди вдавалось маневрувати від небезпеки.
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2 серпня 2024) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[6].
- орден «За мужність» I ступеня (4 грудня 2023) — за самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку[7];
- орден «За мужність» II ступеня (13 квітня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язкуі[8];
- орден «За мужність» III ступеня (12 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9];
- нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест» (12 липня 2024) – за сумлінне виконання військового обов’язку.[10]
- медаль «За військову службу Україні» (17 червня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[11].
- ↑ Під час виконання бойового завдання загинув пілот Денис Василюк. ГЛАВКОМ (укр.). 18 травня 2024. Процитовано 18 травня 2024.
- ↑ Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба – Офіційний сайт Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (укр.). Процитовано 10 лютого 2025.
- ↑ Безстрашний та незламний. 18.05.2024
- ↑ Безстрашний і незламний: на фронті загинув льотчик Денис Василюк. 18.05.2024, 18:57
- ↑ Скотнікова, Ольга (18 травня 2024). Загинув начальник штабу — перший заступник командира авіаційної ескадрильї підполковник Денис Василюк (укр.).
- ↑ Указ Президента України №491/2024 «Про присвоєння Д.Василюку звання Герой України». Президент України. 2024. Архів оригіналу за 4 серпня 2024. Процитовано 3 лютого 2025.
{{cite web}}: Недійсний|мертвий-url=dead(довідка) - ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2023 року № 798/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 13 квітня 2023 року № 220/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 12 липня 2022 року № 493/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ myrgorod.rayon.in.ua https://myrgorod.rayon.in.ua/news/781658-u-mirgorodi-rodinam-zagiblikh-zakhisnikiv-vruchili-posmertni-nagorodi/amp. Процитовано 10 лютого 2025.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Указ Президента України від 17 червня 2022 року № 418/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
| Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Підполковники (Україна)
- Народились 17 січня
- Народились 1993
- Померли 17 травня
- Померли 2024
- Військовослужбовці 831-ї бригади тактичної авіації
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову службу Україні»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Українські воїни, загиблі в російсько-українській війні (з 2014)
- Повні кавалери ордена «За мужність»
- Українські військові льотчики



