Білокам'яне
| село Білокам'яне | |
|---|---|
 (Фото: Олекса Гайворонський, 2008) (Фото: Олекса Гайворонський, 2008) | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Залізничненська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020170020089142 
|
| Облікова картка | Білокам'яне |
| Основні дані | |
| Засноване | 1578 |
| Колишня назва | Сююр-Таш |
| Населення | ▲ 416 (2014) |
| Площа | 0.91 км² |
| Густота населення | 457.1 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 98463 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°40′55″ пн. ш. 33°50′23″ сх. д. / 44.68194° пн. ш. 33.83972° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
233 м |
| Відстань до обласного центру |
41,1 км |
| Відстань до районного центру |
10 км |
| Найближча залізнична станція | Сирень |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Мостове, вул. Пашкевича, 6 б |
| Карта | |
.svg?lang=uk)  Білокам'яне | |
.svg?lang=uk) Білокам'яне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Білока́м'яне (до 1945 року — Сюю́р-Таш[1], крим. Süyür Taş) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Залізничненській сільській раді.
Площа — 91 гектар, у майже 110 дворах проживає близько 380 чоловік. В селі діє мечеть.
Село розташоване в центральній частині району, на початку північно-західних схилів Другої Гряди Кримських гір, в ущелині, оточеній мальовничими вапняковими скелями, що і визначило походження як сучасної, так і старої назв (Сююр-Таш, переводиться з кримськотатарської як «гострий камінь»).
У Білокам'яному 5 вулиць. Площа, яку займає село (на 2009 рік), становила 91 гектар при 107 дворах. Село пов'язане автобусним сполученням із Сімферополем та Бахчисараєм.
Через село проходить регіональна автодорога. Відстань до райцентру близько 8 кілометрів, найближчі залізнична станція Сирень і платформа 1501 км, до обох близько 5 кілометрів. Село практично зрослося з Тургенєвкою.
Історична назва села Сююрташ. Сююр (крим. süyrü, у діалектах süyür) в перекладі з кримськотатарського означає «гострий», таш (крим. taş) — «камінь». Варіант назви Сиври-Таш, що зустрічається в деяких історичних документах, відбиває південнобережний діалектний та турецький (тур. sivri) варіант слова «гострий».
У багатьох документах місцевих органів влади, а також самими жителями села використовується варіант назви Білокам'янка[2].
За свідченнями європейських послів і місіонерів (Мартін Броневський, 1578[3], Еміддіо Портеллі д'Асколі[4]., 1634, та ін.) у Сююр-Таши до 1604 року існувала громада нащадків генуезців, що втекли з Кафи в 1475 році після завоювання Османами міста у володіння кримських ханів і поступили на ханську дипломатичну службу. Тут же в XVI столітті проживали іноземні посли. Громада мала в селі римсько-католицький храм в ім'я Св. Івана, а голова громади носив титул «сююрташ-бей».
На початку XVII століття нащадки генуезців були переселені в с. Фоти-сала. Ще на початку XX століття жителі Сююр-Таша показували в селі колодязь, за переказами, побудований тутешніми генуезцями.
У Камеральному Описі Криму 1784 року згадується, як село Севирташ бакче-сарайскаго кадилику бакчи-сарайського каймакамства[5]. Після анексії Криму Російською Імперією 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[6].
Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила до Акмечетський повіт Новоросійської губернії[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[8], до Чоргунської волості Сімферопольського повіту.
За Відомості про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають. 1805 року в Сююр-Таши в 46 дворах проживало 365 кримських татар[9], у 1817 році дворів стало 60[10].
В результаті реформи 1829 року, згідно з Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 р Сююрташ приписали в Дуванкойську волость[11], у 1842 році в селі було 69 дворів[12].
У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село віднесли до Каралезької волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії» 1864 року в Сююр-Таше записаний 431 житель — кримські татари — в 87 будинках і 2 мечеті[13], а на карті 1865 року — 75 будинків[14].
За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії» 1889 року в селі в 140 дворах проживали 723 людини[15], на карті 1890 року 152 двори, усі жителі — кримські татари[16].
Населення росло і до Всеімперського перепису 1897 року в селі нараховувався 821 житель, з них кримських татар — 815[17]. Надалі, правда, населення стало скорочуватися (у 1926 році до 780 і в 1939 — 655 чоловік), але з абсолютним переважанням кримськотатарського.
На 1926 рік, по новому адміністративному поділу, Сююр-Таш віднесли до Бахчисарайського району, а саме село було центром Сююрташської сільради[18].
Усе змінилося 18 травня 1944 року, коли, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, усі кримські татари були депортовані в Центральну Азію[19], а в спорожнілі будинки завезли переселенців з Орловської і Брянської областей[20]. 21 серпня 1945 року Сююр-Таш перейменовано у Білокам'яне, а Сююрташська сільрада — у Білокам'янську[21]. Пізніше сільраду скасували, приєднавши до Залізничненської сільської ради у 1970 роув.
За даними перепису 1989 року, проживало 260 осіб. З лютого 2014 року окуповане Росією.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 260 осіб, з яких 120 чоловіків та 140 жінок[22].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 399 осіб[23].
- 1805 рік — 365 чол. (всі кримські татари)
- 1864 рік — 461 чол.
- 1889 рік — 723 чол.
- 1897 рік — 821 чол. (815 кримських татар)
- 1926 рік — 780 чол. (763 кримських татарина, 17 росіян)
- 1939 рік — 655 чол.
- 1989 рік — 260 чол.
- 2001 рік — 400 чол.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[24]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| кримськотатарська | 63,00 % |
| російська | 32,25 % |
| українська | 2,50 % |
| білоруська | 1,00 % |
| інші | 1,25 % |
- ↑ також Сюю́рта́ш
- ↑ Залізничненська сільська рада[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Мартін Броневський. Опис Татарії. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Д'Асколи. Опис Чорного моря і Татарії. Архів оригіналу за 29 листопада 2011. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Камеральний Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Криму[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про новий поділ держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Крим 1783—1998 рр., Відомість про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. стор. 127. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,. Зйомки полковника Бетева і підполковника Оберга. 1842 р».[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.
- ↑ Захід.jpg Карта Таврійської губ. по рекогносцируванню, 1865 року, лист 12[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ 4/4c/Пам'ятна_книжка_Таврійської_губернії_1889г.pdf Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889г. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2017-07-22 у Wayback Machine.]
- ↑ 1890. Карта Таврійської губернії Сімферопольського повіту л. XVI — 11.1890 р.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Населені місця Російської імперії в 500 і більше жителів. по перепису населення 1897 р. стор. 216–218. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стр. 308. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Про переселення колгоспників в Крим. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР. Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Белокам'яне на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з червня 2019]
- Белокам'яне на картах [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви
- «Повний географічний опис. Том XIV.» СПб.1910 г.
- О. Гайворонський. Генуезці в Кримському ханстві. «Qasevet», № 33, 2008.
- ↑ Атлас адміністративно-територіального устрою України. Новий районний поділ та територіальні громади: 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»