Перейти до вмісту

Алі Кемаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Алі Кемаль
Народився1867[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Фатіх, Стамбул, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 листопада 1922(1922-11-06) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ізміт, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
·тупа травмаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Османська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, журналіст, письменник, викладач університету, поет, редактор газети Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовосманська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДар ул-Фунун Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаміністр внутрішніх справ[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAhmet Hamdi Kemald[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиHanife Faredd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіБорис Джонсон Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зWinifred Brund і Сабіха-Султан Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиOsman Kemal Wilfred Johnsond і Zeki Kuneralpd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих

Алі Кемаль був османським політиком, публіцистом і поетом. Відомий ліберал, він кілька місяців у 1919 році був міністром внутрішніх справ. Його лінчували націоналісти під час війни за незалежність Туреччини.

Перша дружина Алі Кемаля була англійкою; він є прадідом британського політика Бориса Джонсона.

Біографія

[ред. | ред. код]

Алі Кемаль народився в 1867 році в Стамбулі. Мати — черкеска за походженням[5].

Кемаль став журналістом і багато подорожував за кордоном, через свої ліберальні погляди він деякий час жив у вигнанні під час правління султана Абдул-Гаміда II. У Швейцарії він познайомився з англо-швейцаркою Вініфред Брун, з якою одружився в Лондоні в 1903 році[6][7].

Після молодотурецької революції 1908 року Алі Кемаль повернувся до Стамбула і став однією з відомих фігур суспільно-політичного життя, критикуючи з ліберальних позицій політику Комітету єдності та прогресу. Був редактором ліберальної газети «Ікдам» і одним із лідерів Партії свободи і згоди[8]. Він був у центрі конфлікту, який призвів до невдалої спроби контрперевороту 31 березня (13 квітня) 1909 року та усунення султана Абдул Гаміда II, і був змушений знову покинути країну.

Алі Кемаль провів наступні роки в Англії з родиною своєї дружини, яка на той час померла. У 1912 році він повернувся до Стамбула. У травні 1919 року він став міністром внутрішніх справ в уряді Дамада Феріда-паші та був серед османських представників на Паризькій мирній конференції, але влітку залишив посаду[9][10][11].

Один із найактивніших критиків младотурків, кемалістів і геноциду вірмен, Алі Кемаль був одним із найбільш ненависних серед націоналістичних османських громадських діячів на початку війни за незалежність. 4 листопада 1922 року він був викрадений на вулиці столиці націоналістами, які хотіли вивезти його до підконтрольної їм Анкари, щоб судити за зраду. 6 листопада в Ізміті натовп, організований генералом Нуреддіном Ібрагімом-пашою, лінчував Алі Кемаля.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
  2. ↑ Faceted Application of Subject Terminology
  3. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  5. ↑ Andrew Gimson, Boris: The Rise of Boris Johnson, 2012, p. 1957
  6. ↑ Zeki Kuneralp, Ali Kemal: (1869 – 1922); a Portrait for the Benefit of His English Speaking Progeny (1993), p. 7
  7. ↑ Stanley Johnson, Stanley I Presume (2009), p. 88
  8. ↑ Turkey. Banquet Of Ottoman Liberals. The Times. 27 януари 1909. с. 5.
  9. ↑ New Turkish Cabinet. The Times. 26 май 1919. с. 11.
  10. ↑ Turk Mission Leaves For Paris. The Times. 11 юни 1919. с. 14.
  11. ↑ C.U.P. Intrigue. The Times. 3 юли 1919. с. 14.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алі_Кемаль&oldid=37101852