Авраменко Сергій Григорович
| Авраменко Сергій Григорович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 24 серпня 1977  Липоводолинський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 3 вересня 2014 (37 років) Новоайдарський район, Луганська область, Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Ракетні війська і артилерія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергі́й Григо́рович Авра́менко (нар. 24 серпня 1977, Колядинець, Сумська обл. — пом. 3 вересня 2014, Старобільськ, Луганська обл.) — український військовик, учасник російсько-української війни[1].
Народився 1977 року в селі Колядинець (Липоводолинський район, Сумська область). 1992 року закінчив 9 класів ЗОШ села Перехрестівка Роменського району; 1995 — професійне технічне училище № 40 села Синівка Липоводолинського району; здобув професію тракториста-машиніста. Проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Працював в Державній пенітенціарній службі України, майже 14 років — молодший інспектор в Роменській виправній колонії № 56, село Перехрестівка. Останнім часом працював кінологом, 2011 року вийшов на пенсію. Їздив на заробітки до Києва.
Після отримання повістки одразу прибув для підготовки. Оператор-топогеодезист, 9-та батарея, 27-й реактивний артилерійський полк. Під час обстрілів, коли дзвонила дружина, казав, що то навчання. Любов до тварин виявляв і на фронті — доглядав покинутих кота й собаку. Переважно займався автомеханікою, заміняв електрика. Побував у відпустці 25 серпня.
Уночі проти 4 вересня 2014 року загинув під час обстрілу з території РФ із РСЗВ «Смерч» базового табору 27-го полку біля Старобільська. Увечері того дня він додзвонився до брата дружини й повідомив: «Ти тільки не кажи дружині, але цю ніч ми не переживемо…»
Без Сергія залишились батьки, дружина Людмила та син Олександр.
Похований у селі Колісникове[2].
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- у вересні 2015 року в Роменському відділку ДПСУ відкрито меморіальну дошку честі Сергія Авраменка.
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 4, ряд 7, місце 4
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 3 вересня[3]
- ↑ ВШАНОВУЄМО ПОЛЕГЛИХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ У РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ » Роменська міська рада. Роменська міська рада (укр.). 8 травня 2023. Процитовано 20 липня 2024.
- ↑ Авраменко Сергій Григорович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 20 липня 2024.
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
- Указ Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Авраменко Сергій Григорович [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Український Меморіал
|
Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Сержанти (Україна)
- Народились 24 серпня
- Народились 1977
- Уродженці Липоводолинського району
- Померли 3 вересня
- Померли 2014
- Померли в Новоайдарському районі
- Військовики 27-ї окремої реактивної артилерійської бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі в російсько-українській війні (з 2014)
- Поховані в Ромнах