Італо-ефіопський договір (1928)
| Італо-ефіопський договір | |
|---|---|
| Тип | мирна угода  |
| Підписано | 2 серпня 1928 |
| Місце | Аддис-Абеба |
| Підписанти | Королівство Італія і Ефіопська імперія |
Італо-ефіопський договір 1928 року — договір Італійського королівства та Ефіопської імперії про взаємну дружбу та арбітраж. Був підписаний 2 серпня в Аддіс-Абебі.
Після закінчення Першої світової війни, у листопаді 1919 року[1], порушуючи Лондонську угоду 1906 року Італія зробила Великобританії пропозицію про поділ Ефіопії. Британський уряд після провалу спроби домогтися від Ефіопії укладання концесії на будівництво греблі на озері Тана вирішив погодитися на пропозицію Італії. У грудні 1925 року Великобританія та Італія уклали договір про розподіл Ефіопії на сфери впливу без участі Франції. Коли вже на початку 1926 року Великобританія та Італія оголосили уряду Ефіопії про укладену ними угоду, принц-регент Тефері Меконнин заявив різкий протест і за підтримки Франції звернувся до Ліги націй зі скаргою на порушення суверенітету Ефіопії. Великобританія та Італія були змушені офіційно заявити, що договір 1925 ні до чого не зобов'язує Ефіопію[2].
Невдача зі спробою поділу Ефіопії спонукала Італію вже в тому ж 1925 почати безпосередні переговори з Ефіопією з метою добитися хоча б часткового задоволення своїх претензій[3]. Сама ж Ефіопія вступила в переговори з італійським урядом багато в чому тому, що хотіла отримати вільний і суверенний вихід до океану, а Великобританія та Франція, до яких ще раніше зверталася Ефіопія, в 1924 в ході переговорів з нею відмовилися його надати[Комм. 1][4].
На переговорах з Ефіопією італійський дуче Беніто Муссоліні заручився підтримкою двоюрідного брата короля Віктора Еммануїла III — принца Луїджі Амедео, герцога Абруцці (щоб забезпечити рівного расу Тефері за монаршим статусом переговорника з боку Італії). У 1928 році герцог і його почет королівських розмірів вирушили в помпезний візит до столиці Ефіопії - Аддіс-Абебу. Щоб отримати довіру раса Тефері, принц зробив йому розкішний італійський лімузин Isotta Fraschini (його ціна в США складала на той час 18 тисяч доларів) та інші подарунки[3].
За підсумками двосторонніх переговорів 2 серпня в Аддіс-Абебі принцом-регентом Ефіопії Тефері Меконнин (майбутній негус Ефіопії Хайле Селассіє I) та уповноваженим Італії майором Джуліано Кора було укладено договір[2].
Договір складався із семи статей. У ньому проголошувалися постійний світ і вічна дружба між Ефіопією та Італією (стаття 1), які зобов'язалися не посягати на незалежність та суверенітет один одного (стаття 2), а також розвивати взаємні торгові відносини (стаття 3). Обидва уряди зобов'язалися вирішувати всі суперечки шляхом примирливої процедури або арбітражу через Лігу Націй[5] (стаття 5). Стаття 4 підтверджувала особливий статус італійських громадян в Ефіопії — вони були непідсудні ефіопським судам[2]. Також була встановлена межа між Ефіопією та Італійським Сомалі — вона була остаточно визначена на спірній ділянці (21 лізі — приблизно 88 кілометрів — свого протягу) і повинна була проходити паралельно узбережжю Бенадіра (стаття 6)[5]. Строк дії договору мав становити 20 років (стаття 7). Одночасно з договором була підписана італо-ефіопська дорожня конвенція, що передбачала будівництво автомобільної дороги між портом Асеб (Ерітрея) і містом Дессе (велике торгове місто, розташоване на північ від Аддіс-Абеби) і створення в Асебі режиму порто-франко і вільної економічної зони площею 6 м[6] для Ефіопії на 130 років[4], де з товарів, що ввозилися в Ефіопію або вивозилися з неї, не стягувалися б мита[2].
Договір 1928 року в історії Ефіопії виділяється тим, що він не був нав'язаний Ефіопії великою державою, а був укладений доброю волею самою Ефіопією, що продемонструвало її самостійність і суверенітет на міжнародній арені[4]. Радянський історик В. А. Трофімов стверджує, що при укладанні договору 1928 і доданої до нього дорожньої конвенції «вже тоді Ефіопія виступала як не тільки об'єкта, а й суб'єкта міжнародної політики»[7].
Уклавши договір 1928 року, Італія розраховувала послабити економічні та політичні позиції Франції в Ефіопії (зокрема створивши конкуренцію залізниці Джибуті — Аддис-Абеба), але ці розрахунки не виправдалися. Сам Тефері Меконнин, будучи спочатку принцом-регентом Ефіопії, а потім (1930 року) став негусом, під різними приводами відтягував спорудження автомобільної дороги Асеб-Дессе, яка так і не була збудована. Однак згодом укладання в 1935 році Францією та Італією Римського пакту і особисті домовленості італійського лідера Муссоліні з французьким міністром закордонних справ П'єром Лавалем, фактично надали Італії свободу дій в Ефіопії, дали фашистській Італії можливість грубо порушити де-факто умови договору 1928 року іозброєним шляхом захопити озброєним шляхом захопити Ефіопію[2]. Однак Італія до початку відкритих військових дій проти Ефіопії формально повинна була дотримуватися умов договору 1928 року, тому він певною мірою пов'язував їй руки: так, у 1935 році, на вимогу Ефіопії та у повній відповідності до статті 5 цього договору, Італія мала погодитися на скликання арбітражної комісії для врегулювання прикордонного інциденту в оазі Уал-Уал, що трохи відстрочило початок Другої італо-ефіопської війни[4].
Коментарі
- ↑ На цих переговорах йшлося про укладання такого довгострокового договору оренди, який би дозволив Ефіопії отримати у володіння морський порт у Британському чи Французькому Сомалі відповідно.
Джерела
- ↑ Минц, Панкратова, Потемкин, Тарле, 1945.
- ↑ а б в г д Вышинский, Лозовский, 1948.
- ↑ а б Fascist New Year, Time Magazine, New York City: Time Inc, 5 листопада 1928, архів оригіналу за 7 травня 2019, процитовано 1 лютого 2018 Источник. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 1 лютого 2018.
- ↑ а б в г Цыпкин, Ягья, 1989, с. 115—119.
- ↑ а б Marcus, 1994, с. 126.
- ↑ Цыпкин, БРЭ, Итало-эфиопские договоры.
- ↑ Трофимов, 1979, с. 131.
- Итало-эфиопские договоры : [арх. 15 августа 2022] / Цыпкин Г. В. // Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017.
- Marcus Harold G. A History of Ethiopia. — London : University of California Press, 1994. — С. 316. — ISBN 0-520-22479-5.
- Цыпкин Г. В., Ягья В. С.. История Эфиопии в новое и новейшее время. — М. : Наука, 1989. — 405 с. — ISBN 5-02-016620-0.
- Трофимов В. А. Итальянский колониализм и неоколониализм. — М. : Наука, 1979. — 288 с.
- Вышинский А. Я., Лозовский С. А.. Дипломатический словарь. Итало-эфиопский договор 1928 года, 2 августа. — М. : Государственное издательство политической литературы, 1948.
- Минц И. И., Панкратова А. М., Потемкин В. П., Тарле Е. В.. Глава 13. Неудача политики «замирения» Европы после Локарно (1925 г.) Англо-итальянское сближение после Локарно. // История дипломатии / под ред. Потемкин В. П.. — 1-е изд. — М. : ОГИЗ, 1945. — Т. 3. — 900 с.
- Fascist New Year, Time Magazine, New York City: Time Inc, 5 листопада 1928, процитовано 1 лютого 2018