Перейти до вмісту

Ігровиця

Координати: 49°41′14″ пн. ш. 25°32′35″ сх. д. / 49.68722° пн. ш. 25.54306° сх. д. / 49.68722; 25.54306
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Ігровиця
Храм на цвинтарі
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський
Тер. громада Білецька сільська громада
Код КАТОТТГ UA61040050060012769 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 1 074
Територія 3.520 км²
Густота населення 305.11 осіб/км²
Поштовий індекс 47701
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°41′14″ пн. ш. 25°32′35″ сх. д. / 49.68722° пн. ш. 25.54306° сх. д. / 49.68722; 25.54306
Середня висота
над рівнем моря
326 м
Водойми Ігра
Відстань до
районного центру
19 км
Найближча залізнична станція Великий Глибочок
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 47707, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Біла, вул. Молодіжна, буд. 19
Карта
Ігровиця. Карта розташування: Україна
Ігровиця
Ігровиця
Ігровиця. Карта розташування: Тернопільська область
Ігровиця
Ігровиця
Мапа
Мапа

CMNS: Ігровиця у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

І́гровиця — село в Україні, у Білецькій сільській громаді.Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Ігра, на півночі району.

До Ігровиці приєднано хутір Корчунок. У зв'язку з переселенням жителів хутір Обручівка виключений із облікових даних.

Населення — 1704 особи (2001).

До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.

Історія

[ред. | ред. код]

Поблизу Ігровиці виявлено археологічні пам'ятки доби пізньої бронзи.

Відоме від 16 століття.

У середині 1850-х років село стало центром Ігровицького повіту Тернопільського округу, який існував до адміністративної реформи 1867 року.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші українські товариства, кооператива.

1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи село включене до новоствореної у Тернопільському повіті об'єднаної сільської гміни Ігровиця і стало її адміністративним центром[1].

1935 р. в селі та хуторах проживало 2563 особи.

10 лютого 1940 р. частину польського населення органи НКВС вивезли на Сибір; того ж року в селі примусово створили перший колгосп. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 82 уродженці села[2].

15 грудня 2014 року в селі відбулася спільна молитва духовенства та вірних УГКЦ і РКЦ. Захід проведено біля могили поляків, котрі трагічно загинули 1944 року — напередодні католицького Різдва були вбиті 90 поляків-мешканців села, їхні помешкання спалені.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білецької сільської громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тернопільського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[4].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1201 особа, з яких 544 чоловіки та 657 жінок[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1071 особа[6].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1071 99.72%
російська 2 0.19%
інші/не вказали 1 0.09%
Усього 1074 100%

Релігія

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

У селі споруджено такі пам'ятники:

  • полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967);
  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини;
  • Меморіал воїнам УПА (вже за незалежності України).

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, дошкільний заклад, краєзнавчий музей, амбулаторія, аптека, сільськогосподарське підприємство «Золотий колос», цегельний завод, млин, 3 торговельні заклади.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • Ян Біловас — український громадський діяч;
  • Яків Голик (р. н. і см. невід) — український різьбяр;
  • Ігор Дзюбановський (нар. 1951) — український вчений у галузі медицини;
  • Володимир Держирука (1882—1932) — український журналіст, письменник.
  • Антоній Єзерський (1859—1905) — польський художник;
  • В. Лисий — український громадський діяч.
  • Володимир Савич (1923—1995) — український археолог.

Перебували

[ред. | ред. код]

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dz.U. 1934 nr 69 poz. 667. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 22 лютого 2012.
  2. Нарис історії села Ігровиця за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах». | Білецька сільська територіальна громада Тернопільська область, Тернопільський район. bilecka-gromada.gov.ua. Процитовано 29 березня 2025.
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Література

[ред. | ред. код]
  • Уніят-Карпович В. Ігровиця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 384—386. — ISBN 978-966-457-246-7.
  • Ткач П., Уніят В., Ханас В. Ігровиця // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  • Ігровиця [Текст] / П. Гайда, Г. Лучанко // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — 390-392.
  • Петро Литвин: "Мрію прославити Ігровицю на всю Україну" [Текст] : [за матеріалами розмови із керівником ФГ "Ігровицьке" П. Литвином] / П. Гудима // Сільський господар плюс Тернопільщина [Текст]. — 2021. — № 27 (7 лип.). — С. 1, 4 : фот
  • Niedzielko Romuald, Kresowa księga sprawiedliwych 1939—1945. O Ukraińcach ratujących Polaków poddanych eksterminacji przez OUN i UPA, Instytut Pamięci Narodowej, ISBN 978-83-60464-61-8, C. 149

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 У селі Ігровиця Тернопільського району відкрили дитячий садок, який не працював з 90-х на YouTube // Телекомпанія TV-4, 4 березня 2016.