Перейти до вмісту

Рольовий бойовик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Action/RPG)
Рольові відеоігри
Піджанри
Термінологія
Категорія Категорія:Відеоігри за жанром
Бойовики
Піджанри
Термінологія
Категорія Категорія:Відеоігри за жанром

Рольовий бойовик (англ. action RPG від action role-playing game; скорочено ARPG) — піджанр відеоігор, який поєднує в собі ключові елементи жанрів бойовику та рольової гри.

Визначення

[ред. | ред. код]

В рольових бойовиках, на противагу покроковим рольовим іграм, бої відбуваються в реальному часі. Здібності персонажа безпосередньо залежать від його характеристик. Такі ігри часто використовують притаманні слешерам або шутерам бойові системи. Головною відмінністю рольових бойовиків від схожих на них пригодницьких бойовиків є наявність системи квестів та інших класичних елементів рольових ігор. До цього піджанру також належать MMORPG, де битви проходять у реальному часі.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Кілька ігор, випущених до 1984 року, вважаються попередниками рольових бойовиків. Allgame називає Temple of Apshai[en] (1979)[2] і його сиквел Gateway to Apshai[en] (1983),[3] Beneath the Pyramids для Apple II (1980),[4] Bokosuka Wars[en] (1983)[5] та Sword of Fargoal[en] (1983).[6] Джеремі Паріш із USgamer відзначає Adventure (1980).[7] Білл Лоґуїдіс і Метт Бартон називають ігри для Intellivision — Cloudy Mountain[en] (1982) та Treasure of Tarmin[en] (1983).[8] Шон Масґрейв із TouchArcade зазначає, що Adventure не мала достатню кількість рольових механік і вважає Gateway to Apshai «найстаршою грою, яку можна назвати рольовим бойовиком», але підкреслює, що «вона не зовсім вписується в сучасні жанрові визначення», хоча й була ближчою до них, ніж Bokosuka Wars, яка вийшла того ж року.[9]

Середина 1980-х

[ред. | ред. код]

Джеремі Паріш із 1UP стверджує, що жанр рольових бойовиків був сформований кількома японськими розробниками у 1984 році, коли вони поєднали рольові відеоігри з аркадами та елементами пригодницьких бойовиків.[10] Шон Масґрейв із TouchArcade також виводить витоки жанру з Японії й зазначає, що «західна ігрова індустрія того часу мала тенденцію розглядати рольові відеоігри та бойовики як окремі жанри для різних авдиторій». За словами Паріша, рольові бойовики стали популярними завдяки The Tower of Druaga в Японії.[10] Гру випустили для аркад у червні 1984 року, і вона замислювалася як «фентезійна версія Pac-Man, з головоломками для розв'язання, монстрами для бою та скарбами для пошуку».[9] Її успіх у Японії надихнув на створення Dragon Slayer[en] (1984) та Hydlide[en] (1984). На думку Джона Щепаняка, Dragon Slayer, Hydlide та Courageous Perseus (1984) «змагаються за статус першопрохідця жанру», причому впродовж років між серіями Dragon Slayer і Hydlide тривало суперництво.[11] Dragon Slayer від Falcom, створена Кія Йошіо,[12] за твердженням GameSetWatch, є «першим рольовим бойовиком, коли-небудь створеним».[13] Вперше випущена у вересні 1984 року для комп'ютера PC-8801,[14] вона відмовилася від командних боїв, притаманних раннім рольовим іграм, на користь боїв у реальному часі з механікою слешера, що вимагала від гравців безпосереднього керування та доповнювалася елементами головоломок.[12] На відміну від попередніх покрокових роуґлайків, Dragon Slayer поєднувала в собі традиційні рольові механіки з блуканням підземеллями та боями у реальному часі. Розроблена нею формула рольового бойовика з виглядом зверху згодом була використана в багатьох іграх.[15] The Tower of Druaga, Dragon Slayer і Hydlide мали значний вплив у Японії, де стали основою для подальших рольових бойовиків, зокрема серії Ys[en], а також пригодницьких бойовиків, як-от The Legend of Zelda.[11][12]

Hydlide від T&E Soft[en], випущена у грудні 1984 року, була створена Найто Токіхіро, на якого вплинула The Tower of Druaga.[11] Це був перший рольовий бойовик з глобальною картою[en].[1] Гра здобула величезну популярність в Японії та розійшлася тиражем у 2 мільйони копій на різних платформах.[16] Джон Щепаняк наголошує, що «важко переоцінити, наскільки Hydlide вплинула на майбутнє рольових бойовиків».[11] Того ж року Courageous Perseus також стала однією з найперших ігор жанру.[11] У 1985 році з'явилася Xanadu: Dragon Slayer II[en] (позиціонована як «новий тип рольової відеогри в реальному часі») — рольовий бойовик із численними характеристиками персонажів і масштабним сюжетним квестом.[13] У грі було поєднано бокову прокрутку для дослідження світу[15] та вид згори під час бою, а також запроваджено ранню систему моралі: показник карми персонажа зростав, якщо він чинив гріхи (наприклад, убивав «добрих» ворогів), через що храми відмовлялися підвищувати його рівень.[13] Hydlide II: Shine of Darkness (1985) також мала систему моралі.[1] Eurogamer також називає Fairlight[en] (1985) одним з ранніх представників цього піджанру.[17]

Кінець 1980-х

[ред. | ред. код]

Важливу роль у становленні піджанру рольових бойовиків відіграла пригодницька відеогра The Legend of Zelda (1986). Вона стала орієнтиром для подальших проєктів, хоча й не повністю відповідала пізнішому визначенню жанру.[18] На відміну від Dragon Slayer та Hydlide, де для атаки потрібно було наштовхуватися на ворогів, у The Legend of Zelda з'явилася окрема кнопка для удару мечем чи запуску снаряду.[12][19] Гра також запропонувала відкритий нелінійний світ і можливість збереження прогресу — особливості, які згодом стали типовими для рольових бойовиків.[20]

У 1987 році Zelda II: The Adventure of Link запровадила більш традиційну, подібну до рольових ігор, систему із досвідом та рівнями, що поєднувалася з елементами бойовиків.[21] На відміну від своєї попередниці, Zelda II значно ближча до визначення рольового бойовика.[1]

Того ж року студія System Sacom[en] випустила для комп'ютера Sharp X1 Euphory — рольовий бойовик-метроїдванію, який, ймовірно, став єдиною грою цього типу з багатокористувацьким режимом і кооперативним проходженням на двох.[22] Тоді ж з'явилася п'ята частина серії Dragon Slayer — Sorcerian[en]. Це був партійний рольовий бойовик з бічною прокруткою, де гравець керував одразу чотирма персонажами. Гра включала систему створення й налаштування героїв, класові головоломки та новий підхід до квестів: можна було обрати будь-який з 15 сценаріїв і виконувати їх у довільному порядку. Вона також стала однією з ранніх ігор з епізодичною моделлю[en] розповсюдження — пізніше для неї випускалися додаткові диски з новими сценаріями.[12] Falcom того ж року представили першу частину[en] серії Ys. Попри скромний інтерес на Заході, у Японії вона мала великий успіх і згодом отримала численні продовження, ремейки та порти. За механікою Ys успадкувала окремі елементи від Hydlide, зокрема систему автоматичної регенерації здоров'я.[23]

The Faery Tale Adventure[en] того часу відзначилася одною із найбільших ігрових мап — понад 17 000 екранів без затримок на завантаження.[24]

У 1988 році вийшла контроверсійна серія Exile[en] від Telenet Japan[en]. Сюжет розповідав про сирійського вбивцю епохи Хрестових походів, що подорожує в часі й усуває релігійних, історичних та політичних діячів XX століття.[25] Ігровий процес поєднував огляд зверху для дослідження світу та бічну прокрутку для боїв, а характеристики персонажа відображалися через монітор серця. Ще однією контроверсійною особливістю було використання наркотичних препаратів замість звичного для жанру лікувального зілля.[25] Того ж року Origin Systems[en], розробник серії Ultima[en], випустили рольовий бойовик Times of Lore[en], натхненний The Legend of Zelda.[26] Ця гра пізніше стала основою для інших їхніх проєктів, зокрема Bad Blood[en] (1990), ще одного рольового бойовика на тому ж рушії, та Ultima VI: The False Prophet[en], що використовувала аналогічний інтерфейс.[27]

Також у 1989 році вийшов ремейк Ys I & II[en], одна з перших відеоігор, що використовувала CD-ROM для покращеної графіки, анімованих катсцен, саундтреку у форматі Red Book CD та озвучення персонажів.[28][29] Англійська локалізація стала однією з перших із використанням дубляжу.[28] Того ж року Activision випустили Prophecy: The Fall of Trinadon[en], яка намагалася адаптувати бойову систему в стилі Nintendo для західного ринку комп'ютерних рольових ігор.[30]

1990-ті

[ред. | ред. код]

Рольові бойовики були значно поширеніші на консолях, ніж на комп'ютерах, оскільки геймпади краще підходили для геймплею в реальному часі, ніж клавіатура та миша.[31] Консолі початку 90-х удосконалили формулу поєднання динамічної дії та системи характеристик. Хоча наприкінці 80-х—початку 90-х виходили комп'ютерні RPG з акцентом на екшен, успіху досягли лише одиниці.[31]  Одним із найбільш вдалих прикладів на західному ринку була Times of Lore[en].[31]  Загалом там простежувалося скептичне ставлення частини гравців до змішування жанрів та прагнення зберегти «чистоту» рольових відеоігор.[10] Наприклад, у випуску Computer Gaming World за 1991 рік у опитуванні критикували низку комп'ютерних рольових ігор — серед них Ys, Sorcerian[en], Times of Lore та Prophecy — за схожість на «аркадні» бойові механіки або «Nintendo-стиль».[30]

У 1991 році Square випустили Seiken Densetsu: Final Fantasy Gaiden для Game Boy, відому на Заході як Final Fantasy Adventure або Mystic Quest. Як і Crystalis[en], вона мала багато спільного з The Legend of Zelda в плані бою, проте пропонувала більше рольових елементів. Це була одна з перших ігор, де гравцям дозволяли вбивати мирних неігрових персонажів, хоча в наступних частинах серії цю особливість прибрали.[32] Того ж року вийшов Arcus Odyssey[en] — рольовий бойовик з ізометричною графікою та кооперативним мультиплеєром від Wolf Team (нині Namco Tales Studio[en]).[33] У 1993-му Secret of Mana[en], друга частина серії, здобула широке визнання[34] завдяки новаторській системі бою в реальному часі з можливістю паузи[35] та унікальному кооперативному режиму, де другий і третій гравці могли приєднуватися або виходити будь-коли, без необхідності починати одночасно.[36] Її спадщина відчутна й сьогодні: система кільцевого меню досі застосовується в сучасних іграх, а кооперативні механіки стали натхненням для таких проєктів, як Dungeon Siege III (2011).[36]

На персональних комп'ютерах ключовим етапом розвитку жанру стала Ultima Underworld[en] (1992), яку вважають першою рольовою грою від першої особи у повноцінному 3D-середовищі.[37][38] У 1998 році журнал PC Gamer включив її до списку найкращих комп'ютерних ігор усіх часів, віддавши 18-те місце та охарактеризувавши як «на світлові роки попереду свого часу і досі одну з найкращих рольових ігор».[39] У 2023 році в опитуванні GQ серед відеоігрових журналістів вона посіла 95-ту сходинку серед найвидатніших ігор в історії.[40] Першою грою серії The Elder Scrolls стала Arena (1994) для MS-DOS.[41] А поява Diablo (1996/97) від Blizzard North[en] заклала основу нового підходу: управління «кліком», динамічні бої в режимі реального часу та спрощена система здобичі в межах «підземелля». Запуск Battle.net паралельно з грою зробив мережевий кооператив доступним у будь-який момент, і вже протягом першого тижня сервіс показав стрімке зростання популярності.[42] Вплив Diablo виявився настільки відчутним, що породив безліч наслідувачів, а термін «рольовий бойовик» часто почали застосовувати саме до ігор такого типу.[10] На спадщині Ultima Underworld ґрунтувалися такі культові проєкти, як Deus Ex,[43] Deus Ex: Invisible War,[44] Vampire: The Masquerade – Bloodlines[45] та Half-Life 2.[46]

Деякі рольові бойовики використовували вид збоку, більше притаманний жанру побий усіх, як-от Princess Crown[en] та її духовні наступники — Odin Sphere[en] і Muramasa: The Demon Blade[en]. Princess Crown вирізнялася більш мультяшною естетикою, проте зберігала високу художню якість завдяки стилю Джорджа Камітані.[47] У 1997 році вийшла Alundra[en], що стала духовним спадкоємцем LandStalker і вважається «одним із найкращих зразків рольового бойовика». Гра поєднувала елементи платформера з головоломками та оригінальним сюжетом про подорожі у сни персонажів, водночас порушуючи серйозні теми.[48]

На початку 00-х Diablo II (2000) розвинула вже напрацьовану формулу, додавши різноманітність класів, систему прогресу і розширила вже існуючу систему здобичі.[49] Гра швидко досягла багатомільйонних продажів і закріпила «полювання за здобиччю» як ключову рису жанру.[50] Того ж року Phantasy Star Online (2000) відкрила можливість кооперативної гри в режимі реального часу на консолях.[51]

2000-ні

[ред. | ред. код]

На початку 00-х рольові бойовики розвивалися в різних напрямках. На консолях Baldur's Gate: Dark Alliance (2001) популяризувала кооперативний hack-and-slash із зручним керуванням через геймпад, що дістало назву «лінійка Snowblind[en] engine» за ім'ям розробника, і започаткувала хвилю подібних кооперативних консольних проєктів.[52] Kingdom Hearts (2002) вийшла в Японії 28 березня 2002 року для PlayStation 2.[53][54] Вона поєднує персонажів і світи Disney в оригінальному вигаданому всесвіті. Серія отримала високу оцінку критиків і комерційний успіх: станом на березень 2014 року було продано понад 20 мільйонів копій по всьому світу.[55]

На ПК жанр розвивався у двох напрямах: Diablo-подібні ігри, як-от Titan Quest (2006) та Torchlight (2009), підтримували популярність ізометричних бойовиків з акцентом на здобич, причому Torchlight, створена колишніми розробниками Diablo, пропонувала швидший і сучасніший варіант класичної моделі. Паралельно з'являлися рольові бойовики у реальному часі з відкритим світом і видом від першої чи третьої особи (The Elder Scrolls, Gothic), які поєднували бойову систему з розвиненими симуляційними елементами й розширювали межі жанру. Вплив Ultima Underworld простежується у BioShock (2007),[56] і його дизайнер Кен Левін[en] зазначав, що «всі ідеї, які я хотів реалізувати, і всі ігри, над якими працював, походять із натхнення, отриманого від Ultima Underworld».[57] Кліфф Блезінскі[en], автор Gears of War, також називав її важливим раннім впливом і підкреслював, що ця гра мала «набагато більший вплив на мене, ніж Doom».[58] Того ж року стартували фінансово успішні та високо оцінені авдиторією серії The Witcher та Mass Effect.[59][60] У 2008 році Bethesda викупили франшизу Fallout та випустили Fallout 3, змінивши її формат на рольовий бойовик.[61]

Demon's Souls (2009) від FromSoftware виділялася високим рівнем складності ворогів і локацій, поєднуючи це з механікою ризику-винагороди та включала онлайн-елементи. Після виходу її духовного спадкоємця — серії Dark Souls (2011), сформувався піджанр соузлайк, що запозичує ключові механіки Demon's Souls.[62][63]

2010-ті

[ред. | ред. код]

У 2010-х роках рольові бойовики зберігали світову популярність. Bastion від незалежної студії Supergiant Games, випущена у 2011 році, до січня 2015 року продалася накладом понад 3 мільйони копій.[64] Гру відзначали за гармонійне поєднання сюжету та ігрового процесу, а також за високі стандарти візуальної та наративної подачі. Diablo III (2012) стартувала з функцією аукціону за реальні гроші,[65][66][67] яку Blizzard закрили у 2014 році після критики за підрив основних механік серії, — оновлення Loot 2.0 повернуло баланс і стало прикладом контроверсійної комерційної моделі у жанрі.[68][69]

Dragon's Dogma (2012) від Capcom поєднувала бойову динаміку з розгалуженими рольовими системами. У 2013 році Vanillaware[en] випустили Dragon's Crown[en] — рольовий бойовик у жанрі побий усіх, створений як спадкоємець Princess Crown. За словами режисера Джорджа Камітані, на гру вплинули класичні рольові відеоігри (Wizardry, Tower of Druaga, Golden Axe[en], The King of Dragons[en]), а також його попередня робота над Dungeons & Dragons: Tower of Doom[en]. У 2018 році вийшло перевидання Dragon's Crown для PlayStation 4.

Серія Assassin's Creed від Ubisoft, що раніше належала до жанру пригодницького бойовика, у випусках Origins (2017), Odyssey (2018) та Valhalla (2020) перейшла до формату рольового бойовика під впливом успіхів The Witcher 3 та Dark Souls.[70] Відгалуженням серії Persona став рольовий бойовик Persona 5 Strikers (2020), продажі якої перевищили 2 мільйони копій станом на листопад 2023 року.[71]

У 2017 році вийшли рольові бойовики з видом від третьої особи — Horizon Zero Dawn[72][73] та Nier: Automata,[74] що поєднували експериментальну оповідь з динамічними боями. Серія Monster Hunter отримала продовження у вигляді Monster Hunter: World (2018), що стала найуспішнішим проєктом Capcom і закріпила популярність кооперативних «мисливських» рольових бойовиків.[75] У 2020 році особливого розмаху набули live-сервісні та безкоштовні рольові бойовики: Genshin Impact об'єднала відкритий світ, розвиток персонажів і ґача-монетизацію, досягнувши значного комерційного успіху.[76]

2020-ті

[ред. | ред. код]

Рольові бойовики зберігають високу популярність у 2020-х роках. У 2022 році Elden Ring від FromSoftware поєднала відкритий світ з соулзлайк механіками, здобула численні титули «Гра року» та перевищила 25 мільйонів проданих копій.[77] У 2023 році студія Avalanche Software випустила фінансово успішний рольовий бойовик Hogwarts Legacy, дія якого відбувається у всесвіті Гаррі Поттера.[78][79] До березня 2022 року серія Kingdom Hearts розійшлася накладом понад 36 мільйонів копій,[80] а продажі франшизи Borderlands до листопада 2022 року сягнули 77 мільйонів, із них 26 мільйонів припало на Borderlands 2;[81] Borderlands 3 додала ще 5 мільйонів лише за перші п'ять днів;[82] Borderlands 4 за перші два тижні після релізу продалася накладом у 2,5 мільйони копій,[83][84] а загальні доходи серії перевищили $1 млрд.[82] Серія The Witcher станом на березень 2023 року подолала рубіж у 75 мільйонів проданих копій.[85][86] Diablo IV (2023) стала найшвидше продаваною грою в історії Blizzard, закріпивши інтерес до сезонних, багатокористувацьких рольових бойовиків.[87][88]

Піджанри

[ред. | ред. код]

Блукання підземеллям

[ред. | ред. код]
Див. також: Блукання підземеллям

Це тип рольових ігор, де гравці пересуваються лабіринтом («підземеллям»), вступаючи у бойові зіткнення з різноманітними ворогами, уникаючи пасток, розв'язуючи головоломки та збираючи скарби.[89]

Блукання підземеллям від першої особи

[ред. | ред. код]

У другій половині 1987 року FTL Games[en] випустили Dungeon Master[en]. Цей рольовий бойовик з елементами блукання підземеллям став революційним завдяки боям, що відбувалися в реальному часі. У грі використовувалася система, подібна до бойової системи з безперервним часом[en], яка вимагала від гравців швидкої реакції. Це нововведення на кілька років задало стандарт для комп'ютерних рольових ігор від першої особи.[90] Вона стала джерелом натхнення для багатьох інших розробників, які створили власні рольові бойовики з блуканням підземеллям у реальному часі, зокрема Eye of the Beholder і Lands of Lore: The Throne of Chaos[en]. Проте варто зазначити, що ще у 1982 році Dungeons of Daggorath[en] для TRS-80 Color Computer[en] вже мала елементи бою в реальному часі.

Випущена в 1992 році Ultima Underworld: The Stygian Abyss[en] вважається першою рольовою грою, що містила елементи бойовика з виглядом від першої особи в 3D-середовищі.[91] Ultima Underworld також називають першим імерсійним симулятором[en], адже її ігрові механіки вплинули на безліч відеоігор.[92] Оновлений рушій гри було повторно використано в сиквелі 1993 року — Ultima Underworld II: Labyrinth of Worlds[en].[93] Розробники Looking Glass Studios[en] планували створити третю частину, але видавець відхилив їхню пропозицію.[94] Через деякий час Arkane Studios висловили бажання розробити продовження цієї франшизи, проте також отримали відмову від правовласника. Пізніше Arkane використали свої напрацювання у Arx Fatalis[en], котра успадкувала багато ключових ідей, механік та атмосферу оригінальної Ultima Underworld.[95] Тобі Ґард, розробник Tomb Raider, заявляв, що «був великим фанатом Ultima Underworld і хотів поєднати такий тип гри з полігональними персонажами, які щойно продемонстрували у Virtua Fighter».[96] Ultima Underworld також стала основою наступної гри Looking Glass — System Shock.[97]

Ізометричні блукання підземеллям

[ред. | ред. код]
Див. також: Diablo (серія)

У 1988 році Origin Systems випустили Times of Lore — рольовий бойовик з інтерфейсом у вигляді іконок, керованих point-and-click механікою. У 1990 році цей же розробник використав той самий підхід у грі Bad Blood[en].[98] За словами розробників, на них вплинули консольні проєкти, зокрема The Legend of Zelda, що спонукало їх зробити керування простішим та зрозумілішим.[99] У 1994 році вийшла Ultima VIII, яка перейшла на керування мишею і додала стрибкові елементи, схожі на платформери серії Mario. Водночас відгуки про бойову систему, побудовану на керуванні мишею, були суперечливими. У 1997 році Blizzard випустили Diablo, яка здобула величезну популярність. Це був рольовий бойовик з point-and-click керуванням та безкоштовним онлайн-сервісом для кооперативної гри.[100] Зазвичай такі ігри мали фіксований ізометричний вигляд світу — через обмеження ранньої 2D-графіки. Навіть після переходу на 3D рушії вони зберегли подібну перспективу, але отримали можливості обертати, зміщувати чи масштабувати камеру. Через це їх часто відносять до «ізометричних рольових ігор».[101]

Успіх серії Diablo дав поштовх до появи таких франшиз, як Divinity, Torchlight, Dungeon Siege і Sacred[en].[102] Більшість із них використовували фіксовану ізометричну камеру — спершу це було обумовлено технічними обмеженнями 2D-графіки, але згодом стало характерною рисою жанру. Разом із Diablo поширилися й назви нових піджанрів на кшталт «dungeon crawler», «slasher RPG» та «hack and slasher».[103] Водночас гру часто критикували за те, що вона відходить від традиційних рольових відеоігор, адже більше зосереджується на боях і розвитку персонажа, ніж на сюжеті й діалогах.[104] Після успіху Diablo інші розробники почали поєднувати її механіки з різними підходами до розповіді та структури. Так, Divine Divinity робила ставку на діалоги та оповідь у дусі серії Baldur's Gate. Навіть старіші франшизи, як-от Dragon Slayer[en] від Falcom, отримали проєкти на зразок Xanadu Next[en], що наслідували ідеї Diablo.[105][106] Цікаво, що сама Diablo надихалася роуґлайками Umoria та Angband[en].[107] А згодом ситуація змінилася: сучасні представники жанру, як-от серія Hades, уже самі наслідують традиції класичних рольових бойовиків, започаткованих Diablo.[108][109][110][111]

До цього піджанру належать і новіші ігри, зокрема Path of Exile (2013), Grim Dawn (2016), Zenonia S: Rifts In Time (2015), Book of Demons[en] (2018), Shadows: Awakening (2018), Snack World: The Dungeon Crawl Gold (2017), Titan Quest: Anniversary Edition (2016) разом із доповненнями Titan Quest: Ragnarök (2017) та Titan Quest: Atlantis (2019), Wolcen: Lords of Mayhem (2020) і Minecraft Dungeons (2020).[112]

З point-and-click механікою

[ред. | ред. код]
Див. також: Багатокористувацька онлайнова рольова гра

Значний успіх Diablo II та її вплив на жанр MMORPG зробили популярним бойовий стиль із керуванням мишею та point-and-click механікою.[113][114][115][116][117][118] На відміну від серії Diablo, де не було кнопки для фіксації цілі, у World of Warcraft та більшості MMO використовується спеціальна клавіша, зазвичай Tab ↹, що дозволяє зафіксувати атаку на конкретному противнику — такий підхід відомий як «tab-target».[119][120][121] У цьому режимі персонаж автоматично виконує базові атаки, а гравець у цей час керує застосуванням умінь і предметів за допомогою інших клавіш. Така система не потребує точного прицілювання, тому удари можуть досягати противника навіть з відстані.

Рольовий шутер

[ред. | ред. код]

Рольові бойовики з елементами шутера включають Star Cruiser[en] (1988),[122] Strife[en] (1996), System Shock 2 (1999), серію Deus Ex (з 2000 року) від Ion Storm[en], Destiny (2014) від Bungie, Steambot Chronicles[en] (2005) від Irem[en],[123] а також рольовий бойовик із виглядом від третьої особи Dirge of Cerberus: Final Fantasy VII[en] (2006) від Square Enix, що запровадив перспективу «понад плечем», подібну до Resident Evil 4,[124] і MMO Auto Assault[en] (2006) від NetDevil[en] та NCsoft.[125] Інші рольові бойовики поєднували елементи hack and slash та шутерів, використовуючи як вогнепальну зброю (або лук зі стрілами чи повітряний бій), так і зброю ближнього бою. До них належать серія з повітряними боями Drakengard (2003—2005) від Cavia[en][126] та Rogue Galaxy[en] (2005) від Level-5[en].[127]

До інших рольових бойовиків з елементами шутера належать серія Mass Effect (з 2007 року), Fallout 3 та наступні ігри серії Fallout (від 2008 року), White Gold: War in Paradise (2008) і серія Borderlands (2009).[128] Розробники Borderlands з Gearbox Software називають її «рольовим шутером» через наявність там рольових елементів, зокрема виконання завдань, розвиток персонажів і систему рівнів.[129] Half-Minute Hero[en] (2009) — рольовий бойовик-шутер з 30-секундним обмеженням часу на кожен рівень та битву з босом.[130] Інші рольові бойовики з шутерними елементами включають Alpha Protocol (2010) від Obsidian Entertainment та The 3rd Birthday[en], третю гру серії Parasite Eve, що поєднують елементи рольового бойовика, тактики у реальному часі, горору з елементами виживання і тактичного шутера від третьої особи.[131][132] До рольових шутерів також можна віднести Black Rock Shooter (2011) від Imageepoch[en],[133][134] постапокаліптичну гру з елементами шутера від першої та третьої особи, і Final Fantasy XV (2016) від Square Enix, що поєднує hack and slash та шутерні елементи від третьої особи.[135]

Версії з онлайн-сервісом у реальному часі здобули велику популярність у 2010-х роках завдяки іграм, таким як Warframe (2013), Destiny (2014) та Destiny 2 (2017), The Division (2016) і The Division 2 (2019).

Соулзлайк

[ред. | ред. код]
Див. також: Соулзлайк

Піджанр рольових бойовиків, відомий високим рівнем складності та акцентом на поданні історії через оточення, зазвичай у сетингу темного фентезі. Його витоки походять від Demon's Souls та трилогії Dark Souls студії FromSoftware, чиї теми й механіки безпосередньо надихнули низку інших ігор.

Приручення монстрів

[ред. | ред. код]

Піджанр рольових бойовиків, у яких основна механіка полягає в тому, щоб ловити істот, тренувати їх і використовувати в боях проти подібних істот.[136] Багато таких ігор, як Pokémon Legends: Arceus[en], Palworld та Pokémon Legends: Z-A[en], мають бої в реальному часі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Musgrave, Shaun (13 липня 2017). RPG Reload Glossary – The Origins of Action-RPGs. toucharcade.com. Процитовано 21 вересня 2025.
  2. ↑ Corporation, Rovi. Temple of Apshai - Overview - allgame. www.allgame.com. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 27 вересня 2025.
  3. ↑ Corporation, Rovi. Gateway to Apshai - Overview - allgame. www.allgame.com. Архів оригіналу за 15 листопада 2014. Процитовано 27 вересня 2025.
  4. ↑ Corporation, Rovi. Beneath the Pyramids - Overview - allgame. www.allgame.com. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 27 вересня 2025.
  5. ↑ Corporation, Rovi. Bokosuka Wars - Overview - allgame. www.allgame.com. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 27 вересня 2025.
  6. ↑ Corporation, Rovi. Sword of Fargoal - Overview - allgame. www.allgame.com. Архів оригіналу за 15 листопада 2014. Процитовано 27 вересня 2025.
  7. ↑ Parish, Jeremy (5 лютого 2014). Montezuma's Revenge, an Atari Quest to Make Adventure Proud. USgamer.net (англ.). Архів оригіналу за 29 липня 2022. Процитовано 27 вересня 2025.
  8. ↑ Loguidice, Bill (8 травня 2008). A History of Gaming Platforms: Mattel Intellivision. Game Developer (англ.). Процитовано 27 вересня 2025.
  9. ↑ а б Musgrave, Shaun (13 липня 2017). RPG Reload Glossary – The Origins of Action-RPGs. TouchArcade (амер.). Архів оригіналу за 12 червня 2025. Процитовано 27 вересня 2025.
  10. ↑ а б в г Parish, Jeremy. What Happened to the Action RPG?. 1UP.com. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 27 вересня 2025.
  11. ↑ а б в г д Szczepaniak, John (2015). The Untold History of Japanese Game Developers Volume 2. CreateSpace Independent Publishing Platform. ISBN 9781518818745.
  12. ↑ а б в г д Hardcore Gaming 101: Dragon Slayer. www.hardcoregaming101.net. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 27 вересня 2025.
  13. ↑ а б в COLUMN - 'Compilation Catalog' - Falcom Classics. www.gamesetwatch.com. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 27 вересня 2025.
  14. ↑ Falcom Chronicle. Imgur (англ.). Процитовано 27 вересня 2025.
  15. ↑ а б Hardcore Gaming 101: Xanadu. www.hardcoregaming101.net. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 27 вересня 2025.
  16. ↑ Szczepaniak, John. History of Japanese Video Games. Kinephanos (фр.). Процитовано 28 вересня 2025.
  17. ↑ Mason, Graeme (24 липня 2016). The classic 8-bit isometric games that tried to break the mould. Eurogamer.net (англ.). Процитовано 28 вересня 2025.
  18. ↑ Buecheler, Christopher. GameSpy's 30 Most Influential People in Gaming. GameSpy. Архів оригіналу за 2 березня 2007. Процитовано 28 вересня 2025.
  19. ↑ Greene, Robert (1 серпня 2017). Hydlide. Hardcore Gaming 101 (амер.). Процитовано 28 вересня 2025.
  20. ↑ 15 Most Influential Games Of All Time. GameSpot (англ.). Архів оригіналу за 15 травня 2010. Процитовано 28 вересня 2025.
  21. ↑ Zelda II: The 20-Year-Late Review. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 28 вересня 2025.
  22. ↑ Japanese computers. Hardcore Gaming 101. Процитовано 28 вересня 2025.
  23. ↑ Szczepaniak, John (7 липня 2011). Falcom: Legacy of Ys. GamesTM (111). с. 152—159. Процитовано 28 вересня 2025.
  24. ↑ Horowitz, Ken (8 січня 2009). Genre Spotlight: RPG Round-Up – Sega-16 (амер.). Процитовано 28 вересня 2025.
  25. ↑ а б Szczepaniak, John. Exile / XZR. Hardcore Gaming 101. Процитовано 28 вересня 2025.
  26. ↑ Barton, Matt (22 лютого 2008). Dungeons and Desktops: The History of Computer Role-Playing Games (англ.). CRC Press. ISBN 978-1-4398-6524-8.
  27. ↑ The Official Book Of Ultima. 1990.
  28. ↑ а б Szczepaniak, John (7 липня 2011). Falcom: Legacy of Ys. GamesTM (111). с. 152—159. Архів оригіналу за 14 січня 2013. Процитовано 28 вересня 2025.
  29. ↑ Szczepaniak, John. History of Ys interviews by John Szczepaniak. hardcoregaming101.net. Процитовано 28 вересня 2025.
  30. ↑ а б C*R*P*G*S / Computer Role-Playing Game Survey. Computer Gaming World. жовтень 1991. Процитовано 28 вересня 2025.
  31. ↑ а б в Bill Loguidice; Matt Barton (2009). Vintage Games: An Insider Look at the History of Grand Theft Auto, Super Mario, and the Most Influential Games of All Time. Boston: Focal Press. с. 43. ISBN 978-0240811468.
  32. ↑ Vestal, Andrew (2 листопада 1998). Other Game Boy RPGs. GameSpot (англ.). Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 30 вересня 2025.
  33. ↑ Buchanan, Levi (17 червня 2008). Top 10 Renovation Games. IGN (англ.). Процитовано 30 вересня 2025.
  34. ↑ Dutton, Fred (17 грудня 2010). Secret of Mana hits App Store this month. Eurogamer.net (англ.). Процитовано 30 вересня 2025.
  35. ↑ Review - Secret of Mana. RPGFan. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 30 вересня 2025.
  36. ↑ а б Mackenzie, Gavin. Dungeon Siege III Developer Interview |. NowGamer (англ.). Архів оригіналу за 2 січня 2011. Процитовано 30 вересня 2025.
  37. ↑ Shahrani, Sam (25 квітня 2006). Educational Feature: A History and Analysis of Level Design in 3D Computer Games. Gamasutra. Архів оригіналу за 29 червня 2006. Процитовано 30 вересня 2025.
  38. ↑ Arena Behind the Scenes. www.elderscrolls.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2007. Процитовано 30 вересня 2025.
  39. ↑ The 50 Best Games Ever. PC Gamer US (10). жовтень 1998. с. 86, 87, 89, 90, 92, 98, 101, 102, 109, 110, 113, 114, 117, 118, 125, 126, 129, 130.
  40. ↑ White, Sam (10 травня 2023). The 100 greatest video games of all time, ranked by experts. British GQ (брит.). Процитовано 30 вересня 2025.
  41. ↑ Butcher, Andy (25 березня 2024). The Elder Scrolls: Arena review. PC Gamer (англ.). Процитовано 4 жовтня 2025.
  42. ↑ Saltzman, Marc. Blizzard Takes Online Gaming by Storm. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 30 вересня 2025.
  43. ↑ Warren Spector of Ion Storm (Part Two) Interview - PC - Page 1 | Eurogamer.net. www.eurogamer.net (англ.). Архів оригіналу за 18 травня 2011. Процитовано 30 вересня 2025.
  44. ↑ RPG Vault: Deus Ex: Invisible War Interview, Part 1. rpgvault.ign.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2003. Процитовано 30 вересня 2025.
  45. ↑ Vampire: The Masquerade - Bloodlines Designer Diary #3. GameSpot (англ.). Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 30 вересня 2025.
  46. ↑ Reed, Kristan (12 травня 2004). Half-Life 2 - Valve speaks to Eurogamer!. Eurogamer (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2010. Процитовано 30 вересня 2025.
  47. ↑ Eisenbeis, Richard (25 червня 2013). Can’t Wait for Dragon’s Crown? Try its Spiritual Predecessor. Kotaku (амер.). Процитовано 30 вересня 2025.
  48. ↑ Zimmerman, Conrad (20 березня 2009). An RPG Draws Near! Alundra. Destructoid. Архів оригіналу за 4 листопада 2011. Процитовано 30 вересня 2025.
  49. ↑ Diablo II Review. GameSpot (амер.). Процитовано 30 вересня 2025.
  50. ↑ Hack and Slash Games: A Genre That Just Keeps Getting Better. g2a.com. Процитовано 30 вересня 2025.
  51. ↑ Olivetti, Justin (31 січня 2012). The Game Archaeologist dials up Phantasy Star Online: The highlights. Engadget (амер.). Процитовано 4 жовтня 2025.
  52. ↑ Jennings, Ronan (20 листопада 2003). Dungeons & Dragons Heroes review. Eurogamer.net (англ.). Процитовано 2 жовтня 2025.
  53. ↑ Kingdom Hearts. IGN (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2025.
  54. ↑ Kingdom Hearts Release Information for PlayStation 2. www.gamefaqs.com (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 2 жовтня 2025.
  55. ↑ SQUARE ENIX HOLDINGS CO., LTD. Square Enix (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 2 жовтня 2025.
  56. ↑ Jason Weise, Matthew (2008). Bioshock: A Critical Historical Perspective. www.eludamos.org. Архів оригіналу за 6 березня 2008. Процитовано 2 жовтня 2025.
  57. ↑ Irwin, Mary Jane. 'Games Are The Convergence Of Everything' - Forbes.com. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 2 жовтня 2025.
  58. ↑ Totilo, Stephen. Gaming Roundtable Considers Bloody Monsters. www.mtv.com (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2010. Процитовано 2 жовтня 2025.
  59. ↑ Yang, George (29 травня 2023). The Witcher 3 Sales Officially Cross 50 Million. IGN (англ.). Процитовано 2 жовтня 2025.
  60. ↑ Sun, Leo. What EA Must Do to Make ‘Mass Effect 4’ a Blockbuster -- The Motley Fool. The Motley Fool (англ.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2025.
  61. ↑ Remo, Chris (12 квітня 2007). Bethesda Acquires Fallout IP from Interplay for $5.75M (Updated). Shacknews (англ.). Процитовано 2 жовтня 2025.
  62. ↑ Prescott, Shaun (11 квітня 2019). The best Souls-like games on PC. PC Gamer (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 2 жовтня 2025.
  63. ↑ The 10 Best Soulslike Games. IGN (англ.). 16 листопада 2023. Процитовано 2 жовтня 2025.
  64. ↑ Makuch, Eddie (9 січня 2015). Bastion Sells 3 Million, Transistor Hits 600,000. GameSpot (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  65. ↑ Plant, Logan (24 жовтня 2022). Diablo 3's Ill-Fated Real-Money Auction House Couldn't Be Removed For One Very Mundane Reason. IGN (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  66. ↑ Handrahan, Matthew (8 серпня 2012). Diablo III player makes $10,000 from in-game auction house. GamesIndustry.biz (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  67. ↑ Diablo 3 auction houses are doomed by developer Blizzard. BBC News (брит.). 18 вересня 2013. Процитовано 3 жовтня 2025.
  68. ↑ Hutchinson, Lee (18 березня 2014). Diablo 3 says goodbye—and good riddance—to the Auction House. Ars Technica (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  69. ↑ Moore, Bo. Why Diablo's Auction House Went Straight to Hell. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 3 жовтня 2025.
  70. ↑ Kain, Erik. 'Assassin's Creed Origins' Learned Important Lessons From 'The Witcher 3' And 'Dark Souls'. Forbes (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  71. ↑ Vitale, Adam. Persona 5 Strikers surpasses 2 million units sold | RPG Site. www.rpgsite.net (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  72. ↑ Donaldson, Alex (1 липня 2016). Horizon: Zero Dawn appears to be a proper RPG, and an exciting one. VG247. Архів оригіналу за 26 лютого 2025. Процитовано 3 жовтня 2025.
  73. ↑ Farokhmanesh, Megan (24 червня 2015). Horizon Zero Dawn aims to fill the open-world gap between GTA and Skyrim. Polygon. Архів оригіналу за 23 листопада 2022. Процитовано 3 жовтня 2025.
  74. ↑ Gurwin, Gabe (30 вересня 2022). Nier: Automata Review. GameSpot (амер.). Процитовано 4 жовтня 2025.
  75. ↑ Platinum Titles |Product Data | CAPCOM (амер.). 30 червня 2025. Процитовано 3 жовтня 2025.
  76. ↑ Chapple, Craig. Genshin Impact Surpasses $3 Billion on Mobile, Averages $1 Billion Every Six Months. Sensor Tower (амер.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  77. ↑ Issy van der Velde (24 липня 2025). At 10 million copies sold, Elden Ring: Shadow of the Erdtree has one of the highest attach rates in DLC history, rivalling CD Projekt Red's sterling run with The Witcher 3 and Cyberpunk 2077. GamesRadar+ (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  78. ↑ Stanton, Rich (9 січня 2024). Hogwarts Legacy sold over 22 million copies, Warner Bros. exec brags it's 'the best-selling game of the year in the entire industry worldwide'. PC Gamer (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  79. ↑ Hogwarts Legacy global unit sales 2025. Statista (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  80. ↑ Annual Reports｜Investor Relations | SQUARE ENIX HOLDINGS CO., LTD. www.hd.square-enix.com (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  81. ↑ Take-Two Interactive Software, Inc. Reports Strong Results for Fiscal Year 2022 | Take-Two Interactive Software, Inc. www.take2games.com (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 3 жовтня 2025.
  82. ↑ а б Kerr, Chris. Borderlands 3 has sold over 5 million copies in five days (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 3 жовтня 2025.
  83. ↑ Borderlands 4 has sold over 2 million copies already - IG News. Instant Gaming News. 17 вересня 2025. Процитовано 3 жовтня 2025.
  84. ↑ Borderlands 4 Shatters Sales Records, Surpassing 2.5 Million Units Sold. Freedomx (амер.). 23 вересня 2025. Процитовано 3 жовтня 2025.
  85. ↑ The Witcher 3: Wild Hunt sales top 50 million; The Witcher series tops 75 million. Gematsu (амер.). 29 травня 2023. Архів оригіналу за 19 червня 2023. Процитовано 3 жовтня 2025.
  86. ↑ Peters, Jay (29 травня 2023). The Witcher is officially one of the most successful game series of all time. The Verge (амер.). Архів оригіналу за 29 травня 2023. Процитовано 3 жовтня 2025.
  87. ↑ Diablo IV earns more than $666M in sales in first five days, setting a new Blizzard record. Activision Blizzard (англ.). Процитовано 3 жовтня 2025.
  88. ↑ Diablo IV Launches, Immediately Sets New Record as Blizzard Entertainment’s Fastest-Selling Game of All Time. Blizzard Press Center. Процитовано 3 жовтня 2025.
  89. ↑ Brewer, Nathan (7 липня 2016). Going Rogue: A Brief History of the Computerized Dungeon Crawl. IEEE-USA InSight (амер.). Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 21 вересня 2025.
  90. ↑ Barton, Matt (22 лютого 2008). Dungeons and Desktops: The History of Computer Role-Playing Games (англ.). CRC Press. с. 234—236. ISBN 978-1-4398-6524-8.
  91. ↑ Shahrani, Sam (25 квітня 2006). Educational Feature: A History and Analysis of Level Design in 3D Computer Games. Gamasutra. Архів оригіналу за 29 червня 2006. Процитовано 22 вересня 2025.
  92. ↑ Wiltshire, Alex (15 грудня 2016). How the Makers of 'Ultima Underworld' Rediscovered Their Roots. Glixel. Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 22 вересня 2025.
  93. ↑ An Interview With Looking Glass Technologies. Game Bytes. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 22 вересня 2025.
  94. ↑ Games that changed the world: Ultima Underworld. Computer and Videogames. Архів оригіналу за 12 грудня 2007. Процитовано 22 вересня 2025.
  95. ↑ Todd, Brett (20 березня 2002). Arx Fatalis Preview. GameSpot. Архів оригіналу за 25 травня 2024. Процитовано 22 вересня 2025.
  96. ↑ The man who made Lara. news.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 17 липня 2004. Процитовано 22 вересня 2025.
  97. ↑ Rouse III, Richard (2005). Game Design: Theory & Practice Second Edition. Wordware Publishing. с. 500—531. ISBN 1-55622-912-7.
  98. ↑ The Official Book Of Ultima. 1990.
  99. ↑ Computer Gaming World. Т. 68. лютий 1990. с. 34, 38.
  100. ↑ Bill Loguidice; Matt Barton (2009). Vintage Games: An Insider Look at the History of Grand Theft Auto, Super Mario, and the Most Influential Games of All Time. Boston: Focal Press. ISBN 978-0240811468.
  101. ↑ Adams Ernest; Rollings Andrew (2003). Andrew Rollings and Ernest Adams on game design. New Riders Publishing. с. 364—367. ISBN 978-1-59273-001-8.
  102. ↑ Fahey, Mike (1 вересня 2021). QA Testing Games Like Dance Central Is Apparently Gruelling And Smelly. Kotaku Australia (амер.). Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2025.
  103. ↑ Staff, C. T. (27 лютого 2015). ‘Diablo’ and dungeon-crawlers: a gaming legacy. Campus Times (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  104. ↑ Reuben, Nic (28 листопада 2024). Man in charge of Diablo thinks we should start calling games that he thinks are like Diablo 'Diablo-likes'. Rock, Paper, Shotgun (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  105. ↑ G-Rodiles, Salvador (20 листопада 2016). Review: Xanadu Next. Destructoid (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  106. ↑ Zamora, Gabriel (24 січня 2017). Xanadu Next (for PC) Review. PCMAG (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  107. ↑ Olivetti, Justin (18 січня 2014). The Game Archaeologist: A brief history of roguelikes. Engadget (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  108. ↑ Livingston, Christopher (10 червня 2021). Dungeon crawler Loot River is like 'Diablo and Tetris had a baby'. PC Gamer (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  109. ↑ Chalk, Andy (29 січня 2020). Stoneshard launch trailer shows off the Diablo-meets-Darkest Dungeon roguelike. PC Gamer (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  110. ↑ Cyre, Clayton (15 березня 2020). Curse of the Dead Gods is a Dark Diablo Style Rogue-like Brimming With Potential. COGconnected (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  111. ↑ Madan, Asher (15 жовтня 2019). Diablo-like 'Children of Morta' launches on Xbox One. Windows Central (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  112. ↑ Sammut, Mark; Llewellyn, Michael; Villafañe, Flavio (25 жовтня 2020). Best Action-RPGs Like Diablo. Game Rant (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  113. ↑ Elawar, Zac (19 червня 2013). Marvel Heroes Review. Capsule Computers (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  114. ↑ Murray, Sean (25 червня 2020). Former Diablo Devs Talk About Creating A Whole Genre. TheGamer (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  115. ↑ Olivetti, Justin (20 березня 2021). The Game Archaeologist: The online world of Diablo II | Massively Overpowered (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  116. ↑ Olivetti, Justin (22 серпня 2020). The Game Archaeologist: Flagship’s Mythos | Massively Overpowered (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  117. ↑ Smith, Graham (10 червня 2021). Amazon are bringing Diablo-like Korean MMO Lost Ark to the west. Rock, Paper, Shotgun (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  118. ↑ Usher, Will (6 липня 2012). Looking For A True Successor To Diablo 2? Check Out Lineage Eternal. Cinemablend (англ.). Процитовано 23 вересня 2025.
  119. ↑ Tab Target MMORPG & MMO Games. MMOPulse (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  120. ↑ Royce, Bree (12 січня 2017). Massively Overthinking: Tab-target vs. action combat in MMORPGs | Massively Overpowered (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  121. ↑ Roklos, Pat (17 лютого 2017). Best Tab Targeting MMORPGs. MMOs.com (амер.). Процитовано 23 вересня 2025.
  122. ↑ Star Cruiser. Kotaku (амер.). 21 листопада 2024. Процитовано 26 вересня 2025.
  123. ↑ Siliconera Staff (23 травня 2006). Steambot Chronicles. Siliconera (амер.). Процитовано 26 вересня 2025.
  124. ↑ Siliconera Staff (30 січня 2006). Dirge of Cerberus: Final Fantasy VII. Siliconera (амер.). Процитовано 26 вересня 2025.
  125. ↑ Keiser, Joe (7 серпня 2005). Next Generation - Unsung Innovators. www.next-gen.biz. Архів оригіналу за 28 жовтня 2005. Процитовано 26 вересня 2025.
  126. ↑ 1UP Staff. Drakengard Preview for PS2 from 1UP.com. 1Up.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 26 вересня 2025.
  127. ↑ Yang, Louise (26 січня 2007). Rogue Galaxy: charming and cel shaded. Siliconera (амер.). Процитовано 26 вересня 2025.
  128. ↑ A Visual Guide To The Role-Playing Game. kotaku.com. Архів оригіналу за 28 травня 2010. Процитовано 26 вересня 2025.
  129. ↑ Carr, Jon (31 січня 2011). Inside Mac Games Review: Borderlands: Game Of The Year Edition. www.insidemacgames.com. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 26 вересня 2025.
  130. ↑ Stuart, Keith (4 березня 2011). 2D Forever: the fall and rise of hardcore Japanese game design. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 26 вересня 2025.
  131. ↑ Kolan, Patrick (25 березня 2011). The 3rd Birthday Review. IGN (англ.). Процитовано 26 вересня 2025.
  132. ↑ Wolinsky, David (7 квітня 2011). The 3rd Birthday review: New year's Eve. Joystiq (англ.). Архів оригіналу за 4 травня 2011. Процитовано 26 вересня 2025.
  133. ↑ Imageepoch Unveils New Wave of JRPGs. The Escapist (амер.). Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 26 вересня 2025.
  134. ↑ Siliconera Staff (24 листопада 2010). Black Rock Shooter: The Game In Development For PSP [Update: Trailer]. Siliconera (амер.). Процитовано 26 вересня 2025.
  135. ↑ Hill, Jeremy (18 січня 2011). Final Fantasy Versus XIII trailer leaks out. Gamertell. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 26 вересня 2025.
  136. ↑ Werner, Jillian (9 січня 2013). 5 Genres that have Reached Their Limit. Gamezebo (брит.). Процитовано 26 вересня 2025.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рольовий_бойовик&oldid=46293458