Перейти до вмісту

Бірюк Олена Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Бірюк.
Бірюк Олена Василівна
Загальна інформація
Громадянство СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження8 жовтня 1932(1932-10-08) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мала Стружка, Новоушицький район, Вінницька область, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть9 вересня 2021(2021-09-09) (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПівденне кладовище (Віта-Поштова) Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональний університет фізичного виховання і спорту України (1954) Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
КлубСРСР СРСР «Трудові резерви» (Свердловськ) та «Буревісник» (Київ)
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть»
заслужений майстер спорту СРСР
Зовнішні зображення
Олена Бірюк з нагородами

Олена Василівна Бірюк (Бірюк-Кучеравлюк) (8 жовтня 1932, Мала Стружка — 9 вересня 2021) — радянська і українська гімнастка і тренерка; Заслужений майстер спорту СРСР з художньої гімнастики (1964), суддя всесоюзної та міжнародної категорій (1987)[1].

Кандидат педагогічних наук (1974). Авторка декількох книг (в тому числі — перекладених іноземними мовами) і понад 150 наукових публікацій[2] .

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олена Бірюк народилася 8 жовтня 1932 року в селі Мала Стружка Кам'янець-Подільської області Української РСР, нині Хмельницької області. Майже відразу після її народження сім'я переїхала на Урал.

Навчалася в Свердловському фізкультурному технікумі, займалася в ДЗГ «Трудові резерви». У 1954 році закінчила Київський державний інститут фізкультури (нині Національний університет фізичного виховання і спорту України).

Ставала чотирикратної абсолютною чемпіонкою СРСР (1956-1958, 1963) і 12-кратної абсолютною чемпіонкою Української РСР з художньої гімнастики. Першою з українських гімнасток і однією з перших в СРСР отримала в 1964 році звання заслуженого майстра спорту. Тренувалася у І. А. Бражника. [2] Член збірної команди СРСР з 1955 року.

Після завершення спортивних виступів, викладала на кафедрі фізичного виховання в Київському державному інституті фізкультури (1954-1958); потім працювала доцентом цього закладу вищої освіти (1958-1993). Одночасно працювала тренером ДСТ «Буревісник».

Була режисером-постановником масово-гімнастичних постановок, проводила уроки з ритмічної гімнастики на українському телебаченні. Деякий час працювала тренеркою в Італії, Фінляндії та Швейцарії [1] [2] .

Нагороджена орденом «Знак Пошани» і медаллю «За трудову доблесть».

У 2006 році була удостоєна стипендії Кабінету Міністрів України [3] .

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б БІРЮ́К Олена Василівна. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 6 жовтня 2019.
  2. ↑ а б в Первая из наших королев. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 6 жовтня 2019.
  3. ↑ Про призначення стипендії Кабінету Міністрів України видатним спортсменам, тренерам та діячам фізичної культури і спорту[недоступне посилання з жовтня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бірюк_Олена_Василівна&oldid=45205784