Одеський художній музей — розташовано у центрі Одеси, у будівлі палаці Потоцьких, пам'ятнику архітектури початку XIX століття.
Daten | |
---|---|
Ort | {{{Ort}}} |
Раніше мав назви:
- Міський музей витончених мистецтв (до 1919 року),
- Перша державна картинна галерея (до 1923 року)
- Третій Народний художній музей (до 1925 року),
- Народний художній музей (до 1938 року),
- Музей російського та українського мистецтва імені І. І. Бродського (до 1941 року),
- Музей Потоцького (до 1944 року),
- Одеська картинна галерея (до 1966 року) З 1966 року — Одеський художній музей.
Історія
міні|праворуч|250пкс|Грот музею Музей був відкритий 6 листопада 1899 року стараннями Одеського товариства витончених мистецтв (засноване в 1865 році). Музейні збори почалися з картин, переданих для музею Петербурзькою Академією мистецтв. Експозиція Одеського художнього музею розміщена в 26 залах .
Будівля
Автор проекту, за яким збудован палац, не відомий. Будівлю освідчив у 1828 році одеський архітектор Франческо Боффо. Будівництво тривало у 1823—1826 роках. Палац вибудовано в стилі пізнього класицизму — двоповерховий, з шестиколонним портиком та трикутним начілком з картушем над ним. Головна будівля поєднана з бічними флігелями заокругленими ґалеріями, що утворюють спереду курдонер (почесний двір). Розпланування на ділянці — садибного типу, за палацом пейзажний парк. Серед збережених паркових споруд — штучний грот.
Інтер'єри — в стилі еклектизму. Звертають на себе увагу стародавні італійські паркети палацу, нехай і з дещо дрібним малюнком. У пишних залах палацу збереглися класичне оздоблення ґзимсів, орнаментація стель та елеґантна за формою порцелянова жирандоля.
Перша володарка палацу — Ольга Потоцька, в шлюбі — Наришкіна. У 1840-х роках володарем стали магнати Юревичи. У 1888 році палац придбав Григорій Маразлі, який подарував будівлю місту Одеса, для розташування у ньому громадських закладів (Педагогичний музей, публічна читальня, Бальнеологічне товариство, Міський музей витончених мистецтв та ін.) Міський музей витончених мистецтв був відкрит для відвідин 6 листопада 1899 року.[1]
-
Почесний двір перед колишнім палацом
-
Сходи на другий поверх
-
Напівциркульна галерея двору
Збірки музею
міні|праворуч|250пкс|Г-К. Гроот. Цесаревич Петро Федорович та велика княгиня Катерина Олексіївна.
збірки музею містять —
- іконопис
- портрети
- живопис (пейзаж, побутова картина, історичний живопис в стилі академізм, соціалістичний реалізм)
- графіку
- скульптуру
- Декоративно-ужиткове мистецтво.
Серед портретів картинної галереї —
- офіційний портрет Катерини ІІ на повен зріст (Дмитро Левицький, 1794 рік)
- портрет полковника Пальменбаха (Дмитро Левицький, 1794 рік)
- портрет невідомого юнака (Орест Кіпренський, 1-ша чверть XIX століття)
- портрет Н. Оболенської (Василь Тропінін, 1833 рік)
- портрет Н. Габаєвої (Микола Ґе, 1886 рік)
- портрет дружини (Борис Кустодієв)
В 19 ст. почесне місцу в живопису посів пейзаж. Серед пейзажних творів музею —
- марини Івана Айвазовського
- «Мечеть» (Василь Полєнов)
- «Вечір. Перелітні птахи» (Олексій Саврасов, 1874 рік)
- «Лісовий струмок» (Іван Шишкін, 1870 рік)
- У пейзажі «Потяг іде» Ісаака Левітан зафіксував риси штучного перетворення краєвиду на індустріальний пейзаж доби капіталізму пореформеної Російської імперії.
У стилі академізм виконані — «Самсон і Даліла», «Дружина Тучква шукає тіло загиблого на полі Бородино», «Що є істина ?» Микола Ґе], «У 1812 році» Прянішніков та інші.[2]
Твори українських митців
В колекції представлені і твори українських митців, серед них — Володимир Боровиковський, Амвросій Ждаха, Костянтин Трутовський, Микола Пимоненко, Сергій Васильківський, Олександр Мурашко, Петро Левченко, Марія Примаченко, Михайло Дерегус, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Йосип Бокшай, Андрій Коцка, Тарас Шевченко, музей має тільки офорти митця.
Мистецтво на зламі XIX—XX століть
[[Файл:Konstantin Somov Piero and a Lady 1910.jpg|міні|праворуч|250пкс|Костянтин Сомов. «Пані з П'єро» (Феєрверк), 1910 рік]] Різнобарвну картину мистецтва Російської імперії на зламі XIX—XX століть, її суміш мистецьких стилів, жанрів, метушливий пошук змісту чи продовження мистецьких традицій репрезентує колекція творів російських та українських художників, серед яких —
- «Валькірія» (Михайло Врубель)
- «Безпритульні» (Ілля Рєпін)
- «Веселка», «Фейерверк» (Костянтин Сомов)
- «Прогулянка в парку» (Віктор Борисов-Мусатов)
- «Петро І в палаці Монплезір» (Валентин Сєров)
- «В парку Версаля» (Олександр Бенуа)
- «Садівник» (Іван Похитонов, 1900 рік)
- «Заморські гості», варіант композиції, (Микола Реріх)
- «Бегонії» (Петро Кончаловський)
- «Вулиця міста в сонячному освітленні» (Василь Кандінський)
- «Жнива» (Зінаїда Серебрякова) тощо.
- «Галки. Осінь» (Киріак Костанді)
-
Худ. Ладиженський Геннадій Олександрович «Хаджибей, Одеса», 1899 рік
-
Микола Пимоненко. «Брід», 1901 рік Олія на полотні.
-
Костанді ,«Розквітлий бузок», 1902 рік
-
Костанді Кіріак Костянтинович, «Галки. Осінь», 1915 рік
-
Костанді Кіріак Костянтинович,«Рання весна», 1915 рік
-
Похитонов Іван Павлович, «Садівник», 1900 рік
-
Г.-К. Гроот. Цесаревич Петро Федорович та велика княгиня Катерина Олексіївна.
-
В.Л. Боровиковский. Портрет С.Л. Лашкарьова.
-
Айвазовский І.К. Портрет неизвестного.
-
А.В. Маковський. Набридла.
-
Н.Є. Маковський. Відпочинок на жнивах.
-
В.А. Серов. Автопортрет.
-
Микола Кузнецов. Портрет Федора Івановича Шаляпіна,
-
Микола Кузнецов. Портрет генерал-лейтенанта Андрія Олександровича Нілуса,
-
І.П. Похитонов «Художник на березі моря».
-
П.А. Нілус. Осень. 1893.
-
Г.С. Головков. Дубки.
-
З.Є. Серебрякова. Автопортрет у костюмі П'єро.
-
З.Є. Серебрякова. Жнива.
-
Василь Рябченко. "Дафна", 200 x 150 см, полотно, олія, 1989
Мистецтво XX-XXI cтоліть
Представлено митцями -
- Герасимов С.
- Пименов Ю.
- Ромадін Н.
- Рябченко В.
- Стожаров В.
- Токарєв В.
- Фраєрман Т.
- Яблонська Т.
Псигологічною насиченістю, чеканими силуетами звертають на себе увагу картини Олександра Ацманчука — портрет Токаревої, Обчислювач (математик).
Цікаві факти
- Під основним корпусом будинку перебуває великий грот зі склепінним перекриттям, що імітує природну печеру зі штучним водоспадом. Збереглася частина підземних коридорів, що мали вихід у парк, який спускався по схилі пагорба до морського берега.
- В одної одній з підземних галерей збереглися унікальні декоративні розписи швейцарських майстрів, які датуються 1895 роком
- У ніч на 20 червня 2005 року з Одеського художнього музею було викрадено картину Івана Айвазовського «Морський вид». У будинок музею грабіжники проникнули через розбите вікно. Роботу було повернено в січні 2006 року.[3]
Див. також
- Ананьївський історико-художній музей, філія музея
Примітки
Посилання
Категорія:Художні музеї України художній Категорія:Картинні галереї Категорія:Музеї, засновані 1899 Категорія:Образотворче мистецтво в Одесі Категорія:Вулиця Софіївська (Одеса) Категорія:1899 в Одесі
- ↑ О даре городским головою Григорием Григорьевичем Маразли здания дворца на ул. Софиевской городу Одессе для устройства в нем Музея изящных искусств. / С. Г. Решетов // Вісник Одеського художньного музею. — 2014. — № 1.
- ↑ Володимир Васильович Криштопенко: Одесский художественный музей. Путеводитель. Маяк, Одеса 1989 (російська, та, англійська, od.ua).
- ↑ Сборов В. Картину Василия Поленова заменили ксерокопией // "Коммерсантъ. — 2006. — 10 окт.