Корабель-супутник-2
19 серпня 1960 року космічний корабель «Восток» з собаками Білкою і Стрілкою на борту вирушив в добовий політ з поверненням на Землю.
Підготовка
Перед польотами людини в космос були поставлені численні експерименти з тваринами на космічних кораблях-супутниках Землі. Наприкінці 1948 року з ініціативи Сергія Павловича Корольова почалася робота з визначення реакцій високоорганізованих живих істот на вплив умов ракетного польоту. Після довгих обговорень вирішили, що «біологічним об'єктом» досліджень буде собака.
Фізіологи здавна використовували собак для дослідів, знали, як вони себе ведуть, розуміли особливості будови організму. Крім того, собаки не примхливі, їх легко тренувати.
Перший загін собак — кандидатів на польоти в космос — складався з самих звичайних дворових псів. Медики вважали, що вони з першого дня змушені боротися за виживання, до того ж невибагливі і дуже швидко звикають до персоналу, що було рівнозначно дресурі. Безпосередня підготовка собак до польоту проводилася в Інституті авіаційної медицини. Для експериментів відбирали невеликих собак вагою 6-7 кг (кабіна ракети була розрахована на маленьку вагу), у віці від двох до шести років, що мають міцне здоров'я, високу опірність захворюванням і стійкість до несприятливих впливів зовнішнього середовища. При цьому вони мали бути контактними і терплячими. Пізніше в «космічний загін» стали підбирати «дівчаток» (їм простіше було шити асенізаційний одяг) світлого забарвлення (щоб краще було видно на телевізійній картинці). Пам'ятаючи, що собакам доведеться «красуватися» на сторінках газет, відбирали «об'єкти» красивші, стрункіші і з «інтелектуальними» мордочками.
Готували космічних першопрохідців в Москві на задвірках стадіону «Динамо» — у червоно-цегляному особняку, який до революції йменувався готель «Мавританія».
Була розроблена серйозна наукова програма підготовки собак до коротких ракетних польотів і до тривалих польотів на супутниках. Передусім собаки привчалися до одягу. Одяг був двох видів — фіксуючий і асенізаційний. Собаки, які готувалися до польоту в космос, мали навчитися їсти з автоматичної годівниці. Годівниця представляла собою конвеєрну стрічку, яка в заданий час подає коробки з їжею. Ще собак привчали до того, щоб вони могли спокійно перебувати у кабіні малого обсягу протягом тривалого часу (до двадцяти діб). Також собаки проходили різні спеціальні тренування: обертання на центрифузі, випробування на вібростенді, катапультування. На закінчення проводився комплексний фізіологічний експеримент: собаки протягом тривалого часу перебували в закритій герметичній капсулі, піддаючись тим впливам, які їх очікували в польоті.
Перший собачий старт відбувся 22 липня 1951 на полігоні Капустин Яр. Усього з липня 1951 по вересень 1962 відбулося 29 собачих польотів у стратосферу на висоту 100-150 км. Вісім з них закінчилися трагічно. Собаки гинули від розгерметизації кабіни, відмови парашутної системи, неполадок в системі життєзабезпечення.
Політ
До 1960 року не було космічних апаратів, що повертаються на Землю. На початку 1960 року був розроблений такий корабель, оснащений системами життєзабезпечення.
Перший старт корабля виявився невдалим. 19 серпня 1960 був здійснений успішний запуск другого космічного корабля на орбіту Землі. Старт відбувся з космодрому Байконур о 15 годині 44 хвилини. Вага корабля-супутника без останньої ступені ракети-носія склала 4,6 т.
На борту космічного корабля перебували собаки Білка та Стрілка, а також інші живі істоти. Мета цього експерименту — дослідження впливу космічного випромінювання на живі організми, а також перевірка ефективності різних систем життєзабезпечення — харчування, водопостачання, асенізації, регенерації відходів. Корабель оснастили медико-біологічною апаратурою, яка фіксувала зміни, що відбувалися в організмах собак протягом усього польоту. Для польоту собакам пошили спеціальні костюми червоного і зеленого кольорів.
Корабель-супутник складався з двох основних частин: спусковий апарат з герметичною кабіною і приладового відсіку. На зовнішній поверхні корабля-супутника були розташовані балони з запасами стисненого газу для системи орієнтації та її реактивні двигуни, датчики наукової апаратури, сонячні батареї, антени, жалюзі системи терморегулювання. За допомогою автономного приводу сонячні батареї постійно орієнтувалися на Сонце. При поверненні на Землю передбачалося відділення спускового апарату від космічного корабля перед входом в щільні шари атмосфери (приладовий відсік згорав в цих шарах).
У спусковій герметичній кабіні апарату розміщувалися система життєзабезпечення тварин, обладнання для біологічних експериментів, частина наукової апаратури, катапультний контейнер, клітки і контейнери з біологічними об'єктами.
У катапультованому контейнері крім Білки і Стрілки перебували 12 мишей, комахи, рослини, грибкові культури, насіння кукурудзи, пшениці, гороху, цибулі, деякі види мікробів і інші біологічні об'єкти. Поза катапультним контейнером, в кабіні корабля, були поміщені 28 лабораторних мишей і 2 білі щури.
Катапультний контейнер і спусковий апарат мали свої парашутні системи, які знижували швидкість приземлення відповідно до 6-8 і 10 м/с. У стінках спускового апарату розташовувалися жароміцні ілюмінатори і герметичні люки, що швидко розпускалися, — катапультування контейнера відбувалося через відстрільний люк по команді від барометричних датчиків на висоті 7-8 км.
20 серпня 1960, спусковий апарат з тваринами на борту успішно приземлився в заданому районі. Вперше у світі живі істоти, побувавши у космосі, повернулися на Землю.
Космічний політ собак Стрілки і Білки, який тривав більше 25 годин, протягом яких корабель-супутник здійснив 17 повних витків навколо Землі, дозволив отримати унікальні наукові дані про вплив факторів космічного польоту на фізіологічні, генетичні та цитологічні системи живих організмів.
Після польоту
Собаки, що повернулися з орбіти, стали об'єктом підвищеної уваги і через добу брали участь у прес-конференції, влаштованій в будівлі ТАСС. Через кілька днів телебачення показало кадри польоту Білки і Стрілки. Було добре видно, як вони перекидалися в невагомості. І якщо Стрілка ставилася до всього насторожено, то Білка радісно «бісилася» і навіть гавкала.
Собаки стали загальними улюбленицями. Їх возили по дитячих садках, школам, дитячим будинкам. Більше собаки не літали. Вони залишилися жити при інституті досліджень. Обидві вони дожили до вельми похилого віку. Стрілка залишила після себе численне потомство. А один з її цуценят - Пушок - був подарований дружині президента США Жаклін Кеннеді.
Цікаві факти
- Справжні клички Білки і Стрілки — Альбіна і Маркіза. Але вони здалися занадто буржуазними, непідходящими для радянських собак-космонавтів.[1]