Перейти до вмісту

Хоя-де-Серен

Координати: 13°49′39″ пн. ш. 89°22′09″ зх. д. / 13.82750° пн. ш. 89.36917° зх. д. / 13.82750; -89.36917
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:07, 12 грудня 2008, створена Oleksii0 (обговорення | внесок) (Нова сторінка: {{Infobox World Heritage Site | WHS = Археологічна ділянка Хоя-де-Серен<br>''Joya de Ceren Archaeological Site'' | Image = [[З...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Хоя-де-Серен
Археологічна ділянка Хоя-де-Серен
Joya de Ceren Archaeological Site [1]
Світова спадщина
Руїни домівки в Хоя-де-Серен. Шар попілу все ще залишається праворуч.
Хоя-де-Серен
13°49′39″ пн. ш. 89°21′22″ зх. д. / 13.827494444444° пн. ш. 89.356158333333° зх. д. / 13.827494444444; -89.356158333333
КраїнаСальвадор Сальвадор
ТипКультурний
Критеріїiii, iv
Об'єкт №675
РегіонЛатинська Америка і Кариби
Зареєстровано:1993 (17 сесія)
Хоя-де-Серен. Карта розташування: Земля
Хоя-де-Серен

Мапа
CMNS: Хоя-де-Серен у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Хоя-де-Серен (ісп. Joya de Cerén — «коштовність Серену») — археологічна ділянка в Сальвадорі на місці доколумбового сільського поселення Майя, що дуже добре зберіглося під шарами вулканічного попілу. Поселення часто називають «Помпеями Америки», повнюючи їх з відомими давньоримськими руїнами. З 1993 року ділянка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Це було невелике сільське поселення, мешканці якого займалися сільським господарством, що вже було населене у 900 році до н. е. та знаходилося на південно-східному краю культурного ареалу Майя. Поселення було зруйноване і залишене мешканцями в 250 році н. е. в результаті виверження вулкану Ілопанґо, проте було відновлено біля 400 року і стало залежним поселенням від міста Сан-Андрес.

Біля 590 року[2][3] відбулося виверження іншого вулкану, Лома-Кальдера, що остаточно захоронив поселення під 14 шарами вулканічного попілу. Мешканцям поселення вдалося бігти — тіл під шаром попілу не було знайдено — хоча вони бігли дуже поспішно — залишаючи за собою кераміку, меблі та навіть недоїдену їжу.

Ділянка була відкрита в 1976 році Пейсоном Шітсом (англ. Payson Sheets), професором антропології Університету Колорадо в Боулдері. З того часу тут продовжуються розкопки, зараз відкопано біля 70 % поселення.

Навіть більш важливими, ніж будівлі, є палеоботанічні залишки. Низькі температури вологого та щільного попілу Лама-Кальдеризаберпечили збереження більшої частини рослинного матеріалу. Тут були знайдені залишки полів маніоку, перші відомі у Новому Світі[4]. Хоча маніок і не зберігся, форму його плодів можна було відновити, заповнюючи порожнини у попілі. Мешканці поселення сіяли маніок на момент початку виверження[4].

Посилання

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Conyers, Lawrence B. (1996) «Archaeological evidence for dating the Loma Caldera eruption, Ceren, El Salvador», in Geoarchaeology Vol. 11, Iss. 5, pp. 377—391.
  3. Lentz, David L.; Beaudry-Corbett, Marilyn; de Aguilar, Maria Luisa Reyna; Kaplan, Lawrence (1996) «Foodstuffs, Forests, Fields, and Shelter: A Paleoethnobotanical Analysis of Vessel Contents from the Ceren Site, El Salvador» in Latin American Antiquity Vol. 7, No. 3 (Sep., 1996), pp. 247—262.
  4. а б University of Colorado at Boulder, (2007) "CU-Boulder Archaeology Team Discovers First Ancient Manioc Fields In Americas", press release August 20, 2007, accessed August 29, 2007.

Ресурси Інтернету


13°49′39″ пн. ш. 89°22′09″ зх. д. / 13.82750° пн. ш. 89.36917° зх. д. / 13.82750; -89.36917