Самуель-Кароль Корецький
Самуель-Кароль Корецький[1], Самійло Кароль Корецький[2] (1621[2]/бл. 1621[3] — 12 лютого 1651) — військовик, урядник Речі Посполитої, князь.
Біографія
Батько — князь Карл Іван Корецький (Карл Самійло[3]), мати — дружина батька Анна Потоцька — донька кальвініста, кам'янецького каштеляна Анджея Потоцького, вдова руського воєводи Станіслава Ґольського та князя Костянтина Заславського (син Януша Янушовича Заславського); померла 1623[2][3] року.
Навчався у Ґраці (1634), Падуї (1641). Не брав участі в битві під Охматовим 30 січня 1644 року, але виставив полк з 400 коней. В серпні-жовтні 1644 на чолі приватного війська здійснив похід на степове Побужжя проти татар. Цьому походу був присвячений анонімний польськомовний твір «Pogonia Ochotney Wypráwy do Obozu y w DzikiePola Iáśnie Oświeconego Kśiążecia Samuela Karola na Korcu Koreckiego etc.» У 1647 році заставив свої іллінецькі маєтки Стефану Чарнецькому за 40 000 польських злотих на 3 роки.
Під час битви під Корсунем втратив 1 корогву. 9 вересня 1648 привів до табору регіментарів полк з 900 вояків. Брав участь у битві під Пилявцями 20 вересня. Під час припинення бойових дій мешкав у корецькому замку. В першій половині липня король наказав йому поєднатись з групою брацлавського каштеляна Ґабріеля Стемпковського. Наприкінці липня 1649 прибув до королівського табору під Сокалем зі своєю корогвою. 15 серпня брав участь у битві під Зборовом, підч ас якої натиск Кантемира-мурзи відкинув передню сторожу королівського війська, яке очолював Самуель-Кароль Корецький. Потім воював на лівому крилі, під ним вбили коня.
Посада — староста ропчицький.
Увійшов до українського фолкльору як герой іронічної примовки козаків-запорожців:
Це то пан Корецький, що втік з-під Корсуня по-молодецьки!
Під час Визвольної війни проти польсько-шляхетського панування брав участь в битві під Корсунем, першим дав наказ своїм воякам прориватися, чим зруйнував організовану оборону коронного війська[2]. Повернувся до власних маєтків після підписання Зборівського договору, почав жорстоко переслідувати селян-повстанців, чинячи масові страти[4], зокрема, саджати на палю[5].
Сім'я
Був одружений із:
- Маріанною Ліґензянкою, вдовою Яна Карла Тарла, шлюб уклали 1645 року
- Зофією Людвікою з Опалінських (†1657), вдовою великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, шлюб уклали 6 лютого 1651 року. В день шлюбу захворів, правдоподібно, через 6 днів помер 12 лютого. Дітей в шлюбах не мав.
Примітки
- ↑ Корецькі // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4. — С. .
- ↑ а б в г Вирський Д. Виправа князя С. К. Корецького у Степове Побужжя (серпень — жовтень 1644 р.) // Український історичний журнал. — 2015. — Випуск 1 (№ 520). — 240 с.
- ↑ а б в Książęta Koreccy (01) (пол.)
- ↑ Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — — С. 364. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)
- ↑ Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене). — Львів : Світ, 1990. — С. 176.
Джерела
- Вирський Дмитро. Виправа князя С. К. Корецького у степове Побужжя (серпень-жовтень 1644 р.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 1 (520) (січ.-лют.). — С. 26—38. — ISSN 0130-5247.
- Maciszewski Jarema. Samuel Karol Korecki h. Pogonia (1621—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrосław — Warszawa — Kraków — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — tоm XIV/1, zeszyt 60. — S. 62—63. (пол.)
Посилання
- Książęta Koreccy (01) (пол.)
- Koniecpolscy (01) (пол.)
- Potoccy (01) (пол.).
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |