Самуель-Кароль Корецький
 | Цю сторінку запропоновано перейменувати на Самійло Карл Корецький.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
Князь Самійло-Карл Корецький (1621[1]/бл. 1621[2]- 12 лютого 1651) — військовик, урядник Речі Посполитої.
Коротка біографія
Батько — князь Карл Іван Корецький (Карл Самійло[2]), мати — дружина батька Анна Потоцька — донька кальвініста, кам'янецького каштеляна Анджея Потоцького, вдова руського воєводи Станіслава Ґольського та князя Костянтина Заславського; померла 1623[1][2] року.
Навчався у Ґраці (1634), Падуї (1641). Не брав участі в битві під Охматовим 30 січня 1644, але виставив полк з 400 коней. В серпні-жовтні 1644 на чолі приватного війська здійснив похід на степове Побужжя проти татарів. Цьому походу був присвячений анонімний польськомовний твір «Pogonia Ochotney Wypráwy do Obozu y w DzikiePola Iáśnie Oświeconego Kśiążecia Samuela Karola na Korcu Koreckiego etc.»
У 1647 році заставив свої іллінецькі маєтки Стефану Чарнецькому за 40000 на 3 роки.
Під час битви під Корсунем втратив 1 корогву. 9 вересня 1648 привів до табору регіментарів полк з 900 вояків. Брав участь у битві під Пилявцями 20 вересня. Під час припинення бойових дій мешкав у корецькому замку. В першій половині липня король наказав йому поєднатись з групою брацлавського каштеляна Ґабріеля Стемпковського. Наприкінці липня 1649 прибув до королівського табору під Сокалем зі своєю корогвою. 15 серпня брав участь у битві під Зборовом, підч ас якої натиск Кантемира-мурзи відкинув передню сторожу королівського війська, яке очолював С.-К. Корецький. Птім воював на лівому крилі, під ним вбили коня.
Посада — староста ропчицький.
Увійшов до українського фолкльору як герой іронічної примовки козаків-запорожців:
Це то пан Корецький, що втік з-під Корсуня по-молодецьки!
Під час Визвольної війни проти польсько-шляхетського панування брав участь в битві під Корсунем, першим дав наказ своїм воякам прориватися, чим зруйнував організовану оборону коронного війська.[3] Повернувся до власних маєтків після підписання Зборівського договору, почав жорстоко переслідувати селян-повстанців, чинячи масові страти,[4] зокрема, саджати на палю.[5]
Сім'я
Був одружений із:
- Маріанною Ліґензянкою, вдовою Яна Карла Тарла, шлюб уклали 1645 року
- Зофією Людвікою з Опалінських (†1657), вдовою великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, шлюб 1651 року. В день шюбу захворів, правдоподібно, через 6 днів помер 12 лютого 1651. Дітей в шлюбах не мав.
Примітки
- ↑ а б Дмитро Вирський. Виправа князя С. К. Корецького… — С. 27.
- ↑ а б в Książęta Koreccy (01) (пол.)
- ↑ Дмитро Вирський. Виправа князя С. К. Корецького… — С. 38.
- ↑ Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — — С. 364. — ISBN 5-319-01072-9 (рос.)
- ↑ Крип'якевич І. П. Богдан Хмельницький (видання друге, виправлене і доповнене). — Львів: «Світ», 1990. — С. 176
Джерела
- Дмитро Вирський. Виправа князя С. К. Корецького у степове Побужжя (серпень-жовтень 1644 р.) / Український історичний журнал.— К., № 1 (520) за січень-лютий 2015.— С. 26-38. ISSN 0130-5247
- Jarema Maciszewski. Samuel Karol Korecki h. Pogonia (1621–1651) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrосław — Warszawa — Kraków, 1968.— tоm XIV/1, zeszyt 60.— S. 62-63. (пол.)
Посилання
- Książęta Koreccy (01) (пол.)
- Koniecpolscy (01) (пол.)
- Potoccy (01) (пол.).
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |