Хоя-де-Серен
| Хоя-де-Серен | |
|---|---|
| Археологічна ділянка Хоя-де-Серен Joya de Ceren Archaeological Site [1] | |
| Світова спадщина | |
 Хоя-де-Серен | |
| 13°49′39″ пн. ш. 89°21′22″ зх. д. / 13.827494444444° пн. ш. 89.356158333333° зх. д. | |
| Країна |  Сальвадор |
| Тип | Культурний |
| Критерії | iii, iv |
| Об'єкт № | 675 |
| Регіон | Латинська Америка і Кариби |
| Зареєстровано: | 1993 (17 сесія) |
  | |
 | |
 Хоя-де-Серен у Вікісховищі  | |
Хоя-де-Серен (ісп. Joya de Cerén — «коштовність Серену») — археологічна ділянка в Сальвадор, розташована у 25 км на північний захід від столиці держави - міста Сан-Сальвадор, на місці доколумбового сільського поселення майя, що дуже добре збереглося під шарами вулканічного попелу. Поселення часто називають «Помпеями Америки», порівнюючи їх з відомими давньоримськими руїнами. З 1993 року ділянка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Це було невелике сільське поселення, мешканці якого займалися сільським господарством, що вже було населене у 900 році до н. е. та знаходилося на південно-східному краю культурного ареалу майя. Поселення було зруйноване та залишене мешканцями в 250 році н. е. в результаті виверження вулкана Ілопанґо, проте було відновлено біля 400 року і стало залежним поселенням від міста Сан-Андрес.
Біля 590 року[2][3] відбулося виверження іншого вулкана, Лома-Кальдера, що остаточно захоронив поселення під 14 шарами вулканічного попелу. Мешканцям поселення вдалося втекти — тіл під шаром попілу не було знайдено — хоча вони втікали дуже поспішно, залишаючи за собою кераміку, меблі та навіть недоїдену їжу.
Ділянка була відкрита в 1976 році Пейсоном Шітсом (англ. Payson Sheets), професором антропології Університету Колорадо в Боулдері. З того часу тут продовжуються розкопки, зараз відкопано біля 70 % поселення.
Навіть важливішими, ніж будівлі, є палеоботанічні залишки. Низькі температури вологого та щільного попілу Лома-Кальдери заберпечили збереження більшої частини рослинного матеріалу. Біля поселення були знайдені залишки полів маніоку, перші відомі у Новому Світі[4]. Хоча маніок і не зберігся, форму його плодів можна було відновити, заповнюючи порожнини у попелі. Мешканці поселення сіяли маніок на момент початку виверження[4].
На думку археологів та вулканологів усього світу, які відвідали сальвадорські розкопки, органічні матеріали у Хоя-де-Серен, включаючи очеретяні дахи, балки будинків, плетені кошики, одяг та запаси зерна, збереглися навіть краще аніж у італійській Помпеї.
Галерея
Примітки
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Conyers, Lawrence B. (1996) «Archaeological evidence for dating the Loma Caldera eruption, Ceren, El Salvador», in Geoarchaeology Vol. 11, Iss. 5, pp. 377—391.
- ↑ Lentz, David L.; Beaudry-Corbett, Marilyn; de Aguilar, Maria Luisa Reyna; Kaplan, Lawrence (1996) «Foodstuffs, Forests, Fields, and Shelter: A Paleoethnobotanical Analysis of Vessel Contents from the Ceren Site, El Salvador» in Latin American Antiquity Vol. 7, No. 3 (Sep., 1996), pp. 247—262.
- ↑ а б University of Colorado at Boulder, (2007) "CU-Boulder Archaeology Team Discovers First Ancient Manioc Fields In Americas", press release August 20, 2007, accessed August 29, 2007.
Посилання
- Very comprehensive Ceren website, from University of Colorado at Boulder.
- Photos and short history (Spanish)
- Сторінка музею (Spanish)
- Хойя-де-Серен - звіт в New York Times
|
Це незавершена стаття з географії Сальвадору. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
13°49′39″ пн. ш. 89°22′09″ зх. д. / 13.82750° пн. ш. 89.36917° зх. д.
