Комарове (Камінь-Каширський район)

село Комарове
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Маневицький
Рада	Комарівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA07040050150016681
Облікова картка	картка
Основні дані
Населення	931
Площа	2,49 км²
Густота населення	373,9 осіб/км²
Поштовий індекс	44651
Телефонний код	+380 3376
Географічні дані
Географічні координати	51°10′22″ пн. ш. 25°43′46″ сх. д. / 51.17278° пн. ш. 25.72944° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	169 м
Водойми	Стир, Залізниця.
Місцева влада
Адреса ради	44651, Волинська обл., Маневицький р-н, с.Комарове, вул.Лесі Українки,1 , тел. 9-95-19
Карта
	Комарове
	Комарове
Мапа

Кома́рове — село в Україні, Маневицькому районі Волинської області. Населення становить 931 осіб.

Заснування села

Перша писемна згадка про село Комарово датується 1577 р. Про назву села люди кажуть по-різному. Одні кажуть що село розташоване на болотах і від того що багато комарів, інші — що володів селом князь Комарово. Але історія заперечує про існування такого князя. Існує ще й така думка, що по берегах річок Стир, Буг, Прип'ять, Дністер селилися східно-слов'янські племена.

Поросла лісами, помережана річками та озерами місцина була багата на дичину та рибу. Родючі та соковиті луги давали можливість займатися землеробством та скотарством. Раз по раз на племена полян робили набіги татари. Вцілілі від таких набігів люди побрели на тихий, гарний куточок землі і оселилися тут. Про це свідчать і назви урочищ. Розказують що одна баба накрилася у возі решетом і врятувалася від ординців. Є таке урочище Решітець. Урочище «Бабниця» назву носить від того що група баб врятувалася у возі дихаючи через очеретину. Так само Кумово, Дворище і і ряд інших урочищ.
^[1]

Вцілілі люди об'єдналися та й оселилися тут. Спочатку поселилися в коморі що вціліла. Жили вирощували хліб, випасали худобу, ростили дітей. Згодом стало тісно в коморі. Почали люди будуватися. Так із комори виросло село Комарово.
Ось як село описане в спогадах. Село розташоване на правій стороні річки Рутвиці і входило до приватної дачі № 90 князя Радзівіла. У селі було 51 двір і 366 жителів.

Місце в історії

1340 рік село було під владою Польсько-Литовського князівства. Володіли селом князі Чорторійські. Селяни змушені були опріг грошового і натурального податку, а також повинні були виконувати ряд повинностей.

Наші селяни разом з жителями навколишніх сіл брали участь у Берестейській битві 1651 року. Проте визвольна війна не принесла полегшення. Згідно з Андрусівським перемир'ям 1667 року Правобережна Україна залишилася у складі Польщі. У 1872 році в селі побудовано крижову церкву. При церкві діяла церковноприходська школа. Викладачів у школі піп Ніцензький. Навчання проводилось польською мовою.
^[2] Реформа 1861 року також не виправдала сподівань на краще. Про заможність наших селян можна судити із архівних документів під назвою: «Звіти про становище викупної справи по Луцькому повіту за 1868 — 1872рр». Лише 10 господарств із 110 змогло викупити землю в польських князів, братів Людовика та Володимира Четвертинських.

Життя у селі

Медичне обслуговування було зовсім відсутнє. Життя селян більш-менш розмірене перервала Перша світова війна. Все цивільне населення із села виселили в так звані беги. До війни в селі 110 господарств, а повернулось лише 50.Село розрушене, спустошене почало відбудовуватися. Знову збудували церкву, яка носить назву і по цей час Різдва Богородиці.

У 1932-33 роках почала працювати початкова школа. Дітей шкільного віку записано 265 чоловік.

У 1939 році після возз'єднаня із Східною Україною в селі відкрилася семирічна школа. Навчання проводилось українською мовою.

У 1964 році школа із семирічної переросла у десятирічну.

Також в селі відкривається фельдшерсько-акушерський пункт.

Першим головою сільської Ради був Єфімчук Григорій Давидович, секретарем Курдельчук Адам Петрович.
Зараз до Комарівської сільської Ради належить два населених пункти — Комарово та Новосілки.
У 2004 році збудовано горну школу. Працює фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека. При будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності.
^[3]

У 1948 році в селі організовано колгосп «Червона зірка», а згодом його було переіменовано в колгосп ім. Жданова. Колгосп існував до 1996 року.

Примітки

↑ Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович
↑ Географічна енциклопедія України
↑ Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій