„Holowkiwka (Tscherkassy)“ – Versionsunterschied

Vorlage:СелоVorlage:Otheruses right|thumb|308px|Церква right|thumb|308px|Пам'ятник загиблим односельчанам у роки Другої світової війни right|thumb|308px|Джерело "Живун" Головкі́вка — село Чигиринського району Черкаської області на Україні. Центр сільської ради, якій також підпорядковане селище Скелівка. Населення — 1481 чоловік (2646 у 1972 році).

Географія

Село розташоване за 43 км від районного центру — міста Чигирин і за 25 км від залізничної станції Фундукліївка; на території урочища Холодний Яр.

Головківка стоїть на горі. Від неї спускається на декілька кілометрів розлога долина, з трьох боків оточена горами, вкритими лісом. На північ, в кінці долини, село Медведівка. Від неї ліворуч, попід гори, іде смугою й ховається у лісі і в ярах село Мельники. На хвилястих полях багато високих курган-могил.

Неподалік села знаходиться Атаманський парк — заповідне урочище із системою ставків та алей , де розташоване цілюще родонове джерело "Живун", лікувальні властивості якого були відомі ще до 1 століття до н.е. Козаки і гайдамаки теж віддавали шану цій воді, лікуючи нею рани.

В селі налічується 1029 дворів. Землі Головківки займають 664,8 га, під сільськогосподарськими угіддями 3225,8 га, в користування громадян 452,5 га. Село простяглось із північного заходу на південний схід на 6 км.

Геологія

Село розташоване в центральній частині Українського кристалічного щита в межах північно-західної частини Інгуло-Унгулецького антиклінарія. В геологічній будові приймають участь породи двох структурних поверхів - глибоко метаморфізовані та магматичні утворення докембрійського фундаменту нижнього протерозою Кіровоградсько-Житомирського комплексу, які представлені порфіровидними світло-сірими гранітами та осадочними породами кайнозою.

Клімат

Клімат помірно-континентальний, з чітким поділом пір року. Характерні посушливе літо і відносно тепла зима. середньорічна температура повітря становить +8°С. Максимальна температура у липні +37°С, мінімальна у грудні -37°С. Тривалість безморозного періоду 144-187 діб. Середньорічна кількість опадів складає 482 мм. Найбільша глибина снігового покриву - 730 мм, мінімальна - 35мм. Глибина промерзання ґрунту - 0,2-1,1 м. Переважають північно-західні, північні та західні вітри.

Походження назви

Існує кілька версій походження назви села. За однією з них, у районі села протікала річка, на якій пан побудував водяний млин, а поблизу поселив робітника, селянина Головатого. Згодом пан почав зганяти сюди і інших селян. Люди переселилися не лише з Полуднівки, а й з Осоти. У такий спосіб заселено частину села (куток) Вища Титарівка. Сталося це, як твердять, на початку XVIII століття.

Історія

Поселення на території сучасної Головківки з'явилися багато тисячоліть тому. Поблизу села виявлено вироби епохи бронзи (ІІІ-І тисячоліття до н.е) - кам`яна сокира, бронзові кинджал та браслет, зброя та прикраси, на захід від села відкрито скіфське поселення (V-ІІ ст. до н.е.), 1878 року знайдено скарб срібних римських монет (І-ІІ ст. н.е.), серед яких є гроші римських імператорів Трояна та Коммода. Знайдено вироби часів Київської Русі (Х-ХІІ ст.) - наконечники стріл та списів. Археологи й зараз віднаходять багато цікавих експонатів - денце грецької амфори (VI ст. до н.е.) знайдено восени 2005 року неподалік Мотронинського монастиря.

В історичних документах село вперше згадується у 1775 році. У 18 столітті село перебувало під владою польської шляхти. Спочатку воно належало князям Любомирським, потім Яблонським і входило до складу Чигиринського староства Київського воєводства.

19 ст.

У 1835 році Головківку придбав цивільний губернатор Іван Іванович Фундуклей. За його кошти відремонтовано церкву, облаштовано лікарню, відкрито цегельний завод.

З 1866 року Головківка — волосний центр Чигиринського повіту Київської губернії.

У 1888 році село стало власністю цукрозаводчика і землевласника Миколи Артемовича Терещенко, який узяв під опіку двокласну церковно-учительську школу, відкриту у 1889 році. У другій половині 19 ст. створено двокласну учительську гімназію.

Головківка була центром українського гончарства, де в ХІХ ст. існувала відома школа підполив'яного фляндрового розпису. В селі вироблявся й "панський" посуд на замовлення польських королів та магнатів. Ці сервізи зберігаються у кращих музеях різних країн світу. Зараз цей промисел відроджено в гончарній майстерні заповідника в Чигирині.

20 ст.

У 1923 році в селі створено сільськогосподарську артіль "Незаможник", яка у 1928 році прийняла статут комуни і стала називатися "Промінь".

У 1929 році утворено ще два колгоспи: "Перемога" (Жовтнева революція") та "Дружба".

Під час голодомору 1932 — 1933 років у селі померло понад 500 осіб.

У роки Другої світової війни у холодноярських хащах проходили бої партизанських загонів ім. Сталіна (командир Петро Дубовий) та ім. Ворошилова (командир І.Д.Діброва). У боях брало участь 565 жителів села (за іншими відомостями — понад 600), з яких 162 відзначені урядовими нагородами, загинуло понад тисячу мирних жителів та сотні молодих вивезено до Німеччини. Через Головківку проліг Степовий рейд у тил німців Михайла Наумова.

В 50-х роках три невеликі колгоспи об'єднались в один — "Іскра", що використовував 3203 га угідь, в тому числі 2622 га орної землі.

Станом на 1972 рік у селі працювала середня школа, 3 бібліотеки, будинок культури з стаціонарною кіноустановкою, відділення зв'язку і відділення ощадної каси. В селі працювало 8 магазинів, 2 їдальні, майстерня побутового обслуговування, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла.

У 1974 році споруджено нове приміщення середньої школи, у 1976 — адміністративний будинок та лікарську амбулаторію.

У 90-х роках відбувається реформування колгоспу "Іскра".

У 1995 році в селі відкрито новий пам'ятник загиблим воїнам-землякам.

У 1997 році жителі села за власні кошти почали добудовувати церкву. Допомогу в будівництві храму надав дійсний член Російської академії наук, генерал-майор Б.М.Кузик. На його кошти відкрито також Народний музей.

В 2004 році селі освячено дві каплиці на честь святого великомученика Параскеви і святителя Миколая Чудотворця.

Кераміка

З давніх-давен Головківка славилася своєю керамікою, головківське гончарство є унікальним явищем в історії української культури. Відомий такий факт: наприкінці XVII ст. на замовлення польського королівського двору головківськими майстрами було виготовлено столовий сервіз на 250 персон, який волами відправили до Польщі. далі цей витвір, вже як королівський дарунок, потрапив до вищих королівських осіб Франції.

Головківка - один з найцікавіших в Україні центрів фляндрового керамічного розпису XIX-XX ст. У той час село було головним осередком виробництва мальованого посуду на Чигиринщині. Гончарні містились в глибоких землянках, обігрівались теплом опалювальної печі. 1912 року в селі діяло 19 гончарень та 70 майстрів. Вони виготовляли мальовані миски, полив`яний посуд (глечики, горщики, тикви, ринки тощо).

Одним з найвідоміших гончарів України можна назвати уродженця села - Якова Михайловича Брюховецького, який в 2000 році став переможцем міжнародного конкурсу гончарів у Вітебську, Білорусь.

Сучасність

left|thumb|250px|Каплиця У Головківці працюють сільськогосподарське підприємство СТОВ "Головківське-3", навчально-виховний комплекс, будинок культури, бібліотека, поштове відділення, медична амбулаторія, філія Ощадбанку, магазини, Народний музей с.Головківки.

Персоналії

В селі народилися:

• Герой Соціалістичної Праці Іван Якович Брюховецький,
• заслужений майстер народної творчості України, гончар Яків Михайлович Брюховецький
• генерал-майор Павло Іванович Буряченко,
• доктор технічних наук, професор Федір Андрійович Головко,
• доктор економічних наук, професор Анатолій Олександрович Задоя,
• доктор хімічних наук, професор Павло Федорович Похил,
• заслужені вчителі України Микита Васильович Литвин та Надія Костянтинівна Титар,
• викладач військової академії міста Твер (Росія) Микола Іванович Дробіт,
• український письменник Олексій Лукич Соломіцький,
• перекладач і письменник Анатолій Олександрович Павленко

Посилання

• Vorlage:Reflist

Література

• Vorlage:ІМСУ
• Головківка. Народний музей і визначні місця перлини Холодного яру. Дніпропетровськ. В.Бухтій, О.Горшков, О.Кравченко
• Головківка - серце Холодного яру. Олександрія. Б.Кузик, В.Білошапка