Кам'янець-Подільський

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	1. Кам'янець Подільський хроніка 1940-х років // «Haiduk Kamieniec»

Зовнішні відеофайли
Зовнішні відеофайли
	1. Найстаріша відео-хроніка міста Кам'янець-Подільський 1915 рік // «Західний Кельт. West Сeltic»

Кам'янець-Подільський
Герб Кам'янця-Подільського	Прапор Кам'янця-Подільського
	Зверху донизу: Вид на Кам'янець-Подільську фортецю, Церква святого Йосафата, Храм Пресвятої Трійці, історичні будинки на площі Польський ринок, Будинок польського магістрату, панорама Старого міста.;
Основні дані
Інша назва	Кам'янець, Кам-Под, Квітка на камені
Країна	Україна
Регіон	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Кам'янець-Подільська міська громада
Код КАТОТТГ	UA68020110010097898
Засноване	кінець 12 століття — початок 13 століття
Перша згадка	1374
Магдебурзьке право	1374
Статус міста	від 1374 року
Поділ міста	Старе Місто, Руські Фільварки, Польські Фільварки, Новий План
Населення	▲ 101 590 на (2023)
- повне	▲ 101 590 на (2023)
Агломерація	Кам'янець-Подільська агломерація 118 000 осіб (2001)
Площа	27,871 км²
Густота населення	3 649,96 осіб/км²
Поштові індекси	32300—32315
Телефонний код	+380-3849
Координати	48°40′50″ пн. ш. 26°34′50″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	164 м
Водойма	річка Смотрич
Назва мешканців	кам'яне́ць-поді́лець, кам'я́нець-поділча́нка, кам'не́ць-поді́льці; кам'янча́нин, кам'янча́нка, кам'янча́ни
День міста	Останні вихідні травня
Номери автомобілів	23, BХ, ХМ, НХ
Відстань
Найближча залізнична станція	Кам'янець-Подільський
До обл./респ. центру
- залізницею	106 км
- автошляхами	102 км
Міська влада
Адреса	32300, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський, Майдан Відродження, 1
Вебсторінка	Кам'янець-Подільська міська рада
Мапа
	Кам'янець-Подільський
	Кам'янець-Подільський

Ка́м'яне́ць-Поді́льський (колишні назви — Кам'янець, у 1795—1944 роках — Кам'янець-Подільськ) — місто в історичному Поділлі на заході України, центр Кам'янець-Подільської міської об'єднаної територіальної громади і Кам'янець-Подільського району в Хмельницькій області на річці Смотрич.

Місто магдебурзького права, один з головних центрів історичного регіону Поділля. Королівське місто в складі Речі Посполитої, історично головна адміністративно-територіальна одиниця Західного Поділля, з 22 березня 1919 по листопад 1920 року — столиця УНР, колишній обласний центр Кам'янець-Подільської області (1921—1954), з перервами місто було центром: князівства, воєводства, намісництва, губернії, округу, області, району. Центр римо-католицької церкви Кам'янець-Подільської дієцезії (1378) і Кам'янець-Подільської єпархії греко-католицької церкви (2015). Місто вважають значним українським фестивальним осередком в Західній Україні та столицею українського повітроплавання. Входить до всеукраїнської Асоціації міст. Має свій герб та прапор.

Розвинута машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та інші заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, туризм. Діють 10 вишів, у тому числі 2 університети — національний ім. Огієнка та державний аграрно-технічний.

Також у Кам'янці-Подільському знаходяться численні історико-архітектурні пам'ятки — Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, Фортеця (XIV—XVI століття, перебудована у XVII—XVIII столітті), Петропавлівський кафедральний костел (XVI століття), Костел святого Миколая (XV—XVIII столітті), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII століття) тощо. Місто занесене до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Кам'янець-Подільський внесено до списку історичних населених місць України.

Етимологія

Назва міста походить від слова «камінь» або «кам'яний», що пов'язано зі кам'яним характером ґрунту місцевості. З XI століття місто відоме як Кам'янець, у пізніших джерелах та літописах з'являється нова, подвійна назва, вона містить другу частину, яка показує історичну місцевість розташування міста — Поділля. Таке явище поширене на цій території, наприклад, є такі міста з позначенням історико-географічної місцевості, як Могилів-Подільський, Скала-Подільська, Мельниця-Подільська, Подільськ.

До слова, у давнину є багато згадок про поселення, наприклад, у Київському та Галицько-Волинському літописах Кам'янець згадується 13 разів. Проте у Волинській землі і Галицькій землі та згодом у Галицько-Волинському князівстві тоді було декілька міст зі назвами Кам'янець — Кам'янець-Волинський (зараз у складі селища Миропіль), Кам'янець-Литовський (нині — місто Кам'янець, Берестейської області Білорусі), Кам'янець-Каширський (нині — місто Камінь-Каширський)^[2].

За іншою гіпотезою назва походить від дако-римського міста Клепідава чи Петрідава, що походить від грецького слова «petra» або латинського «lapis» - камінь і дакійського «dava» - місто.

Назва міста іншими мовами:

Мова	Переклад	Мова	Переклад
Англійською	Kamianets-Podilskyi	Румунською	Camenița
Польською	Kamieniec Podolski	Білоруською	Камянец-Падольскі
Литовською	Kamenecas-Podolės	Італійською	Kamjanec-Podilskyj
Івритською	קאַמענעץ־פּאָדאָלסק / קאַמעניץ	Вірменською	Կամիանեց-Պոդոլսկի

Розташування та клімат

Кам'янець-Подільський розташований в південо-західній частині України у мальовничій місцевості на Подільській височині північніше від Чернівців, по залізничній лінії Ярмолинці — Ларга зі станцією «Кам'янець-Подільський». Територією міста протікає річка Смотрич, що на відстані 20 кілометрів до її впадини у річку Дністер. Це південна частина Хмельницької області, яка характеризується горбистою місцевістю з численними ярами та нерівностями.

З міста відносно легко можна здійснити подорож автошляхами до українських Карпат, за допомогою Р24 Татарів - Кам'янець-Подільський та Н03 від Чернівців. Через місто проходить один з найшвидших автошляхів зі півночі, півдня, центру та сходу країни до українських гір.

Місто розташоване поряд зі кордоном: Молдови , Румунії та має вихід автошляхами до країн ЄС та країн Південно-Східної Європи, включаючи Туреччину . Найближчі контрольно-пропускні пункти: Мамалига (63 км.), Росошани (82 км.), Сокиряни (120 км.) зі Молдовою та Європейським Союзом через кордон з Румунією: Дяківці (85 км.), Порубне (119 км.), Красноїльськ (141 км.).

Через Кам'янець-Подільський проходять:

транспортна артерія Н03 — автомобільний шлях національного значення на території України
Р48: Кам'янець-Подільський — Сатанів — Війтівці — Теофіполь — Білогір'я.

Відстань від міста до столиці Києва складає 423 кілометра автошляхами, що приблизно буде 5 годин 51 хвилина у дорозі. А до головного центру західного регіону міста Львів — 256 кілометрів.

Клімат

Кам'янець-Подільський знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації у громаді варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження. А самому місті створювати нові парки та збільшувати упорядковані доглянуті зелені зони.

Клімат Кам'янця-Подільського
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середня температура, °C	−5	−3,5	0,6	10,5	15,3	18,4	19,8	19,3	14,5	8,0	2,0	−2,4	8,1
Норма опадів, мм	42	34	33	41	52	61	59	42	39	31	41	52	600
Джерело: Кліматичні дані Кам'янця-Подільського на сайті«www.meteoprog.ua»

Історія

Докладніше: Історія Кам'янця-Подільського

За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем XII століття — початком XIII століття ^[3]. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з-поміж чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.

Докладніше: Гіпотези про заснування Кам'янця-Подільського

У давнину

Археологічні знахідки та дослідження засвідчують, що люди здавна селилися на території сучасного Кам'янця-Подільського. Це були стоянки мисливців, селище давніх землеробів.

На території сучасного Старого міста під час земляних робіт натрапили на речі часів трипільської культури (IV — III тисячоліття до н. е.). У перші століття нашої ери територію майбутнього Кам'янця та його околиць заселяли племена черняхівської культури, основним заняттям яких було землеробство.

Римські монети II — III століть, знайдені на території міста та навколишніх сіл, свідчать, що населення Середнього Подністров'я перебувало у торговельних і культурних зв'язках із жителями Північного Причорномор'я та римських провінцій.

Перша згадка про місто у вірменських джерелах датується 1062 роком і говорить про Кам'янець як про вірменську торгову станцію.

Галицько-Волинське князівство — королівство Русь та Литовсько-Руська держава

Докладніше: Галицько-Волинське князівство, Велике князівство Литовське та Подільське князівство

Місто було у складі Київської Русі, територія сучасного міста у XII—XIII столітті входила до складу Пониззя, або ще інша назва Галицьке Пониззя, історична частина Карпато-Дністровських земель.

В кінці ХІ — на початку ХІІ століття територія міста відносилась до Теребовлянського князівства, яке під князюванням Василька Ростиславича освоїло Пониззя та посилело його захисти від кочовиків, пізніше, в середині ХІІ століття, стає складовою Галицького князівства об'єднане під владою князя Володимира Володаровича, яке в свою чергу стало частиною великої Галицько-Волинської держави — Руського королівства під керуванням Данила Галицького та його нащадків.

1153–1187 роках за правління Ярослава Осмомисла укріплено межі Галицького Пониззя та розширено територію Галицького князівста до дельти річки Дунай, включивши у залежність Берладські землі, що сприяло розвитку торгівлі по волоському шляху та безпеці територій на яких знаходиться сучасне місто.

У XIII—XIV століття відносилось до Галицько-Волинського князівства. Згідно з археологічними джерелами, саме за часів Галицько-Волинського князівства Кам'янець формується як ранньофеодальне місто з чітким розмежуванням ремесла та землеробства, з розвинутою торгівлею, що датується кінцем XII — початком XIII століття. Писемні джерела про історію Кам'янця цього періоду не збереглися.

Близько 1230 року галицький князь Лев Данилович запросив вірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави. В подяку за справну військову службу князь нагороджував їх маєтками та землею біля Кам’янця.^[4] У той час вірмени-переселенці заснували поблизу Кам’янця сільськогосподарську колонію, відому під назвою Малі та Великі Вірмени.

У 1240 році його захопили та розорили монголо-татари. Золота Орда почала правити життям Поділля за допомогою баскаків і виборних місцевих отаманів. Кам'янець був адміністративним центром Кам'янецького тумена.

У першій половині XIV століття Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами, які отримали ці землі за службу війську великого князя Ольгерда.

Від 1362 року — у складі Литовсько-Руської держави, зміцнюючись як адміністративний осередок Поділля.

У 1374 році Юрій Коріятович переніс столицю Подільського князівства зі Смотрича до Кам'янця.

За часів князювання Коріятовичів в Поділлі, сюди почав проникати католицизм. Так, 1370 у Кам'янці почав функціонувати домініканський чернечий орден, був заснований монастир, а незабаром і францисканці заснували в місті свій монастир. Римський Папа 1378 року видав князю Олександру Коріятовичу буллу на заснування в місті католицької єпископії.

Королівство Польське та Річ Посполита

Докладніше: Королівство Польське та Річ Посполита

У 1430 році Кам'янець захопили польські війська, а 1434 року перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі, з 1463 року — центр Подільського воєводства. Відтоді Кам'янець отримав статус королівського міста, був перетворений у досконалу і тривалий час неприступну для ворогів фортецю. 5 травня 1440 року польський шляхтич Пйотр Поляк видав у Кам'янці-Подільському 2 документи, які підписав як подільський староста.^[5]

Місто на карті Вацлава Ґродецького, 1571 рік
Мапа Поділля, 1648 рік
Карта Гійома Левассера де Боплана 1648 року, охоплює Подільське воєводство

Файл:Mapa1c.jpg

Кам'янець підчас польсько-турецької війни у 1633—1634

Король Владислав III Варненьчик надав Теодору Бучацькому-Язловецькому посади старости генерального подільського, каштеляна кам'янецького.^[6] До 1442 року за грошову позику королю, Теодорик Бучацький-Язловецький взяв у заставу Кам'янець.^[7] Після звільнення міста від татар на Руських фільварках за старости Теодора Бучацького-Язловецького 1452 році було закладено Вознесенську церкву.

Князь Дмитро Вишневецький разом з Альбрехтом Лаським вербували в місті військо для походу в Молдавію проти господаря Якова Василакі Геракліда (Деспота).^[8].

У середньовіччя Кам'янець був ремеслово-торговельним центром, за своїм розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. Розвиткові ремесел і торгівлі неабияк сприяло надання місту Магдебурзького права (1374) і вигідне розташування на перехресті торговельних шляхів.

23 січня 1510 р. місто стало місцем укладання «Кам'янець-Подільської Мирної угоди» між польським королем Сигізмунтом І та молдавським господарем Богданом III через заступництво угорського короля Владислава II^[9]^[10]^[11]^[12].

25 лютого 1609 року король Сигізмунд III підтверджує та повторює грамоту Сигізмунда Августа, видану 15 березня 1553 року в Кракові, згідно з якою мешканці міста Кам'янця Подільської землі римськокатолицького, грецького та вірменського обрядів звільняються від сплати мит."Wolny od myta skarbowego".^[13].

Через постійну татаро-турецьку загрозу з початку XVII століття місто називали «Bramę do Polski» та «urbs antemurale christianitatis», що переводиться приблизно як: оплот християнства.

Підчас польсько-турецької війни у 1633—1634 роках місто та його околиці стало ареною битви. Мехмед Абаза-паша зробив спробу завоювати Кам'янець, розраховуючи на втягнення польських військ у смоленській війні. Але 20-23 жовтня 1633 року невдало провів бій зі 20 тисячним військом біля Панівців проти Станіслава Конецпольського зі 11 тисячним військом, включаючи 1250 козаків запорожців.

1672 року місто захопила Османська імперія (ця подія за деякими джерелами вплинула на смерть польського короля Яна II Казимира). У цей час воно стало центром Кам'янецького (чи Подільського) еялету (тур. краю), а з 1681 до 1699 — центром новоствореної Кам'янецької митрополії (у складі Константинопольського патріархату).^[14] З 1699 року згідно з умовами Карловецької мирної угоди разом із більшою частиною Поділля було знову увійшло до складу Польщі. Марцін Казімеж Контський був призначений королем головою комісії, яка мала забирати в турків Кам'янець-Подільський.

У 1700 році в місті була відкрита перша аптека, що розташовувалась при єзуїтському колегіумі.

Підчас повстання Верлана у 1734-1735 роках повстанці захопили декілька населених пунктів поблизу Кам'янця-Подільського, зокрема Жванець.

1757 році Кам'янець-Подільський став відомим як центр запеклого конфлікту, який тоді вирував між євреями-талмудистами та франкістами. Місто було резиденцією єпископа Миколая Дембовського, який став на бік франкістів. 17 жовтня у місті відбувся єпископський суд, який за результатами диспуту визнав перемогу франкістів. Суд постановив публічно спалити Талмуд, як шкідливу книгу, на міському базарі.

У 1761 році завдяки коштам, які отримали на підставі ухвали воєводства, замість палісадів за сприяння львівського старости Йоахіма Потоцького звели мури.^[15]

У 1771 і 1774 роках Кам'янець сильно постраждав від пожеж, в результаті яких було знищено майже половину забудови міста.

Під час вільних виборів у Речі Посполитій Кам'янець-Подільський, як одне з найвпливовіших міст держави, мав виборчі права поряд із такими містами як: Варшава, Краків, Познань, Гданськ, Львів, Вільнюс, Люблін, Торунь та Ельблонг.

Кам'янець у Новий час

1793 року, після другого поділу Польщі, Кам'янець разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії.

Впродовж 1793—1797 років — центр Подільського намісництва, від 1797 року (аж до 1917 року) — Подільської губернії.

У 1798 році польський шляхтич Антоній Жмійовський заснував у місті театр. Це був один із найстаріших польських театрів.

Під час франко-російської війни тут було сформовано 4-й козацький полк чисельністю 1214 осіб.^[16]

1846 року місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. У 1850-х роках у місцевій духовній семінарії навчались видатні представники української літератури Степан Руданський та Анатолій Свидницький.

Влітку 1862 року в місті сталася велика пожежа, яка знищила близько 40 будинків, у тому числі всю праву сторону вулиці Поштова.

У 1867 році російська влада ліквідувала Кам'янець-Подільську римо-католицьку дієцезію.

Із завершенням у 1874 році будівництва Новопланівського мосту розпочався розвиток Нового міста, де були зосередженні державні та міські установи, навчальні заклади.

За переписом населення 1897 року в Кам'янці проживало 35 934 мешканців, залишаючись найбільшим містом Поділля, бурхливо розвивалась індустрія, вирувало культурне життя.

Наприкінці XIX століття Кам'янець-Подільський був резиденцією заможного фінансиста Євзеля Гінцбурга, у місті на сучасній вулиці Троїцькій розташовувались його контори.

У другій половині XIX століття багато євреїв з Кам'янця емігрували до Сполучених Штатів, особливо в місто Нью-Йорк, де вони організували низку товариств.

Місто на початку XX століття

На початку XX століття Кам'янець був 45-тисячним містом, займаючи 65 місце за населення серед міст імперії, із розвинутою на той час промисловістю.

1906 року в місті було створено місцеве товариство «Просвіта», завдяки його діяльності було введено вивчення української мови в початкових та парафіяльних школах, відкрито філію в Могилеві-Подільському.^[17]

14 березня 1914 року на залізничну станцію Кам'янець-Подільський прибув перший потяг.^[18]

Перша світова війна

Докладніше: Україна в Першій світовій війні

З початком Першої світової війни, 4 серпня 1914 року австро-угорські війська захопили Кам'янець-Подільськ, але наступ 8-ї російської армії під командуванням генерала від кавалерії О. Брусилова змусив їх уже за 2 дні відступити.

У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи, шпиталі.

Визвольні змагання, столиця УНР, резиденція ЗУНР

Докладніше: Бій за Кам'янець-Подільський (1918) та Бій за Кам'янець-Подільський (1919)

Докладніше: Радянсько-українська війна (1917—1921) та Спільний похід Армій УНР і УГА (1919)

На теренах Кам'янця під час визвольних змагань 1917—1921 років можна поділити на три етапи. Перший — це доба Центральної ради від березня 1917 до квітня 1918 року. Другий — це доба гетьмана Скоропадського з квітня по грудень 1918 року. Третій етап — доба Директорії, що починається з грудня 1918 року і продовжувалась до 22 листопада 1919 року.

За часів УНР від березня 1918 року впродовж двох місяців Кам'янець був осередком Подільської землі. Загалом у період визвольних змагань українців (1917—21 роки) — це головний центр формування військ Української Народної Республіки, а 1919-03-2222 березня 1919 — 1919-11листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки^[19].

1919-1920 роках у місті працювали уряд і міністерства, друкувалися гроші, приймалися іноземні делегації. При міністерстві закордонних справ діяла хорова капелла, яка звідси поїхала у світова турне, де зачарувала американського слухача відомою на весь світ різдвяною піснею Миколи Леонтовича «Щедрик», англійський варіант якої називається «Carol of the Bells».

Докладніше: Українська галицька армія та Армія Української Народної Республіки

2 червня 1919 українські військові Синьої дивізії почала наступ на Кам'янець-Подільський для його звільнення від більшовиків. Бій за Кам'янець-Подільський скінчився перемогою українців. З льохів ЧК були випущені політичні та військові в'язні. З наказу військового міністра Григорія Сиротенка комендантом міста було призначено сотника Івана Гончаренка.

Зі червня 1919 року в місті розміщувався штаб Повітряного флоту УНР, аеродром був влаштований на Підзамчі, поблизу свічкового заводу. З Кам’янця-Подільського екіпажам доводилося літати до Німеччини, Австрії, Румунії. 20 червня 1919 року з аеродрому під Бреслау до Кам’янця-Подільського вилетів перший літак-гігант – важкий бомбардувальник «Цепелін-Штаакен R.XIV» під серійним номером Р-69. На його борту був спец-вантаж, а саме три ящики з українськими гривнями, які уряд УНР замовив на Берлінській банкнотній фабриці ще на початку 1919 року.^[20]

30 липня 1919 року в місті відбулась нарада керівництва УНР, ЗУНР за участю місій Франції, Англії, США (щойно прибули до міста). Доповідав Головний отаман про план ліквідації більшовицької влади в Україні, виклав вимоги до Антанти щодо озброєння та обмундирування 500 000 української армії, просив підштовхнути Юзефа Пілсудскі до нового наступу проти більшовиків.^[21]

Герб ЗУНР.
Герб УНР.

25 жовтня 1919 року, під час спільної наради представників ЗУНР та УНР, генерал Мирон Тарнавський доповідав, що в строю залишалось 7000 вояків УГА; внаслідок епідемії, відсутності постачання різко знизилась дисципліна, зросло дезертирство. Старшини-фронтовики вимагали покінчити з війною, вступити в переговори з Дєнікіним чи Красною Армією^[22].

12 листопада 1919 року в місті відбулась остання спільна нарада урядів УНР та ЗУНР: виявилась гострою, її погасив виступом командувач Дієвої Армії УНР Володимир Сальський. З Кам'янця 14 листопада надіслав останню депешу НКГА Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич. Після взяття частинами білої російської Добровольчої армії Могилева-Подільського та Бару, Симон Петлюра змушено запропонував армії Польщі взяти місто, що було зроблено вранці 17 листопада 1919 року^[23].

У цей же період, у 1918 році в місті було відкрито Державний Український Університет, першим ректором якого став Іван Огієнко (від 2008 року — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), на 1919 рік там навчалось 1400 студентів та працювало 60 викладачів.

У жовтні 1919 року за ініціативи галицьких діячів Петра Шекерика-Доникового та Андрія Шміґельського розпочалася робота по створенню осередку товариства «Січ» у Кам'янці. А 26 жовтня в міському будинку культури відбулися урочисті збори новоствореного осередку. Після промов був оголошений статут і склад січової ради, а наприкінці відбувся концерт і святкова хода вулицями міста членів товариства у супроводі оркестру. В статуті кам'янецької «Січі» був прописаний девіз товариства:

«У здоровому тілі – здорова душа»

Перший свій прилюдний виступ кам'янецькі учасники «Січі» провели 5 листопада 1919 року. В подальшому, внаслідок радянської окупації, «Січ» місті була заборонена.^[24]

Кам'янець-Подільська фортеця 1865
Старе місто 1866 рік
Кам'янець з висоти пташиного польоту початок XX століття
Вигляд південного боку з ратушної вежі 1902 рік
Вулиця Поштова, праворуч єврейські магазини, Старе місто 1910 рік
Симон Петлюра в Кам'янці 1919 рік
Старий Єврейський цвинтар у Кам'янці-Подільському
Кам'янець-Подільський аерозйомка 1914 рік
Міст Кам'янець-Подільський 1918 рік
Австро-угорські війська входять до міста Кам'янець-Подільський після Брест-Литовського договору
Зустріч Симона Петлюри в Кам'янці, 1920 рік

Радянська окупація (1920—1940-ті роки), Голодомор (1932—1933 років)

Див. також: Радянська окупація України

Під час польсько-радянської війни місто було здане польській армії в ніч з 16 на 17 листопада 1919 року і з 16 листопада 1919 року до 12 липня 1920 року перебувало під польською адміністрацією. За пропозицією сформульованою Романом Дмовським на Паризькій мирній конференції Кам'янець та Поділля мали увійти до складу Польщі по річку Ушиця, по так званій лінії Дмовського.

Із входом у місто 16 листопада 1920 року частин Червоної армії тут остаточно було встановлено Радянську владу.

За Ризьким мирним договором від 1921 року територія Поділля разом із Кам'янець-Подільським відійшла до Радянської Росії, що визначило її майбутнє у складі Української РСР на наступні сім десятиліть.

У 1919 - 1925 роках Яків Гальчевський командувач Подільської повстанської групи проводив рейди поблизу міста та в Кам'янець-Подільському повіті.

У ті роки серед населення міста переважали поляки та українці. Однак, як комерційний центр, Кам'янець-Подільський був багатоетнічним і багатоконфесійним містом зі значними єврейськими та вірменськими меншинами. За радянської влади починаючи з 1921 року вони зазнали жорстоких утисків, багато поляків були примусово депортовані до Середньої Азії. Такі масові вбивства, як Вінницька трагедія, відбувалися по всьому Поділлю, на той час це був дещо специфічний, прикордонний регіоном з «буржуазною» Польщею та Румунією. В регіоні та місті мешкала значна частина колишніх вояків армії Української Народної Республіки та Української Галицької армії.

У грудні 1927 року журнал Тайм повідомляв про масові повстання селян і робітників на півдні України, навколо міст Кам'янець-Подільський, Могилів-Подільський, Тирасполь та інших міст Поділля, проти радянської влади. Повідомлялось що в цих містах:

«All loyal troops were massacred and the revolutionist flag was flown» переклад: «Всі вірні війська були вибиті і вивішено революційний прапор».

Журнал був заінтригований, коли знайшов численні повідомлення із сусідньої Румунії про те, що війська з Москви були направлені в регіон і придушили заворушення, спричинивши не менше 4000 смертей. Журнал послав кількох своїх репортерів, щоб підтвердити ці події, які офіційна радянська преса повністю заперечувала, назвавши їх відвертою брехнею^[25]. Повстання було спричинене колективізацією та безправним середовищем у містах спричиненим радянською владою.

У 1928 році Постановою РНК УРСР Стара фортеця була оголошена державним історико-культурним заповідником.

У 1935-1936 роках роках комуністична влада нанесла непоправний удар по архітектурній цінності міста, було закрито та знищено декілька значних храмів та споруд, наприклад такі як: Вірменська церква святого Миколая, Кафедральний собор Олександра Невського, Іоанно-Предтеченська церква, Храм Пресвятої Трійці та кармелітський монастир, який згодом перетворений на Казанський кафедральний собор та знищено.

Див. також: Великий терор та Польська операція НКВС

У роки Великого терору, а це 1937-1938 роки, Кам'янці-Подільському засуджено 9009 осіб різних національностей і професій, за звинувачених у шпигунській діяльності заарештовано 62 особи, сотні людей були виселені з міста як сім'ї «ворогів народу» - 101 родину польської національності.^[26] Протягом цього періоду з Поділля організованому порядку було виселлено 11 634 польські та німецькі родини, а це щонайменше 46 500 громадян.^[27]

Впродовж 1937—1941 років місто було центром Кам'янець-Подільської області.

У 1938 році стали зводити Кам’янець-Подільський укріплений район, до початку війни збудували 158 фортифікаційних об’єктів.

12 травня 1941 року обласний центр перенесено з Кам'янця-Подільського до Проскурова, після чого місто втратило значення регіонального центру остаточно. Історично це було не справедливе рішення, підчас перенесення адміністрацій з міста вивозились значні матеріальні цінності та навіть будівельні матеріали на розбудову нових приміщень в новому обласному центрі.

Голодомор

Див. також: Голодомори в Україні та День пам'яті жертв голодоморів

Голодомор 1932—1933 років, жахливий злочин тоталітарної системи не оминув місто. Хоча ситуація була дещо краща ніж у інших областях, багато в чому внаслідок близькості кордону з сучасними західноукраїнськими територіями. Враховуючи прикордонний статус Кам'янеччини, населення, особливо з сіл, які знаходилися на річці Збруч, намагалося вирушити в сучасні західні області. Там подоляни міняли свої речі на хліб та зерно. Непоодинокими були випадки, коли люди наймалися на роботу за можливість харчуватися або працювали за хліб. Проте далеко не всім це вдавалося: вздовж кордону з Польщею по річці Збруч та кордону з Румунією по річці Дністер у багатьох місцях були влаштовані загороджувальні лінії та на кордонах несли варту радянські каральні органи^[28]. Скрутною ситуація була і місті, за даними у 1932—1933 роках від голоду померло 585 людей у Кам'янці^[29]. Студенти Кам'янця-Подільського на сторінках газети так писали про своє життя в 1933 році:

«На сьогоднішній день наше студентство міста Кам’янця в надзвичайно поганих умовах живе й не знає причин, хто ці умови склав йому. Студентство в сучасний момент надзвичайно обурене, але цієї обурливості не виявляє. Але, коли надальше студентство буде голодне, холодне та обшарпане, як до цих пір, то ця обуреність виявлятиметься страйками або демонстраціями протесту проти такого життя... У столовій хліба не дають, дають хліб у студрозпредах, які теж взяли курс на зниження норм хліба, з фунта сходило до 150 гр, а то його і по 3 дні не бувало... Боротьба за існування по-нашому – це боротьба за хліб».

Загалом кількість померлих від голоду в Кам'янець-Подільському районі у 1932—1933 роках склала 2533 людини^[29], у Кам'янці-Подільському — щонайменше 775 жителів міста^[30]. За оцінками демографічні втрати України внаслідок Голодомору 1932—1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані із надсмертністю, а ще 600 тисяч — з дефіцитом народження.

Друга світова війна. Рух Опору

10 липня 1941 року Кам'янець-Подільський був окупований частинами 17-ї армії зі складу групи армій «Південь» війська Німеччини. 9 липня 1941 року при відступі з міста радянських військ були заміновані і підірвані Новопланівський міст та ряд стратегічно важливих промислових підприємств.

До початку війни Кам'янці-Подільському проживали понад 15 тисяч євреїв, або 38,46 % від всього населення міста. Від 21 липня 1941 року в кварталах Старого міста було створено єврейське гетто. Одним з перших та найбільших проявів Голокосту, було масове вбивство 27-28 серпня 1941 року на околицях міста, сучасна територія мікрорайону Жовтневий. У ті дні, були вбиті 23 600 євреїв, більшість з них були угорськими євреями від 14 000 до 16 000, а решта від 8 000 до 9 000 основному Кам'янця-Подільського, місцеві українські євреї та українці. Коли в серпні-листопаді 1942 року гетто розпускали, його мешканців більшість також було вбито.^[31]

Докладніше: Кам'янець-Подільська різанина

4 серпня 1943 року Кам’янець-Подільський гебітскомісар видав розпорядження про мобілізацію населення на роботу до Німеччини. З кожного району відправлялися 600 юнаків і дівчат.

Кам’янець було оголошено містом-фортецею. Це означало, що німецький гарнізон, який нараховував 5 тисяч солдатів і офіцерів, 60 танків, близько 400 кулеметів, повинен захищати місто доти, поки через нього не пройдуть головні сили вермахту. Бомбардування міста, запеклі бої в березні 1944 року за визволення, перетворили його на руїни.

Докладніше: Проскурівсько-Чернівецька операція та Кам'янець-Подільський мішок

За роки Другої світової війни населення міста скоротилося вдвічі з 55 000 чоловік в 1940 році до 26 000 в 1945 році. Було завдано непоправної шкоди архітектурній спадщині Кам'янця-Подільського, перед наступом радянська армія провела масований артобстріл міста, зруйновано 90 % житлових будинків в Старому місті, повністю знищена промислова база.

Рух Опору

Докладніше: Український визвольний рух 1920—1950 років

Територіальна структура УПА

Анексія Радянським Союзом Західної України в 1939 році принесла колективізацію, депортації, арешти інакодумців, але й ліквідувала кордон між західно- й східноукраїнськими землями. Керівний орган підпілля — Крайова екзекутива ОУН почала відряджати своїх членів у східному напрямку, щоб розвідати ситуацію й закласти осередки організації.

Так на території міста функціонувала структурна мережа ОУН: Кам'янець-Подільський округ, який відносився до УПА-Південь. Підчас німецької окупації українські національні сил сформували місцеві органи самоврядування: обласну управу, обласний відділ освіти. Головою обласної управи призначений Григорій Кибець.

У серпні 1941 року в місті було створено молодіжну антифашистську організацію. В організацію входили понад 60 чоловік, переважно учні і вчителі шкіл. В листопаді 1941 року в місто повернувся з еміграції поет і хорунжий Армії УНР Микола Чирський та відновилась діяльність «Просвіти».

У січні 1942 нацисти розпочалися масові арешти й страти бандерівців у Кам'янці-Подільському, було розстріляно більше 150 українських націоналістів. Червні 1942 року нацисти напали на слід підпільної антифашистської організації, майже всі її члени були заарештовані та розстріляні. По закінченню війни було зібрано документи, що засвідчували існування молодіжної антифашистської організації. Але комуністами клопотання про посмертне нагородження її учасників було відхилене, молодь звинуватили у зв’язках з ОУН.^[32]

Докладніше: Українська повстанська армія

Відділи УПА з групи «Богун» УПА-Північ, які ходили Поділлям, в грудні 1943 року об'єднали в рейдову групу «Кодак». У січні — лютому 1943 на базі групи була створена генеральна військова округа УПА-Південь, командувати якою призначили колишнього крайового провідника ПівдСУЗ Василя Кука‑«Лемеша».^[33]

На території Кам'янеччини в 1944-45 роках діяв 19-й тактичний відтинок УПА «Кам'янець», військової округи «Лисоня», військової групи «УПА-Захід», надалі відділ розділений на дві частини влітку 1945 року. А також із рейдами заходили самооборонні кущові відділи УПА з Тернопільщини.

У січні 1944 року українські повстанці розгромили велику німецьку колону в районі Кам'янця-Подільського, захопивши при цьому 7 кулеметів, 2 міномети, 10 гвинтівок, 500 гранат і близько 30 тисяч патронів.^[34]

Золотий Хрест Бойової Заслуги УПА 1-го класу.
Золотий Хрест Заслуги УПА 1-го класу.

За різною інформацією Кам'янець-Подільський надрайонний проводів ОУН функціонував аж до 1952 року, забезпечувавши функціонування лінії зв'язку Крайового Проводу «Поділля» із східними областями країни^[35].

Радянська окупація (1950—1980-ті роки)

Див. також: Шістдесятники, Задушене відродження та Український дисидентський рух в СРСР

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках російсько-більшовицькою диктатурою був влаштований масовий голодомор. Ця акція була спланована сталінським Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі. Через це тяжко потерпали від голоду жителі міста Кам'янця та довколишніх сіл, така ситуація спостерігалась багатьох частинах країни. Від штучного рукотворного голоду за неповними даними загинуло в Українській РСР понад 1 млн людей.

Радянська влада любила символічні значення, так і цього разу, забравши 1941 році обласний центр з Кам'янця до Проскурова. 4 лютого 1954 року було змінено також назву області з Кам'янець-Подільської на Хмельницьку, офіційно це приурочувалось до ювілею, 300-тої річниці Переяславської ради та підписання Богданом Хмельницьким угоди з Московією. А по факту через значку кількість антирадянських настроїв серед містян Кам'янця, підтримку та діяльність УПА, великої кількості колишніх вояків армії Української Народної Республіки та Української Галицької армії, як останньої столиці УНР.

Повоєнний час у Кам'янці-Подільському відбулись зміни: з'явилися великі промислові підприємства — цементний, кабельний, приладобудівний заводи, відкрились нові навчальні заклади. У 1960—1970-х рр. місто перетворюється на один з індустріальних центрів Поділля.

У 1977 році Старе місто разом із фортецею оголошено історико-архітектурним заповідником.

У 1986 році чисельність населення міста досягла 100 000 осіб, за цим показником Кам'янець перейшов із розряду середніх до великих міст України.

16 жовтня 1990 у місті відбувся мітинг на підтримку студентів Києва, які оголосили голодування на знак протесту проти політики уряду. На центральній площі міста було ухвалено вимоги студентів до Верховної Ради УРСР, щодо прийняття законів про місцеве самоврядування та не підписання союзного договору, а до міської ради — щодо підняття синьо-жовтого прапора. 16 жовтня президія міської ради задовольнила вимогу студентів і першою на Хмельниччині підняла національний прапор^[36].

Після відновлення незалежності України

Файл:Центр міста Долини.png

Центр міста Долини, більшість будівель утеплені, а дахи покриті бордовою металочерепицею

Від 1991 року Кам'янець-Подільський — у складі незалежної України, є значним економічним, культурним, освітнім і туристичним осередком держави.

16 січня 1991 року Папа Іван Павло ІІ відновив римо-католицьку єпархію Кам'янця-Подільського, яка була ліквідована за радянської влади.

У період з 1991 по 2000 роки в місті частково, або повністю зупинилася робота більшості промислових підприємств. Почалися роки масового безробіття, зубожіння населення і процвітання злочинності. Кам'янець стає одним з основних кримінальних осередків країни.

З 1993 року почалася масова міграція єврейського населення міста в Ізраїль і США. Тисячі подолян у пошуках роботи і кращого життя покинули місто та перетнули межі країни.

2 березня 2000 року Постановою Верховної Ради України затверджено нові межі міста загальною площею 2787,1 гектара.

Докладніше: Помаранчева революція

2004 році мешканці міста активно брали участь Помаранчевій революції, люди проводили мітинги на майдані Відродження.

З 2014 року початком Російської агресії проти України багато подолян пішли добровольцями та військовослужбовцями на фронт захищати Україну.

У 2015 році центрі міста завершили будівництво Європейської площі, де майорять прапори країн Євросоюзу, за словами чиновників це стане підтвердженням європейського вибору міста та України^[37].

Докладніше: Децентралізація в Україні

У рамках децентралізації в 2020 році, було схвалено новий район та Кам'янець-Подільську територіальну громаду, до складу якої увійшли наступні сільради: Довжоцька, Зіньковецька, Рихтівська, Колибаївська.

Отже, Кам'янець-Подільська ОТГ об'єднала такі населені пункти:

місто Кам'янець-Подільський
Зіньківці
Довжок, Нагоряни

Майбутній розвиток міста на найближчі десятиліття можуть залежить від: впровадження сучасних енергозберігаючих інноваційних технологій в житлово-комунальному господарстві, міська програма утеплення цілого багатоквартирного будинку, до слова позитивний досвіт в країні, який слід переймати, має місто Долина, де утеплили всі заклади бюджетної сфери та більше 30 % житлових будинків, розвиток шляхів сполучення та міської інфраструктури (об'їзна дорога), розвиток аграрного сектора району і міської громади, успішне залучення інвестицій, грантів, благодійної допомоги, розвиток туристичного потенціалу району.

Євромайдан у місті

Докладніше: Революція гідності, Протести в областях України у січні 2014 та Євромайдан у регіонах України

1 грудня 2013 року студенти міста з Національного університету імені Івана Огієнка, Подільського державного аграрно-технічного університету та інших навчальних закладів вийшли на протест у місті, пройшовши колоною по вулицям та сформувавши віче біля міської ради, вони виразили свій гнів до влади за свавілля.^[38]

Надалі багато мешканців міста збирались щодня на віче під міськрадою, щоб виразити свої протести проти режиму та підтримати Євромайдан у Києві. Найбільший мітинг за чисельність відбувся 26 січня 2014 року, близько 2 тисяч осіб взяли участь у ньому.^[39]

27 січня 2014 року місцева фракція Партії регіонів, що очолювала владу, саморозпустилася.^[40]

Для вшанування загиблих учасників Євромайдану було проведено ряд перейменування, так з'явилась вулиця Небесної сотні, парк Героїв Євромайдану та графіті-пам'ятник під назвою «Запальний танок» на стіні кінотеатру «Дружба». Також планувалось спорудження комплексу пам'яті Героїв Небесної Сотні, на зразок як у Львові та попри обіцянки влади, пам'ятний комплекс не реалізували.

Епідемія коронавірусу в місті

Докладніше: Коронавірусна хвороба 2019 в Україні та COVID-19 у Хмельницькій області

Місто стало одним із епіцентрів епідемії на Хмельниччині. З 12 березня 2020 року Кам'янець-Подільський закрився на карантин: школи, дитячі садки, вищі навчальні заклади, театри та кінотеатри. У місті було введено посилений карантин у кафе та ресторанах.

Епідемія коронавірусу спричинила колапс медичної системи міста, лікарні були заповнені хворими пацієнтами, місць у лікарнях не вистачало для хворих. Пандемія коронавірусної хвороби посилила та відкрила слабкі місця медицини та лікарень Кам'янець-Подільського: застарілу матеріально технічну базу, недофінансування, низькі зарплати медичних працівників та відтік кваліфікованих кадрів, неефективне керування, незаконне привласнення землі та нерухомості мед-закладів^[41], корупцію. Починаючи з 2021 року місто отримало вакцини від різних виробників для проведення імунопрофілактики від COVID-19. Вакцинація містян проходила у декілька етапів.

Російське вторгнення в Україну 2022 року

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022), Рашизм та Російський фашизм

Докладніше: Інтернаціональний легіон територіальної оборони України

Населення

Докладніше: Етнографічні групи українців та Подоляни

За оцінкою архівіста Івана Гарнаги, у місті наприкінці XIV століття мешкало понад 2 тисячі осіб ^[42]. Оцінка базується на грамоті князів Коріатовичів від 1374 року, якою за містом закріплювалося 200 ланів.

Наприкінці XVI століття в місті мешкало 10—12 тисяч осіб (для порівняння: в Києві — 15, у Львові — 18 тисяч).

Після османського панування (1672—1699) населення міста скоротилося майже в 10 разів: із 700 будинків лише в 100 жили люди.

За даними першого загальноросійського перепису міст 1840 року в місті налічувалося 14,7 тисячі мешканців, 1862 — 18,9 тисячі, за всеросійським переписом на 28 січня (9 лютого) 1897 — 35934, напередодні Першої світової війни — 50,5 тисяч.

Станом на 1 лютого 1921 року в місті мешкало 26,6 тисячі осіб, 1926 року — 31 тисяча, за даними всесоюзного перепису в січні 1939 року — 36,4 тисячі.

Після німецької окупації (у 1941—1944 роках) у місті залишилося 11 тисяч мешканців. Далі населення зростало: на 15 січня 1959 — 40,3 тисячі, 1966 — 50 тисяч, на 15 січня 1970 — 57, на 1 січня 1976 — 77 тисяч, 1979 — 84 тисячі.

5 липня 1986 року народився стотисячний кам'янчанин (Віталій Кравцов). За даними останнього радянського перепису 1989 року в місті проживало 102,2 тисячі осіб, 1990 року — 103 тисячі, 1991 року — 105 тисяч.

За даними першого всеукраїнського перепису населення у 2001 році, чисельність міста складала — 99 610 осіб.

У 2014 році все населення міста за віковим складом розподіляється за такими категоріями: до 14 років — 12 767 осіб (12,6 % від загальної чисельності населення міста), від 15 до 24 років — 16 494 особи (16,3 %), від 25 до 44 років — 33 467 осіб (33 %), від 45 до 59 років — 21 145 осіб (21 %), від 60 років і старше - 17 677 осіб (17,1 %). На підставі цього вікового розподілу можна побачити, що Кам'янець-Подільський — молоде місто: більша частина населення має вік до 44 років (62 %).

Відстежуючи соціальні тенденції, спостерігається збільшення навантаження на людей, що працюють, особами старшими від працездатного віку, зокрема: діти дошкільного віку — 5 826 чол. (5,7 %), діти шкільного віку — 9 796 чол. (9,6 %), студенти — 18 504 чол. (18,2 %), населення, що працює — 22 534 чол. (22,2 %), зареєстровані безробітні - 1 375 чол. (1,4 %); пенсіонери — 25 852 чол. (25,5 %); інші категорії населення — 17 663 чол. (17,4 %).

Довкола міста розташовані численні села, що впритул межують з містом.

Кам'янець-Подільська агломерація
Село	Населення	Село	Населення
1. Довжок	4589	7. Цибулівка	550
2. Кам'янка	2092	8. Лисогірка	387
3. Мукша-Китайгородська	2393	9. Слобідка-Гуменецька	825
4. Смотрич	1254	10. Колибаївка	1742
5. Слобідка-Кульчієвецька	885	11. Голосків	1661
6. Зіньківці	851	Разом	118 957

Тому станом на 2015 рік можна говорити про Кам'янець-Подільську агломерацію, що налічує приблизно 118,5 тис. осіб. Агломерація у складі м. Кам'янець-Подільського та Кам'янець-Подільського, Дунаєвецького і Чемеровецького районів нараховує приблизно — 298,7 тис. осіб.^[1]

Зміна кількості населення за даними переписів

Історична динаміка національного складу за даними переписів
	1926	1939^[43]	1959	1989	2001^[44]
українці	45,1 %	51,0 %	72,7 %	84,6 %	91,2 %
росіяни	7,2 %	6,9 %	17,6 %	11,7 %	5,9 %
поляки	6,1 %	2,8 %	2,5 %	0,8 %	0,6 %
білоруси	0,4 %	0,2 %	0,7 %	0,5 %	0,3 %
євреї	39,9 %	38,1 %	5,7 %	1,5 %	0,2 %

Мовний склад населення

Слова діалекти поширені місті та околиці (1)

Слова діалекти поширені місті та околиці (2)

Слова діалекти поширені місті та околиці (3)

Докладніше: Українська мова та Русифікація України

Місто розташоване на території подільського говору, який належить до групи волинсько-подільських говорів південно-західного наріччя. У місті поширені західноподільська говірка, яка має спільні риси з наддністрянськими говірками і південноподільська говірка, яка має спільні риси з покутсько-буковинськими говірками.

У Кам'янець-Подільському вживаються такі слова та фразеологізми:

нанашка — хресна мама
нанашко — хресний батько
вуйко — уживане щодо брата матері
стрий — брат тата
цьотка — тітка
шваґро — чоловік сестри, свояк
хазяйка — господиня
ксьондз — католицький священник
Агій! — подив, обурення, роздратування, осуд, неприязнь
бавитися — гратися
базар — ринок
бамкає — дзвонить
банта — перекладина
бараболі, картофлі — картопля
бити бомки — ледарювати
бомкати — бубоніти.
бомок — ґедзь
бузьок — лелека
бурак — буряк
бурин і будяк — бур'ян
бутелька — пляшка
вбиратися — вдягатися
вдіватися — одягатися
видніється — світає
викабелюватися — хизуватися
витинати — вирізувати
вогірки, вогерок — огірки, огірок
га!? — що?!
гайда — мерщій, рухайся, зроби вже нарешті
гора — горище
горівка — горілка
губи — гриби
ґедзетись — капризувати, упиратися
ґралі — вила
ґудз — гуля
ґуц — вузол
допіру — щойно
доколупуватися — докопуватися
забили — вбити
заводити — плакати
занедужати і заслабнути — захворіти
запишитися — погордливо поводитися
збитки — погані вчинки
здибати — зустріти
зимно — холодно
калабаня — калюжа
камізелька — жилет, безрукавка
картоплиння — бадилля картоплі
картопляники і картофляники — котлети з вареної товченої картоплі, деруни
капці — взуття
кашкет — кепка
кварта — велика чашка
квасний — кислий
квасок — щавель
кепкувати — сміятись, насміхатися
кирниця — криниця
кліпавка — повіка
коби — якби, коли б, тільки б
колодка — навісний замок
когут і кугут — півень
крижі — поперек
кульчики — сережки
лапати — ловити
лахи — одяг
лижка — ложка, предмет столового приладдя
льох — підвал
мамалиґа — каша з кукурудзяного борошна
микати — рвати
морва — шовковиця
морелі — абрикоси, плід цього дерева
нарваний — наглий
небожчик — покійник
неділя — тиждень або неділя в розумінні дня тижня
нипати — ходити туди-сюди
ніц — нічого
обійсця — подвір'я
обора — будівлі для свійських тварин
Падку мій! — О, Боже!
пасія — нерви
пательня — сковорідка, посуд для приготування смажених страв
патик — палиця
підождати — почекати
п'єц — піч
пироги — вареники
писок — рот
пляц — місце, або площа
пляцки і пляцок — солодкий пиріг
полокати — полоскати
радуга — райдуга
ринва — стічна труба
рипитувати — голосно плакати, кричати
рискаль — лопата
ріща — хащі, хмиз
стирка — кусок тканини, ганчірка
свербиус — шипшина
слоїк — банка
сполохати — злякати
фамілія — прізвище
файно — гарно
хвіртка і фіртка — двері, невеликі двері в огорожі
цвинтар — кладовище
цілушка — окраєць
швендятися — тинятися
шморгатися — ходити туди-сюди
шляхта — благородні, аристократія
шпрехати — говорити, розмовляти іноземною
ше!? — ще?!, іще?!

Рідна мова населення Кам'янця-Подільського за переписами
	1897^[45]	1926^[46]	2001^[47]
Українська	27,1 %	44,7 %	91,2 %
Російська	20,6 %	14,2 %	7,1 %
Польська	6,0 %	3,1 %	0,1 %
Їдиш	44,8 %	36,5 %	0,02 %

Економіка

Промисловість

Докладніше: Подільський економічний район

У Кам'янці-Подільському здавна розвинута промисловість, від фільварок до пивзаводу баронеси Евеліни Юній, зокрема будівельних матеріалів і машинобудування, виробництво інструментарію, також у місті підприємства деревообробної, зокрема меблевої, легкої (швейні, зокрема пошив весільних суконь) та харчової (молокозавод) промисловості.

До головних виробничих підприємств міста належать:

ВАТ «Подільський цемент» — один із найбільших виробників цементу в Україні;
ТОВ «Кабельний завод» — є одним з найбільших виробників в Україні низьковольтних, акумуляторних і високовольтних джгутів проводів для автомобілів, тракторів та іншої техніки;
Кам'янець-Подільський електромеханічний завод — виробник низьковольтної комутаційної апаратури, електропобутової та медичної техніки;
«ВАТ Кам'янець-Подільськавтоагрегат» — здійснює капітальний ремонт двигунів тракторів і комбайнів, ремонт тракторного електрообладнання та паливної апаратури, ремонт радіаторів, ремонт та виготовлення запчастин для сільськогосподарської техніки.
ТОВ «КВС-УКРАЇНА» — сучасний насіннєвий завод від відомої міжнародної компанії KWS;
ТОВ «Преттль-Кабель Україна» — виробництво джгутів для легкових автомобілів;
КП «Міськтепловоденергія» — послуг з теплопостачання, гарячого і холодного водопостачання та водовідведення;
ТОВ «Модуль-Україна» — спеціалізується на виробництві тонколистової оцинкованої рулонної сталі товщиною 0,3-1,0 мм, фарбованої оцинкованої рулонної сталі, профілів металевих оцинкованих і фарбованих різних марок, будівельних металоконструкцій;
Кам'янець-Подільське колективне швейне підприємство — виготовлення, пошиття і продаж верхнього чоловічого одягу: костюмів, піджаків, штанів, курток, пальт з синтетичної і вовняної тканини;
ТОВ «Кам'янець-Подільський м'ясокомбінат» — виробництво м'ясної продукції, консервів та ковбас;
Кам'янець-Подільське АТ «Гіпсовик» — виробництво гіпсу будівельного, гіпсового щебеню, муки вапнякової для комбікормів;
КП «Спецкомунтранс» — транспортні послуги, послуги з поводження з побутовими відходами та з захоронення відходів вивезених власним транспортом;
ТДВ "Кам'янець-Подільський завод «Електрон» — виготовляє та здійснює гуртовий і роздрібний продаж різноманітного обладнання для медичних і торгових закладів, а також для потреб сільського господарства;
ТОВ «Кам'янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів» — добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю;
ПП «Пакт» — виробник кабельно, виготовляє понад 1000 найменувань кабелів різних марок;
ТОВ «Український кристал» — хлібобулочне виробництво.^[48].

Станом на 1 січня 2014 року загальна кількість суб'єктів середнього та малого підприємництва в місті складала 2269 одиниць, з них 2234 — малих підприємств та 35 — середніх. Станом на 1 січня 2015 року в місті налічується 4206 фізичних осіб та 1791 — юридична особа. В загальному в малому та середньому бізнесі міста зайнято 26142 особи.

На початку березня 2019 року в Кам'янці-Подільському запрацювала нова електростанція з когенераційними газовими установками потужністю 4,89 МВт, яка дозволяє виробляти електричну та теплову енергію та має убезпечити місто від аварійних відключень електрики^[49].

П'ять адміністративних одиниць з найбільшим внеском у регіональний обсяг реалізованої промислової продукції у процентах 2015 році.


№	Назва міста/району	%
1	Хмельницький	28,7
2	Нетішин	19,2
3	Кам'янець-Подільський район	10,2
4	Волочиський район	5,6
5	Кам'янець-Подільський	5,4

Гарним прикладом для наслідування взаємодії бізнес-влада, є створення на територій міста індустріального парку, на зразок, як у місті Славута, першого на території Хмельниччини індустріального парку «Славута». Цікавим у цьому напрямку також є створення індустріального парку біля автошляху. Наприклад як «М10 Lviv Industrial Park», це новий індустріальний парк, який розбудовується компанією Dragon Capital, розвиватиметься поетапно у відповідності до затвердженого плану в промисловій зоні Львова поруч із трасою М10.^[50] ЄБРР уже інвестує в будівництво індустріального парку «М10 Lviv Industrial Park» близько $24,5 мільйонів. При відповідній проєктно-дозвільній роботі влади та співпраці зі Dragon Capital, таку концепцію індустріального парку доречно реалізувати в Кам'янці-Подільському біля траси Н03.

За словами Анатолія Ткачука, директора Інституту громадянського суспільства, ті громади, які мудро будуть співпрацювати зі внутрішньо переміщеними особами, тобто ВПО, давати їм можливістю залишитись у громаді, виділяти землю, приміщення, житло, отримають в перспективі лише переваги, те саме стосується переміщених підприємств. Уже є приклади, де громади отримали додаткові доходи до місцевих бюджетів. На місцевому рівні треба думати вже про майбутнє та готувати відповідну документацію. Наприклад «Стратегію розвитку територіальної громади». Аби отримати фінансування на проєкти, треба мати певні підготовлені планувальні документи. Тому, якщо у громади, міста немає планів, не буде ресурсів та фінансування.^[51]

Середня заробітна плата в місті по роках (долар USD)

Рік	Зарплата	Рік	Зарплата	Рік	Зарплата	Рік	Зарплата
2000	29 $	2004	79 $	2006	157 $	2008	271 $
2013	330 $	2015	154 $	2017	223 $	2020	366 $

Важливим фактором економічного розвитку міста є його прозорість. Наприклад рейтинг прозорості 100 найбільших міст України це оцінка прозорості діяльності міських рад. Перевіряється прозорість у 14 ключових сферах діяльності органів місцевого самоврядування за 86 індикаторами методології. Рейтингування здійснюється щороку на основі даних органів місцевої ради та їх опрацювання і перевірки аналітиками програми. Відповідно місто отримувало такі результати:

Рік	Оцінка зі 100	Місце в рейтингу	Рік	Оцінка зі 100	Місце в рейтингу	Оцінка підзвітн.	Рік	Оцінка зі 100	Місце в рейтингу	Оцінка підзвітн.
2017	32,38	№ 42	2019	41,70	№ 55	-	2021	49,10	№ 43	8,3
2018	32,40	№ 74	2020	41,60	№ 62	7	2022	непрозоре	№ -	непрозоре

Як помітно з таблиці Кам'янець-Подільський займав низькі місця та отримував оцінки нижче середнього значення, що свідчить про погану прозорість та підзвітність органів місцевого самоврядування. Найкращий результат 2021 рік, досягнення майже 50 балів зі 100 можливих, п'ятірка найкращих міст того року: Маріуполь - 91 бал, Львів - 85,5, Дніпро - 84,2, Дрогобич - 83,2, Мукачево - 81,1.^[52]

У 2022 році рейтинг складали за іншим методом, де місто отримало статус - непрозоре. Для покращення спроможності міста та забезпечиння прозорості та ефективності місцевої влади, пропонуються такі рекомендації:

створювати та оновлювати сервіси, що найбільше сприяють адаптації населення до викликів війни: оприлюднювати перелік житлових приміщень, що перебувають у власності громад;
створювати сервіси та інформаційні сторінки для внутрішньо переміщених осіб;
створювати електронні сервіси для постановки на квартирний облік;
впроваджувати сервіси для онлайн-запису на отримання соціальних послуг;
оприлюднювати переліки укриття у зручному форматі (карта) та своєчасно їх оновлювати.

Перелік найкращих практик: електронна подача заяв на житло, електронні звернення мешканців через спеціальні міські сервіси, підтримка релокованих бізнесів, звітування про розподілену гуманітарну допомогу.

Доступ до інформації – це конституційне право кожної людини, а прозорість місцевої влади – один із основних принципів успішного відновлення України, продовження підтримки міжнародних партнерів та успішної майбутньої євроінтеграції.

Торгівля

У місті працюють декілька супермаркетів: 3 — «Сільпо» (здійснює доставку до дверей додому), 3 — «АТБ», 2 — «Най-Най», «Булка» та «Мрія». У ТЦ «Ювілейний» розташований магазин побутової техніки «Технополіс», також є магазин побутової техніки «Фокстрот», мережа «Ельдорадо». З 2011 року в місті працює будівельно-господарський гіпермаркет мережі «Епіцентр К» та гіпермаркет «Арс». Меблева торгівля представлена мережею «Юск» і «7 континент».

У Кам'янці-Подільському — декілька ринків («Кам'янець-Подільський», «Джерело-1», «Черемушки», «Династія»), у тому числі автомобільний і автозапчастин, розгалужена мережа торговельних і побутового обслуговування підприємств.

У 2019 році з'явилась інформація, що у місті можуть збудувати повноцінний торговельно-розважальний центр «Brama», орендна площа складатиме 11 250 кв.м, паркінг на 230 місць. Якірними орендарями нового ТРЦ стануть продовольчий супермаркет, універмаги одягу і дитячий розважальний центр, реалізація такого проєкту має покращити послуги в сфері торгівлі міста.^[53]

Транспорт

У місті діють автовокзал і залізнична станція Кам'янець-Подільський. Залізничне пасажирське сполучення здійснюється потягами:


№	Маршрут сполучення
117/118 «Буковина»	Київ — Чернівці
139/140	Київ — Кам'янець-Подільський
770/769 «Подільський експрес»	Кам'янець-Подільський — Київ

2021 року на форумі «Україна 30. Інфраструктура» обговорювали можливість будівництва нової ділянки залізничної колії Кам'янець-Подільський — Хотин — Чернівці, а також модернізація ділянки Кам'янець-Подільський — Хмельницький. Та після запустити потяг «Hyundai» сполученням Кам'янець-Подільський — Чернівці, яким можна було би дістатись зі Києва до Чернівців за п'ять-шість годин, а до Кам'янець-Подільського іше швидше.^[54] Сучасною проблемою для міста залишається відсутність нормального залізничного сполучення, що перетворює місто у провінцію на закрайку країни.

У міста немає великого аеропорту, діє лише аеропорт для малої авіації. Найближчий аеропорт зі міжнародними рейсами знаходиться у місті Чернівці та закордоном у місті Сучава.

Внутрішньоміське й приміське пасажирське сполучення здійснюється переважно маршрутним транспортом, діє декілька служб таксі, в тому числі з електромобілями. Періодично (від 1975 року) здіймається питання про запровадження в місті тролейбусного сполучення — попри початок реалізації натепер є згорнутим проєктом. У сучасних реаліях, розуміючи не реальність добудови тролейбусного сполучення, еко активісти закликають владу закупити на міські маршрути екологічні середні електробуси.

Тривалий час обговорювались можливості побудови об'їзної дороги, бо основний потік транспорту рухається містом, через що страждають мешканці та пошкоджується дорожнє покриття. Попередньо ходили слухи, що коли завершать будівництво Дунаєвецької об'їзної, перейдуть до будівництва нової Кам'янецької, але держава витратила цілих шістнадцять років на будівництво обходу міста Дунаївці та завершила його лише в 2020 року.

Будівництво

Докладніше: Будівельна справа

За роки Незалежності України у місті збудовано понад 100 нових житлових багатоповерхівок. Хоча будівельний бум майже зупинився в 90 роках, починаючи з 2000 років кількість будівництва житлових багатоповерхівок збільшується. На ринку будівництва міста представлені переважно місцеві будівельні компанії, хоча зростають вимоги на більш сучасне житло, з елементами скандинавського стилю і попит на сучасну забудову та забудовників з інших міст. Більшість будівництва характеризується хаотичність та точковою забудовою по місту, відсутні нові мікрорайонний забудови, за виключенням ЖК Нова Будова.

За новим генпланом до 2030 року забудова житлових багатоповерхівок передбачається: у кварталі між вулицями Данила Галицького, Привокзальна, Івана Мазепи (замість ВАТ Комбінат хлібопродуктів), шляхом звільнення території спеціального призначення (військові склади) в межах вулиць Північної, Героїв Маріуполя, проспекту Грушевського та Хмельницького шосе, а також по вулиці Матросова, шляхом зміни цільового призначення (землі спеціального призначення) планується мікрорайон забудови та нова сучасна школа.

Кількість введеного в експлуатацію житла Кам'янці-Подільському
Рік	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014
Кількість введеного житла	▲24,8 тис.	▲42,4 тис.	▼41,2 тис.	▲43,1 тис.	▼33,2 тис.	▼17,1 тис.	▲20,5 тис.
Рік	2015	2016	2017	2018	2019	2020	2021
Кількість введеного житла	▲23,5 тис.	▲35,7 тис.	▼24,4 тис.	▲38,8 тис.	▲43,8 тис.	▼11,2 тис.	▲42,3* тис.

Найвищі будівлі міста зосереджені в центрі, та умовно майбутньому формуватимуть міський «даунтаун» (англ. downtown) та його «скайлайн» (англ. skyline).

Готель «7 Днів» — це перший 12 поверховий будинок в місті та поки найвищий, його висота понад 40 метрів. Введений в експлуатацію на початку 1986 року.
Корпус «ПКБ АСУ» — 12 поверховий будинок на проспекті Грушевського 46, введений в експлуатацію на початку 1990-х, тепер використовується як оренда офісних приміщень.
Багатоповерхівка — 12 поверховий житловий будинок на вулиці Молодіжна 31, збудований АТ Подільський цемент для свої працівників середині 1990-х.
Багатоповерхівка — 12 поверховий житловий будинок на вулиці Молодіжна 5, збудований АТ Подільський цемент для свої працівників середині 1990-х.
Багатоповерхівка — 12 поверховий житловий будинок на вулиці Молодіжна 3А, збудований АТ Подільський цемент для свої працівників середині 1990-х.
Багатоповерхівка — 11 поверховий житловий будинок на вулиці Данила Галицького 24, збудований будівельною фірмою середині 2000-х.

Докладніше: Біженці та вимушені переселенці російсько-української війни

Будівництво багатоквартирного житла для ВПО місті не вирішено. Від місцевої влади не представлено бачення розв'язку проблеми, немає ні проєкту, бюджету, підрахунку затрат, ні виділеної території у місті під таке будівництво. На весні 2022 року повідомлялось, що земельний відділ готує сесійні рішення - про надання дозволу на розробку проєкту щодо відведення земельної ділянки (близько 5 га) в селищі Першотравневому під малоповерхову житлову забудову для внутрішньо переміщених осіб, але наразі не відомо як реалізується дана ініціатива. Гарний приклад має місто Хмельницький, яке залучило гранд від НЕФКО та виділило територію під будівництво такого житла. Саме залучення грантових коштів від Європейського союзу є найбільш іміджеве у такій справі.^[55]

Є значна кількість нарікань на історичне відтворення та будівництво будинків в Старому місті. Основні претензії: більша кількість поверхів ніж історична забудова, яка мала переважно 2-3 поверхові будівлі, а не 4-5 та більше; нетипова форма даху, створення мансардових поверхів; більша ширина віконних рам і вікон, яка не відповідає історичним знімкам, добудова додаткових балконів. Більш детально про це в розділі Старе місто.

Соціальна сфера

Медицина

У місті діє мережа медичних закладів (понад 10), у тому числі 2 міські і районна центральна лікарні, міські поліклініки № 1, 2, пологовий будинок, дитяча поліклініка, міська стоматологічна поліклініка, ветлікарня. Основна увага розвитку медицини тепер — амбулаторії сімейної медицини, які оновлюють та будують у різних частинах міста.

Медичне обслуговування населення у 2010 році (на 1000 населення)
Місто	Кількість лікарів усіх спеціальностей	Кількість середнього медичного персоналу	Кількість лікарняних ліжок^[56]
Кам'янець-Подільський	4,2 %	7,6 %	5,0 %
Бровари	2,9 %	5,2 %	5,4 %

Робота лікувально-профілактичних закладів міста в 2014 році забезпечувалась 1582,75 посадами, при розрахунковій потребі в 2115,5.

Освіта

У Кам'янці-Подільському розташовані 11 вишів, зокрема 3 університети, 19 загальноосвітніх навчальних закладів, центр дитячої творчості, 2 спортивні школи.

Докладніше: Освіта в Кам'янці-Подільському

Головні вищі навчальні заклади Кам'янця-Подільського: Національний університет ім. Івана Огієнка, Подільський державний аграрно-технічний університет та Національний університет Державної Податкової Служби України; також вищу освіту надають Кам'янець-Подільське відділення КФЕК НУ ДПС України, медичне та культури училища, будівельний та харчовий коледжі тощо.

Освіта у Кам'янці-Подільському станом на кінець 2010 року
Місто	Постійні дошкільні заклади освіти	Кількість дітей у дошкільних закладах	Середні навчальні заклади	Кількість учнів^[56]
Кам'янець-Подільський	17	3400	24	10278

Міське середовище

Мікрорайони міста

Докладніше: Мікрорайони Кам'янця-Подільського та Майдан Відродження (Кам'янець-Подільський)

До складу Кам'янця-Подільського входять такі мікрорайони: Старе Місто, Руські Фільварки, Польські Фільварки, Біланівка, Новий План, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив.

Парки і сквери

У Кам'янці-Подільському чимало зелених зон відпочинку, де люблять бувати кам'янчани і гості міста — ботанічний сад, дендропарк, парк Небесної сотні і Кам'янець-Подільський парк, сквери Героїв і Васильєва.

Смотрицький каньйон, у тому числі й у межах міста, включений до національного природного парку «Подільські Товтри».

Політика

Докладніше: Міські голови Кам'янця-Подільського

Докладніше: Кам'янець-Подільська міська рада

Територіальна громада Кам'янця-Подільського здійснює місцеве самоврядування через представництво міської ради. Загалом Кам'янець-Подільська міська рада складається з 36 депутатів та голови.

Потужні осередки в місті мають такі партії як: Всеукраїнське об'єднання «Свобода», Народний рух України, Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» та Європейська Солідарність. Шкода, але присутній незначний відсоток мешканців, що підтримували стабільно на виборах проросійські партії такі як: «Партія регіонів», Партія «Відродження» та інші.

Подоляни активно беруть участь політично важливих подіях країни, наприклад долучались до Помаранчевої революції. Так жителі міста створювали мітинги 2004 році на майдані Відродження під міською адміністрацією. За результатами тих президентських виборів по місту: В.Ющенко — отримав 45354 голосів, В.Янукович — отримав 8388 голосів, не підтримали жодного кандидата −1840.

Зимою 2014 року під час Революції гідності гинуть також кам'янчани міста та району. На підтримку Євромайдану в Києві багато людей міста збирались на віче під міськрадою, щоб виразити свій протест проти режиму, що склався у країні, та прагнень у Євроінтеграції.

Див. також: Євромайдан у регіонах України#Хмельницька область

Досить неоднозначною в політичному житті громади міста є діяльність міської ТВК. У 2010 році на виборах міського голови, було багато нарікань на роботу та поведінка міської ТВК, яку очолювала Тетяна Остафійчук^[57].

Попри значні надії на місцеві вибори 2020 року, вагомих змін після них не відбулось. Одні, змінили таких же, лише під іншими партійними прапорами. Місцевій політиці залишається притаманним знищення будь-яких проявів опонента, конструктивний діалог та критика блокується, ведеться систематична робота провладними ботами нівелювання думки в інтернет мережах, заказані матеріали та цькування.

Кам'янець-Подільський завжди потрапляв у рейтинг Найкращі міста для життя в Україні за версією журналу «Фокус».

Кам'янець-Подільський у рейтингу за версією журналу Фокус
2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
▲16	▲13	▼18	▼23	▼25	▼26	▼37

Декомунізація

Докладніше: Декомунізація в Україні

Боротьба із радянським минулим почалася з пам'ятника Леніна, що з'явився у місті 14 квітня 1970 року. На статую висотою 6,5 метрів витратили 9 тонн бронзи, та постамент викладений з плит червоного граніту. Знести із постаменту пам'ятник депутати міськради наказали 29 серпня 1991 року. А прибрали його з площі тільки 18 серпня 1992 року, саме тоді кам'янчани попрощались з радянським непотрібним рудиментом.

Декомунізація майданів, вулиць і провулків Кам'янця-Подільського відбулася в 1990—1993 роках. Повністю було очищено від непитомих назв топоніміку Старого міста і значною мірою Нового плану. Проте ще достатньо одіозних радянських назв залишалось на мапі міста до 2016 року.^[58]

У 2016 році Кам'янецька бібліотека була перейменована на честь Костянтина Солухи. У місті під час декомунізації перейменували 14 вулиць та 16 провулків, з'явилися вулиці на честь загиблих учасників АТО.

Була запропонована петиція назвати одну з вулиць міста, що підлягає декомунізації, на честь колишнього президента Польщі Леха Качинського в знак солідарності, який довгий час підтримував Україну, але пропозиція не знайшла підтримки голосів в місцевих депутатів.

Дерусифікація

Докладніше: Дерусифікація в Україні

Підчас дерусифікації 2022 році в місті нові назви отримали 18 вулиць, п'ять скверів і один парк. Так у місті з'явились вулиці: Євгена Коновальця, Степана Бандери, Івана Мазепи, Павла Скоропадського, Ярослава Мудрого, Героїв Маріуполя та загиблих учасників повномасштабного російського вторгнення в Україну. Втім, заплановано змінити назви ще деяких топонімів, їх за підрахунками в громаді залишається ще понад 100, близько 40 у місті. На розгляд виносяться назви наступних діячів які можуть з'явитися у місті: Єжи Володийовського, Пилипа Орлика, Героїв УПА, Соломії Крушельницької, Гетьмана Сагайдачного, Володимира Івасюка, Січових Стрільців, Іоанна Павла II, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Олександра Кошиця, Директорії УНР та інших.

Також демонтовано радянський танк з постаменту та комуністичну символіку. Залишається значна частина пам'ятників, які варто демонтувати, а частину перенести на кладовище зі скверу на вулиці Соборній та у сквері Васильєва.

Перелік топонімів, що підлягають перейменуванню станом на 2022 рік.

вул. Чернишевського
вул. Ценського
вул. Харченка
вул. Степанова
вул. Спартака
вул. Слепньова
вул. Першотравнева
вул. Павлова
вул. Некрасова
вул. Мічуріна
вул. Мічурінська
вул. Матросова
вул. Ляпідевського
вул. Леваневського
вул. Ладигіна
вул. Кренкеля
вул. Космонавтів
вул. Кіргізова
вул. Збарського
вул. Єрмакова
вул. Дороніна
вул. Добролюбова
вул. Герцена
вул. Гастелло
вул. Водоп'янова
вул. Васильєва
вул. Бусигіна
вул. 8 Березня
вул. 30 років Перемоги
пров. Каманіна
пров. Короленка
пров. Лагерний
пров. Некрасова
пров. Павлова
пров. Попова
пров. Проектний
пров. Чернишевського
пров. Черняховського
узвіз Пушкінський

Національні общини міста

За свою тривалу історію місто Кам'янець-Подільський довгий час був багатоетнічним та багатоконфесійним містом, де компактно проживали різні етнічні общини. Так у місті існує пам'ятник семи культурам і проводився відповідний фестиваль «7 культур». Зараз можна виділити чотири етнічні общини, що залишили значний слід в історії та архітектурному обличчі міста: вірменська, польська, єврейська та звісно українська.

Литовська община міста ніколи не була значною, але саме литовські князі Коріатовичі укріпи та надали місту магдебурзьке право. Кам'янці довгий час обговорюється спорудження пам'ятника князям Коріатовичам. У місті є вулиця Укмергеська в знак міцної дружби з литовським містом-партнером Укмерге.

Певний слід у місті залишило турецьке панування у 1672—1699 роках, хоча ніколи постійної турецької общини в місті не було. Перш за все це турецький мінарет біля Кафедрального костелу святих Апостолів Петра і Павла та Турецький бастіон.

Вірменська спільнота, громада

Польська община

Єврейська община

Румуно-молдовська община

Прикордонний статус з давніх часів зумовлював активну взаємодію з румуно-молдовською общиною, румунському заселенню міста сприяло те, що сусідня Молдова з XVI століття перебували під турецькою зверхністю, так що перехід румун з Молдови не зустрічав перешкод, так як були однієї православної віри. Неменший вплив на взаємодію мала торгівля, один з відтинків волоського шляху проходив повз місто. За переписом 1897 на території Подільської губернії мешкало 27 000 румунів. У місті в архітектурі характерною ознакою румунського впливу є незначна присутність елементів Бринковянського стилю, в приватних будинках. Відомими представниками цієї общини повязаних з місто є: Богдан III Сліпий, переховувався Василь Лупул та Розанда Лупул, Михайло Старенький, Мойше Альтман.

Стінописи міста

За п'ять років на сірих стінах житлових будинків Кам'янця-Подільського уже створено 42 стінописів. Стріт-артом в Кам'янці займається у більшості фестиваль «Ре$публіка». Також декілька стінописів було створено на дахах заводу «Електорон» та кінотеатру «Сінема», які можна побачити через супутникові знімки. Директор фестивалю «Республіка» Андрій Зоін на меті має перетворити спальні райони міста на музей соціального та територіального мистецтва.

Остання столиця

Докладніше: Список столиць Української Народної Республіки

Добу Директорії, етап становлення української державності 20-х років минулого століття, Кам'янець-Подільський став фактично останньою столицею держави, у колишньому готелі «Бель-вью» з червня 1919 року тимчасово перебував Уряд УНР.

«Остання столиця» — це мистецький військово-історичний фестиваль, присвячений добі перших визвольних змагань 1917—1921 років.

У 2017 році місцева Просвіта започаткувала проєкт «Присяга 1919». Справа у тому, що 14 жовтня 1919 року у Кам'янці-Подільському відбувалось урочисте складання присяги на вірність УНР Директорією, чиновниками та військом. Відповідно, виникла ідея спорудити монумент на честь цієї події.

Проєкт отримав підтримку міського голови, невдовзі було оголошено конкурс проєктів, визначено місце для будівництва, розпочався збір коштів. У квітні 2019 року закладено перший камінь Меморіалу Присязі на вірність Україні. Однак, сам меморіал так і не споруджено. Тай сам напис на тому камені звучить доволі промовисто «100. Кам'янець. Столиця УНР. 1919».

У 2019 році за підтримки ГО «Кам'янець-Подільське військово-історичне товариство» до 100-річного ювілею кам'янецької доби УНР. В рамках фестивалю були відтворені реконструкції боїв за допомогою інтерактивного, театрально-костюмованого дійства, музики, кінопоказів та відео-арту, створено новий інноваційний та сучасний погляд на історичні події періоду Директорії. Захід зібрав понад 200 реконструкторів та близько 10 000 відвідувачів^[59].

Місті довго йде боротьба навколо спорудження пам'ятника Симону Петлюрі та має місцеву політичну конотацію. 2 липня 2004 року, у розпал передвиборчої президентської кампанії голова міської організації Спілки архітекторів Василь Пекло у місцевій газеті «Кам'янець-Подільський вісник» висловив ідею встановити у місті пам'ятники Симону Петлюрі та Івану Огієнку.

Вочевидь, не без політичного підтексту — поставити міську владу перед незручним вибором між кандидатами у Президенти Януковичем (який явно не симпатизував Петлюрі) та Ющенком (як національно орієнтований політик міг підтримати таку ініціативу). Архітектора підтримали ряд міських політичних організацій. Питання винесли на сесію міської ради. А депутати відмовили.

У 2009 році з такою ж пропозицією виступила місцевий осередок партії Свобода. Топонімічна комісія підтримала ідею. Однак, подальша бюрократія унеможливила появу пам'ятника Симонові Петлюрі у Кам'янці-Подільському.

Утім, Симон Петлюра у місті таки пошанований з 2018 року — статусом Почесного громадянина міста та вулицею на його честь.

Спроби вшанувати Петлюру постаментом у місті тривають до тепер.^[60].

Готелі

Кам'янці-Подільському в даний час діє понад 30 готелів та садиб. Готелі за класифікацією:

Категорія	Назва
	«Reikartz»
	«7 днів»
	«Клеопатра»
	«Гала-готель»
	«Гетьман»

Категорія	Назва
	«У домінікана»
	«Фільварки-центр»
	«Монте Крісто»
	«Ксенія»
	Пансіонат «Поділля»

Туризм та екскурсії

Пам'ятник туристу біля міської ратуші в Кам'янець-Подільському.

Пам'ятник туристу. Відкрили пам'ятник у квітні 2013 року на День міста. Над створенням скульптури працювали Роман Кліщ і Сергій Кляпетура.^[61]

Кам'янець-Подільський є одним з найпопулярніших напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє Туристично-Інформаційний Центр, що займається туристичною популяризацією міста^[62], працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій.

У міста розроблено туристичний логотип, що має свій слоган: «Кам'янець — місто скарбів» з активаційною фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці».

Впродовж століть Кам'янець-Подільський сформувався як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів.

Екскурсія історичним Старим Містом дадуть змогу ознайомитись з архітектурним ансамблем різних епох та культур. Архітектурною перлиною Кам'янця-Подільського по праву вважаються фортифікаційні споруди та фортеця. Це знаменита пам'ятка фортифікаційного мистецтва Східної Європи, яка занесена до «7 Чудес України»^[63].

З Кам'янця-Подільського можна здійснити заміські екскурсії, поряд розташована Кармалюкова гора, яку до-речі відвідував сам Кобзар, ботанічний заказник Товтра Вербецька біля села Гуменців, відвідати недобудований інфраструктурний проєкт віадуку в Панівцях та залишки замку і палацу. По засмагати на річці Дністер літом у селі Велика Слобідка чи покататись на байдарці, або катамарані у селі Устя. Помилуватися краєвидами скелястого урвища каньйону річки Тернави та Врублівецьким лісом, а в межах всього району знаходиться великий та прекрасний національний парк Подільські Товтри.

Неподалік від міста в південному напрямку розташовані такі міста як: Хотин (30 км) та Чернівці (90 км), які разом зі Кам'янець-Подільським формують туристичний кластер під назвою «Подільсько-Буковинське намисто». Цікавим місцем для відпочинку є гірськолижний курорт Сонячна Долина, який працює весь рік, поблизу села Бояни (75 км), подібну ідею на території Кам'янецького району на жаль не реалізували.

На східному напрямку є історична місцевість Бакота (55 км) та Бакотська затока, ландшафтний заказник Совиний Яр, також для туристів, які полюбляють мало відомі туристичні місця, може бути знахідкою краєвиди зі берегів Дністра поблизу села Субіч чи Китайгородське відслонення.

На західному напрямку можна рухаючись по дорозі Т 2002 до підземної печери Кришталева та Кривченського замку в селі Кривче (65 км), відвідати залишки Жванецького замку та Костел Пресвятої Трійці зі залишками Фортеці Святої Трійці в селі Окопи, а на зворотній дорозі по Р24 оглянути місто Борщів, залишки замку та костел в місті Скала-Подільська. Не звичним за назвою у цій стороні також є місто Чортків зі залишками Чортківського замку та гарним у стилі надвіслянської готики Костелом святого Станіслава. Цікавими для туристів може бути печера Атлантида в селі Завалля та неподалік фортифікаційна споруда Кудринецький замок у селі Кудринці, що знаходяться також на заході району.

У північному напрямку є цікаві місцевості як Малієвецький парк у селі Маліївці та водоспад Бурбун у селі Лисець, незвичайними об'єктами області вважаються Кругла церква-ротонда Івана Богослова у селі Шатава та Покровська церква-фортеця у Сутківцях. Гарним архітектурним витвором є мурований римо-католицький костел святого Йосипа Обручника, що знаходиться у селі Підлісний Мукарів. Неймовірним місцем для відпочинку у цьому напрямку є бальнеологічний курорт місто Сатанів, Сатанівський замок, зі заповідником Медобори.

Зовнішні відеофайли
	1. Кам'янець-Подільський з висоти пташиного польоту // «GoFly»
	2. Кам'янець-Подільський / Таймлапс // «Сергій Граф»

Рік	Відео	Автори
2016	«Кам'янець-Подільський з висоти. Найцікавіші пам'ятки древнього міста» дивись тут →	VSVITI
2018	«Україна вражає 2 Подорож на захід України» →	Україна вражає
2018	«Кам'янець-Подільський, Бакота, Хотинська фортеця» →	Blog 360
2018	«Кам'янець-Подільський. Жива фортеця» →	Ukraїner
2019	«Найбільший в Україні стінопис із зображенням Петлюри» →	ТСН
2019	«How to travel Ukraine: Kamianets-Podilskyi» →	Discover Destination UA
2019	«Кам'янець-Подільський, частина 1» →	FREEДOM
2020	«Місто музей Кам'янець-Подільський. Ранок на Суспільному» →	UA: ПОДІЛЛЯ
2020	«Україна All inclusive. Зима»: чим розважитися у Кам'янці-Подільському →	ТСН
2021	«Втрачені будівлі Кам'янець-Подільської фортеці» →	Haiduk Kamieniec
2021	«Що врятує Кам'янець-Подільський?» →	CHAPLINSKY VLOG
2021	«Перлина в болоті Кам'янець-Подільський» →	CHAPLINSKY VLOG
2022	«Кам`янець-Подільський РІЗДВЯНИЙ. Що подивитись? Водоспад, каньйон, замки» →	Узол і Манько

Природно-заповідний фонд

Ботанічні пам'ятки природи

Геологічні пам'ятки природи

Смотрицький каньйон (загальнодержавного значення).

Екологія

Основними забруднювачами довкілля є стихійні сміттєзвалища у різних районах міста та центральне міське сміттєзвалище відкритого типу, без сортування відходів. Та атмосфери: автомобільні машини і промислові об'єкти, особливо ті, які працюють з гіпсом. У місті функціонує декілька екологічних об'єднань активістів, основними завданнями яких є вирішення екологічних проблем, а саме: проблеми сміттєзвалищ, поганої води, вирубування лісів та побутових відходів.

Докладніше: Екологічні права та обов'язки громадян України

Уже декілька останніх років ведуться розмови про запуск повноцінної лінії сортування відходів на центральному міському сміттєзвалищі та сміттєпереробного заводу. Проєктна вартість заводу складає приблизно 18 мільйонів євро^[64]. Так були звернення громадян, як у письмовому вигляді, так і за допомогою електронних петицій для реалізації цього дуже потрібного громаді екологічного об'єкта.

ЗМІ

Друковані ЗМІ і видавництва

У часи Російської імперії в місті видавалися «Подольские губернские ведомости» (1838—1917), «Подольские епархиальные ведомости» (1862—1905), «Подольский листок» (1881—1882) та деякі інші видання.

Нині в Кам'янці-Подільському розвиваються як паперові, так і електронні ЗМІ.

Логотип газети «Подолянин» (1992)

Газети та інтернет-видання міста і району:

«Кам'янець-Подільський вісник» — міська газета (засновник Кам'янець-Подільська міська рада) заснована 1990 року (від 1994 року тижневик);
«Подолянин» — газета заснована 1992 року В. Бабляком (він же Головний редактор) повторює назву періодичного видання, що існувало раніше в місті, і нині є фактично найпопулярнішою міською газетою (наклад до 15 000 примірників), 2008 року відзначена «Знаком бездоганності» в рамках програми «Національна конкурентоспроможність» ^[65];
«Край Кам'янецький» — районна газета (засновники — Кам'янець-Подільська районна рада, РДА);
«Фортеця» — газета видається від 1994 року (тоді місячник-бюлетень), від 1996 року — газета-тижневик (виходить щочетверга), формат А3, наклад — у межах 10 000 примірників. Головний редактор Ольга Жмудовська;
«Ділове місто» — рекламно-інформаційне періодичне видання (видавець — Кориткіна Тетяна Анатоліївна);
«Кам'янецький часопис КлюЧ» — щотижнева приватна газета, видається з 3 лютого 2012 року;
Інтернет-видання «7 днів» — останні новини Кам'янця-Подільського, Хмельниччини та України. Засноване 21.12.2012 року. Редактор — Андрій Павловський, член НСЖУ;
«Голос Поділля».
Інтернет-видання «20 хвилин» [Архівовано 1 квітня 2019 у Wayback Machine.] — незалежний портал для людей, які хочуть першими дізнаватися всі новини Кам'янця-Подільського. Мультимедійна редакція розповідає читачам про життя міста, його жителів та цікаві події, що відбуватимуться у Кам'янці-Подільському.
Інтернет-видання «Вечірній Кам'янець» [Архівовано 15 липня 2016 у Wayback Machine.]
Інтернет-видання «Вдало Інфо» [Архівовано 19 травня 2022 у Wayback Machine.] — незалежні та актуальні новини Кам'янця-Подільського.

Телебачення

Місцеве телебачення представлене ЗАТ «Кам'янець-Подільська телерадіокомпанія» і оператором кабельного телебачення "Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія „Імпульс“»", також діє телерадіокомпанія «Подолянин TV». У 2014 році почало мовити Громадське телебачення Podillya.TV.

FM-радіомовлення

101,5 МГц — «UA: Українське радіо»
102,8 МГц — «UA: Радіо Культура»

104,3 МГц — «Радіо НВ»
104,8 МГц — «Радіо Байрактар»

105,3 МГц — «Мелодія FM»
105,7 МГц — «Львівська Хвиля»

106,2 МГц — «Хіт FM»
107,5 МГц — «Радіо Релакс»

Інтернет-ЗМІ

У місті активно розвивається місцевий Інтернет, і у теперішній час (кінець 2000-х років) уже сформувалась група локальних інтернет-ресурсів інформаційного, туристичного, розважального і довідкового спрямування^[66].

Культура

Кам'янець-Подільський — значний культурний осередок області та країни; тут розташовані численні музеї, заклади культури й екскурсійні об'єкти, проводяться різноманітні культурні й фестивальні заходи.

Місто називають «містом семи культур» (навіть у 2000-х проводиться однойменне культурне свято) — за кількістю національностей, що в ньому жили і робили внесок у його розвиток. У різні часи на території Кам'янця-Подільського проживали українці й поляки, євреї, литовці, турки і татари, вірмени.

Заклади культури й туризму

У Кам'янці-Подільському розташовані й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник^[67]. Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування^[68]:

Стара фортеця (вул. Замкова, 1; працює з 10.00 до 19.00 — в літній період, 9.00 до 18.00 — в зимовий період) — у підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. В приміщеннях на території фортеці розташовані: відділ етнографії, експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів), експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській башті), криниця (в башті Чорній), експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).
Ратуша (вул. Польський ринок, 1; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — тут функціонують виставкові зали, де розташовані Музей грошей та експозиція магдебурзького права. У підземеллі відтворено експозицію з історії судочинства на Поділлі XVI—XVII століть.
Кафедральний собор (вул. Татарська, 20; працює без вихідних з 9.00 до 16.00) — у діючому храмі Кафедрального костьолу Святих Апостолів Петра і Павла у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які в ньому знаходяться.
Художній музей (вул. П'ятницька, 11; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — Фонди музейного зібрання нараховують понад 120 000 експонатів. Серед представленого особливе місце належить творам західноєвропейського та російського образотворчого мистецтва XVIII—XX століть., полотнам українського малярства, зокрема художника-передвижника початку XX століття В. Розвадовського, творам художників 1960—70 років, картинам О.Грена та сучасних митців Поділля. У відділі функціонує як стаціонарні, так і тимчасові виставки.
Відділ археології (працює з 10.00 до 18.00 в літній період, 9.00 до 17.00 в зимовий період) — відкрито 2001 року; розташований у пам'ятці архітектури XVII століття, у минулому вірменському торговому домі. Представлено збірку (нараховує понад тисячу предметів) археологічних матеріалів, яка започаткована ще у XIX столітті засновниками музею в Кам'янці. Нова експозиція знайомить відвідувачів музею з матеріалами, які вводять глядача в ту чи іншу епоху та свідчать про залюдненість Поділля з найдавніших часів. В експозиції відтворено житло прадавньої людини, реконструйовано знаряддя праці та побутові речі в умовному їх використанні. У внутрішньому дворику розташувався лапідарій з язичних ідолів. При музеї діє виставкова зала сучасного образотворчого мистецтва.

Головний заклад культури міста — міський Будинок культури (вул. Шевченка, 20). Також у місті діють молодіжний центр «Юність», міська дитяча художня школа, кінотеатр «Дружба», 9 бібліотек, зокрема Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільська міська центральна бібліотека, дитяча та юнацька.

Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського».

Фестивалі

Детальніше: Фестивалі Кам'янця-Подільського

Кам'янець-Подільський відомий і як визначний український фестивальний осередок — тут відбуваються різноманітні культурні заходи, етнографічні, історичні та інші фестивалі. Зараз у місті проводять понад 10 постійних фестивалів.

Вже традиційним для міста стало гучне відзначення щовесни відкриття туристичного сезону. Завдяки численним історико-культурним пам'яткам і, у першу чергу, Кам'янецькій фортеці, популярними у місті є різноманітні історичні реконструкції — захисту міста від османської навали, середньовічних боїв і турнірів, а також на День міста «Кам'янець давній — серце Поділля».

Відомими масштабними заходами, що на регулярній основі проводяться в місті, є фольклорно-етнічне мультикультурне «Свято семи культур», мистецький «Respublica», а завдяки спеціалізованому фестивалю Кам'янець-Подільський став одним із головних у країні центрів повітроплавання.

Література

Файл:Monument to Taras Shevchenko in Kamianets-Podilskyi.jpg

Пам'ятник Т. Г. Шевченку вул. Шевченка 20

У місті Кам'янець-Подільський відбувається дія роману-трилогії Володимира Бєляєва «Стара фортеця».

Художній опис оборони Кам'янця проти турків дається в романі Генріка Сенкевича «Пан Володиєвський».

Побут міста Кам'янця-Подільського та місцевої духовної семінарії докладно відображено в романі-хроніці «Люборацькі» українського письменника Анатолія Свидницького (1834-1871), що був у свій час вихованцем цієї семінарії.

Місто Кам'янець-Подільський і його опис також згадується в серії «Ірка Хортиця-суперведьма!», у книгах «Зачарованого квест» і «Магія без правил» авторів Ілони Волинської та Кирила Кощеева.

У 2014 у Кам'янець-Подільському для підтримки українського літературного процесу започаткований літературно-мистецький альманах «Phoenix».^[69]

Кіно

Кам'янець має давні традиції функціонування кінотеатрів. Ще 1901 року до міста дістались перші пересувні кінотеатри, а в кінці того ж року вже діяли два невеликих кінотеатри «Ілюзіон» та «Оскоп».

Станом на 2020 рік на території міста діють 2 кінотеатри:

кінотеатр «Дружба»;
кінотеатр «Сінема» (МЦ Юність);

Для популяризації кіно в місті проходить міжнародний кінофестиваль «Бруківка».

Місто у фільмах

Місто Кам’янець-Подільський славиться не тільки своїм архітектурним та культурним різноманіттям, туристичними пам'ятками і фестивалями, а й тим, що у місті за останні 100 років було знято понад сотню відомих кінострічок та серіалів. До 1920 року було знято 7 короткометражних фільмів, а вже після Другої світової війни, де ледь не щороку до міста приїжджали знімальні групи із студії Олександра Довженка та Одеської кіностудії.

Кам'янець-Подільський був майданчиком зйомки для наступних фільмів^[70]:

1938 — «Щорс», художній фільм, режисер Олександр Довженко
1955 — «Тривожна молодість», художній фільм, режисер Олександр Алов і Володимир Наумов
1957 — «Орлятко», художній фільм, режисер Едуард Бочаров
1958 — «Народжені бурею», художній фільм, режисер Яковом Базеляном i Артуром Войтецьким, Кіностудія імені Олександра Довженка
1963 — «Співробітник НК», художній фільм, за мотивами однойменної повісті Олександра Лукіна і Дмитра Поляновського, режисер Борис Волчек
1967 — «Комісар», художній фільм, режисер Олександр Аскольдов
1974 — «Стара Фортеця», 7-серійний художній фільм за мотивами трилогії Володимира Бєляєва, Кіностудія імені Олександра Довженка
1978 — «Д'Артаньян та три мушкетери», художній фільм, режисер Юнгвальд-Хилькевич
1982 — «Балада про доблесного лицаря Айвенго», фільм за романом англійського письменника Вальтера Скотта, режисер Сергій Тарасов
1983 — «Чорний замок Ольшанський», телефільм, за однойменним романом Володимира Короткевича, режисер Михайло Пташук
1986 — «Устим Кармелюк», 5-серійний художній фільм, режисер Григорій Кохан, Кіностудія імені Олександра Довженка
1994 — «Острів любові», телесеріал, режисер Олег Бійма
2003 — «Тато», художній фільм, режисер Володимир Машков
2005 — «Дев'ять життів Нестора Махна», 12-серійний художній фільм, режисер Микола Каптан
2006 — «Прорвемось», фільму відбувається під-час Помаранчевої революції, режисер Іван Кравчишин
2006 — «Богдан-Зиновій Хмельницький», український фільм про історичні події Хмельниччини, режисер Микола Мащенко
2007 — «Тарас Бульба», історичний драматичний фільм, екранізація повісті Миколи Гоголя, у головній ролі Богдан Ступка, кіностудія «Ленфільм»
2012 — «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», режисер Михайло Іллєнко, продюсерський центр «Інсайт-медіа»
2013 — «Іван Сила», український дитячий художній фільм, режисер Віктор Андрієнко
2013 — «Тіні незабутих предків», український молодіжний містичний трилер, режисер Любомир Левицький
2015 — «Незламна», біографічний історико-драматичний фільм, режисер Сергій Мокрицький
2022 — «Битва за Україну», короткометражний художній фільм про війну в Україні, режисер Андрій Заєць

Релігія

Докладніше: Церкви Кам'янця-Подільського та Тріумфальна арка (Кам'янець-Подільський)

У місті представлено усі великі конфесійні групи в Україні, значна частина жителів Кам'янця — це католики^[71], багато є православних.

4 квітня 2023 року депутати Кам'янець-Подільської міськради одностайно ухвалили звернення щодо заборони УПЦ (МП) та 19 проєктів рішень про припинення користування земельними ділянками «московською церквою» і одне – про скасування оренди.^[72]

Римо-католицька церква

Докладніше: Кам'янець-Подільська дієцезія та Кам'янець-Подільський деканат

Кам'янець-Подільська дієцезія з центром в Кам'янці-Подільському заснована 1378 року та охоплює Хмельницьку і Вінницьку області. Кафедральний собор єпархії — собор апостолів Петра і Павла. Дієцезія підпорядкована Львівській митрополії. Згідно з даними довідника станом на 2011 рік у єпархії налічувалося близько 250 тисяч католиків та 158 священників.

Православна Церква України (ПЦУ)

Докладніше: Єпархії Православної церкви України

Кам'янець-Подільська єпархія — одна з найдавніших на південному заході України. 1998 року єпархія відзначила 600-ту річницю від дня заснування найдавнішого на Поділлі храму — Свято-Микільського в Кам'янці-Подільському.

Українська греко-католицька церква

Докладніше: Кам'янець-Подільська єпархія УГКЦ та Кам'янець-Подільський деканат УГКЦ

У 2015 році була відновлена Кам'янець-Подільська єпархія, яка була зруйнована понад 200 років тому Російською Імперією. Виділена з території Тернопільсько-Зборівської архієпархії.

Спорт

У Кам'янці-Подільському розвиваються різноманітні види спорту — матеріальною базою для цього є міський багатофункціональний стадіон ім. Тонкочеєва, Мотобольний стадіон, спортивні споруди і зали міських вишів.

Міські спортивні команди — 5 футбольних, у тому числі «Імпульс», 4 волейбольні, 1 мотобольна, по 2 баскетбольні й гандбольні команди^[73].

Футбол

Перша футбольна команда з міста ФК «Динамо» Кам'янець-Подільський двічі ставала чемпіоном області у 1939 та 1940 роках.

У 1960 році було створено міську команду «Поділля» Кам'янець-Подільський. Цей колектив до 1967 року ставав чемпіоном області.

ФК «Ратуша» — команда що представляла місто виступаючи у першій лізі в другому колі сезону 1995/96. Найбільш відвідуваним домашнім матчем стала гра проти ФК Динамо-2 — 6500 глядачів.

ФК «Фортеця» команда що бере участь у чемпіонаті Хмельницької області футболу з 2016 року.

Серпні 2017 року команда дійшла до фіналу Кубка області, де в протистоянні з ФК «Случ» (Старокостянтинів) програла 3-0. Поки що це найкращий результат відновленої команди з Кам'янця-Подільського.

Є надія що команда буде розвиватись і заявить себе в професійну чи аматорську ліги, оскільки місто вже давно не має великого футболу.

Американський футбол

У місті є команди з американського футболу, чоловіча «Титани» та жіноча «Титаніди», які проводить свої матчі на центральному міському стадіоні.

Мотобольний футбол

Мотобольний клуб «Поділля» є одним з символів міста.^[74]

Досягнення:

«Поділля» виграє чемпіонат УРСР 1980 році.
«Поділля» виграє першу лігу чемпіонату СРСР у 1981 році.
«Поділля» виступає в вищій лізі СРСР з 1982—1991 роках.

Архітектура

Будівлі

Див. також: Пам'ятки архітектури Кам'янця-Подільського

Докладніше: Пам'ятки історії Кам'янця-Подільського

Файл:Тринітарський костел у Кам'янці.jpg

Тринітарський костел (нині Церква священномученика Йосафата УГКЦ^[75])

Файл:Камянець-Подільський -8430.jpg

Кафедральний костел, пам'ятник Івану Павлу II

Згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації, у Кам'янці-Подільському перебуває 28 пам'яток історії. Кам'янець-Подільський з відносно добре збереженим Старим містом — одне з найбагатших українських міст на історико-архітектурні пам'ятки (загалом близько 180):

Кам'янець-Подільська фортеця (XII—XVIII ст.);
Ратуша (Будинок польського магістрату) (XIV—XVI ст.), найстаріша зі збережених на теренах України;
Ратуша руська (будинок Киріака; XVII—XIX ст.);
Троїцький василіянський монастир (XIV—XVI, XVIII—XIX ст.);
Вежа Стефана Баторія (Кушнірська, Кравецька) (XVI ст.);
Монастир домініканок, костел Св. Михайла (сер. XVIII ст.);
Монастир домініканців, костел Св. Миколая (XV—XVIII ст.);
Катедральний Петропавлівський костел;
Монастир францисканців (будинок архієрея; XIV—XIX ст.);
Монастир тринітаріїв (1750—80);
Палац римо-католицького єпископа (1627, XIX ст.);
Гончарська башта (1583);
Руська брама (XV—XVIII ст.);
Різницька башта (XVI ст.);
Вірменський бастіон (XVI—XVII ст.);
Верхня Польська брама (Кушнірська башта) (1565–1785) і Нижня Польська брама (XV—XVI ст.);
Турецький (Замковий) міст;
Порохівня (1778—79);
Окружний суд (1892)
Хрестовоздвиженська церква (XVIII ст.) тощо.

У повоєнний радянський час у Кам'янці-Подільському збудовано й введено в експлуатацію низку значних промислових об'єктів, житлова забудова цього часу була типовою.

У місті в різні роки (як за СРСР, так і за незалежності України) встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — Тарасові Шевченку, Папі Івану Павлу II, на вшанування подвигу солдатів і жертв Другої світової війни, воїнам-«афганцям», пам'ятник «туристу» тощо.

Докладніше: Пам'ятники Кам'янця-Подільського

Архітектуру центра (старого) міста та фортецю можна побачити у режимі 3D^[76]. Мапу у трьох вимірах було розроблено вінницьким ДНВП «Геосистема», і на сьогодні вона є другим (після Вінниці) виконаним подібним проєктом на теренах колишнього СРСР.

Мости

Основні найбільші мости міста представлені такими трьома:

Замковий міст уперше згадано в документах 1494 року.
Новопланівський міст урочисто відкрито 19(31) січня 1874 року.
Стрімка лань рух урочисто відкрито 2 листопада 1973 року.

Відомі люди

Докладніше: Кам'янець-Подільський в особах

Король Данило Галицький (1201—1264) — король Русі, Князь галицький, володимирський, Великий князь Київський, відстоював від монголо-татар Пониззя (Поділля), національний герой королівства Русь. Саме за часів князювання Данила Романовича, а згодом його сина Лева Даниловича, Кам'янець формується як ранньофеодальне місто з чітким розмежуванням ремесла та землеробства і розвинутою торгівлею.
Альперін Михайло Юхимович (1956—2018) — джазовий піаніст, композитор, педагог.
Бажан Микола Платонович (1904—1983) — український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР (з 1951 року), Заслужений діяч науки УРСР (з 1966 року), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (з 1964 року), народний поет Узбецької РСР.
Березіна Інна Вікторівна (1972 р.н.) — художник-педагог, мистецтвознавець.
Берлінська Марія Сергіївна (1988 р.н.) — українська військова та громадська діячка, засновниця громадської організації "Центр підтримки аеророзвідки".
Бєляєв Володимир Павлович (1907—1990) — російський і український письменник: прозаїк, кінодраматург.
Богацький Павло Олександрович (1883—1962) — український письменник, журналіст, літературознавець, літературно-театральний критик, бібліограф, редактор, політичний і військовий діяч, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, начальник київської міліції, отаман Коша Охорони республіканського ладу при Міністерстві внутрішніх справ УНР у Кам'янці-Подільському.
Веллер Михайло Йосипович (20 травня 1948 —) — російський письменник, філософ.
Бучацький-Язловецький Теодорик (1378—1456) — польський шляхтич, урядник, дипломат, староста генеральний подільський, заклав Вознесенську церкву.
Геринович Володимир Олександрович (1883—1949) — український вчений географ, науковець, краєзнавець Поділля, громадський діяч, педагог, доктор географічних наук, доктор історичних наук, професор, член Кам'янець-Подільського наукового товариства при ВУАН, дійсний член НТШ, дійсний член Українського комітету краєзнавства.
Годованець Микита Павлович (1893—1974) — український поет-байкар, жертва сталінських репресій.
Гордзієвський Прокопій Васильович (1872—1931) — протоєрей, український громадський та церковний діяч у Хабаровську та Харбіні, закінчив Кам'янець-Подільську духовну семінарію.
Грабченко Антон Мартинович (1894—1931) — підполковник Армії УНР.
Грейм Михайло Йосипович (1828—1911) — художник-фотограф, нумізмат.
Грушевський Михайло Сергійович (1866—1934) — український історик, громадський та політичний діяч, невеликий час мешкав і працював у Кам’янці-Подільському.
Ільчик Любава Олександрівна (1999 р.н.) — українська спортсменка, майстер спорту з тхеквондо, семиразова чемпіонка України, переможниця різних етапів кубка світу та Європи.
Карабіневич Микола Сильвестрович (1889—1937) — діяч Української автокефальної православної церкви, архієпископ. Навчався тут в духовній семінарії.
Кармалюк Устим Якимович (1787—1835) — український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813—1835 роках проти національного і соціального гніту.
Кланца Андрій Іванович (1980 р.н.) — лікар-кардіохірург та організатор охорони здоров'я, науковець, Заслужений лікар України (2013), доктор наук.
Клемчинський Сигізмунд Сигізмундович (1891—1937) — римо-католицький священик, репресований радянською владою, реабілітований у 1989 році.
Коріятович Юрій (1374—1400) — подільський князь, молдовський князь, збудував місто-фортецю Кам'янець та надав Магдебурзьке право, вважається найстаршим сином князя Коріята Гедиміновича.
Коріятович Олександр (?—1380/1392)) — подільський князь, волинський князь.
Коріятович Костянтин (?—бл.1390) — князь подільський, запропонували Папі Римському заснувати римо-католицьку парафію у Кам'янці-Подільському.
Коріятович Федір (бл.1331—1414) — подільський князь, князь Карпатської Русі.
Леонтович Микола Дмитрович (1877—1921) — український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч.
Лубківський Володимир Костянтинович (?-1921) — підполковник Армії УНР.
Мазуренко Марко Єрофійович (1871—1929) — генерал-хорунжий Армії УНР.
Мазур-Ляховський Василь Омелянович (1889—1949) — військовий старшина Армії УНР.
Мантуляк Микола Васильович (1889—?) — підполковник Армії УНР.
Мерлені Ірина Олексіївна (1982 —) — заслужений майстер спорту України з вільної боротьби, олімпійська чемпіонка, бронзова призерка Олімпіади; чемпіон світу, чемпіон Європи.
Негода Борис Михайлович (1944—2020) - Заслужений художник України (Указ Президента України від 20 квітня 1999).
Ніколів Яків Іванович (1898 — ?) — український громадський діяч у Шанхаю (Китай).
Огієнко Іван Іванович (1882—1972) — український вчений, митрополит (від 1944), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922). Брат прадіда Сергія Бубки.
Петлюра Симон Васильович (1879—1926) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член ГС УЦР (від 28 червня — 31 грудня 1917) на посаді Генерального секретаря з військових справ. Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 р. — 10 листопада 1920 р.). Дядько патріарха Мстислава.
Потоцький Миколай (бл.1512/1517/20—1572) — польський шляхтич, дворянин, військовик, урядник Королівства Польського, генерал (генеральний староста) Подільських земель.
Потоцький Стефан (1568—1631) — польський шляхтич, військовик, урядник Речі Посполитої, меценат.
Потоцький Ян (1551/1555—1611) — польський шляхтич, військовик, староста генеральний подільський, фундатор, урядник Речі Посполитої.
Потоцький Якуб (1554—1613) — польський шляхтич, військовик, каштелян кам'янецький, урядник Речі Посполитої.
Потоцький Міхал Францішек (?—1760) — польський шляхтич, військовик, державний діяч, меценат.
Рейтер Олена Миколаївна (1898 — ?) — українська громадська діячка у Харбіні (Китай) в 1930-40-х рр.
Рибицький Аркадій Олександрович (1867—1931) — полковник Армії УНР.
Роле Юзеф Антоній (1829—1894) — польсько-український історик-письменник, член-кореспондент Краківської академії наук, почесний член Подільської АН, член Подільського єпархіального історико-статистичного комітету.
Руданський Степан Васильович (1834—1873) — популярний український поет, перекладач античної літератури. Автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику. Професійний лікар.
Саєвич Микола Михайлович (1885—1944) — військовий діяч УГА, командир Вартового куреня в Кам'янці-Подільському.
Сіцінський Юхим Йосипович (1859—1937) — історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священник, член Історичного товариства Нестора Літописця (від 1896), дійсний член НТШ (від 1899) і Українського наукового товариства в Києві (від 1906).
Солуха Костянтин Григорович (1861—1922) — українські громадський і культурний діяч та меценат. Був головою українського товариства «Просвіта» в Кам'янці-Подільському.
Сулковський Борис Йосипович (1881—?) — полковник Армії УНР.
Фаренгольц Вільгельм Іванович (1835—1902) — подільський дворянин, лікар, громадський діяч, зробив вагомий внесок у розвиток міста на початку XX століття.
Фаренгольц Едмунд Федорович (1840—1912) — подільський дворянин, лікар, громадський діяч, зробив вагомий внесок у розвиток міста на початку XX століття.
Цибульський Павло Данилович (1917—1984) — український письменник. Член Спілки письменників України (нині Національна спілка письменників України) від 1958 року.
Чирський Микола Антонович (1902—1942) — український поет і драматург, хорунжий Армії УНР.
Чехович Олександр Олександрович (1870—1936) — український військовий юрист, генерал-хорунжий УНР.
Чечік Рівка (1884—1969) — українсько-єврейська емігрант США з Кам'янець-Подільського, згодом Ребекка Спілберг, бабуся з боку батька Стівена Спілберга.
Шпільберг Шмуел (1873—1945) — українсько-єврейський емігрант США з Кам'янець-Подільського, згодом Семюель Спілберг, дід з боку батька Стівена Спілберга.
Шекерик-Доників Петро Дмитрович (1989—1940) — український гуцульський громадський і політичний діяч, етнограф, письменник, організатор осередку товариства «Січ» у Кам'янці-Подільському.
Шейковський Каленик Васильович (1835—1903) — український мовознавець, етнограф, видавець, педагог.
Штейн Леонід Захарович (1934—1973) — український шахіст, міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту.
Шимон Окольський (1580—1653) — домініканський чернець, шляхетський хроніст і мемуарист, відомий геральдика і проповідник.
Ян де Вітте (1709—1785) — військовий генерал, інженер-фортифікатор, комендант Кам'янця-Подільського, архітектор голландського походження;

Одна з найважливіших персон пов'язаних зі Кам'янець-Подільським є Іван Огієнко. Виплекане ним у найскладніших умовах 1918—1920 рр. дитя — Кам'янець-Подільський державний український університет — стало першим на Поділлі вогнищем української освіти, науки, культури. Обидва нинішні університети, що діють у місті, — Кам'янець-Подільський державний університет і Подільський державний аграрно-технічний університет — виводять свій родовід від Огієнкового дітища: перший — від відкритого 22 жовтня 1918 р. університету, другий — від відкритого в цьому ж університеті 22 жовтня 1919 р. сільськогосподарського факультету. І якщо сьогодні Кам'янець-Подільський з повним правом називають університетським містом, то першочергова заслуга в цьому одного з фундаторів і першого ректора Кам'янець-Подільського державного українського університету Івана Огієнка.

Серед відомих мандрівників, політичних, військових, релігійних і культурних діячів, які відвідували Кам'янець і залишили писемні згадки про нього, слід назвати: Бургунського посла Жільбера де Лануа (1386—1462); польських хроністів Яна Длугоша (XV ст.), Мартина Кромера та Мацея Стрийковського (XVI ст.); французького дослідника і археолога Блез де Віженера, італійців Джованно Ботеро та Алессандро Ґваньїні (70-ті pp. XVI ст.); посла австрійського цісаря Рудольфа II до українських козаків Еріха Лясоту (кінець XVI ст.); мандрівника і релігійного діяча Трифона Коробейникова (кінець XVI ст.); від Леопольда І посол Августин Майєрберг (50-60-ті pp. XVII ст.); турецького мандрівника Евлію Челебі (50-ті pp. XVII ст.); фрізького дворянина Ульріха фон Вердума (початок 70-х pp. XVII ст.); турецького чауша Ельхаджа Мехмеда (70-ті pp. XVII ст.); ірландського ученого-медика Бернарда О'Коннора (особистий лікар англійського посла у Польщі лорда Рочестера — 90-ті pp. XVII ст.); англійського військового інженера Архібальда Гловера (початок XVIII ст.); французького художника Йогана Генріха Мюнца (80-ті pp. XVIII ст.); голландського військового інженера Франца де Воллана (початок 90-х pp. XVIII ст.)^[77].

У різні періоди XX — початку XXI століть з Кам'янцем-Подільським були пов'язані життя і творчість письменників М. Годованця, Л. Дмитерка, В. Бєляєва, вчених В. Смолія, І. Вишневського, Д. Мартинюка, художників О. Грена, Б. Негоди.

До Кам'янця-Подільського приїздило багато відомих особистостей, як української культури, наприклад місцевість відвідував Тарас Шевченко, навчався, вивчав теорію музики та хоровий спів Микола Леонтович, так і державні діячі, військовий та політичний діяч Симон Петлюра, український полководець Мирон Тарнавський, громадсько-політичний діяч Євген Петрушевич, український політик В'ячеслав Чорновіл, з робочим візитом президент Володимир Зеленський. Та представники культур інших народів, великий князь литовський Казимир IV Ягеллончик, останній король польський Станіслав-Август Понятовський, письменник Адам Міцкевич, художник, літератор Наполеон Матеуш Тадеуш Орда та багато інших відомих постатей.

Герої, що загинули в АТО/ООС

Докладніше: Хронологія війни на сході України

Станом на 2019 рік в АТО/ООС на Сході України загинуло 16 кам'янчан.

Стрельчук Павло Володимирович (1973—2014) — боєць батальйону «Айдар», герой АТО, загинув при звільненні Іловайська.
Журавленко Андрій Анатолійович (1974—2014) — боєць батальйону «Донбас», герой АТО.
Луньов Олександр Володимирович (1979—2014) — боєць 143-го об'єднаного навчально-тренувального центру, герой АТО.
Наглюк Роман Миколайович (1986—2014) — боєць 24-тої окремої механізованої бригади імені короля Данила, герой АТО.
Слободян Едуард Геннадійович (1986—2014) — боєць 80-тої окремої десантно-штурмової бригади, герой АТО.
Лізвінський Валерій Іванович (1966—2015) — боєць 81-шої окремої аеромобільної бригади, герой АТО.
Чухнов Аркадій Сергійович (1975—2015) — боєць 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми», герой АТО.
Мелимука Сергій Миколайович (1975—2015) — боєць 534-го окремого інженерно-саперного батальйону, герой АТО.
Флерко Микола Олексійович (1978—2015) — боєць батальйону «ДУК ПС», герой АТО.
Гордійчук Микола Миколайович (1986—2015) — боєць батальйону спеціального призначення Гарпун, герой АТО.
Коношенко Руслан Сергійович (1983—2015) — боєць батальйону 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, герой АТО, загинув в аеропорту Донецька.
Кухар Андрій Анатолійович (1987—2016) — боєць 48-мої інженерної бригади, герой АТО.
Доброшинський Ростислав Русланович (1996—2017) — боєць 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону, герой АТО.
Горний Олександр Юрійович (1995—2017) — боєць 11-го зенітного ракетного полку, герой АТО.
Сарнавський Євгеній Вікторович (1989—2017) — боєць 72-гої окремої механізованої бригади, лицар ордена Богдана Хмельницького II та III ступеня, герой АТО.
Блінчук Богдан Володимирович (1983—2018) — боєць 48-мої інженерної бригади, герой АТО/ООС.
Коваль Сергій Васильович (1977—2021) — боєць 143-го об'єднаного навчально-тренувального центру, герой АТО/ООС.

Герої, що загинули підчас Російського вторгнення в Україну

Докладніше: Хронологія російського вторгнення в Україну (2022)

Військові частини

Докладніше: Сухопутні війська Збройних сил України, Оперативне командування «Захід» та 106-та окрема бригада територіальної оборони (Україна)

У період визвольних змагань на початку XX століття, місто має унікальну історію, тут перебували одночасно військові частини Української галицької армії та армії Української Народної Республіки. З червня 1919 року в місті розміщувався штаб Повітряного флоту УНР, а старшинська школа піхоти УГА була розташована в селі Гута-Чугорська.

З 16 вересня 1939 року в місті розташовувалося управління Кам'янець-Подільської армійської групи Українського фронту під час Польського походу РСЧА.

У вересні 2012 року у місті було створено 11-й понтонно-мостовий батальйон української армії на базі факультету військової підготовки КПНУ імені І. Огієнка^[78].

30 листопада 2015 року створена 48-ма Кам'янець-Подільська інженерна бригада, що дислокується у Кам'янець-Подільському, яка розгорнута на базі колишньої 275-ї Рогачовсько-Талліннської бази зберігання озброєння та техніки.

Станом на 2018 рік, 48-ма — єдина інженерна бригада в Збройних Силах України.

Загальна чисельність бригади близько 2,5 тис. військовослужбовців. Для забезпечення комфортного перебування військовослужбовців-контрактників 48-ї інженерної бригади у місті було збудовано три нових гуртожитки сучасного зразка на 125 військових. Хоча загалом забезпечення військовослужбовців житлом, як буває часто в країні, досить не стабільне, а будинки будують роками, через не постійне фінансування та корупцію.

Міста-партнери

Докладніше: Міста-побратими

Кам'янець-Подільський має багато міст-побратимів із різних країн світу. Історично більшість зі Польщі, так як мають багато сторінок спільної історії та спільну історичну розбудову. Також, переважно польські міста-партнери та інші, допомагають місту різного роду благодійними акціями як: збір коштів, передача благодійної допомоги та матеріальних цінностей, прийом дітей на відпочинок та оздоровлення.

Важливим напрямком співробітництва є відвідування, навчання працівників і переймання досвіду управляння міста, від міст-партнерів у галузях: догляду за територією, управляння комунальних підприємств, розвитку туризму, співпраці з бізнесом, залучення інвестиційних проєктів та інвесторів.

Для міста є дуже корисним досвід невеликих польських міст, які залучають інфраструктурне фінансування ЄС задля свого розвитку, проєктів модернізації та будівництва.

7 березня 2022 року до 5 Державної пожежно-рятувальної частини міста Кам'янця-Подільського прибула пожежна автоцистерна. Автомобіль рятувальники отримали завдяки міжнародній співпраці з містами партнерами, а саме ґміни Ємельно, Республіки Польща.

У 2022 році адміністрація німецького міста Лаге та місцева пожежна служба за сприяння підприємця Уве Кунка передали Кам'янець-Подільському району дві пожежні машини. Одна з них передана Смотрицькій селищній територіальній громаді для подальшого використання місцевою пожежною командою селі Балин, інша — безпосередньо Кам'янець-Подільському^[79].

Польща — 12 міст:

Сянік (місто та повіт);
Ґлоґув (місто-побратим передало для громади Кам'янця медикаментів на суму 30 тисяч злотих);
Тарново-Подгурне (місто-побратим приймає уже декілька років дітей учасників АТО на відпочинок);
Грубешів (підписано декларацію про співпрацю 2017);
Каліш (польська громада міста-побратима у 2022 році передала Кам'янець-Подільському два автобуси Івеко для потреб громади);
Ченстохова;

Гміна Гожиці;
Гнєв;
Заверці;
Краків;
Таргувек (у Варшаві);
Перемишль;

Румунія — 2 міста.

Залеу (2003 підписано протокол намірів);
Серет (підписано договір про співпрацю 2015);

Литва — Укмерге (дружба зародилася ще 1991, шістдесят юних кам'янчан у 2022 році вирушили на оздоровлення та відпочинок до міста Укмерге, за кошти міста-побратима);
Німеччина — Есслінген-на-Некарі в землі Баден-Вюртемберг (контакти від 2023);^[80]
Франція — Отмон у регіоні О-де-Франс (контакти від 2022);^[81]
Китай — Сучжоу в провінції Цзянсу (контакти від 2003);
Латвія — Лівані (договір підписано 23 липня 2011, 2018 році делегація із Кам'янця-Подільського взяла участь у святкуваннях Дня міста-партнера);
Молдова — Єдинці (угоду про співпрацю укладено 17 травня 2003);
Словаччина — містечко Дольний Кубін (18 червня 2004 підписано договір про побратимство й співпрацю, намічені напрямки співпраці: спорт і молодіжні програми, культура, фольклор, комерційна діяльність, наука й освіта, стажування фахівців і робітників, розвиток туризму, охорона здоров'я та соціальна сфера, місцеве самоврядування, охорона довкілля);
Італія — Понте Ламбро (7 жовтня 2006 підписано угоду про побратимство та співпрацю);
США — Атенс штат Джорджія (1999 започатковано співпрацю в рамках українсько-американської програми «Партнерство громад»);
Іспанія — Теруель (підписано протокол про співпрацю 19 травня 2007);
Швеція — Геррюнга;
Чехія — Кутна Гора (договір підписано 4 жовтня 2008, військовослужбовцям, які беруть участь АТО, від чехів як місту-побратиму надійшла гуманітарна допомога 25 листопада 2014);
Північна Македонія — Радовиш (договір підписано 18 жовтня 2014);
Канада — Брантфорд регіон Південне Онтаріо (2022 році укладено договір про дружбу та співпрацю);
Туреччина — Джіханбейлі у регіоні Конья (9 травня 2023).^[82]

Також встановлені партнерські зв'язки з українськими містами:

Слов'янськ — місто на Донбасі, промисловий центр регіону, значний вантажно-пасажирський вузол, курорт державного значення;
Вінниця — місто на Поділлі, історичний осередок східного Поділля, промисловий центр регіону, значний вантажно-пасажирський вузол;
Умань — місто на Поділлі, історичний осередок східного Поділля, значний туристичний осередок держави;

Входить до складу Асоціації Міст України.

Цікаві факти про місто


Пам'ятна монета НБУ номіналом 5 грн, присвячена Кам'янець-Подільській фортеці


Пам'ятна монета НБУ номіналом 2 грн, присвячена Кам'янець-Подільському національному університету імені Івана Огієнка

Місто посідає 3 місце за архітектурними пам'ятками в Україні.^[83]
Завдяки гірському кряжу Товтри-Медобори, які ніби умовним щитом захищають Кам'янець від холодних північних вітрів, у місті утворився свій особливий мікроклімат. Так, тут набагато тепліше, раніше починається весна, а літній сезон триває на 10 днів довше, ніж у північній частині області. Недарма цю частину краю здавна називали Теплим Поділлям.
З 22 березня 1919 — по листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки, через складні політичні обставини.
Кам'янець-Подільський посів 36 місце в рейтингу прозорості бізнесу серед українських міст у 2020 році.
Є найбільшим за населенням містом не обласним центром у Західній Україні. Майже наздоганяючи найменший обласний центр країни Ужгород (115 тис.).
Саме в Кам'янці-Подільському датуються перші згадки про каву в Україні, 1672 році місті було засновано першу українську кав'ярню.^[84]
«Лань, що біжить» це один з найвищих в Європі мостів без вертикальних опор, а також улюблене місце для стрибків з банджі-джампінгу (висота 54 м).
Кам'янець-Подільський є одним з тих міст України, що втратили значення обласного центру, а отже більші можливості для розвитку, такими як: Бахмут, Дрогобич, Ізмаїл.
На Google Art Project — віртуальній колекції мистецтва з усього світу є стінописи з Кам'янця-Подільського.
Станом на початок 2000-х Кам'янець-Подільський займав 3 місце, після Оксфорда та Кембриджа за кількістю студентів на душу населення в Європі.^[85].
Кам'янець-Подільський в ходить у Подільсько-Буковинський туристичний кластер під назвою «Подільсько-Буковинське намисто» для популяризації туризму та залучення інвестицій у місто, також сюди ходять міста Чернівці та Хотин, які формують умовне намисто на мапі.
За перше півріччя 2018 року вхідним квитком до Старої фортеці скористалося 93 тисячі відвідувачів. Вітчизняні мандрівники прибували переважно з Київської, Львівської, Дніпропетровської, Хмельницької, Чернівецької, Запорізької та Харківської областей. Закордонні з Польщі, США, Німеччини, Бельгії, Австрії, Румунії, Швейцарії, Канади, Італії, Британії, Білорусі.
Входить до складу 50 найбільших міст Україна за населенням, у 2020 році 45 місце відповідно.
За всю свою історію місто-фортеця було взяте всього двічі: 1393 року твердиню захопив литовський князь Вітовт, а 1672 року, завдяки великій численності війська та малому гарнізону оборони, містом заволоділи турки.
Урбаноніми про Кам'янець-Подільський існують у таких містах: Харків, Рівне — вулиця, Київ — вулиця і провулок. Також слід згадати вулиці у Львові та Хмельницькому під назвами Кам'янецька, що теж історично вказували напрямок на Кам'янець-Подільський. У Хабаровському краї є село під назвою Каменець-Подольськ з населенням 173 людини, а в Польщі місто Каменець-Зомбковіцький .
Існує теорія, за якою на території Старого міста у І—II століттях н. е., розташовувався римський табір зі легіонами, за правління імператора Траяна та, що саме римляни першими збудували замковий міст, який з часом лише укріплювали та перебудовували. До слова на території Поділля збереглась система валів, що тягнуться між містами Борщів і Кам'янець-Подільський і мають назву Траянові вали Подністров'я. За іншою гіпотезою, деякі науковці стверджують, що Кам'янець це легендарна грецька колонія Клепідава на річці Смотрич.
У Швеції є комуни Сульна , що має дуже подібний герб як у Кам'янця . А німецьке місто Каменц у федеральних землях Саксонії, схожу назву.
У рамках операції UNIFIER, що є місією Збройних сил Канади для підтримки сил безпеки в Україні, контингент 2-ї Об'єднаної оперативно тактичної групи, з вересня 2015 року здійснював підготовку військовослужбовців Збройних Сил України зі знешкодження вибухових пристроїв. Всього за три роки було підготовлено 345 українських військовослужбовців (Канада є однією з найбільших країн друзів України).

У Європі існує декілька подібних за будовою міст, як Кам'янець-Подільський, всіх їх об'єднує наявність каньйону і річки, це такі міста: Толедо , Ронда , Велико-Тирново , Чеський Крумлов та місто однойменної країни Люксембург .
За даними статистики, протягом 2010 року найвідвідуванішою статтею Української Вікіпедії про українські міста стала стаття про Львів. До першої десятки увійшла також стаття про Кам'янець-Подільський, посівши 6 місце. У 2012 році стаття про Кам'янець-Подільський посіла 93 місце у сотні найпопулярніших статей за відповідний рік, кількість переглядів склала 82 650 разів.
2017 році банери із зображенням перлини Поділля та України — Кам'янець-Подільської фортеці отримали одразу два призових місця — друге та третє у конкурсі «Вікі любить пам'ятки».

Легенда

Одна із найкрасивіших легенд про місто-фортецю це похід османів на Кам'янець-Подільський,^[86] вона розповідає що:

«Турецький султан Осман II готувався завоювати Кам'янецьку фортецю. Для цього взяв з собою велике 200 тисячне військо. Коли султан підійшов до міста та побачив фортецю то запитав у свого вірного слуги: Хто звів таку дивовижну фортецю? Слуга, вражений не менше султана, відповів: Сам Аллах приклав сюди руку! Осман II відповів: Тоді нехай Аллах й завойовує це місто!»

Світлини

Троїцька площа колишній готель Бель-Вью
Фортеця вул. Замкова
Житловий будинок вул. Гунська
Будинок житловий по вул. Довгій
Будинок старости фортеці
Будинок по вул. Зарванській
Замковий міст
Міські мури
Міські укріплення
Сходи
Смотрицький каньйон
Замерзлий водоспад
Каньйон зимовий світанок
Брама фортеці
Кам'янець-Подільська фортеця
Фортеця
Пам'ятник Т. Г. Шевченку

Пам'ятник Т. Г. Шевченку
Фортеця
Фортеця 2020
Зимова фортеця
Духовна семенарія
Собор святих Апостолів Петра і Павла
Одвічна твердиня
Вірменьська дзвіниця
Вулиця Старобульварна
Башта Стефана Баторія
Костел святої Трійці
Вулиця Шевченка
собор Олександро-Невський
Фортеця
Суд окружний
Казкове диво Поділля
Скульптура Матері Божої
Міська ратуша
Православний храм
Турецький міст
Фортечні мури
Неприступна фортеця
Фортеця на світанку
Будинок Польського магістрату
Житловий будинок вул. Лесі Українки
Гончарська башта

Панорами Кам'янця-Подільського

Панорама Кам'янець-Подільський

Панорама історичної частини міста

Панорама Старої фортеці

Панорама Старого міста

Панорама міста

Панорама старовинного поселення Кам'янець-Подільський

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Кам'янець-Подільська агломерація. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
↑ Коли засновано Кам'янець. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 26 вересня 2014.
↑ Петров М. Б., Рибак І. В. Кам'янець-Подільський [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8. — С. 55.
↑ Вірменська община у м. Кам'янці-Подільському (XIV—XVIII ст.). Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 15 вересня 2006. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 56 (довідка)
↑ Gąsiorowski A. Piotr Polak (zm. 1441/2) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXVI/2, zeszyt 109. — S. 378—380. (пол.)
↑ Długosz J. Dziejów polskich… — Т. 4. — S. 580.
↑ Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 23.
↑ Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. — К. : Україна, 2003. — С. 119. — ISBN 966-524-129-X.
↑ Historia dyplomacji polskiej. — T. I : połowia X w. — 1572. — Warszawa, 1982 — S. 618. (пол.)
↑ Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae / wydał Maciej Dogiel. — Wilno, 1858. — T. 1. — Cz. 1-2. — S. 606—610. (пол.)
↑ Niemczyk K. Problem Pokucia, spornego terytorium polsko-mołdawskiego w końcu XV i początku XVI wieku // Studia Historyczne. — 2014. — R. LVII. — S. 173. (пол.)
↑ Spieralski Z. Awantury mołdawskie. — Warszawa, 1967. — S. 71. (пол.)
↑ Дашкевич Я. Р., Проценко Л. А., Хомутецька З. С. (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (PDF) (пол) . Київ: Наукова думка. с. 38. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
↑ Іов (Геча) арх. Телімський (2018) Україна завжди була канонічною територією Вселенського патріархату, Главком. [Архівовано 19 вересня 2018 у Wayback Machine.] Відвідано: 08.09.2018
↑ Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Joachim (zm. 1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 50. (пол.)
↑ Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118.
↑ Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 338. ISBN 5-7773-0359-5
↑ Хронологічний перелік знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2007 рік. Архів оригіналу за 18 червня 2009. Процитовано 7 серпня 2009.
↑ Мав столичний статус з короткотерміновими перервами, пов'язаними із бойовими діями; протягом зазначеного періоду у Кам'янці містилася більшість державних та урядових структур Української Народної Республіки
↑ Як Кам’янець-Подільський став головним форпостом української авіації у 1919 році. https://ye.ua. Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 24 березня 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 234
↑ М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 261
↑ М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 266—267
↑ Сторінками історії: як діяла Подільська «Січ» сто років тому. https://ye.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 27 лютого 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
↑ Disorder in the Ukraine?, TIME Magazine, 12 December 1927
↑ Реабілітовані історією (PDF).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Репресивна діяльність позасудових органів на Хмельниччині в 1937 – 1938 роках (PDF).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Голодомор 1932—1933 Років: «Червоні Мітли» Проти Українського Селянства. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014.
↑ ^а ^б Документи Держархіву Хмельницької області. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 22 листопада 2014.
↑ Кам'янець-Подільський. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^{[недоступне посилання з грудня 2021]}
↑ Dieter Pohl: Schauplatz Ukraine. 2009, S. 164 und S. 182; Yitzhak Arad: The Holocaust in the Soviet Union. 2009, S. 270 f.
↑ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ: ВІД ОКУПАЦІЇ ДО ВИЗВОЛЕННЯ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Похід на Схід. Як ОУН воювала в усіх куточках України.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Хто воював за Україну?.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ «Ліквідація надрайонних проводів Кам’янець-Подільського округу ОУН(б) у 1951-1952 рр». Процитовано 19.09.2022.
↑ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ «У центрі Кам’янця з’явиться Європейський сквер із неоновою підсвіткою та геометричними клумбами». Архів оригіналу за 2 листопада 2022. Процитовано 18 вересня 2015.
↑ Євромайдан у м.Кам'янці-Подільському. Процитовано 01 грудня 2013. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)
↑ На Хмельниччині відбулися велелюдні народні віча. Хмельницька обласна організація ВО "Свобода". 26.01.2014. Архів оригіналу за 02.02.2014. Процитовано 19.02.2014.
↑ У Кам'янці саморозпустилася фракція Партії регіонів. Процитовано 27 січня 2014. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)
↑ Руйнування водолікарні незаконне: мер Кам’янця-Подільського повідомив про перемогу в суді. Процитовано 14 січня 2022. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)
↑ Гарнага Іван. Населення Кам'янця-Подільського: Трохи історії // Прапор Жовтня. — 1986. — 13 вересня. — С. 2—3;
↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
↑ Державний комітет статистики України — Національний склад населення / Хмельницька область. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 1 квітня 2013. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 37 (довідка)
↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 3 грудня 2014.
↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 грудня 2014.
↑ Аналіз надходжень до міського бюджету від промислових підприємств основного кола міста. Кам'янець-Подільська міська рада. 14 січня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2020.
↑ Нова електростанція у Кам’янці-Подільському стримає тарифи. Голос України. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
↑ М10 Lviv Industrial Park. https://m10.com.ua/. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 27.02.2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
↑ ДЛЯ ГРОШЕЙ НЕОБХІДНІ ПЛАНИ. http://podolyanin.com.ua. Архів оригіналу за 13 грудня 2022. Процитовано 08.12.2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
↑ Рейтинг прозорості 100 міст України.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Нові метри: які українські ТРЦ планують відкрити у 2022 році date=січень 2022
↑ Омелян розповів, чи збудують залізницю з Чернівців до Кам’янець-Подільського.
↑ У Кам'янці-Подільському хочуть виділити землю під житло для переселенців. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 03 травня 2022.
↑ ^а ^б Асоціація міст України. Архів оригіналу за 8 вересня 2008. Процитовано 19 червня 2022.
↑ Вибори у Кам'янці-Подільському: коли голос не має значення?. Архів оригіналу за 11 листопада 2010. Процитовано 23 вересня 2014.
↑ ЧОТИРИ ЕТАПИ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ
↑ «Остання столиця».{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Симон Петлюра за парканом національної свідомості українців. Архів оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
↑ https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/75645_pamyatnik-turistu-kamenec-podolskiy.htm
↑ Туристично-Інформаційний Центр". Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 16 грудня 2021.
↑ Архітектура міста Кам'янець-Подільський. khmelnytskyi-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
↑ Електроенергія зі сміття: у Кам’янці-Подільському інвестор будуватиме сміттєпереробний завод. Медіа-корпорація «Є» (укр.).
↑ Національна конкурентоспроможність. Архів оригіналу за 5 квітня 2011. Процитовано 2 жовтня 2010.
↑ Кам'янець-Подільські інтернет-ресурси на kam-pod.in.ua. Архів оригіналу за 7 жовтня 2010. Процитовано 2 жовтня 2010.
↑ Сайт Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 2 жовтня 2010.
↑ Музеї міста [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на Офіційний сайт Кам'янець-Подільської міської ради [Архівовано 26 квітня 2010 у Wayback Machine.]
↑ Андрій Павловський (21 лютого 2015). «Фенікс» розправляє крила. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
↑ Кам'янець-Подільський у кіно — Топ-20 фільмів за 100 років (2020) на YouTube
↑ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ДІЄЦЕЗІЯ. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 17 червня 2022.
↑ Кам'янець-Подільський забрав в УПЦ (МП) право користуватися храмами й землею.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ м. Кам'янець-Подільський на вебсайті Хмельницької обласної ради. Архів оригіналу за 10 жовтня 2010. Процитовано 2 жовтня 2010.
↑ «Мотобол». Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
↑ Офіційний сайт храму свщм. Йосафата (Кам'янець-Подільський). Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 23 жовтня 2010.
↑ 3D-версія мапи Кам'янця-Подільського. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 липня 2010.
↑ КЗАПИСКИ ІНОЗЕМЦІВ XV-XVIII СТ. ПРО КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Процитовано 24 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Понтонно-мостовому — чотири роки [Архівовано 2016-11-16 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Кам'янця-Подільської міської ради від 6 вересня 2016 року(укр.)
↑ Рятувальники Кам’янеччини отримали спецтранспорт з Німеччини.
↑ 14 українських громад стануть партнерами з громадами Німеччини: список міст.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ У Кам’янця з’явилося перше місто-побратим із Франції!.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Кам’янець-Подільський та Джіханбейлі поповнили мережу міст-побратимів. decentralization.gov.ua. Процитовано 9 травня 2023.
↑ 40 найвизначніших пам'яток архітектури Кам'янця. Архів оригіналу за 11 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2014.
↑ Поліщук, Всеволод (15 січня 2022). Коротка історія української кави. varosh.com.ua. Процитовано 18 лютого 2023.
↑ http://info.kp.km.ua/content/category/10/59/50 [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.] Навчальні заклади
↑ Кам'янець-Подільська фортеця: що приховують мури легендарного замку України.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Джерела

Будзей О. Кам'янецький календар на сайті «Вічний Кам'янець» [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.]
Кам'янець-Подільський // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 541.
Кам'янець-Подільський. Путівник. — Львів, 1970.
Петров М. Б., Рибак І. В.. Кам'янець-Подільський [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 55—64. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Kamieniec Podolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 748. (пол.) — S. 748—763. (пол.)
Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» = National historical-architectural preserve «Kamyanets»: фотоальбом / авт. проекту А. Мельник ; фото: М. Андрєєв, Ю. Бусленко ; текст і ред. О. Климчук. — Хмельницький: ПФ «Галерея», 2004. — 207 с. : іл. [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Література

Кам‘янець-Подільський на поштових листівках кінця ХІХ — початку ХХ ст.: історико-іконографічне дослідження: [монографія] / С. А. Копилов, І. В. Паур. — Кам‘янець-Подільський: Аксіома, 2019. — 204 с. — ISBN 966-496-479-8.
Митці Кам‘янця-Подільського: архітектори, мистецтвознавці, художники / уклад. Н. О. Урсу. — Кам‘янець-Подільський: ФОП Сисин Я. І. : Абетка, 2016. — 240 с. — ISBN 617-7052-59-2.
Крамар С. І. Місто Кам'янець на Поділлі у XIV–XVIII століттях: магдебурзьке право, судочинство та самоврядування громад: іст.-прав. нарис / С. І. Крамар. — Кам'янець-Подільський: Медобори–2006, 2010. — 335 с.
Самоврядування вірменської громади міста Кам'янець на Поділлі у XVI—XVII століттях / С. І. Крамар // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». — 2012. — № 2(6): [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n2/12ksixxs.pdf.

Посилання

Кам'янець-Подільський у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Поділля»
	Інформація у Вікіданих^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Кам'янець-Подільський у Вікімандрах^?
	Проєкт «Поділля»
	Кам'янець-Подільський у Вікісховищі^?

Кам'янець-Подільський [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 586-587. — 1000 екз.
Петров М. Б. Місто Камянець-Подільський в 30-х роках XV—XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління / М. Б. Петров. — Камянець-Подільський: Аксіома, 2012. — 480 с. (link [Архівовано 19 серпня 2021 у Wayback Machine.])
Кам'янець-Подільський сайт «Каменца Нет» [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]
Сикора Э. Ф. Лица Каменца-Подольского или те, кто творил историю «Цветка на камне», кто оказывал влияние на его судьбу, а также те, кому повезло увидеть своими глазами это неповторимое чудо природы и творение человеческой фантазии. — Харьков: «Міськдрук», 2010. — 700 с.
Офіційний сайт кам'янець-подільського державного історичного музею-заповідника [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.]
Кам'янець-Подільський інформаційний сайт [Архівовано 14 червня 2022 у Wayback Machine.]
Туристично-інформаційний центр Кам'янця-Подільського [Архівовано 2 січня 2019 у Wayback Machine.]
м. Кам'янець-Подільський на сайті Хмельницької обласної ради
Новини Кам'янця-Подільського [Архівовано 19 травня 2022 у Wayback Machine.]
7 днів — життя за тиждень [Архівовано 14 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Кам'янець-Подільський онлайн [Архівовано 17 березня 2010 у Wayback Machine.]
Кам'янець-Подільський історичний
Кам'янець-Подільський Подорожі Україною [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.]
OSM Карта Кам'янець-Подільського
Радянська топографічна карта 1:100000
Каменец-Подольский // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Історія єврейської громади Кам'янця-Подільського [Архівовано 18 липня 2013 у Wayback Machine.]
Міста-Партнери на Офіційний сайт Кам'янець-Подільської міської ради [Архівовано 7 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Кам'янець-Подільська агломерація [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Події Кам'янця-Подільського [Архівовано 4 вересня 2018 у Wayback Machine.]
Як виглядав Кам'янець-Подільський у 1897 році — ретро фото [Архівовано 16 серпня 2015 у Wayback Machine.] матеріал газети Gazeta.ua від 01.07. 2015 року.
Бухало О. // Кам'янець-Подільський: як будували місто Божою рукою [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.] // BBC News Україна
Що подивитись в Кам'янець-Подільському [Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.]

Портал «Поділля» Портал «Хмельниччина»

[К-ПА-1] а ^б Кам'янець-Подільська агломерація. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 30 липня 2014.

[2] Коли засновано Кам'янець. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 26 вересня 2014.

[3] Петров М. Б., Рибак І. В. Кам'янець-Подільський [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8. — С. 55.

[4] Вірменська община у м. Кам'янці-Подільському (XIV—XVIII ст.). Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 15 вересня 2006. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 56 (довідка)

[5] Gąsiorowski A. Piotr Polak (zm. 1441/2) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXVI/2, zeszyt 109. — S. 378—380. (пол.)

[6] Długosz J. Dziejów polskich… — Т. 4. — S. 580.

[7] Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… — S. 23.

[8] Сергійчук В. Дмитро Вишневецький. — К. : Україна, 2003. — С. 119. — ISBN 966-524-129-X.

[9] Historia dyplomacji polskiej. — T. I : połowia X w. — 1572. — Warszawa, 1982 — S. 618. (пол.)

[10] Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae / wydał Maciej Dogiel. — Wilno, 1858. — T. 1. — Cz. 1-2. — S. 606—610. (пол.)

[11] Niemczyk K. Problem Pokucia, spornego terytorium polsko-mołdawskiego w końcu XV i początku XVI wieku // Studia Historyczne. — 2014. — R. LVII. — S. 173. (пол.)

[12] Spieralski Z. Awantury mołdawskie. — Warszawa, 1967. — S. 71. (пол.)

[13] Дашкевич Я. Р., Проценко Л. А., Хомутецька З. С. (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (PDF) (пол) . Київ: Наукова думка. с. 38. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.

[14] Іов (Геча) арх. Телімський (2018) Україна завжди була канонічною територією Вселенського патріархату, Главком. [Архівовано 19 вересня 2018 у Wayback Machine.] Відвідано: 08.09.2018

[15] Dymnicka-Wołoszyńska H. Potocki Joachim (zm. 1764) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 50. (пол.)

[16] Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118.

[17] Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 338. ISBN 5-7773-0359-5

[18] Хронологічний перелік знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2007 рік. Архів оригіналу за 18 червня 2009. Процитовано 7 серпня 2009.

[19] Мав столичний статус з короткотерміновими перервами, пов'язаними із бойовими діями; протягом зазначеного періоду у Кам'янці містилася більшість державних та урядових структур Української Народної Республіки

[20] Як Кам’янець-Подільський став головним форпостом української авіації у 1919 році. https://ye.ua. Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 24 березня 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

[21] М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 234

[22] М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 261

[23] М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 266—267

[24] Сторінками історії: як діяла Подільська «Січ» сто років тому. https://ye.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 27 лютого 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

[25] Disorder in the Ukraine?, TIME Magazine, 12 December 1927

[26] Реабілітовані історією (PDF).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[27] Репресивна діяльність позасудових органів на Хмельниччині в 1937 – 1938 роках (PDF).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[28] Голодомор 1932—1933 Років: «Червоні Мітли» Проти Українського Селянства. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014.

[archives.gov.ua-29] а ^б Документи Держархіву Хмельницької області. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 22 листопада 2014.

[Голодомор_УІНП-30] Кам'янець-Подільський. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^{[недоступне посилання з грудня 2021]}

[31] Dieter Pohl: Schauplatz Ukraine. 2009, S. 164 und S. 182; Yitzhak Arad: The Holocaust in the Soviet Union. 2009, S. 270 f.

[32] КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ: ВІД ОКУПАЦІЇ ДО ВИЗВОЛЕННЯ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[33] Похід на Схід. Як ОУН воювала в усіх куточках України.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[34] Хто воював за Україну?.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[35] «Ліквідація надрайонних проводів Кам’янець-Подільського округу ОУН(б) у 1951-1952 рр». Процитовано 19.09.2022.

[36] КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[37] «У центрі Кам’янця з’явиться Європейський сквер із неоновою підсвіткою та геометричними клумбами». Архів оригіналу за 2 листопада 2022. Процитовано 18 вересня 2015.

[38] Євромайдан у м.Кам'янці-Подільському. Процитовано 01 грудня 2013. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)

[39] На Хмельниччині відбулися велелюдні народні віча. Хмельницька обласна організація ВО "Свобода". 26.01.2014. Архів оригіналу за 02.02.2014. Процитовано 19.02.2014.

[40] У Кам'янці саморозпустилася фракція Партії регіонів. Процитовано 27 січня 2014. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)

[41] Руйнування водолікарні незаконне: мер Кам’янця-Подільського повідомив про перемогу в суді. Процитовано 14 січня 2022. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка)

[42] Гарнага Іван. Населення Кам'янця-Подільського: Трохи історії // Прапор Жовтня. — 1986. — 13 вересня. — С. 2—3;

[43] Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.

[44] Державний комітет статистики України — Національний склад населення / Хмельницька область. Архів оригіналу за 17 травня 2013. Процитовано 1 квітня 2013. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 37 (довідка)

[45] Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 3 грудня 2014.

[46] Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29

[47] Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 3 грудня 2014.

[48] Аналіз надходжень до міського бюджету від промислових підприємств основного кола міста. Кам'янець-Подільська міська рада. 14 січня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2020.

[49] Нова електростанція у Кам’янці-Подільському стримає тарифи. Голос України. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.

[50] М10 Lviv Industrial Park. https://m10.com.ua/. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 27.02.2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

[51] ДЛЯ ГРОШЕЙ НЕОБХІДНІ ПЛАНИ. http://podolyanin.com.ua. Архів оригіналу за 13 грудня 2022. Процитовано 08.12.2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)

[52] Рейтинг прозорості 100 міст України.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[53] Нові метри: які українські ТРЦ планують відкрити у 2022 році date=січень 2022

[54] Омелян розповів, чи збудують залізницю з Чернівців до Кам’янець-Подільського.

[55] У Кам'янці-Подільському хочуть виділити землю під житло для переселенців. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 03 травня 2022.

[Асоціація_міст_України-56] а ^б Асоціація міст України. Архів оригіналу за 8 вересня 2008. Процитовано 19 червня 2022.

[57] Вибори у Кам'янці-Подільському: коли голос не має значення?. Архів оригіналу за 11 листопада 2010. Процитовано 23 вересня 2014.

[58] ЧОТИРИ ЕТАПИ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ

[59] «Остання столиця».{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[60] Симон Петлюра за парканом національної свідомості українців. Архів оригіналу за 1 червня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.

[61] ttps://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/75645_pamyatnik-turistu-kamenec-podolskiy.htm

[62] Туристично-Інформаційний Центр". Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 16 грудня 2021.

[63] Архітектура міста Кам'янець-Подільський. khmelnytskyi-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.

[64] Електроенергія зі сміття: у Кам’янці-Подільському інвестор будуватиме сміттєпереробний завод. Медіа-корпорація «Є» (укр.).

[65] Національна конкурентоспроможність. Архів оригіналу за 5 квітня 2011. Процитовано 2 жовтня 2010.

[66] Кам'янець-Подільські інтернет-ресурси на kam-pod.in.ua. Архів оригіналу за 7 жовтня 2010. Процитовано 2 жовтня 2010.

[67] Сайт Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Архів оригіналу за 27 липня 2011. Процитовано 2 жовтня 2010.

[68] Музеї міста [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на Офіційний сайт Кам'янець-Подільської міської ради [Архівовано 26 квітня 2010 у Wayback Machine.]

[v2-69] Андрій Павловський (21 лютого 2015). «Фенікс» розправляє крила. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.

[70] Кам'янець-Подільський у кіно — Топ-20 фільмів за 100 років (2020) на YouTube

[71] КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ДІЄЦЕЗІЯ. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 17 червня 2022.

[72] Кам'янець-Подільський забрав в УПЦ (МП) право користуватися храмами й землею.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[73] м. Кам'янець-Подільський на вебсайті Хмельницької обласної ради. Архів оригіналу за 10 жовтня 2010. Процитовано 2 жовтня 2010.

[74] «Мотобол». Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.

[75] Офіційний сайт храму свщм. Йосафата (Кам'янець-Подільський). Архів оригіналу за 9 лютого 2011. Процитовано 23 жовтня 2010.

[76] 3D-версія мапи Кам'янця-Подільського. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 липня 2010.

[77] КЗАПИСКИ ІНОЗЕМЦІВ XV-XVIII СТ. ПРО КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. Процитовано 24 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[78] Понтонно-мостовому — чотири роки [Архівовано 2016-11-16 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Кам'янця-Подільської міської ради від 6 вересня 2016 року(укр.)

[79] Рятувальники Кам’янеччини отримали спецтранспорт з Німеччини.

[80] 14 українських громад стануть партнерами з громадами Німеччини: список міст.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[81] У Кам’янця з’явилося перше місто-побратим із Франції!.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[82] Кам’янець-Подільський та Джіханбейлі поповнили мережу міст-побратимів. decentralization.gov.ua. Процитовано 9 травня 2023.

[83] 40 найвизначніших пам'яток архітектури Кам'янця. Архів оригіналу за 11 серпня 2013. Процитовано 21 жовтня 2014.

[84] Поліщук, Всеволод (15 січня 2022). Коротка історія української кави. varosh.com.ua. Процитовано 18 лютого 2023.

[85] ttp://info.kp.km.ua/content/category/10/59/50 [Архівовано 11 грудня 2014 у Wayback Machine.] Навчальні заклади

[86] Кам'янець-Подільська фортеця: що приховують мури легендарного замку України.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]

[43]

[44]

[45]

[46]

[47]

[48]

[49]

[50]

[51]

[52]

[53]

[54]

[55]

[56]

[57]

[58]

[59]

[60]

[61]

[62]

[63]

[64]

[65]

[66]

[67]

[68]

[69]

[70]

[71]

[72]

[73]

[74]

[75]

[76]

[77]

[78]

[79]

[80]

[81]

[82]

[83]

[84]

[85]

[86]

Відстань від Кам'янця-Подільського до найближчих обласних центрів та міст України (автошляхами)
Тернопіль ~ 142 км Чортків ~ 79 км	Шепетівка ~ 199 км Хмельницький ~ 100 км Дунаївці ~ 33 км	Вінниця ~ 214 км Бар ~ 112 км
Івано-Франківськ ~ 180 км Коломия ~ 154 км		Кропивницький ~ 534 км Умань ~ 382 км
	Кам'янець-Подільський

Ужгород ~ 438 км Мукачево ~ 416 км	Чернівці ~ 85 км Хотин ~ 27 км Ботошані ~ 181 км	Одеса ~ 542 км Подільськ ~ 363 км

п о р 50 найбільших міст України за населенням
Київ Харків Одеса Дніпро Донецьк¹ Львів Запоріжжя Кривий Ріг Миколаїв Маріуполь¹ Луганськ¹ Вінниця Севастополь¹ Макіївка¹ Сімферополь¹ Чернігів Полтава Херсон Хмельницький Черкаси Чернівці Житомир Суми Рівне Горлівка¹ Івано-Франківськ Кам'янське Тернопіль Кропивницький Луцьк Кременчук Біла Церква Мелітополь¹ Краматорськ Керч¹ Ужгород Бровари Євпаторія¹ Бердянськ¹ Алчевськ¹ Нікополь Слов'янськ Павлоград Сіверськодонецьк¹ Кам'янець-Подільський Лисичанськ¹ Мукачево Конотоп Умань Хрустальний¹
¹ — міста, розташовані на тимчасово окупованих територіях
Примітка: дані наведено за Статистичним збірником «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року»

п о р Територіальні громади Хмельницької області
Кам'янець-Подільський район	Гуківська · Гуменецька · Дунаєвецька · Жванецька · Закупненська · Кам'янець-Подільська · Китайгородська · Маківська · Новодунаєвецька · Новоушицька · Орининська · Слобідсько-Кульчієвецька · Смотрицька · Староушицька · Чемеровецька	Прапор Герб
Хмельницький район	Антонінська · Війтовецька · Віньковецька · Вовковинецька · Волочиська · Гвардійська · Городоцька · Деражнянська · Заслучненська · Зіньківська · Красилівська · Летичівська · Лісовогринівецька · Меджибізька · Миролюбненська · Наркевицька · Розсошанська · Сатанівська · Солобковецька · Старокостянтинівська · Староостропільська · Старосинявська · Теофіпольська · Хмельницька · Чорноострівська · Щиборівська · Ярмолинецька
Шепетівський район	Берездівська · Білогірська · Ганнопільська · Грицівська · Ізяславська · Крупецька · Ленковецька · Михайлюцька · Нетішинська · Плужненська · Полонська · Понінківська · Сахновецька · Славутська · Судилківська · Улашанівська · Шепетівська · Ямпільська

п о р Населені пункти Кам'янець-Подільського району
Смт	Стара Ушиця
Селища	Сахкамінь
Села	Абрикосівка · Адамівка · Бабшин · Баговиця · Боришківці · Брага · Броварі · Велика Слобідка · Великозалісся · Вербка · Вихватнівці · Вільне · Вільховець · Вітківці · Врублівці · Гаврилівці · Гелетина · Голосків · Гораївка · Гринчук · Грушка · Гуменці · Гута-Чугорська · Демшин · Дерев'яне · Добровілля · Довжок · Дубинка · Думанів · Жванець · Завалля · Залісся Друге · Залісся Перше · Збруч · Зіньківці · Зубрівка · Ісаківці · Каветчина · Кадиївці · Калачківці · Калиня · Кам'янка · Каштанівка · Киселівка · Китайгород · Кізя · Кізя-Кудринецька · Княгинин · Княжпіль · Колибаївка · Колодіївка · Колубаївці · Корчівка · Крушанівка · Кудринці · Кульчіївці · Ластівці · Ленівка · Липи · Лисківці · Лисогірка · Лісківці · Лучки · Мала Слобідка · Малинівці · Малозалісся · Межигір · Мілівці · Мукша Китайгородська · Нагоряни · Нефедівці · Ніверка · Нігин · Нововолодимирівка · Оленівка · Оринин · Острівчани · Панівці · Параївка · Патринці · Підпилип'я · Подільське · Подоляни · Привітне · Привороття · Привороття Друге · Пудлівці · Рихта · Ріпинці · Рогізна · Руда · Рункошів · Слобідка-Гуменецька · Слобідка-Кульчієвецька · Слобідка-Малиновецька · Слобідка-Рихтівська · Смотрич · Сокіл · Станіславівка · Субіч · Супрунківці · Суржа · Суржинці · Тарасівка · Теклівка · Тернавка · Улянівка · Устя · Фурманівка · Ходорівці · Цвіклівці Другі · Цвіклівці Перші · Цибулівка · Чабанівка · Червона Діброва · Червона Чагарівка · Чорнокозинці · Шустівці · Шутнівці · Яруга

У соціальних мережах	Facebook
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	MusicBrainz
Географія та географічні карти	Getty Thesaurus of Geographic Names · GeoNames · INaturalist · OpenStreetMap · UN/LOCODE · Who's on First
Тематичні сайти	Wolfram Language
Словники та енциклопедії	Большая российская энциклопедия · Енциклопедія України в Інтернеті · Электронная еврейская энциклопедия · Britannica (11-th) · Encyclopædia Britannica · Enzyklopädie des europäischen Ostens · Internetowa encyklopedia PWN · TDV İslam Ansiklopedisi · Treccanis Enciclopedia Italiana
Нормативний контроль	Freebase: /m/04qcd_ · GND: 4029405-5 · J9U: 987007548030305171 · LCCN: n81008313 · NKC: ge187667 · VIAF: 124340035

Етимологія

Розташування та клімат

Клімат

Історія

У давнину

Галицько-Волинське князівство — королівство Русь та Литовсько-Руська держава

Королівство Польське та Річ Посполита

Кам'янець у Новий час

Місто на початку XX століття

Перша світова війна

Визвольні змагання, столиця УНР, резиденція ЗУНР

Радянська окупація (1920—1940-ті роки), Голодомор (1932—1933 років)

Голодомор

Друга світова війна. Рух Опору

Рух Опору

Радянська окупація (1950—1980-ті роки)

Після відновлення незалежності України

Євромайдан у місті

Епідемія коронавірусу в місті

Російське вторгнення в Україну 2022 року

Населення

Мовний склад населення

Економіка

Промисловість

Торгівля

Транспорт

Будівництво

Соціальна сфера

Медицина

Освіта

Міське середовище

Мікрорайони міста

Парки і сквери

Політика

Декомунізація

Дерусифікація

Національні общини міста

Вірменська спільнота, громада

Польська община

Єврейська община

Румуно-молдовська община

Стінописи міста

Остання столиця

Готелі

Туризм та екскурсії

Природно-заповідний фонд

Ботанічні пам'ятки природи

Геологічні пам'ятки природи

Ботанічні сади

Зоологічні парки

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Екологія

ЗМІ

Друковані ЗМІ і видавництва

Телебачення

FM-радіомовлення

Інтернет-ЗМІ

Культура

Заклади культури й туризму

Фестивалі

Література

Кіно

Місто у фільмах

Релігія

Римо-католицька церква

Православна Церква України (ПЦУ)

Українська греко-католицька церква

Спорт

Футбол

Американський футбол

Мотобольний футбол

Архітектура

Будівлі

Мости

Відомі люди

Герої, що загинули в АТО/ООС

Герої, що загинули підчас Російського вторгнення в Україну

Військові частини

Міста-партнери

Цікаві факти про місто