Вишнівчик (Кам'янець-Подільський район)

село Вишнівчик
	Герб
	Церква Різдва Пресвятої БогородиціЦерква Різдва Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Чемеровецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA68020290090067769
Основні дані
Засноване	1493
Населення	1897
Площа	2,25 км²
Густота населення	843,11 осіб/км²
Поштовий індекс	31622
Телефонний код	+380 3859
Географічні дані
Географічні координати	49°1′16″ пн. ш. 26°28′2″ сх. д. / 49.02111° пн. ш. 26.46722° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	297 м
Водойми	річка Батіжок
Місцева влада
Адреса ради	31600, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, смт Чемерівці, вул. Центральна, 40
Карта
	Вишнівчик
	Вишнівчик
Мапа
	Вишнівчик у Вікісховищі

Вишнівчи́к (у XV—XVI ст. Вишнівець) — село в Україні, у Чемеровецькій селищній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Населення становить 1897 осіб. На північний захід від села бере початок річка Ямпільчик, а у селі — річка Безіменна.

Заснування

Про те, що територія сучасного села була заселена у давні часи, свідчать виявлені тут знаряддя праці доби пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому), а в урочищах Домбрівка і Озеро — залишки поселень трипільської культури.

Вперше село згадується в письмових джерелах за 1493 рік. Тоді в ньому налічувалося 20 димів. Основним заняттям населення було землеробство, тваринництво, бортництво.

Історія

Перша згадка в документах про село датована 1493 роком.^[1]

На початку XVI ст., після нападу кримських татар, у селі лишилося всього кілька дворів. У 1565—1583 рр. землі Вишнівця орендував магнат Лянцкоронський, з XVII ст. село належало до Скала-Подільського староства і знаходилося в оренді у шляхтича М. Гербурта. Власник села виділив його разом з виселком Завадівкою в окреме староство, яке дістало назву Вишневецьке, і віддав в оренду. Прагнучи як найбільше здобути прибутків, орендарі не додержувались зазначених в інвентарних договорах повинностей для селян і самовільно їх збільшували. На кінець XVI ст. селяни відробляли 3 дні панщини на тиждень, платили подимне і стадію — спеціальний податок на утримання війська. У XVII ст., крім панщини, селян примушували виконувати ще й інші повинності: чоловіків — охороняти маєток, возити з лісу дрова на панський двір, жінок — ткати полотно тощо.

Після захоплення Поділля турками у 1672 році Вишнівчик близько трьох десятиліть перебував під їх владою. А коли турецьких загарбників було вигнано до села знову повернулися попередні власники — польські шляхтичі.

Церква Різдва Богородиці згадується з 1720 року.

Після 1793 року, коли Поділля було захоплене Росією, Вишнівчик поступово зростав. У 1830 році тут було 88 дворів і 355 жителів. На своїх маленьких ділянках селяни збирали низькі врожаї зернових — 40—50 пудів з десятини. Панщина посилювалася урочною системою. Поміщику також давали десяту частину із зібраного меду, по кілька курей, а господарства, де була худоба, платили за неї окремий податок. Шляхтичі чинили свою волю над безправними селянами. Відомий факт, коли управитель маєтку в 1841 році так побив селянина Івана Павлюка, що той від побоїв помер. Судова справа, порушена дружиною померлого, закінчилася виправданням убивці. Так само суд виправдав у 1853 році прикажчика, що побив кріпака Якова Варика.

Цегляний одноповерховий особняк Журовських

Одноповерховий, цегляний особняк, покритий двосхилим дахом, побудований Марцелієм Журовським близько 1845 року разом із цукровим заводом, пізніше особняк належав Альфреду Журовському.

В 1878 році селі знайдено горщик зі старовинними срібними монетами.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор, також зазнали репресій.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.

З 1991 року в складі незалежної України.

15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад село увійшло до складу Чемеровецької селищної громади .^[2]