Вишнівчик (Кам'янець-Подільський район)

село Вишнівчик
	Герб
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Рада	Вишнівчицька сільська рада
Код КАТОТТГ	UA68020290090067769
Основні дані
Засноване	1493
Населення	1897
Площа	2,25 км²
Густота населення	843,11 осіб/км²
Поштовий індекс	31622
Телефонний код	+380 3859
Географічні дані
Географічні координати	49°1′16″ пн. ш. 26°28′2″ сх. д. / 49.02111° пн. ш. 26.46722° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	297 м
Водойми	річка Батіжок
Місцева влада
Адреса ради	31622, Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Вишнівчик, вул. Раєвського, 1
Карта
	Вишнівчик
	Вишнівчик
Мапа
	Вишнівчик у Вікісховищі

Вишнівчи́к (у XV—XVI ст. Вишнівець) — село в Україні, у Чемеровецькому районі Хмельницької області. Населення становить 1897 осіб. Орган місцевого самоврядування— Вишнівчицька сільська рада. На північний захід від села бере початок річка Ямпільчик, а у селі — річка Безіменна.

Заснування

Про те, що територія сучасного села була заселена у давні часи, свідчать виявлені тут знаряддя праці доби пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому), а в урочищах Домбрівка і Озеро — залишки поселень трипільської культури.

Вперше село згадується в письмових джерелах за 1493 рік. Тоді в ньому налічувалося 20 димів. Основним заняттям населення було землеробство, тваринництво, бортництво.

Історія

На початку XVI ст., після нападу кримських татар, у селі лишилося всього кілька дворів. У 1565—1583 рр. землі Вишнівця орендував магнат Лянцкоронський, з XVII ст. село належало до Скала-Подільського староства і знаходилося в оренді у шляхтича М. Гербурта. Власник села виділив його разом з виселком Завадівкою в окреме староство, яке дістало назву Вишневецьке, і віддав в оренду. Прагнучи як найбільше здобути прибутків, орендарі не додержувались зазначених в інвентарних договорах повинностей для селян і самовільно їх збільшували. На кінець XVI ст. селяни відробляли 3 дні панщини на тиждень, платили подимне і стадію — спеціальний податок на утримання війська. У XVII ст., крім панщини, селян примушували виконувати ще й інші повинності: чоловіків — охороняти маєток, возити з лісу дрова на панський двір, жінок — ткати полотно тощо.

Після захоплення Поділля турками у 1672 році Вишнівчик близько трьох десятиліть перебував під їх владою. А коли турецьких загарбників було вигнано до села знову повернулися попередні власники — польські шляхтичі.

Після 1793 року, коли Поділля було захоплене Росією, Вишнівчик поступово зростав. У 1830 році тут було 88 дворів і 355 жителів. На своїх маленьких ділянках селяни збирали низькі врожаї зернових — 40—50 пудів з десятини. Панщина посилювалася урочною системою. Поміщику також давали десяту частину із зібраного меду, по кілька курей, а господарства, де була худоба, платили за неї окремий податок. Шляхтичі чинили свою волю над безправними селянами. Відомий факт, коли управитель маєтку в 1841 році так побив селянина Івана Павлюка, що той від побоїв помер. Судова справа, порушена дружиною померлого, закінчилася виправданням убивці. Так само суд виправдав у 1853 році прикажчика, що побив кріпака Якова Варика.