Ціляньшань
Ціляньшань
zh/祁连山 | ||||
 | ||||
| Країна |  КНР
| |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Цінхай/Ганьсу/Внутрішня Монголія/Сіньцзян-Уйгурський автономний район | |||
| Площа | 709494 км2 | |||
| Довжина | 1330 км | |||
| Ширина | 952 км | |||
| Найвища точка | Туаньцзефин | |||
| - розташування | [1] | |||
| - координати | 38°29′ пн. ш. 97°32′ сх. д. / 38.483° пн. ш. 97.533° сх. д. | |||
| - висота | 5808 м | |||
 Ціляньшань у Вікісховищі  | ||||
Ціляньша́нь (кит.: 祁连山) або Шулянаньшань[2], а також хребе́т Рихтго́фена[3] гірський хребет в Китаї, північне відгалуження гірської системи Наньшань.
Гірський хребет Ціляньшань простягається з північного заходу на південний схід на 500 км. Найвища точка гора Туаньцзефин - 5808 м. Хребет асиметричний: північний схил має протяжність 40 км і відносну висоту до 4500 м; довжина південного схилу становить 12-15 км, відносна висота - до 2500 м. Гребінь масивний, його середня висота - близько 5000 м. Перевали лежать на висоті 3500-4500 м. В гребеневій зоні є близько 770 льодовиків загальною площею 325 км². Хребет прорізаний наскрізними долинами річок Шулехе і Хейхе. Складений переважно сланцями, піщаниками і вапняками. У західній частині розташовані пустелі і сухі степи, вище 4000 м - високогірні пустелі. У зволоженій східній частині, яка підпадає під незначний вплив літнього мусону поширені гірські луки на лесах. На північних схилах зустрічаються ділянки хвойного лісу.
У 1860-1870-х роках цей гірський хребет досліджував німецький географ Фердинанд фон Рихтгофен. В 1894 році хребет був досліджений російським геологом Володимиром Обручевим.
Примітки
- ↑ Peabagger.com
- ↑ Топокарти Генштаба
- ↑ На честь німецького географа і геолога Фердинанда фон Рихтгофена.
Джерела
- Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Ціляньшань — стаття з Географічної енциклопедії (2006).